Рішення

від 17.10.2023 по справі 758/13448/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13448/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула молодості», Акціонерного товариства «Сенс Банк» про розірвання договору купівлі - продажу товару та послуг, договору споживчого кредиту, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула молодості», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в якій просить:

- розірвати Договір № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, укладений між позивачкою та ТОВ «Формула молодості»,

- розірвати Договір споживчого кредиту № 402177791 від 18 липня 2021 року, укладений між позивачкою та АТ «Альфа-Банк»,

- стягнути на користь АТ «Альфа-Банк» з ТОВ «Формула молодості» грошові кошти в сумі 34021 грн. 68 коп.,

- стягнути з ТОВ «Формула молодості» на користь позивачки грошові кошти в сумі 10000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37900 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16 липня 2021 року їй зателефонувала невідома особа, яка представилась працівником медичного центру з надання послуг по догляду за шкірою обличчя ТОВ «Формула молодості» та запропонувала відвідати безкоштовну косметологічну процедуру. При отриманні послуг косметолога необхідно було мати із собою паспорт, тривалість косметологічної процедури мала тривати 2 години. 18 липня 2021 року за запрошенням позивачка відвідала медичний центр за адресою: вул. Володимирська, буд. 49-а, поверх 5, м. Київ. Обіцяна безкоштовна процедура тривала 20 хвилин, а інший час було витрачено на повідомлення позивачці про наявність проблем зі шкірою та настання вкрай негативних наслідків у випадку їх не усунення. У зв`язку з чим, було запропоновано для вирішення проблем зі шкірою укласти договір на суму 34021 грн. 68 коп., що передбачало тривале надання послуг та придбання товарів у ТОВ «Формула молодості», від чого позивачка відмовилась у зв`язку з відсутністю необхідної грошової суми. Втім, працівники ТОВ «Формула молодості» запропонували позивачці пройти до іншої кімнати, де перебували працівники АТ «Альфа-Банк», які наполегливо запропонували отримати споживчий кредит для оплати товарів та послуг ТОВ «Форму молодості» під незначні проценти. Позивачка вважає, що працівники ТОВ «Формула молодості» використовували нечесну підприємницьку діяльність, ввели в оману, надали неповну інформацію про ціну за товар та послугу, що завдало їй як споживачу матеріальної та моральної шкоди. Під психологічним тиском працівників ТОВ «Формула молодості» позивачкою було укладено спірні договори на суму 38661 грн. із загальною вартістю кредиту в сумі 39083 грн. 09 коп. АТ «Альфа-Банк» здійснив оплату послуг ТОВ «Формула молодості» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства. В цей же день, позивачкою підписано акт про приймання -передачі товару до Договору про надання комплексу товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя загальною вартістю 34021 грн. 68 коп. У подальшому, не відчувши бажаного ефекту від отриманої безкоштовної процедури, позивачка вирішила не користуватись послугами Товариства, дійшовши висновку про відсутність у їх необхідності. При цьому, жодних допоміжних супроводжуючих косметологічних послуг Товариства позивачка не спожила, які визначені в Договорі № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, що підтверджується відсутністю підпису в акті наданих послуг до Договору. 23 липня 2021 року позивачкою на адресу ТОВ «Формула молодості» направлено претензію щодо розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів в сумі 34021 грн. 68 коп., які Товариство отримало на свій банківський рахунок від АТ «Альфа-Банк». На даний час відповіді на претензію позивачкою не отримано. Також, позивачкою направлено 23 липня 2021 року заяву про відмову від споживчого кредиту до АТ «Альфа-Банк», але банком відмовлено у задоволені такої. Окрім порушення прав споживача, позивачці неправомірними діями ТОВ «Формула молодості» було завдано моральної шкоди, які виразились у зверненні до органів державної влади з метою захисту та поновлення порушених прав, які позивачка оцінює у 10000 грн. У зв`язку з порушенням прав споживача, позивачка вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2021 року, головуючим суддею у справі визначено Анохіна А.М.

17 січня 2022 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула молодості», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання договору купівлі - продажу товару та послуг, договору споживчого кредиту, відшкодування моральної шкоди. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 11 серпня 2022 року заяву позивачки про забезпечення позову задоволено частково, зупинене стягнення у виконавчому провадженні № 69411203, відкрите на підставі виконавчого напису № 14962 від 14 лютого 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості до набрання законної сили рішення Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 19 травня 2023 року відповідача АТ «Альфа-Банк» змінено на його правонаступника Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивачки подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали. Правом на подачу відзиву на позовну заяву, передбаченим ст. 178 ЦПК України, не скористались.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини 2 ст. 11, частина 2 ст. 509 ЦК України).

Судом встановлено, що 18 липня 2021 року між ТОВ «Формула молодості» та ОСОБА_1 укладено Договір № ЦА1807.

Згідно предмету вказаного Договору, ТОВ «Формула молодості» зобов`язалось надати позивачці комплекс товарів та послуг по догляду за шкірою' обличчя, а позивачка зобов`язується прийняти цей комплекс по догляду згідно Акту приймання - передачі та сплатити за нього визначену Договором грошову суму (ціну). Під комплексом по догляду мається на увазі: продаж набору косметики та надання допоміжних супроводжуючих косметологічних послуг. Асортимент, кількість, комплектація, перелік складових комплексу по догляду і загальна сума Договору визначаються в переліку № 1 (специфікації), що являється невід`ємною частиною Договору.

Умовами та порядком передання комплексу по догляду згідно Договору передбачено, що право власності на комплекс по догляду переходить від ТОВ «Формула молодості» до позивачки після підписання Акту приймання - передачі товару. При передачі комплексу по догляду, сторони складають та підписують Акт приймання - передачі згідно Переліку № 1 (специфікації). Одночасно: Товариство передає позивачці документи, що підтверджують якість і безпечність придбаного комплексу по догляду; надає необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар та послуги в наочній формі, що доводиться до клієнта. Допоміжні супроводжуючі косметологічні послуги, які входять до складу комплексу по догляду, можуть надаватись третьою особою, залученою Товариством без попереднього погодження з клієнтом. Зобов`язання Товариства по передачі комплексу по догляду вважаються виконаними в момент його передачі в розпорядження клієнта згідно Акту приймання - передачі та підписання вказаного Договору.

З копії Переліку № 1 (специфікації) від 18 липня 2021 року до Договору № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, який підписано сторонами, вбачається, що вартість товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя складає 34021 грн. 68 коп.

До складу набору косметики та послуг входить: очищаючий крем - 1 одиниця, сироватка зволожуюча - 1 одиниця, крем сонцезахисний - 1 одиниця, маска киснева - 1 одиниця, та 12 відвідувань послуг косметолога (мезострип, мікроголкова мезотерапія, киснева мезотерапія).

Відповідно положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

18 липня 2021 року між позивачкою та відповідачем ТОВ «Формула молодості» було складено Акт, за змістом якого позивачка отримала набір косметики, загальною вартістю 34021 грн. 68 коп. У пунктах 2 - 9 Акту зазначено, що складові товару, комплектування, назва та кількість вказані в переліку № 1 (специфікація) до Договору. У присутності клієнта здійснено перевірку властивостей, якості комплектності, товарного виду товару. Клієнт особисто перевірив обсяг товару, що входить до комплексу по догляду, в тому числі зовнішній вигляд і претензій не має. Клієнт особисто ознайомився з властивостями товару, що входить до комплексу по догляду, інструкцію з використання косметики до товару та отримав документи, які підтверджують якість та безпеку. Товариство в повному об`ємі надало клієнту необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар, що забезпечило можливість свідомого і компетентного вибору клієнта. Інформація про товар надана клієнту в супровідній документації, що додається у доступній наочній формі. Товар передано належним чином та в повному об`ємі. Претензій щодо переданого товару у клієнта немає.

Вказаний Акт було підписано сторонами.

Однак, Акт наданих послуг до Договору № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, підпису клієнта не містить, та позивачкою заперечується отримання косметологічних послуг. В обґрунтування відмови від отримання косметологічних послуг позивачка посилається на власне волевиявлення, тобто добровільну відмову від послуг у зв`язку з відсутністю необхідності таких.

Натомість, п. 4.2.5 спірного Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний з`являтись на прийом для отримання комплексу по догляду у визначений час. У разі, якщо клієнт не може з`явитись на прийом з отримання комплексу по догляду у визначений час, повинен попередити про такі обставини ТОВ не пізніше ніж за 48 годин до визначеного часу. В іншому випадку послуга вважається наданою.

За заявленими позовними вимогами до ТОВ «Формула молодості» позивачка просить розірвати Договір № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, при цьому посилається на те, що, укласти спірний правочин її умовили співробітники ТОВ «Формула молодості», де вона пройшла безкоштовну процедуру в косметологічному салоні; проте після підписання спірного Договору, не відчувши бажаний ефект від отриманої безкоштовної процедури, вирішила не користуватись послугами, дійшовши висновку про відсутність необхідності в них, її права, як споживача, порушені, оскільки під час укладення Договору заявку на товари (послуги) вона на оформляла та не подавала, їй не надали відомостей про сертифікацію послуг і продуктів косметології, дії відповідачів є нечесною підприємницькою діяльністю, що ввело її в оману.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При цьому, суд звертає увагу, що посилання позивачки стосовно ненадання їй інформації про характеристики косметологічних засобів під час укладення договору, у тому числі, використання відповідачем ТОВ «Формула молодості» нечесної підприємницької практики, у зв`язку з чим її було введено в оману, відповідно положень ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі наявності таких обставин, є підставою для визнання правочину недійсним, що виходить за межі позовних вимог.

За правилами частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому суд також враховує наступні обставини.

За нормою ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначені ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема частиною 4 встановлено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Разом з тим, відповідно пункту 1 частини 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Можливість розірвання договору споживачем та повернення сплаченої за товар грошової суми також передбачено у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи (частина 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Під виконанням зобов`язань розуміють здійснення учасниками правовідносин дій по вчиненню прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19 зробив висновок, що за змістом частини 2 статті 651 ЦК України підставами для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є 1) істотне порушення договору другою стороною або 2) встановлення умовами договору або законом конкретних випадків, настання яких є підставою для ініціювання стороною процедури примусового розірвання договору. При цьому у першому випадку сторона має довести обставину істотності порушення договору, тоді як у другому випадку достатнім є факт настання певної прямо передбаченої договором (законом) в якості підстави для розірвання договору обставини.

Аналізуючи зібрані по справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання Договору № ЦА1807 від 18 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «Формула молодості» та ОСОБА_1 , та відшкодування збитків, завданих розірванням договору в порядку ч. 5 ст. 653 ЦК України, оскільки суду не доведено жодними належними та допустимими доказами факту істотного порушення спірного правочину відповідачем ТОВ «Формула молодості», у тому числі не доведено обставин надання останнім послуг, які не мають потрібних позивачці властивостей.

Як зазначає сама позивачка, послуги за Договором ТОВ «Формула молодості» їй надавались частково, разом з тим, у підтвердження обставин відмови у наданні послуг з боку вказаного відповідача, використання останнім неякісних косметологічних засобів, отримання послуг неналежної якості, медичних протипоказань щодо користування послугами за договором, відповідні висновки експертів стосовно негативних показників за результатами проходження таких процедур тощо, що слугувало б підставою для розірвання договору, позивачкою суду не надано.

В частині вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на зазначене та обґрунтування вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки за укладеним видом Договору відшкодування позивачці моральної шкоди не передбачено. Крім того, позивачкою не надано суду будь - яких доказів, які підтверджують факт заподіяння їй моральних страждань діями відповідача.

Що стосується позовних вимог про розірвання Договору споживчого кредиту № 402177791 від 18 липня 2021 року, укладеного між позивачкою та АТ «Альфа-Банк», слід зазначити наступне.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 18 липня 2021 року ОСОБА_1 підписано акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту № 402177791 з АТ «Альфа-Банк». Згідно з умовами підписаного акцепту АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 укласти з банком угоду про надання споживчого кредиту, та надати позичальнику споживчий кредит на умовах продукту кредит у розмірі 38661 грн., із сплатою 0,01 % річних за фіксованою ставкою, строком на 12 місців.

Згідно умов вищевказаного споживчого кредитного договору: кредит надається позичальнику для /виплати/ часткової оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації № 402177791 від 18 липня 2021 року або листі - гарантуванні до Угоди про надання споживчого кредиту від 18 липня 2021 року у загальній сумі 34021 грн. 68 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТВО «Формула молодості» у АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 ЦК України)

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», положення якого поширюються на спірні правовідносини, цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно ст. 2 вищевказаного Закону метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Позивачка у поданому позові посилалась на те, що у встановлений ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» строк вона подала кредитодавцю письмову заяву про відмову від договору споживчого кредиту, що, на її думку, є підставою до розірвання договору.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Альфа-Банк» свої обов`язки згідно умов укладеного між ним та позивачкою Договору споживчого кредиту виконало у повному обсязі, оскільки перерахувало грошові кошти в обумовленому розмірі на рахунок контрагента ТОВ «Формула молодості» за договором споживчого кредиту, що не заперечувалось сторонами по справі.

Таким чином, істотних порушень договору банком допущено не було, оскільки позивачка не була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що виключає можливість розірвання договору в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» з метою захисту споживача від недоброчесних дій кредитодавця за договором споживчого кредиту споживачу надано право відмовитись від договору без пояснення причин шляхом подання кредитодавцю протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит письмової заяви про відмову від нього.

Тобто вищевказана норма закону, передбачає право односторонньої відмови споживача від договору споживчого кредиту, що може слугувати підставою для розірвання договору в розумінні ч. 3 ст. 651 ЦК України. Однак, обов`язковою умовою для розірвання договору з підстав, передбачених ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», є виконання споживачем обов`язку, передбаченого ч. 3 цієї статті, яка є невід`ємною складовою частиною конструкції даної правової норми. Так, згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Після виконання споживачем покладеного на нього обов`язку по поверненню кредитодавцю отриманих від нього грошових коштів у семиденний строк з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, даний договір вважається розірваним з підстав передбаченого законом права споживача на односторонню відмову від нього без пояснення причин такої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що свій обов`язок повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані за вказаним договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит, позивачка не виконала.

Таким чином, договір споживчого кредиту, укладений між сторонами, не може бути розірваний в судовому порядку з підстав односторонньої відмови від нього позивача, як позичальника, оскільки нею не дотримано у повній мірі встановленої для односторонньої відмови ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» процедури.

Враховуючи викладене вище позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Сенс банк» про розірвання Договору споживчого кредиту, укладеного між позивачкою та АТ «Альфа-Банк» задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилається сторона позивача як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що, відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула молодості», Акціонерного товариства «Сенс Банк» про розірвання договору купівлі - продажу товару та послуг, договору споживчого кредиту, відшкодування моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, позивачка від сплати судового збору звільнена на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір підлягає віднесенню на рахунок держави, а витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37900 грн., які просить стягнути позивачка з ТОВ «Формула молодості» віднесенню на рахунок позивачки.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 89, 141, 174, 175, 179, 187, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 636, 651, 653, 901, 907 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула молодості», Акціонерного товариства «Сенс Банк» про розірвання договору купівлі - продажу товару та послуг, договору споживчого кредиту, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Анохін