Рішення

від 24.10.2023 по справі 144/1262/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1262/23

Провадження № 2/144/363/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі :

головуючої судді - Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Михайленко Ольга Володимирівна про тлумачення заповіту та встановлення факту належності правовстановлюючого документу (заповіту), -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, у тому числі земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області, яка належала останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 384327, площею 2,5284 га, кадастровий номер 0523786200:01:000:0080, виданий відділом Держкомзему у Теплицькому районі Вінницької області 26.01.2009.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 14.05.2010 секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В. та зареєстрований у реєстрі за № 57, який містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 384327.

При складанні заповіту ОСОБА_3 , секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В., у даному заповіті допущено описку в частині місяця народження заповідача, а саме вказано 07.12.1940, хоча фактично остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Теплицьким відділом ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області 28.03.2023.

Позивач є спадкоємцем земельної ділянки після своєї тітки ОСОБА_3 відповідно до заповіту від 14.05.2010, посвідченого секретарем Росошанської сільської ради, іншим спадкоємцем за законом є дочка спадкодавця - ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вчасно звернувся до приватного нотаріуса Покровського нотаріального округу Михайленко О.М. та надав необхідні для оформлення спадщини документи, однак, отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку від 02.08.2023, оскільки у заповіті від 14.05.2010 зазначено, що на випадок своєї смерті спадкодавець заповідає «державний акт на право на земельну ділянку серія ЯБ № 384327», що не дає можливість встановити склад спадкового майна, що заповідається.

Оскільки зміст заповіту, як одностороннього правочину, який становить волю заповідача, не є цілком зрозумілим, логічним, послідовним та таким, що містить нечітке формулювання, позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку належну ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 27.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити.

Третя особа приватний нотаріус Михайленко О.В. у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. На виконання ухвали суду надіслала копію спадкової справи № 128/2022, заведеної 12.07.2022 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Процесуальне право учасників справи про розгляд справи за їх відсутності врегульовано ч. 3ст. 211 ЦПК України, водночас, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки у матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 28.03.2023 Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, в тому числі земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області, яка належала останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 384327, площею 2,5284 га, кадастровий номер 0523786200:01:000:0080, виданого відділом Держкомзему у Теплицькому районі Вінницької області 26.01.2009 (а.с. 11).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 14.05.2010 секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В. та зареєстрований у реєстрі за № 57, який містить особисте розпорядження спадкодавця на випадок своєї смерті - заповідала позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 384327 (а.с. 9).

При складанні заповіту ОСОБА_3 секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В. допущено описку, а саме неправильно зазначено дату (місяць) народження заповідача 07.12.1940, замість правильної 07.01.1940, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Теплицьким відділом ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області 28.03.2023.

Позивач є спадкоємцем земельної ділянки після своєї тітки ОСОБА_3 згідно з заповітом від 14.05.2010, посвідченим секретарем Росошанської сільської ради, другим спадкоємцем за законом є дочка померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи 128/2022, заведеної 12.07.2022 приватним нотаріусом Покровського нотаріального округу Михайленко О.В. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Інших спадкоємців немає.

Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Михайленко О.В. від 02.08.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, оскільки у заповіті від 14.05.2010 зазначено, що на випадок своєї смерті спадкодавець заповідає «державний акт на право на земельну ділянку серія ЯБ № 384327», що не дає можливості встановити склад спадкового майна, призводить до спору спадкоємців, та згідно зі ст. 1256 Цивільного кодексу України «У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України» (а.с. 14).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82ЦПК України).

Згідно зістаттею 1223 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) правона спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто (частини перша статті 1234 ЦК України).

Відповідно достатті 1236 ЦК Українизаповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а такожті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Тобто, виходячи із приписів цієї норми, суд у тому випадку тлумачить заповіт, якщо існують правові підстави для його тлумачення, а спадкоємці самі не змогли здійснити тлумачення заповіту.

Враховуючи, що нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, відповідно до вимог частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесута змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому,що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту,не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

За змістомстатті 213 ЦК Українизміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судув постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив,що в частинах третій та четвертійстатті 213 ЦК Українивизначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін;(д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частинау способи, встановленістаттею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочинує встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення сліві понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл:за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Відповідно до статей1216,1218,1219 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особоюспадкодавця.

За змістом статей 177,181,182 ЦК Українидонерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтями11,328 ЦК України, статті 81Земельного кодексуУкраїни (в редакції Закону України від 01 січня 2006 року) право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належноїїм земельної частки (паю) тощо.

Відповідно до частини першоїстатті 126 ЗК України(в редакції Закону України від 01.01.2006) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо),а посвідчується таке право державними актами. Як наслідок, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, зокрема державні акти про право власності на земельну ділянку, а права на саму земельну ділянку як об`єкт цивільних прав.

Відсутність у заповіті прямого посилання на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відміняє дійсної волі заповідача щодо настання реальних наслідків вчиненого ним правочину,що в разі його смерті позивач успадкує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Росошанської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області.

На переконання суду, за своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити позивачу у спадок земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку у заповідача на момент складання заповіту було право, посвідчене державним актом на право власностіна земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 467/356/19 від 16.12.2020.

При цьому, вирішуючи питання тлумачення правочину, судом враховано, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян, аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивач не може підтвердити волевиявлення спадкодавця про його спадщину, як спадкоємця за заповітом, іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: розтлумачити, що зміст заповіту ОСОБА_3 від 14.05.2010 слід розуміти, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким вона заповіла позивачу земельну ділянку, площею земельну ділянку площею 2,5284 га, кадастровий номер 0523786200:01:000:0080, розташовану на території Росошанської сільської ради Теплицького (на даний час Гайсинського) району Вінницької області, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а відтак з метою захисту спадкових прав ОСОБА_1 , позов у цій частині підлягає до задоволення.

Окрім того, судом встановлено, що при складанні заповіту ОСОБА_3 , секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В. допущено описку, а саме не правильно зазначено дату (місяць) народження заповідача 07.12.1940, замість правильної 07.01.1940, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Теплицьким відділом ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області 28.03.2023.

Оскільки заповіт є одностороннім правочином, внесення до нього змін, після смерті заповідача є неможливим. Єдиним способом виправити помилку допущену особою, яка посвідчувала заповіт, є встановлення факту належності даного заповіту особі, яка померла.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорт. Частина «даної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 звернуто увагу на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у пункті 12 даної постанови при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у Свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28.03.2023 Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Суд вважає, що розбіжності у заповіті щодо року народження ОСОБА_3 викликані опискою, допущеною під час видачі заповіту. Належність заповідачу заповіту також підтверджується даними спадкової справи.Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, наявні достатні правові підстави для задоволення позову у цій частині та встановлення факту належності заповіту ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приймається судом.

Об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з метою захисту спадкового права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2-5, 10-13, 76-82, 206, 247,263-265, 352, 354 ЦПК України, статтями 202, 213, 1233, 1234, 1256 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Здійснити тлумачення змісту заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 14.05.2010 секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області, який зареєстрований у реєстрі за № 57, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,5284 га, кадастровий номер 0523786200:01:000:0080, розташовану на території Росошанської сільської ради Теплицького (на даний час Гайсинського) району Вінницької області, належну ОСОБА_3 на праві власності, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 384327 від 26.01.2009.

Встановити факт, що заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_3 , зареєстрований у реєстрі за № 57 та посвідчений 14.05.2010 секретарем Росошанської сільської ради Теплицького району Вінницької області Твердохліб В.В. належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Михайленко Ольга Володимирівна, адреса: офіс 30, пр. Шахтобудівників, 40 м. Покровськ Донецької області, РНОКПП невідомо.

Повне судове рішення складено та підписано 01.10.2023.

Суддя