Рішення

від 01.11.2023 по справі 922/2841/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2841/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Смирнової Людмили Юріївни, м.Харків до Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області, м.Куп`янськ, Харківська обл. про стягнення 97 478,21 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Смирнова Людмила Юріївна (Позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області 30 червня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області загальної суми у розмірі 97 478,21 грн (де: 65 267,20грн - основний борг; 11622,90 грн - пеня; 2558,83 грн - три проценти річних; 18 029,28 грн - інфляційні втрати), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2023 року відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві.

Так, станом на момент складання повного тексту, Відповідач подав до суду відзив (вх. №28644 від 20.10.2023) у якому посилається, що позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 65 267,20грн визнає. Стосовно нарахування з боку Позивача щодо стягнення з Відповідача сум: 11622,90 грн - пені; 2558,83 грн - три проценти річних; 18 029,28 грн - інфляційних втрат, просить суд відмовити з підстав перебування м. Куп`янська та Куп`янського району під окупацією збройних сил рф з березня 2022 по вересень 2022. Розпорядженням начальника Куп`янскьої міської військової адміністрації від 30.11.2022 року №1-ос/1 було припинено простій, який був встановлений розпорядженням Куп`янського міського голови від 24.0.22022 №42.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. У той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Ргоzоrrо було розміщено оголошення UА-2021-12-03-016484-с про закупівлю товарів. ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля).

Після проведення електронних торгів між переможцем ФОП Смирнова Л.Ю. та замовником Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області було укладено Договір № 6 від 06 січня 2022 року про закупівлю товару ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля).

Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Prozorro було розміщено оголошення UА-2021-12-30-011023-с про закупівлю товарів ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (Капуста качанна, морква, цибуля, буряк, гарбузи, банани, яблука, лимони, апельсини).

Після проведення електронних торгів між переможцем ФОП Смирнова Л.Ю. та замовником Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області було укладено Договір №32 від 28 січня 2022 року про закупівлю товару товарів ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (Капуста качанна, морква, цибуля, буряк, гарбузи, банани, яблука, лимони, апельсини).

Згідно п. 5.1. Договору №6 від 06 січня 2022 року (надалі - Договір), строк поставки товарів: до 31 грудня 2022 року на вимогу Замовника. Строк поставки товарів: до 31 грудня 2022 року на вимогу Замовника. (п. 6.1.1. Договору).

Згідно п. 6.1.1. Договору №6 від 06 січня 2022 року, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно п. 6.4.1. Договору №6 від 06 січня 2022 року, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Згідно п. 6.1.1. Договору №32 від 28 січня 2022 року, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно п. 6.4.1. Договору №32 від 28 січня 2022 року, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Згідно п. 7.1. Договору №6 від 06 січня 2022 року, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно п. 7.1. Договору №32 від 28 січня 2022 року, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору №6 від 06 січня 2022 року, розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом його постачання на підставі видаткових накладних протягом 7-ми банківських днів.

Відповідно до п. 4.1. Договору №32 від 28 січня 2022 року, розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом його постачання на підставі видаткових накладних протягом 7-ми банківських днів.

Згідно нижчезазначених видаткових накладних, у відповідача по Договору №6 від 06 січня 2022 року утворилась заборгованість на загальну суму 16232,63 грн:

- №586 від 23.02.2022 р. - на суму 1621,69грн.;

- №590 від 23.02.2022 р. - на суму 1638,00 грн.;

- №592 від 23.02.2022 р. - на суму 673,88 грн.;

- №596 від 23.02.2022 р. - на суму 6887,81 грн.;

- №599 від 23.02.2022 р. - на суму 1213,31 грн.;

- № 602 від 23.02.2022 р. - на суму 1161,56 грн.;

- №605 від 23.02.2022 р. - на суму 676,69 грн.;

- №608 від 23.02.2022 р. - на суму 1217,25 грн.;

- №610 від 23.02.2022 р. - на суму 1178,44 грн.

Згідно нижчезазначених видаткових накладних, у відповідача по Договору №32 від 28 січня 2022 року утворилась заборгованість на загальну суму 49034,57 грн:

- №584 від 23.02.2022 р. - на суму 5703,50 грн.;

- №587 від 23.02.2022 р. - на суму 3764,88 грн.;

- №591 від 23.02.2022 р. - на суму 2855,22 грн.;

- №593 від 23.02.2022 р. - на суму 133,95 грн.;

- №594 від 23.02.2022 р. - на суму 804,60 грн.;

- №595 від 23.02.2022 р. - на суму 1257,18 грн.;

- №597 від 23.02.2022 р. - на суму 12303,88 грн.;

- №598 від 23.02.2022 р. - на суму 7113,97 грн.;

- №600 від 23.02.2022 р. - на суму 3317,63 грн.;

- №601 від 23.02.2022 р. - на суму 1677,40 грн.;

- №603 від 23.02.2022 р. - на суму 3555,25 грн.;

- №604 від 23.02.2022 р. - на суму 1809,27 грн.;

- №606 від 23.02.2022 р. - на суму 1177,82 грн.;

- №609 від 23.02.2022 р. - на суму 1947,81 грн.;

- №611 від 23.02.2022 р. - на суму 223,25 грн.;

- № 612 від 23.02.2022 р. - на суму 1388,96 грн.

Отже, як зазначає Позивач, загальна заборгованість, яка утворилась 23.02.2022 року у Відповідача перед Позивачем, становить 65 267,20 грн.

З 24.02.2022 року почав спливати строк на оплату заборгованості до Договору №6 від 06 січня 2022 року та Договору №32 від 28 січня 2022 року (протягом 7 банківських днів), який сплив 04.03.2022 року. З 05 березня 2022 року почалось прострочення заборгованості по оплаті за поставлений товар.

Позивачем було направлено вимогу по сплаті заборгованості за Договором №6 від 06 січня 2022 року та Договором №32 від 28 січня 2022 року.

Проте, станом на момент звернення з позовом заборгованість Відповідачем не погашена.

Враховуючи, що Відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 65267,20грн, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача - Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області крім суми основного боргу в розмірі 65267,20 грн, 11622,90 грн - пеню; 2558,83 грн - три проценти річних; 18 029,28 грн - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За приписами ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між Позивачем - ФОП Смирнова Л.Ю. (Постачальником) та Відповідачем - Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області (Замовником) на підставі укладеного між ними договору про закупівлю товару від 06.01.2022 № 6, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв`язку з чим зазначений договір, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Позивач належно виконав умови Договору про закупівлю товару поставив Відповідачу на адреси закладів освіти Куп`янської міської ради Харківської області згідно переліку, визначеного Графіком та маршрутом постачання (Додатком № 2 до Договору), товар. Факт здійснення поставки Товару Відповідачу підтверджується наданими Позивачем до позову копіями видаткових накладних.

З наданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній не заперечує щодо отримання товару та не заперечує щодо обов`язку відповідної сплати за поставлений товар.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже на підставі викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем - Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області не надано доказів, які б які б свідчили про здійснення з Позивачем розрахунків за Товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 65267,20 грн основного боргу є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 11622,90 грн, нарахованої за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 05.09.2023, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України. Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Таким чином, враховуючи, що Позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2023 року, вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11 622,90грн, нарахованої за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 05.09.2023, заявлені Позивачем з порушенням 1-річного строку спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, враховуючи, що Відповідач не звертався до суду до винесення ним даного рішення із заявою про застосування строків позовної давності, з огляду на вимоги ст. 267 ЦК України, у суду відсутні підстави для відмовити в позові у цій частині у зв`язку зі спливом позовної давності.

Разом з тим, положеннями ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначеної норми, розмір пені (відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання) має бути визначений сторонами в укладеному між ними договорі.

Втім, як вбачається з тексту Договору про закупівлю товару, укладеного між Позивачем та Відповідачем, Сторонами в Договорі не було визначено розмір неустойки (пені) за невиконання або неналежного виконання Замовником своїх зобов`язань за Договором.

Так, відповідно пункту 7.1 зазначеного Договору, Сторони домовились, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі:

-за порушення Постачальником умов зобов`язань щодо якості товару, визначених Договором, з Постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів, при цьому Постачальник не звільняється від обов`язку замінити негайно неякісний товар;

-за несвоєчасне постачання з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 7.3 Договору, Постачальник у разі невиконання умов договору сплачує всі зобов`язання, зазначені у розділі VII цього Договору.

Будь-якої іншої відповідальності Сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, зокрема відповідальності Замовника у вигляді сплати пені за неналежне виконання своїх зобов`язань з оплати за товар, поставлений по цьому Договору, умовами Договору про закупівлю товару від 06.01.2022 № 6 не передбачено.

А відтак, враховуючи, що сторонами в Договорі про закупівлю товару не було визначено розмір пені (відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання) за невиконання або неналежне виконання Замовником своїх зобов`язань з оплати за товар, поставлений по цьому Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 11622,90 грн є безпідставними та необґрунтованими, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку порушенням Відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений Товар Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2558,83 грн та інфляційні нарахування в розмірі 18029,28 грн.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

Зважаючи на викладене, перевіривши викладений у позовній заяви розрахунок 3% річних, з огляду положення ст. 625 ЦК України та враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2558,83 грн є доведеними та обґрунтованими, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 18029,28 грн, нарахованих на прострочену заборгованість в розмірі 65262,20 грн за період прострочення з березня 2022 року по травень 2023 року, суд, перевіривши викладений у позовній заяви розрахунок інфляційних нарахувань, встановив, що при здійсненні розрахунку інфляційних Позивачем не враховано вимоги п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, щодо здійснення інфляційних нарахувань на заборгованість, прострочення якої тривало не менше повного місяця із застосуванням індексу інфляції такого місяця, а відтак, здійснивши власний перерахунок сум інфляційних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань частково на суму 18027,87 грн, нарахованих за період з березня 2022 року по червень 2023 року. Вимоги в частині стягнення інфляційних на суму 1,41 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на загальну суму 85853,9 грн (65267,20 грн основного боргу + 2558,83 грн 3% річних + 18027,87 грн інфляційних нарахувань), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 363,93 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (код 02146239, юридична адреса: 63700, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Студентська, буд. 2) на користь Фізичної особи-підприємця Смирнової Людмили Юріївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) загальної суми у розмірі 85853,9 грн (де: 65267,20 грн - основний борг, 2558,83 грн - 3% річних, 18027,87 грн - інфляційні нарахування), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 363,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11622,90 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 1,41 грн - відмовити.

Повне рішення складено "01" листопада 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін