Постанова

від 07.02.2024 по справі 640/9525/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9525/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Адамович О.В., представника відповідача-1 Гаврилюка Я.М., представника відповідача-2 Поліщука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ «ГЕРМЕС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

27.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" (надалі - ТОВ "ТКД "ГЕРМЕС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач-1, надалі - ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (відповідач-2, надалі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 щодо анулювання позивача як платника ПДВ; зобов`язання Державну податкову службу України поновити ТОВ "ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" код ЄДРПОУ 37923559 в реєстрі платників податку на додану вартість з дати первісної реєстрації з 01.05.2021; визнання протиправним відмову відповідача 1 в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період лютий 2022 року; зобов`язання відповідача 1 прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період лютий 2022 року; визнання протиправним відмову відповідача 1 в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період березень 2022 року; зобов`язання відповідача 1 прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період березень 2022 року; визнання протиправним відмову відповідача 1 в прийнятті податкової декларації з ПДВ за звітний період квітень 2022 року; зобов`язання відповідача 1 прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період квітень 2022 року; зобов`язання відповідача 2 відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи положення чинного законодавства, прийняв спірне рішення анулювання позивача як платника ПДВ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що сформоване відповідачем ГУ ДПС у м. Києві спірне рішення від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платника ПДВ та відповідно 15.06.2022 квитанції № 1 про не прийняття декларацій з ПДВ за періоди лютий-квітень 2022 року не відповідають положенням ч. 2 ст. 2 КАС України та є неправомірними, зв`язку з чим підлягають скасуванню, а встановлені судом порушені права як наслідок підлягають відновленню.

Відповідачами подано апеляційні скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 р., в яких вказано на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права внаслідок чого апелянти просять скасувати рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що спірне рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2022 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ є правомірним та законним, оскільки позивач понад рік не подавав звіт до контролюючого органу, що відповідно п.п. "г" п. 1 84.1 ст. 184 ПК України є підставою для прийняття такого рішення.

Щодо решти позовних вимог апелянти зазначили, що через те, що позивач під час подачі 15.06.2022 податкових декларації з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди лютий, березень, квітень 2022 року, не був платником ПДВ через анулювання його реєстрації як платника ПДВ, то у відповідача 2 не було законних підстав для прийняття вказаних декларацій.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, відповідачем-2 заявлено клопотання про виправлення описки в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі № 640/9525/22 шляхом вірного зазначення особи котра звернулася до суду з апеляційною скаргою, та за скаргою якої відкрито апеляційне провадження у справі.

Заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки зазначена ухвала є вірною та не має описок, а апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою Державної податкової служби України було відкрито ще ухвалою від 04.12.2023.

У судовому засіданні представник відповідача -1 та представник відповідача-2 підтримали апеляційні скарги, представника позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг та повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

ТОВ "ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37923559, перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість та з 01.05.2021 ТОВ "ТДК "ГЕРМЕС" було зареєстроване платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 379235510134.

Позивачем були подані через Єдине вікно подання електронних документів ДПС України до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за період: лютий 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано"; березень 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано"; квітень 2022 року, що підтверджується повідомленням про отримання звітності від 15.06.2022 із відміткою "Отримано".

Головним управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України прийнято рішення від 30.05.2022 №3098/26-15-04-19 (форми 6РПДВ) про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "ТДК "ГЕРМЕС" на підставі п.п. "г" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України (надалі ПК України), у зв`язку із тим, що особа протягом 12 послідовних місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податковий розрахунок) який/яка свідчить про відсутність постачання/зобов`язання чи податкового кредиту придбання.

Зокрема, в п. 2 спірного рішення зазначено що платник не подає з дати реєстрації платником ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2022 з відповідними показниками податкової звітності, має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування - 0, податкову заборгованість з ПДВ на дату складання рішення - 0 грн.

Підстава - довідка від 25.05.2022 №3098/26-15-04-19-13.

Контролюючим органом після отримання вказаних податкових декларації позивача з ПДВ за період лютий-квітень 2022 року: квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті додаткової декларації з ПДВ за лютий 2022 року з зазначенням: "Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235516134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022"; квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року з зазначенням: "Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН ' 379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022"; квитанцією №1 від 15.06.2022 відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 року з зазначенням: "Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, а саме ІПН '379235510134' не був платником ПДВ на дату подання документу (15.06.2022). Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.05.2022".

Таким чином, відповідачем по справі Головним управління ДПС у м. Києві 30.05.2022 було прийнято рішення №3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "ТДК "ГЕРМЕС" з підстав не подання протягом 12 послідовних місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податковий розрахунок) який/яка свідчить про відсутність постачання/зобов`язання чи податкового кредиту придбання, а саме з дати реєстрації платником ПДВ з 01.05.2021 по 30.04.2023 та як наслідок, надіслані товариством для реєстрації податкові декларації з ПДВ за період лютий-квітень 2022 року не прийняті квитанціями від 15.06.2022 у зв`язку із наявністю обставин анулювання платником ПДВ.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом, просить спірні рішення скасувати, поновити ТОВ "ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" в реєстрі платників податку на додану вартість з дати первісної реєстрації, зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти спірні податкові декларації з ПДВ за звітний період лютий-квітень 2022 року та зобов?язати ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022, позивач наполягає, що враховуючи внесені зміни до ПК України Законом України №2118-ІХ від 03.03.2022, наявний в країні воєнний стан, товариство звільняється від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності з ПДВ з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В свою чергу, відповідачі по справі вважають спірні рішення законними та обґрунтованими, в задоволенні позову просять суд відмовити у зв`язку із відсутності на те правових підстав, ТОВ "ТОРГОВО КОМЕРІЙНИЙ ДІМ "ГЕРМЕС" порушено вимоги податкового законодавства щодо подання податкової звітності з ПДВ за період з лютий-квітень 2022 року, товариством не доведено подання звітності з ПДВ з 01.05.2021 по 30.11.2022, має законні обставини анулювання платником ПДВ.

Таким чином, предметом спору в даній справі є рішення контролюючого органу ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 про анулювання реєстрації платником ПДВ та рішення від 15.06.2022 у вигляді квитанцій №1 про відмову в прийнятті податкових декларацій з ПДВ за лютий - квітень 2022 року у зв`язку з чим такі рішення, дії підлягають перевірці судом щодо відповідності останніх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, встановлення обставин наявності чи відсутності зобов?язання ДПС України відновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів позивача, яка обліковувалась як залишок коштів станом на 30.05.2022, відповідно із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьої вказаної статті.

Нормативно-правове обґрунтування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. п. 19-1.1, 19-1.2. 19-1.1.40, 19-1.1.46 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу):

здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику;

використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно пп. 37.1 та 37.2 ст. 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 47.1.1 ст. 47.1 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПК України).

За змістом п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, но батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб плаї пика податку, визначених дим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД): код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку па додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента; код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Аналогічні положення містяться також у Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

Підпунктами 49.11.1, 49.11.2 статті 49.11 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Підпунктами 49.12.1, 49.12.2 статті 49.12 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 ст. 49 ПК України).

Строки подання податкових декларацій визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України, яким, зокрема, встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом «г» її. 184.1 ст. 184 ПК України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання /придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Згідно із п. 184.10 ст. 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п. 184.10 ст. 184 ПК України).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (надалі Положення № 1130), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку па додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом «г» п. 5.1. Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно із п. 5.2. Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ІІДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Основні принципи функціонування Системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) визначено ст.200-1 ПК України та регламентовано Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 569).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних, і про існування такого рішення податковий орган повідомляє платника податку письмово. Обов`язковою умовою для самостійного прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є наявність підстав та документів, які підтверджують невідповідність суб`єкта господарювання такому платнику ПДВ, зокрема, подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, що має відповідно підтверджуватись складеною довідкою контролюючим органом.

Таким чином, враховуючи дату реєстрації позивача як платника ПДВ 01.05.2021, то для прийняття рішення про анулювання позивача як платника ПДВ обрахування 12 місяців мають починатися з 01.06.2021 по 30.06.2022, що передбачено п. 5.2 Положення № 1130, проте, згідно довідки відповідача 1 від 25.05.2022 №3098/26-15-04-19-13 яка стала підставою для прийняття спірного рішення, обрахування 12 послідовних податкових місяців було зроблено з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року, що є неправильним застосуванням відповідачем норм закону.

Апелянтами вказане не спростовано, тому спірне рішення відповідача 1 від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 щодо анулювання позивача як платника ПДВ є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на нормі закону.

Щодо решти позовних вимог, то вони є похідними від основної позовної вимоги щодо правомірності рішення відповідача 1 від 30.05.2022 № 3098/26-15-04-19 щодо анулювання позивача як платника ПДВ й тому підлягають задоволенню через це.

Проте, колегія суддів все ж вважає необхідним проаналізувати й інші обставини для повноти розгляду справи.

Так, позивач подавав 15.06.2022 декларації з ПДВ за спірні періоди із зазначенням відповідних показників за наслідками вчинених господарських операцій із контрагентами: декларація за лютий 2022 року із показником на суму податкового кредиту 120 553,00 грн., декларація за березень 2022 року із показником на суму податкового кредиту 120 553,00 грн., декларація за квітень 2022 року із показником на суму податкового кредиту 1 728 027,00 грн.

Господарську діяльність позивач відповідно до матеріалів справи веде з січня 2022 року, що підтверджує наданими до позову відповідними первинними документами, за операціями із контрагентами - постачальниками, за наслідками яких було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 20 191.44 грн, №6 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 51 906.20 грн та №7 від 01.02.2022 (зареєстрована в ЄРПН 23.02.2022) на суму ПДВ 48 451.87 грн.

Також, товариство уклало ряд договорів на виконання вимог яких здійснено постачання, зокрема, з контрагентом з Польщі, а саме RОLV Group Sp. Z о.о, з ПП "СЄВАТ- ІНСТРУМЕПТ", ТОВ "СП "Епіцентр", ТОВ "МЕТАБО УКРАЇНА", тощо.

Відповідно, з дати реєстрації позивача як платника ПДВ, а саме з 01.05.2021, останнім було розпочато свою діяльність лише з січня 2022 року, подано звітність з ПДВ за лютий-квітень 2022 року.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 (зі змінами) з 24.02.2022 в країні введений воєнний стан який триває донині.

Отже, задовольняючи решту позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачем - 1 про анулювання позивача платником ПДВ є протиправним, тому інші рішення відповідача 2 про відмову у реєстрації податкових декларації з ПДВ за лютий-квітень 2022 також є протиправними через необґрунтованість.

Окремо суд першої інстанції наголосив, що до 27.05.2022, згідно п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тому, враховуючи вище перелічені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі, в тому числі й зобов`язання відповідачів прийняти податкові декларації з ПДВ за лютий-квітень 2022 року та відновлення суми коштів позивача в системі електронного адміністрування ПДВ, оскільки саме такий спосіб задоволення позовних вимог відновить порушені права позивача у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, та відповідно до ст.2 КАС України при вирішені судом справи у спорі з суб`єктом владних повноважень має бути прийняте справедливе рішення.

Судова колегія при прийнятті рішення у цій справі враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Також, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянтів судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних рішень відповідачів.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО КОМЕРЦІЙНИЙ ДІМ «ГЕРМЕС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк