Рішення

від 02.11.2023 по справі 640/9525/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року Справа № 640/9525/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" (далі - позивач, ТОВ "ТКД "ГЕРМЕС", товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19;

- зобов?язати Державну податкову службу України поновити ТОВ ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС код ЄДРПОУ 37923559 в реєстрі платників податку на додану вартість з дати первісної реєстрації;

- визнати протиправним відмову в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період лютий 2022 року;

- зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період лютий 2022 року;

- визнати протиправним відмову в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період березень 2022 року;

- зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період березень 2022 року;

- визнати протиправним відмову в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період квітень 2022 року;

- зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період квітень 2022 року;

- зобов?язати Державну податкову службу України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022.

В обґрунтування поданого до суду позову, з урахуванням поданих уточнень, позивач вказує про те, що 01.05.2021 ТОВ ТКД ГЕРМЕС було зареєстроване платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 379235510134, але рішенням Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 30.05.2022 №3098/26-15-04-19 реєстрація платника ПДВ анульована на підставі п.п. г п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України. Також, рішеннями - квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті додаткової декларації з ПДВ за лютий 2022 року із зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235516134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022; - квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року з зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН 379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022; - квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 року з зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022.

Позивач вважає спірні рішення передчасними та необґрунтованими, товариство замається основним видом діяльності у вигляді неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 46.90 та з січня 2022 року почало здійснювати свою господарську діяльність, що підтверджується відповідними первинними документами, за операціями із контрагентами - постачальниками було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 20 191.44 грн, №6 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 51 906.20 грн та №7 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 48 451.87 грн. Також, товариство уклало ряд договорів на виконання вимог яких здійснено постачання, зокрема, з контрагентом з Польщі, а саме RОLV Group Sp. Z о.о, з ПП СЄВАТ- ІНСТРУМЕПТ, ТОВ СП Епіцентр, ТОВ МЕТАБО УКРАЇНА, тощо.

ТОВ ТКД ГЕРМЕС наполягає на наявності оподаткованих операцій з податку на додану вартість у податкових періодах лютий-квітень 2022 року та враховуючи введений в країні воєнний стан Указом Президента України №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022) із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строк дії якого продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб, значна частина національного бізнесового середовища України змушена була перевести роботу частково в простій, а частково дистанційно та враховуючи положення Закону України №2118-ІХ від 03.03.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану, яким підрозділ 10 Розділу XX Податкового кодексу України доповнено, зокрема, п.69.1 щодо подання податкової звітності, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Враховуючи вказані обставини, товариства вказує, що не мало можливості належним чином виконати податковий обов`язок пов`язаний з поданням податкової звітності, зокрема, з ПДВ за податкові періоди лютий-квітень 2022 року та як наслідок, це не є підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зокрема, при наявності оподатковуваних операцій, зазначає, що у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення, сума коштів, яка обліковувалась як залишок коштів в системі електронного адміністрування ПДВ було перераховано до бюджету.

Щодо відмови в прийнятті податкової звітності з ПДВ за податкові періоди лютий-квітень 2022 року та посилання в квитанції на п.48.4 ст.48 ПК України, позивач зауважив, що не був платником ПДВ на дату подання документу, то такі дії є безпідставними, оскільки декларації подавались за періоди в яких позивач був платником ПДВ.

Товариство просить суд позов задовольнити та зазначає, що наявні оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви щодо понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 9 924,00 грн та витрат, пов`язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн., надано Договір про надання правничої допомоги № 1/06 від 15.06.2022, Додаткову угоду № 1 від 15.06.2022, Рахунок-фактура № 04 від 16.06.2022, платіжне доручення № 35 від 16.06.2022, виписку по рахунку, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.06.2022, розрахунок витрат для складання акту приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2022. Вказані витрати просить стягнути на користь позивача.

29.06.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду за ст.ст. 257, 262 КАС України.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

31.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31.05.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Отримавши та перевіривши матеріали даної справи, ухвалою суду від 15.09.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу № 640/9525/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ДПС України подавши до суду відзив на позовну заяву зазначив про те, що такі заявлені безпідставними, є необґрунтованими, не підлягають задоволенню виходячи з того, що враховуючи положення п. 36.5 ст. 36, п. 41.1. ст. 41 ПК України, принципів функціонування Системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) згідно ст.200 -1 ПК України та регламентованого Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 569) та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою кабінеті Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) зі змінами та доповненнями, слідує, що починаючи з дати запровадження системи електронного адміністрування ПДВ, а саме з 1 липня 2015 року, реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється в межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою. З урахуванням встановлених обставин та наведених вимог ПК України формування реєстраційного ліміту здійснюється програмою системи електронного адміністрування ПДВ в автоматичному режимі шляхом застосування відповідної формули передбаченою ПК України.

Відповідач-2 зауважив, що сума реєстраційного ліміту це не грошові кошти на рахунку, а є лише показником в системі СЕА ПДВ, обчисленим за формулою визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України на яку позивач мав право зареєструвати ПН/РК в ЄРПН. Відповідно до Порядку № 569 вбачається, що центральним елементом системи електронного адміністрування ПДВ є рахунки. Зокрема, Порядок № 569 визначає рахунок в СЕА ПДВ як рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Кошти на рахунку призначені для виконання вичерпного кола завдань та є гарантією, що фінансовий стан платника податку дозволяв йому належним чином виконати податковий обов`язок із нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету. Тобто, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, обчисленого відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.

Відповідно до вимог статті 200-1.8 ПК України, після анулювання реєстрації платника податків залишок коштів на його рахунку в СЕА ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

За п.п. г п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України 30.05.2022 прийнято рішення №3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Торгово комерційний дім Гермес, що оприлюднено на відповідному офіційному сайті.

Враховуючи положення абзацу першого п. 5.5 розділу V Положення № 1130, відповідач-2 вказує, що ТОВ Торгово комерційний дім Гермес протягом 12 послідовних податкових місяців: з травня 2021 по квітень 2022 року до Головного управління ДПС у м. Києві не подано податкові декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

За результатами аналізу інформаційних систем ДПС України щодо ТОВ Торгово комерційний дім Гермес встановлено, що платником 15.06.2022 надіслано податкові декларації з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди лютий, березень, квітень 2022 року, які згідно з квитанцією №1 мають статус Документ не прийнято, виявлені помилки: порушено вимоги п. 48.4 ст. 48 Кодексу, а саме: ІПН 379235510134 не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022), дата анулювання реєстрації платника ПДВ 30.05.2022, порушення вимог п.49.18 ст.49 Кодексу, граничний термін подання звітності за звітний період - 21.03.2022 по декларації за лютий 2022 року, 20.04.2022 по декларації за березень 2022 року та 20.05.2022 року по декларації за квітень 2022 року.

Враховуючи положення п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст.49, п. 48.1, п. 48.4 ст. 48, п. 49.8 ст. 49, з п.п. 49.18.1 п. 49.18. ст.48, п. 203.1 ст. 203 ПК України, відповідач - 2 вважає відсутність з боку ДПС України протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача, в задоволенні позову просить суд відмовити.

Відповідач-1 по справі ГУ ДПС у м. Києві в поданому відзиві зазначив, що позовні вимоги заявлено необґрунтовано, 30.05.2022 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято правомірне та законне рішення №3098/26-15-04-19-19 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ГОВ Торгово-комерційний дім Гермес, код ЄДРПОУ 37923559, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв`язку з неподанням контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та відповідно до п.п. г п. 1 84.1 ст. 184 ПК України.

Вказуючи положення п.п. 1, 2 п. 180.1 ст. 180, п. 182.1 ст. 182, п.п. г її. 184.1 ст. 184, п. 184.2 п. 184.5, п. 184.10 ст. 184 ПК України та п.п. "г" п. 5.1, п.5.2, п. 5.5, п. 5.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014, якою затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями. Анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України можливе за таких умов: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Зазначаючи відповідно положення п. 46.1, п. 46.5 ст. 46, п. 48.3, п. 48.4 ст. 48, п.п. 49.1, 49.2, 49.8, 49.9, 49.18 ст. 49 ПК України та зокрема зазначає п. 49.11 ст. 49 ПК України за яким у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятні його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови та відповідно, оскаржуване рішення № 3098/26-15-04-19-14 від 30.05.2022 про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято у зв`язку з тим, що позивач протягом 12 послідовних податкова місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість. В даному випадку, позивачем не надано доказів на підтвердження подання до контролюючого органу на реєстрацію і докази на підтвердження прийняття контролюючим органом податкової декларації з ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2022. Також, відповідач-1 зауважив, що за п. 5.2. Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодекс (підпункт г пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який підставою для анулювання реєстрації та як наслідок вважає, що для анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним є факт неподання декларацій або подання таких декларацій з нульовими показниками саме за останні 12 послідовий податкових місяців.

Відповідач-1 в задоволенні позову просить суд відмовити.

У поданій до суду відповіді на відзив ТОВ "ТКД "ГЕРМЕС" зазначив, що позиція відповідача-1 ГУ ДПС у м. Києві є необґрунтованою, жодним чином не спростовує положення п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України. Також, позивач додав, що до 27.05.2022 п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України діяв в редакції, відповідно до якої, Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, до 27.05.2022 строки щодо подання податкової звітності, в тому числі декларацій з податку на додану вартість, були зупинені. З 27.05.2022 вступила в дію нова редакція зазначеного підпункту 69.9, яка встановлює зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків, а 30.05.2022 контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення №3098/26-15-04-19-14 про анулювання реєстрації платника ПДВ у зв`язку з тим, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість. З огляду на зазначене, в певній мірі прослідковується зловживання контролюючим органом наданими правами та упереджене ставлення до платника ТОВ ТКД Гермес, в той же час, норма п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України про звільнення платників від відповідальності не змінена. Позивач наголошує, що товариство у позовній заяві не заперечує факт не своєчасного виконання податкового обов`язку, який полягає у не своєчасному поданні відповідної податкової звітності, а наводить норми, які діють в особливих умовах воєнного стану, що не спростовуються контролюючим органом. ГУ ДПС у м. Києві не дає обґрунтування, чому після прийняття оскаржуваного рішення про анулювання платника ПДВ позивач не має право на подання декларацій за той період, коли останній мав статус платника ПДВ, коли це є прямим обов`язком останнього. Факт наявності оподаткованих операцій відповідачем був достеменно відомий, оскільки від позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано ряд податкових накладних на контрагентів покупців, наполягає на заявлених позовних вимогах, просить відхили відзив ГУ ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін по справі, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37923559, перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість.

01.05.2021 ТОВ ТДК ГЕРМЕС було зареєстроване платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 379235510134.

Позивачем були подані через Єдине вікно подання електронних документів ДПС України до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за період:

лютий 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано";

березень 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано";

квітень 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано".

Головним управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України прийнято рішення від 30.05.2022 №3098/26-15-04-19 (форми 6РПДВ) про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ ТДК ГЕРМЕС на підставі п.п. г п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України (надалі ПК України), у зв`язку із тим, що особа протягом 12 послідовних місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податковий розрахунок) який/яка свідчить про відсутність постачання/зобов`язання чи податкового кредиту придбання.

Зокрема, в п. 2 спірного рішення зазначено що платник не подає з дати реєстрації платником ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2022 з відповідними показниками податкової звітності, має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування 0, податкову заборгованість з ПДВ на дату складання рішення 0 грн.

Підстава довідка від 25.05.2022 №3098/26-15-04-19-13.

Контролюючим органом після отримання вказаних податкових декларації позивача з ПДВ за період лютий-квітень 2022 року:

-квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті додаткової декларації з ПДВ за лютий 2022 року з зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235516134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022;

-квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року з зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН 379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022;

-квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 року з зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022.

Таким чином, відповідачем по справі Головним управління ДПС у м. Києві 30.05.2022 було прийнято рішення №3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ ТДК ГЕРМЕС з підстав не подання протягом 12 послідовних місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податковий розрахунок) який/яка свідчить про відсутність постачання/зобов`язання чи податкового кредиту придбання, а саме з дати реєстрації платником ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2023 та як наслідок, надіслані товариством для реєстрації податкові декларації з ПДВ за період лютий-квітень 2022 року не прийняті квитанціями від 15.06.2022 у зв`язку із наявністю обставин анулювання платником ПДВ.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом, просить спірні рішення скасувати, поновити ТОВ ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС в реєстрі платників податку на додану вартість з дати первісної реєстрації, зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти спірні податкові декларації з ПДВ за звітний період лютий-квітень 2022 року та зобов?язати ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022, позивач наполягає, що враховуючи внесені зміни до ПК України Законом України №2118-ІХ від 03.03.2022, наявний в країні воєнний стан, товариство звільняється від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності з ПДВ з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В свою чергу, відповідачі по справі вважають спірні рішення законними та обґрунтованими, в задоволенні позову просять суд відмовити у зв`язку із відсутності на те правових підстав, ТОВ ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС порушено вимоги податкового законодавства щодо подання податкової звітності з ПДВ за період з лютий-квітень 2022 року, товариством не доведено подання звітності з ПДВ з 01.05.2021 по 30.11.2022, має законні обставини анулювання платником ПДВ.

Таким чином, предметом спору в даній справі є рішення контролюючого органу ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платником ПДВ та рішення від 15.06.2022 у вигляді квитанцій №1 про відмову в прийнятті податкових декларацій з ПДВ за лютий квітень 2022 року у зв`язку з чим такі рішення, дії підлягають перевірці судом щодо відповідності останніх вимога ч. 2 ст. 2 КАС України, встановлення обставин наявності чи відсутності зобов?язання ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів позивача, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022, відповідно із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьої вказаної статті.

Відповідно до норм процесуального законодавства вбачається, що за частинами 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, враховуючи з`ясовані обставини по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до положень статті 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. п. 19-1.1, 19-1.2. 19-1.1.40, 19-1.1.46 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу):

здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику;

використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно пп. 37.1 та 37.2 ст. 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 47.1.1 ст. 47.1 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПК України).

За змістом п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, но батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб плаї пика податку, визначених дим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД): код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку па додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента; код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Аналогічні положення містяться також у Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

Підпунктами 49.11.1, 49.11.2 статті 49.11 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Підпунктами 49.12.1, 49.12.2 статті 49.12 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 ст. 49 ПК України).

Суд зазначає, що строки подання податкових декларацій визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України, яким, зокрема, встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

-календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

-календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вбачається по обставинами по справі, позивачем було подано до контролюючого органу декларації з ПДВ за періоди лютий квітень 2022 року через Єдине вікно подання електронної звітності.

Враховуючи зазначене слідує, що подана податкова звітність через електронний зв`язок підлягає обов`язковому прийняттю контролюючим органом та відповідній перевірці, зокрема на наявність та достовірність заповнення платником податків всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу та в разі встановлення неправомірної відмови у прийнятті декларації наявне право платника оскаржити таке рішення до суду та за наслідками прийняття судом рішення на користь платника, така декларація вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За матеріалами справи слідує, що ГУ ДПС у м. Києві квитанціями № 1 від 15.06.2022 було відмовлено у прийняті вказаних декларацій з ПДВ за наявності порушення п. 48.4 ст. 48 ПК України оскільки ІПН 379235510134 не був платником ПДВ на дату подання документу, 30.05.2022 анульовано реєстрацію платником ПДВ.

Зі спірного рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 слідує, що позивачу анульовану реєстрацію платника ПДВ через неподання з дати реєстрації платником ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2022 з відповідними показниками податкової звітності, має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування 0, податкову заборгованість з ПДВ на дату складання рішення 0 грн.

Відповідачі та позивач у справі не оспорюють обставин реєстрації товариства як платника ПДВ 01.05.2021.

Згідно поданої позивачем заяви платника ПДВ (зареєстрованої контролюючим органом 14.06.2022 № 265570705675719) ТОВ «ТКД «ГЕРМЕС» подано таку щодо реєстрації платником ПДВ з 01.07.2022.

За відомостями з картки платника слідує, що ТОВ «ТКД «ГЕРМЕС» подану вказану заяву від 14.06.2022 щодо повторної реєстрації платником ПДВ, дата документа (заявлена дата реєстрації) 01.07.2022 на суму операції 1 728 027, 00 грн.

Підпунктами 1, 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ викладені законодавцем в ст. 181 ПК України та згідно із п. 181.1 якої у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку па додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

В свою чергу, п. 182.1 ст. 182 ПК України передбачено, що якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

За п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних (п.183.3 ст. 183 ПК України).

Особи, зазначені у пункті 183.3 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних (п. 183.5 ПК України).

Пунктом 183.6 статі 183 ПК України у разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку (п. 183.7 ст. 183 ПК України).

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті (п. 183.8 ст. 183 ПК України).

Згідно п. 183.9 ст. 183 ПК України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку: з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 ПК України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку (п. 183.12 ст. 183 ПК України).

Згідно пп. 183.13 ст. 183 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та власному офіційному веб-сайті:

183.13.1. дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника податку;

183.13.2. інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників податку анульовано, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації.

Форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 183.14 ст. 183 ПК України).

Особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку (п.183.18 ст. 183 ПК України).

Підпунктом «г» її. 184.1 ст. 184 ПК України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання /придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (п. 184.5 ст. 184 ПК України).

Згідно із п. 184.10 ст. 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п. 184.10 ст. 184 ПК України).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (надалі Положення № 1130), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку па додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом «г» п. 5.1. Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно із п. 5.2. Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

-не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ІІДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

-включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ІІДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та но кожній декларації (податковому розрахунку) податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення №1130).

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5).

Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник рішення зберігається в контролюючому органі, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Документи чи копії Документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення (п. 5.6 Положення № 1130).

Аналіз наведених норм права у їх сукупності дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для самостійного прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є наявність підстав та підтвердних документів які підтверджують невідповідність суб`єкта господарювання такому платнику ПДВ, зокрема, подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, що має відповідно підтверджуватись складеною довідкою контролюючим органом.

Та, під час прийняття такого рішення, враховуючи вказаний вище п. 5.2 Положення № 1130, 12 місяців визначаються без врахування місяця, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця та включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

У спірному рішенні від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 ГУ ДПС у м. Києві вказано на підставу прийняття останнього довідка від 25.05.2022 №3098/26-15-04-19-13, в якій зазначено про неподання за послідовні 12 місяців з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року податкової декларації з ПДВ, має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Відповідно, суд враховує такі підставі

- як подання або неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців,

- та які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Зокрема, має значення - 12 послідовних податкових місяців та 0 показники.

При цьому, якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців відсутні операції з постачання та наявні обсяги придбання за рахунок яких сформовано податковий кредит, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Враховуючи вказаний вище пункт 5.2 Положення № 1130 12 послідовних місяців мають визначатись відповідно з 01.06.2021, тобто без врахування місяця в якому було зареєстровано платником ПДВ) по 30.06.2022, саме місяця в якому має бути отриманий чи складений контролюючим органом документ, який є підставою для анулювання реєстрації. В даній справі фігурує згадана вище довідка складена 25.05.2022 (№3098/26-15-04-19-13), що у сукупності із встановленим, спростовує наявність 12 послідовних податкових місяців.

В даній справі підставами для анулювання реєстрації платником ПДВ визначено неподання за послідовні 12 місяців з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року податкової декларації з ПДВ позивачем, що за викладеним та встановленим вище судом є необґрунтованою позицією відповідачів.

З приводу не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями та вказані у спірному рішенні показники « 0» щодо оподатковуваних операцій, суд зазначає що такі обставини можуть бути застосовані під час перевірки саме отриманої податкової звітності та перевірки наявності вказаних в ній показників та на позицію відповідачів позивачем взагалі не було подано жодної з декларацій.

Відтак, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України можливе за умови неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/2294/16.

Судом встановлено, що позивач подавав 15.06.2022 декларації з ПДВ за спірні періоди із зазначенням відповідних показників за наслідками вчинених господарських операцій із контрагентами:

декларація за лютий 2022 року із показником на суму податкового кредиту 120 553,00 грн.,

декларація за березень 2022 року із показником на суму податкового кредиту 120 553,00 грн.,

декларація за квітень 2022 року із показником на суму податкового кредиту 1 728 027,00 грн.

Сам позивач вказує, що він почав свою господарську діяльність вести з січня 2022 року, що підтверджує наданими до позову відповідними первинними документами, за операціями із контрагентами постачальниками, за наслідками яких було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 20 191.44 грн, №6 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 51 906.20 грн та №7 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 48 451.87 грн.

Також, товариство уклало ряд договорів на виконання вимог яких здійснено постачання, зокрема, з контрагентом з Польщі, а саме RОLV Group Sp. Z о.о, з ПП СЄВАТ- ІНСТРУМЕПТ, ТОВ СП Епіцентр, ТОВ МЕТАБО УКРАЇНА, тощо.

Вказані обставини не оспорюються відповідачами та враховуються судом.

Відповідно, з дати реєстрації позивачем як платника ПДВ, а саме з 01.05.2021, останнім було розпочато свою діяльність лише з січня 2022 року, подано звітність з ПДВ за лютий-квітень 2022 року.

Суд встановив відсутніми обставини не подання позивачем потягом 12 послідовних податкових місяців податкової звітності враховуючи вказані вище висновки суду, декларації з ПДВ були подані в червні 2022 року, хоча із пропуском строків їх подання.

Та в даній справі суд враховує введений в країні воєнний стан Указом Президента України №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022) із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строк дії якого продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб, який триває донині.

Також, Законом України №2118-ІХ від 03.03.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану, яким підрозділ 10 Розділу XX Податкового кодексу України доповнено, зокрема, згідно п. 69 установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Пунктом 69.1 визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (в редакції чинній на 22.03.2022).

Згідно Закону № 2142-IX від 24.03.2022, який набув чинності з 05.04.2022, у вказаному п. 69.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

Також, суд зазначає, що до 27.05.2022 п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України діяв в редакції, відповідно до якої, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, який набрав чинності з 27.05.2022, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Відповідно, для контролюючого органу припинено зупинення перебігу строків щодо перевірки дотримання платниками податків строків реєстрації податкових накладних, подання звітності тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків та в свою чергу, мають враховуватись положення пунктом 69.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України згідно якого платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, з обов`язковим виконанням таких обов`язків на визначених законом період (протягом трьох місяців до 05.04.2022, протягом шести місяців з 05.04.2022) після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 ГУ ДПС у м. Києві протиправно винесено спірне рішення про анулювання позивача платником ПДВ із підстав вказаних у рішенні від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19.

Судом не встановлено порушення позивачем не подання протягом 12 послідовних податкових місяців з 01.05.2021 по 30.04.2022 податкових декларацій з ПДВ, та таких, що мають нульові показники. Позивачем подавались спірні декларації в червні 2022 року, враховуючи доповнений п. 69.1 до підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України Законом України №2118-ІХ від 03.03.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану.

Відповідачами по справі не спростовано належними та достатніми доказами правомірність дій та прийнятих рішень від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 та відповідно 15.06.2022 квитанцій № 1 про не прийняття декларацій з ПДВ за періоди лютий-квітень 2022 року є протиправними та підлягають скасуванню із зобов`язанням контролюючого органу зареєструвати декларації позивача.

Також, суд враховує, що відповідачами не надано до справи прийнятого рішення за наслідками поданої заяви позивачем 14.06.2022 про реєстрацію його платником ПДВ з 01.07.2022.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів позивача, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022, суд зазначає слідуюче.

Основні принципи функціонування Системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) визначено ст.200-1 ПК України та регламентовано Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 569).

Вказаний Порядок № 569 визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200- 1.4 статті 200 -1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Відповідно до положень ПК України слідує, зокрема, згідно ст. 200-1 ПК України вбачається, що СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ; де:

УНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, крім сум податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником;

УПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.

Єдиний реєстр податкових накладних функціонує відповідно до ст. 201 ПК України Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою кабінеті Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) зі змінами та доповненнями.

Отже, починаючи з дати запровадження системи електронного адміністрування ПДВ, а саме з 1 липня 2015 року, реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється в межах реєстраційної суми, яка обчислюється за вказаною формулою.

З урахуванням встановлених обставин по справі та наведених положень ПК України, формування реєстраційного ліміту здійснюється програмою системи електронного адміністрування ПДВ в автоматичному режимі шляхом застосування відповідної формули передбаченою Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що сума реєстраційного ліміту це сума коштів, яка міститься на відкритому електронному рахунку платника, з належним показником в системі СЕА ПДВ, обчисленим за формулою визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України, згідно якого, враховуючи достатній ліміт, позивач має право зареєструвати ПН/РК в ЄРПН. Також, враховуючи норми ПК та Порядку № 569 вбачається, що центральним елементом системи електронного адміністрування ПДВ є рахунки. Зокрема, Порядок № 569 визначає рахунок в СЕА ПДВ як рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Кошти на рахунку призначені для виконання вичерпного кола завдань та є гарантією, що фінансовий стан платника податку дозволяв йому належним чином виконати податковий обов`язок із нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

Як наслідок, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, обчисленого відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.

Процедури скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 6-РПДВ здійснюється відповідно до пункту 5.10 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (зі змінами).

Відповідно до пункту 200-1.8. ст. 200-1 ПК України після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Відтак, за казаним пунктом ПК України, після анулювання реєстрації платника податків залишок коштів на його рахунку в СЕА ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Контролюючим органом було винесено рішення від 30.05.2022 №3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Як наслідок, рахунок позивача закрито, сума коштів на електронному рахунку перерахована до бюджету, що не оспорюється відповідачами та на що вказує позивач.

Судом за наслідками вирішення даної справи визнано спірне рішення від 30.05.2022 №3098/26-15-04-19 протиправним та скасовано.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. № 1024, яка набрала чинності з 04.11.2020), Порядок № 659 доповнено п. 7-1, за яким ДПС протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, здійснює перерахунок суми (?Накл) такого платника за звітний (податковий) період, у якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене).

Такий перерахунок здійснюється ДПС шляхом перерахунку суми (?Накл) окремо за кожним її показником.

При цьому перерахунок суми (?Накл) такого платника не здійснюється контролюючим органом у разі, коли: на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку; або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Кодексу.

Отже, системний аналіз вказаних вище законодавчих норм свідчить про те, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень ДПС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16, від 22 липня 2020 року у справі № 520/5627/19.

Суд зазначає, що у справі сторонами не оспорюється сума коштів на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ станом на 30.05.2022, на дату анулювання реєстрації платником ПДВ, що виключає підстави для дослідження судом коштів на електронному рахунку платника.

Та, враховуючи висновки суду за вказаною справою, визнання протиправними спірних рішень про анулювання реєстрації платником ПДВ та відмови у прийняті декларацій, суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача про зобов`язання ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ кошти позивача, які обліковувались як залишок станом на 30.05.2022, але з дослідженням стану рахунку за податками та зборами, як наслідок, останні підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що сформоване відповідачем ГУ ДПС у м. Києві спірне рішення від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 та відповідно 15.06.2022 квитанції № 1 про не прийняття декларацій з ПДВ за періоди лютий-квітень 2022 року не відповідають положенням ч. 2 ст. 2 КАС України та є неправомірними, зв`язку з чим підлягають скасуванню, а встановлені судом порушені права як наслідок підлягають відновленню.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Позивач просить суд стягнути судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 9 924,00 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн., надано Договір про надання правничої допомоги № 1/06 від 15.06.2022, Додаткову угоду № 1 від 15.06.2022, Рахунок-фактура № 04 від 16.06.2022, платіжне доручення № 35 від 16.06.2022, виписку по рахунку, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.06.2022, розрахунок витрат для складання акту приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2022.

Позивачем сплачено за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 9924,00 грн., що підтверджується належним у справі платіжним дорученням № 36 від 21.06.2022.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий зір за подання позову до суду в сумі 9 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 ГУ ДПС у м. Києві, яким були прийняті спірні рішення.

Щодо заявлених до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн. суд зазначає, що Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно наданого Договору про надання правничої допомоги № 1/06 від 15.06.2022, Додаткової угоди № 1 від 15.06.2022, Рахунку-фактури № 04 від 16.06.2022, платіжного доручення № 35 від 16.06.2022, виписки по рахунку, акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.06.2022, розрахунку витрат для складання акту приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2022 вбачається сплату позивачем за правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Зокрема з п. 1 Додаткової угоди слідує надання правничої допомоги у вигляді наданих послуг 1. правовий аналіз правомірності Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №3098/26-15-04-19 від 30.05.2022; 2. правовий аналіз невизнання контролюючим органом податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ТКД «ГЕРМЕС»; 3. підготовка позовної заяви до суду про визнання протиправним та скасування Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №3098/26-15-04-19 від 30.05.2022.

Вказаною Додатковою угодою за надання правової правничої допомоги в обсягах, визначених п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт сплачує АДВОКАТУ гонорар із розрахунку кількості годин, витрачених АДВОКАТОМ для надання послуг КЛІЄНТУ (п. 2).

Сторони домовилися встановити наступну вартість години роботи АДВОКАТА - 5 000,00 грн. (п. 3).

КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ правничу допомогу в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок АДВОКАТА шляхом внесення авансового платежу на підставі рахунку-факту у розмірі 35 000,00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) та решту на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами відповідно до умов Договору (п. 4).

Акт №1 від 24.06.2022 за вказаними наданими послугами підписаний Сторонами та скріплений печатками.

З розрахунку витрат для складання акту № 1 вбачається зазначення по першому пункту виду правничої допомоги 2 години часу витраченого адвокатом із визначенням розміру гонорару 10 000,00 грн.; по другому пункту 1 година із гонораром 5 000,00 грн. та по третьому пункту 4 години, гонорар 20 000,00 грн.

В рахунок-фактура №4 від 16.06.2022 виставлено суму гонорару 35 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 35 від 16.06.2022 ТОВ «ТКД «ГЕРМЕС» сплачено гонорар у розмірі 35 000,00 грн.

Суд враховує у справі відсутність заперечень відповідачів щодо заявленої до стягнення суми витрат понесених позивачем на правничу допомогу та зазначає про наявність дискреційних повноважень суду під час вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу враховуючи вказані висновки Верховного суду.

Відповідно, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування 35 000,00 грн. витрат на професійну правову (правничу) допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача-1 становитиме надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Також, суд зазначає, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), та згідно наданих актів виконаних послуг не обгрунтовано належним чином час витрачений адвокатом для виконання покладених на нього умов Договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути, підлягає зменшенню, враховуючи дискреційні повноваження суду щодо суддівського розсуду на предмет розподілу судових витрат згідно згаданої вище позиції Верховного Суду у зв`язку з відсутністю за поданою заявою та наданими доказами ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, що відповідно виключає обґрунтованість та посилання позивача на необхідності обов`язкової позиції відповідача щодо співмірності розміру витрат по справі.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів, суд дійшов висновку до зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 15 000,00 грн., та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) поновити Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС (код ЄДРПОУ 37923559) в реєстрі платників податку на додану вартість з дати первісної реєстрації 01.05.2021.

4. Визнати протиправними відмову ГУ ДПС у м. Києві в прийнятті податкових декларацій з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС (код ЄДРПОУ 37923559) за звітні періоди лютий, березень, квітень 2022 року, сформовані у вигляді квитанцій № 1 від 15.06.2022.

5. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) прийняти та зареєструвати податкові декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС (код ЄДРПОУ 37923559) за звітні періоди лютий, березень, квітень 2022 року.

6. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) відновити в системі електронного адміністрування ПДВ електронний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС (код ЄДРПОУ 37923559) із коштами, які обліковувались як залишок станом на 30.05.2022 з урахуванням зобов`язань по податкам та зборам.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ ГЕРМЕС (код ЄДРПОУ 37923559) витрати по сплаті судового збору у сумі 9924,00грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.