Рішення

від 31.10.2023 по справі 920/644/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2023м. СумиСправа № 920/644/23

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/644/23

за позовом: Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058) в інтересах держави в особі позивачів: 1) Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039); 2) Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (вул. Козацький Вал, 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868)

про визнання недійсним договору № 25-22 від 02.04.2022 в частині та стягнення 28836,37 грн,

представники учасників справи:

прокурор (в режимі відеоконференції) - Запорожець Х.Ю.;

першого позивача - не з`явився;

другого позивача (в режимі відеоконференції) - Паращук В.С.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів подав позовну заяву до відповідача, в якій просить суд визнати недійсним пункт 3.3. договору № 25-22 від 02.04.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" щодо включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7%; стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28836,37 грн, з яких: зайво сплачений податок на додану вартість у сумі 23071,15 грн, 3% річних у сумі 800,22 грн, інфляційні втрати у сумі 4965,00 грн, а також судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Ухвалою від 19.06.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/644/23 в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 18.07.2023.

28.06.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є достатні підстави для відмови у задоволенні позову, зазначивши про те, що при укладенні договору сторони керувалися нормами Податкового кодексу України і оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою у договорі здійснено у повній відповідності до положень Податкового кодексу України, що виключає підстави для визнання недійсним договір в частині та стягнення сплаченого ПДВ. Також представник відповідача вказує на те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є неналежним позивачем у цій справі, оскільки жодних прав та/або інтересів останньої порушено не було, жодним правом вимоги Адміністрація не наділена до ТОВ "Біоеталон". Крім того, прокурором не доведено, що позивачі, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, не мають можливості самостійно захистити свої права та/або інтереси у цій справі.

28.06.2023 представник відповідача подав до суду заяву про зупинення провадження у справі до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21.

17.07.2023 до суду надійшли заперечення прокурора на заяву про зупинення провадження, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду було прийнято остаточне рішення у справі № 905/1907/21.

17.07.2023 до суду надійшла відповідь прокурора на відзив, в якій просить суд позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає доводи відповідача, що викладені у його відзиві, такими, що не відповідають дійсності вимогам діючого законодавства України по актуальним правовим позиціям Верховного Суду.

17.07.2023 до суду надійшли заперечення другого позивача на заяву про зупинення провадження, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

18 липня 2023 року розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи, проте не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

19.07.2023 до суду надійшла відповідь другого позивача на відзив, в якій просить суд позов задовольнити у повному обсязі, оскільки прийняття Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, є підставою для визнання недійсним договір в частині включення суми ПДВ до вартості товару та повернення коштів.

Ухвалою від 07.08.2023 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 18.09.2023; призначити підготовче засідання на 22.08.2023.

22 серпня 2023 року суд ухвалив закрити підготовче провадження в справі № 920/644/23 та призначити її до судового розгляду по суті на 12.09.2023.

У судовому засіданні 12.09.2023 оголошено перерву до 05.10.2023.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09:45 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 920/644/23 не відбулось, про що складено акт суду від 05.10.2023.

Ухвалою від 05.10.2023 суд призначив розгляд справи по суті на 31.10.2023.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На підставі ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачами як органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить і Військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; тощо.

Фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством (ст. 27 Закону).

Згідно зі ст. 28 цього Закону забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань, організовує охорону державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, забезпечує дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів; здійснює управління органами Держприкордонслужби, забезпечує їх бойову та мобілізаційну готовність; забезпечує оснащення органів Держприкордонслужби озброєнням і технікою; здійснює інші повноваження, визначені законом (п.4 Положення).

Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності, поміж іншого, організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників (п.5 Положення).

Відповідно до п.14 Положення Адміністрація Держприкордонслужби є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Таким чином, саме Адміністрація Держприкордонслужби, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільове використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

А тому, саме вони визначені позивачами у цій справі та саме вони мали б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин.

19.04.2023 Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону на адресу Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ було направлено запит з метою отримання інформації щодо вжитих заходів шляхом повернення зайво сплачених коштів.

24.04.2023 прокуратурою отримано відповідь Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ на вказаний запит, проте інформації щодо вжитих заходів не надано.

Прокурором розцінена така поведінка як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

25.04.2023 Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано до Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ повідомлення про виявлені порушення та пред`явлення позовних заяв у зв`язку з необхідністю вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

З огляду на зазначене судом установлено, що саме пасивна поведінка позивачів після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

02.04.2022 Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН»» (виконавець) договір № 25-22, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується передати замовнику у власність товар по коду ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти, найменування товару, місце поставки, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість і сума зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з умовами п.3.3 договору загальна сума договору становить 352659,00 грн, у тому числі ПДВ.

За умовами цього правочину, ТОВ «Біоеталон» поставило товар на зазначену суму, що підтверджується видатковою накладною від 02.04.2022 № РН-0000176 на суму 352659,00 грн, у т.ч. ПДВ - 23071,15 грн.

Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ на виконання умов договору № 25-22, оплатила поставлений відповідачем товар у сумі 352659,00 грн, у тому числі ПДВ - 23071,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 172 від 05.04.2022 з відміткою Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області про оплату.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У зв`язку з наведеним перший позивач 22.05.2022 за вих.№11-13381/0/6-22 звернувся за індивідуальною податковою консультацією відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією ДПС України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

Також державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Крім того ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Таким чином, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь- яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні висновки ДПС України з приводу застосування постанови КМУ №178 виклала і в листі-роз`ясненні від 29.07.2022 р. № 8271/6/99-00-21-03-02-06.

З огляду на вимоги зазначених нормативних актів, а також отриманих податкових роз`яснень, 20.06.2022 Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ звернулась із листом № 458-22-вих до ТОВ «Біоеталон» про повернення сплачених коштів у виді податку на додану вартість за вказаним договором № 25-22 у розмірі 23071,15 грн, відповідь на який військовою частиною не отримано.

18.07.2022 військова частина повторно звернулася листом № 545-22-вих до ТОВ «Біоеталон» щодо повернення сплачених коштів у виді податку на додану вартість за договором № 25-22, який останнім залишений без задоволення, посилаючись на умови договору, що не визнаний судом недійсним.

Таким чином, прокурор зазначає, що станом на день складання позовної заяви ТОВ «Біоеталон» не повернуло отримані кошти у вигляді ПДВ на виконання умов Договору № 25-22 у розмірі 23071,15 грн та, попри вимогу про їх повернення, продовжує їх утримувати (користуватись).

Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним п.3.3. Договору № 25-22 від 02.04.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 7% у розмірі 23071,15 грн та стягнення з відповідача на користь другого позивача сплачених коштів в якості ПДВ із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України

Щодо визнання недійсним п.3.3 Договору № 25-22 від 02.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин першої і третьої ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У цих правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом «г» підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Саме тому, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

За змістом вказаної індивідуальної податкової консультації від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, наданої на запит АДПС України, Державна податкова служба України підтвердила, що норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на органи, установи, організації та заклади які відносяться до сфери управління Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має визначену цим законом загальну структуру. У системі Державної прикордонної служби України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення.

Відповідно до статті 2 цього Закону, основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій тощо.

Фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством (ст. 27 Закону).

Згідно зі ст. 28 цього Закону забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність органів Державної прикордонної служби України, якими є позивач-1 та позивач-2.

Окрім цього у вказаній індивідуальній податковій консультації від 06.06.2022, а також в листі ДПС України від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06, зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2. п. 195.1. статті 95 розділу V Кодексу та Постанови №178 застосовується до операцій з постачання пального органам Державної прикордонної служби України.

Судом установлено, що договір № 25-22 від 02.04.2022 укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоеталон» після прийняття постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

При цьому пункт 3.3 договору містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ.

Таким чином, оскільки замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, наведений пункт 3.3 договору суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а не за нульовою ставкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки вважає їх необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункт 3.3. договору № 25-22 від 02.04.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ.

Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь другого позивача на підставі ст. 1212 ЦК України 23071,15 грн сплаченого ПДВ.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 23071,15 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 23071,15 грн за договором № 25-22 від 02.04.2022, як безпідставно набуті грошові кошти.

Окрім того прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 800,22 грн та інфляційні втрати у сумі 4965,00 грн.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позивачі викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та втрат від інфляції та дійшов висновку про його обґрунтованість, тому відповідна позовна вимога в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 800,22 грн, нарахованих за період з 06.04.2022 до 01.06.2023, та інфляційних втрат в розмірі 4965,00 грн за період квітень 2022 - червень 2023 років також підлягає задоволенню.

Ураховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.3 договору № 25-22 від 02.04.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (вул. Козацький Вал, 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868), в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7%.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (вул. Козацький Вал, 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868) на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 23071 грн 15 коп. (двадцять три тисячі сімдесят одна гривня 15 копійок) зайво сплаченого податку на додану вартість, 800 грн 22 коп. (вісімсот гривень 22 копійки) 3% річних, 4965 грн 00 коп. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять гривень) інфляційних втрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (вул. Козацький Вал, 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) витрати зі сплати судового збору у сумі 5368 грн 00 коп. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 02.11.2023.

Суддя В.В. Яковенко