Постанова

від 02.02.2024 по справі 922/2841/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2841/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (вх.2423Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023

у справі №922/2841/23 (суддя Жигалкін І.П., повний текст рішення підписано 01.11.2023)

за позовом Фізичної особи-підприємця Смирнової Людмили Юріївни, м.Харків

до Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області, м.Куп`янськ, Харківська область

про стягнення 97.478,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Смирнова Людмила Юріївна (Позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області 30.06.2023 із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області 97.478,21 грн (де: 65.267,20 грн - основний борг; 11.622,90 грн - пеня; 2.558,83 грн - три проценти річних; 18.029,28 грн - інфляційні втрати), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2.684,00грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2841/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області на користь Фізичної особи-підприємця Смирнової Людмили Юріївни 85.853,9 грн (де: 65.267,20 грн - основний борг, 2.558,83 грн - 3% річних, 18.027,87 грн - інфляційні нарахування), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2.363,93 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11.622,90 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 1,41 грн - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат та прийняти нове рішення в цій частині, про відмову в їх задоволенні. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд не прийняв до уваги той факт, що Куп`янська громада в спірний період перебувала під окупацією російської федерації, та й досі перебуває в зоні бойових дій.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом не враховано, що перебування під окупацією фактично не уможливило виконання договірних зобов`язання згідно Договору №6 від 06.01.2022 та Договору №32 від 28.01.2022. Розпорядженням Куп`янського міського голови від 24.02.2022 № 42 "Про встановлення простою" всі виконавчі органи Куп`янської міської ради були відправлені в простій;

- Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.05.2022 в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.11.2022 №273 Куп`янський район Харківської області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 08.11.2023;

- судом не враховано Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати, якою засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

- заборгованість виникла по тим видатковим накладним, де дата поставки товару відбулася 23.02.2022, а 24.02.2022 громада міста Куп`янськ та район вже перебували під окупацією країни-агресора та було оголошено простій о роботі виконавчих органів Куп`янської міської ради Харківської області;

- суд не врахував Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732;

- 01.12.2022 розпорядженням начальника Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області було припинено простій у Куп`янській міській раді Харківської області та її виконавчих органів, відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області (відповідач) є самостійним виконавчим органом Куп`янської міської ради Харківської області, який утворений Куп`янською міською радою Харківської області (Положення про відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області затвердженого 26.07.2019р.), тож прострочення заборгованості по сплаті за поставлений товар по спірних договорах повинен починатися з 01.12.2022.

Апелянт вказує, що здійснив власний арифметичний розрахунок інфляційних втрат позивача у зв`язку із простроченням відповідачем в оплаті за поставлений товар (лютий 2022 року) за період з грудня 2022 року по червень 2023 року, який складає 5.383,96 грн, а 3% річних у розмірі 1.127,36 грн, які нараховано на суму основного боргу у розмірі 65.267,20 грн відповідача за кожен місяць прострочення за вирахуванням періоду перебування Куп`янської громади в окупації та поновлення роботи виконавчих органів Куп`янської міської ради. Скаржник вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №922/2841/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 29.12.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 29.12.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач ФОП Смирнова Л.Ю. надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Ргоzоrrо було розміщено:

оголошення UА-2021-12-03-016484-с про закупівлю товарів. ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля) та

оголошення UА-2021-12-30-011023-с про закупівлю товарів ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (Капуста качанна, морква, цибуля, буряк, гарбузи, банани, яблука, лимони, апельсини).

Після проведення електронних торгів між переможцем ФОП Смирнова Л.Ю. та замовником Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області було укладено два відповідні договори на поставку товарів:

№6 від 06.01.2022 про закупівлю товару ДК 021:2015:03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля) та

№32 від 28.01.2022 про закупівлю товару товарів ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (Капуста качанна, морква, цибуля, буряк, гарбузи, банани, яблука, лимони, апельсини).

Загальні умови в означених договорах є ідентичними за змістом.

Так, строк поставки товарів визначений до 31.12.2022 на вимогу Замовника (п.5.1). Місцем поставки товарів є: Україна, 63701, Харківська область, м. Куп`янськ, Куп`янські заклади дошкільної та загальної середньої освіти Куп`янської міської ради Харківської області (згідно Дислокації) (п.5.2.). Датою поставки є дата, вказана в товарно-транспортній накладній, підписаній представниками Постачальника і Замовника, несвоєчасна поставка товару Постачальником тягне за собою відповідальність та розірвання договору (п.5.3.). Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п.6.1.1.). Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п.6.4.1.). В разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п.7.1.). Розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом його постачання на підставі видаткових накладних протягом 7-ми банківських днів (п.4.1.). Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 або до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань за цим Договором (п.11.1). Всі доповнення або зміни до Договору повинні бути складені у вигляді Додаткової угоди, підписаної Сторонами. Додаткові угоди є невід`ємною частиною цього Договору (п.11.4).

Вказані договори підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток сторін.

У матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами змін у Договори щодо строку дії або про дострокове розірвання зазначених Договорів, а також відсутні докази визнання їх недійсним в судовому порядку.

На виконання умов Договору №6 позивач поставив відповідачу товар (картопля) на загальну суму 16.232,63 грн: по таким видатковим накладним: №586 від 23.02.2022 - на суму 1.621,69 грн; №590 від 23.02.2022 - на суму 1.638,00 грн; №592 від 23.02.2022 - на суму 673,88 грн; №596 від 23.02.2022 - на суму 6887,81 грн; №599 від 23.02.2022 - на суму 1.213,31 грн; № 602 від 23.02.2022 - на суму 1.161,56 грн; №605 від 23.02.2022 - на суму 676,69 грн; №608 від 23.02.2022 - на суму 1.217,25 грн; №610 від 23.02.2022 - на суму 1.178,44 грн, що підтверджується наданими позивачем до позову копіями вищезазначених видаткових накладних, які підписані представниками сторін.

На виконання умов Договору №32 позивач поставив відповідачу товар (Капуста качанна, морква, цибуля, буряк, гарбузи, банани, яблука, лимони, апельсини) на загальну суму 49.034,57 грн по таким видатковим накладним: №584 від 23.02.2022 р. - на суму 5703,50 грн.; №587 від 23.02.2022 - на суму 3.764,88 грн; №591 від 23.02.2022 - на суму 2.855,22 грн; №593 від 23.02.2022 - на суму 133,95 грн; №594 від 23.02.2022 - на суму 804,60 грн; №595 від 23.02.2022 - на суму 1.257,18 грн; №597 від 23.02.2022 - на суму 12.303,88 грн; №598 від 23.02.2022 - на суму 7.113,97 грн; №600 від 23.02.2022 - на суму 3.317,63 грн; №601 від 23.02.2022 - на суму 1.677,40 грн; №603 від 23.02.2022 - на суму 3.555,25 грн; №604 від 23.02.2022 - на суму 1.809,27 грн; №606 від 23.02.2022 - на суму 1.177,82 грн; №609 від 23.02.2022 - на суму 1.947,81 грн; №611 від 23.02.2022 - на суму 223,25 грн; №612 від 23.02.2022 - на суму 1.388,96 грн, що також підтверджується наданими позивачем до позову копіями вищезазначених видаткових накладних, які підписані представниками сторін.

Отже, як зазначає Позивач, загальна заборгованість, яка утворилась 23.02.2022 у Відповідача перед Позивачем, становить 65.267,00 грн

З 24.02.2022 почав спливати строк на оплату заборгованості до Договору №6 від 06.01.2022 та Договору №32 від 28.01.2022 (протягом 7 банківських днів), який сплив 04.03.2022.

З 05.03.2022 почалось прострочення заборгованості по оплаті за поставлений товар.

Позивачем було направлено вимогу по сплаті заборгованості за вказаними договорами, проте, станом на момент звернення з позовом заборгованість Відповідачем не погашена.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено за поставлений товар по видатковим накладним від 23.02.2022 на загальну суму 65.267,00 грн, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача - Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області основного боргу в розмірі 65.267 грн, 11.622,90 грн - пені; 2.558,83 грн - 3%річних; 18.029,28 грн - інфляційні втрати.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 65.267,20 грн основного боргу, 2.558,83 грн 3% річних та 18.027,87 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2841/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2.558,83 грн та інфляційні нарахування в розмірі 18.029,28 грн.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Зважаючи на вищезазначене, перевіривши наведений у позовній заяви розрахунок 3% річних, з огляду положення ст. 625 ЦК України та враховуючи приписи ч.2 ст.237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2.558,83 грн є доведеними та обґрунтованими, тому задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 18.029,28 грн, нарахованих на прострочену заборгованість в розмірі 65.267,20 грн за період прострочення з березня 2022 року по червень 2023 року, суд першої інстанції, перевіривши наведений у позовній заяви розрахунок інфляційних нарахувань, встановив, що при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховано вимоги п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007, щодо здійснення інфляційних нарахувань на заборгованість, прострочення якої тривало не менше повного місяця із застосуванням індексу інфляції такого місяця, а відтак, здійснивши власний перерахунок сум інфляційних, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань частково на суму 18.027,87 грн, нарахованих за період з березня 2022 року по червень 2023 року. Вимоги в частині стягнення інфляційних на суму 1,41 грн задоволенню не підлягають.

Щодо доводів скаржника про настання форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до теперішнього часу.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірними Договорами про закупівлю товару.

Так, згідно з п.8.1. Договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.8.2.Договорів).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються територіальними органами Торгово-промислової палати або іншими уповноваженими органами (п.8.3.Договорів).

Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом п`яти днів доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №6 від 06.01.2022 та Договором №32 від 28.01.2022 про закупівлю товару у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином відповідач, уклавши Договір №6 від 06.01.2022 та Договір №32 від 28.01.2022 про закупівлю товару з позивачем, добровільно став стороною вказаного правочинів, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Як уже було зазначено судом, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договорами, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені ними строки здійснення оплати за товар.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Сам лише факт введення воєнного стану в Україні не звільняє відповідача від виконання ним відповідних зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі Договорів №6 від 06.01.2022 та №32 від 28.01.2022 про закупівлю товару.

Крім того, апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних, при цьому взагалі не посилається на дату ухвалення відповідної постанови та номер справи.

Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до висновків Великої Палати, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із якими Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, у справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду не було викладено висновків щодо можливості зменшення розміру інфляційних втрат.

Отже, справа №902/417/18 не є подібною з даною справою, оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру інфляційних втрат.

Враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат.

Оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим, судова колегія дійшла висновку, що зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник.

За обставинами означеної справи №902/417/18, розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, сторони встановили в розмірі 48%, заборгованість за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98.381,92 грн, сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40.306,19 грн пені, 30.830,83 грн штрафу, 110.887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182.024,32 грн, перевищуючи майже в два рази суму прострочення.

Дані обставини є відмінними від обставин даної справи №922/2841/23, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 65.267,20 грн основної заборгованості, 3% річних у розмірі 2.558,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 18.029,28 грн, що є співмірним до заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави зменшувати розмір 3% річних та інфляційних.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2841/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2841/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка