Рішення

від 20.06.2023 по справі 753/14632/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/14632/22

провадження № 2/753/265/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

представника позивача Томчишина А.І.;

представника відповідача 4 - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) Андрусяка І.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до ОСОБА_1 , Всеукраїнської громадської організації «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ НОВИНИ» про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі по тексту - ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач 1), Всеукраїнської громадської організації «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ» (далі по тексту - ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ» (далі по тексту - ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) (далі по тексту - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), відповідач 4), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ НОВИНИ» (далі по тексту - ТОВ «СЛМ НОВИНИ», відповідач 5) про визнання недостовірної інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди та просив:

1.визнати недостовірною інформацію, та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», поширену відповідачами ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), у вигляді відео-сюжету програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4) на телеканалі «ICTV», та поширену ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «СЛМ НОВИНИ» на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, в частині: 14:27 Ми бачимо, що в того ж БРСМ та МОТТО ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо що це пальне або частина цього пального воно вироблене не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки;

2.зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення, поширення в ефірі телеканалу « ICTV », у проміжку телевізійного часу з 18 год. 45 хв по 22 год. 00 хв, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису коментаря ОСОБА_1 , без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: Повідомлення про спростування: Мною ОСОБА_1 , поширено недостовірну інформацію, у вигляді коментаря, відеозапис якого, був відтворений на телеканалі ICTV, в програмі новин «ФАКТИ», ІНФОРМАЦІЯ_4, зокрема про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», а саме, що в БРСМ, ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо, що це пальне, або частина цього пального, вироблено не на заводі, ну і що з нього не сплачуються ніякі податки. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням;

3.зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «СЛМ НОВИНИ» спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення у вигляді відеозапису коментаря ОСОБА_1 , без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: Повідомлення про спростування: Мною ОСОБА_1 , поширено недостовірну інформацію, у вигляді коментаря, відеозапис якого, був викладений на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», а саме, що в БРСМ, ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо, що це пальне, або частина цього пального, вироблено не на заводі, ну і що з нього не сплачуються ніякі податки. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням;

4.зобов`язати відповідача ТОВ «СЛМ НОВИНИ» протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі видалити з веб-сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію у вигляді відео-сюжету телеканалу «ICTV», програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4), а саме, в частині: 14:27 Ми бачимо, що в того ж БРСМ та МОТТО ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо що це пальне або частина цього пального воно вироблене не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки;

5.стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ТОВ «СЛМ НОВИНИ» на користь позивача ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» - 500 000 грн. (п`ятсот тисяч) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

6.стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ТОВ «СЛМ НОВИНИ» на користь позивача ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» - 11 469,60 грн. сплаченого судового збору;

7.стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ТОВ «СЛМ НОВИНИ» на користь позивача ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» - понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 46 500 грн;

8.стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ТОВ «СЛМ НОВИНИ» на користь позивача ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» - понесені ним витрати на проведення експертизи в розмірі 24 500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:45 год. в ефірі телеканалу ICTV вийшов відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4), в якому було відтворено інтерв`ю ОСОБА_1 , що був підписаний як директор «Інституту споживчих експертиз». В інтерв`ю останній зазначив наступне:

(14:15 хв.): Є певні мережі да які ну недоплачують ці податки зазвичай ці мережі ми їх коли тестуємо перевіряємо ми бачимо що вони продають контрафактне пальне.

(14:27 хв.): Ми бачимо що в того ж брсм та мото ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо, що це пальне або частина цього пального воно вироблено не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки.

Як зазначає позивач, відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4) виявлено також на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач заявляє, що поширена інформація стосується мережі АЗС «БРСМ НАФТА», оскільки це підтверджується неодноразовим зображенням у відео-сюжеті торгового знаку « БРСМ НАФТА », так і АЗС під торговим знаком « БРСМ НАФТА ». Крім того, позивач заявляє, що він офіційно використовує торговий знак « БРСМ НАФТА » та здійснює під даним знаком роздрібну реалізацію нафтопродуктів та автомобільного газу. Таким чином позивач вважає, що поширена інформація порушує його ділова репутація, оскільки є недостовірною.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

У січні 2023 року від представників відповідачів - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) та ТОВ «СЛМ НОВИНИ» надійшли відзиви на позовну заяву, у яких вони заперечуючи проти правомірності заявлених позовних вимог вказують, зокрема, на відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, а також відсутність підстав для стягнення моральної шкоди. Свої заперечення відповідачі обґрунтовують відсутністю згадування позивача у спірному відеосюжеті, відсутністю недостовірної інформації у спірному відеосюжеті, відсутністю доказів завдання позивачу моральної шкоди, у зв`язку з чим просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача у січні 2023 року подано відповіді на відзиви представників відповідачів - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) та ТОВ «СЛМ НОВИНИ», у яких останній підтримав заявлені вимоги з підстав у ній викладених та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У лютому 2023 року представником ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) подано заперечення на відповідь на відзив представника позивача, у якому представник заперечив проти викладених у відповіді на відзив обставин та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача 4 - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 , а також представники відповідачів - ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ» та ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ» не з`явились, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином, будь-яких клопотань процесуального характеру до суду не направили.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або з інших процесуальних питань від них не надходило, враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності відповідачів ОСОБА_1 , а також представників відповідачів - ВГО «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ» та ТОВ «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:45 год. в ефірі телеканалу ICTV вийшов відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4), в якому було відтворено інтерв`ю ОСОБА_1 , що був підписаний як директор «Інституту споживчих експертиз». В інтерв`ю останній зазначив наступне:

(14:15 хв.): Є певні мережі да які ну недоплачують ці податки зазвичай ці мережі ми їх коли тестуємо перевіряємо ми бачимо що вони продають контрафактне пальне.

(14:27 хв.): Ми бачимо що в того ж брсм та мото ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо, що це пальне або частина цього пального воно вироблено не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки.

Зазначений відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (ІНФОРМАЦІЯ_4) виявлено також на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що ТОВ «СЛМ НОВИНИ» є власником та адміністратором веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 та те, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ТОВ «СЛМ НОВИНИ» володіло доменним ім`ям і обліковим записом ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також отримувало послуги хостингу. За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщений відео-сюжет телевізійної передачі «Факти» за ІНФОРМАЦІЯ_4 (ефір о 18:45).

За результатами аналізу відео-сюжету з`ясовано, що він містить коментар ОСОБА_1 : «Є певні мережі, які не доплачують ці податки. Зазвичай ці мережі, ми їх коли тестуємо, перевіряємо, ми бачимо, що вони продають контрафактне пальне. Ми бачимо, що в того ж брсм та мото ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо що це пальне або частина цього пального, воно вироблене не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки.».

Водночас, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абз. 1 частини 4). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частина 6).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20 дійшла висновку, що для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.

Під час розгляду справи судом враховано пояснення представників сторін, а також докази, надані на підтвердження та спростування заявлених позовних вимог, досліджено (переглянуто) відеосюжет, що був долучений представником позивача до матеріалів справи, а також відображений, зокрема на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поширення відповідачами спірного відеосюжету у вказаних позивачем джерелах.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. (стст. 3, 28, 68).

Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.

За положеннями стст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Відповідно до положень статті 32 Конституції України та статей 91, 94, 201, 277 ЦК України самостійним об`єктом судового захисту є особисті немайнові права як фізичних, так і юридичних осіб. Особливим способом захисту та відновлення зазначених прав є, зокрема, спростування недостовірної інформації, внаслідок поширення якої такі права порушені.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Для застосування зазначеного способу захисту (відновлення) прав необхідною є наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення. Тобто інформація має бути поширеною (доведеною до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб), має стосуватися позивача, має бути недостовірною (такою, що не відповідає дійсності), має порушувати особисті немайнові права позивача. При цьому вина особи, яка поширила недостовірну інформацію, не є необхідним елементом правопорушення для зобов`язання її спростувати таку інформацію.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Cлід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Системний аналіз норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення (стаття 29 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Певні форми узгодження права на захист честі, гідності і ділової репутації зі свободою вираження поглядів передбачені у Законі України «Про інформацію». Ст. 2 зазначеного закону проголошує основні принципи інформаційних відносин, до яких відносяться гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

У контексті цього, слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тома проти Люксембургу» заява N 38432/97 від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, .. серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення).

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Європейської Конвенції з прав людини застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство. Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).

Так, відповідно до рішення у справі Хандісайд проти Сполученого Королівства («HandysidevUnitedKingdom») свобода вираження являється однією із найважливіших основ демократичного суспільства, однією з базових умов для його прогресу і розвитку кожної людини. За виключенням тих випадків, які підпадають під дію частини 2 Статті 10, вона застосовна не лише відносно інформації або ідей, які сприймаються позитивно або не розглядаються як образливі або сприймаються нейтрально, але і стосовно тих, які являються образливими, шокуючими або такими, що хвилюють державу або якісь сегмент населення. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких неможливим є демократичне суспільство.

Як питання загального принципу, «необхідність» будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є «нагальна соціальна потреба» обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до пункту 2 статті 10 рішення «Тома проти Люксембургу» (Thoma v. Luxembourg), N 38432/97, від 29 березня 2001 року, п. 48).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Євро Смарт Пауер» стверджувало, що поширена інформація у вказаному вище сюжеті стосується саме ТОВ «Євро Смарт Пауер», як товариства, яке на підставі ліцензійного договору використовує торгівельну марку «БРСМ-НАФТА», містить неправдиву інформацію, яка є фактичними твердженнями та шкодить діловій репутації позивача.

Під час перегляду відеосюжету програми новин «ФАКТИ» судом встановлено, що дійсно під час частини сюжету, що стосується предмету спору, на екрані з`являється зображення торгівельної марки «БРСМ-НАФТА».

У той же час вказаний сюжет не містить жодної інформації чи згадування про таке товариство як «Євро Смарт Пауер». Тобто, у спірному відеосюжеті не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми, тощо), яка б стосувалась позивача ТОВ «Євро Смарт Пауер», або могла б надати можливість сторонньому спостерігачу зрозуміти будь-яким чином, що у вказаному сюжеті (як повністю так і за тими часовими відрізками, що зазначені у позовній заяві) мова йде про діяльність позивача ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Судом також установлено, що відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на знаки для товарів і послуг ОСОБА_3 є власником торговельної марки «БРСМ-НАФТА» знак для товарів і послуг, зареєстрований 27 жовтня 2014 року, свідоцтво № НОМЕР_1 .

Відповідно до ліцензійного договору від 07 листопада 2019 року № 07/11/19/1Л ОСОБА_3 , як ліцензіар торгівельної марки «БРСМ-НАФТА», надав за плату ліцензіату - ТОВ «Євро Смарт Пауер» дозвіл на використання знаку у своїй господарській діяльності при виробництві та/або розповсюдженні товарів.

Згідно із пунктом 1.4 договору вид ліцензії на використання знаку за цим договором - невиключна.

При цьому, за змістом п. 1.5 ліцензійного договору, під невиключною ліцензією у цьому Договорі розуміється дозвіл Ліцензіатові на використання Знаку в порядку та на умовах, визначених цим Договором, при тому, що за таким дозволом Ліцензіар залишає за собою право на використання Знаку та виключне право розпоряджатися Знаком на свій розсуд, а також зберігає право видачі інших невиключних ліцензій третім особам.

Отже, користувачами відповідного знаку для товарів та послуг можуть бути й інші суб`єкти господарювання.

На спростування вказаної інформації, представником позивача до матеріалів справи надано лист ТОВ «БРСМ-Нафта» від 07 грудня 2021 року №38, лист ТОВ «БРСМ» від 23/3-2 від 23.12.2021 року, ТОВ «БРСМ-НАФТА» та лист підписаний від імені ОСОБА_3 від 25.01.2022 року.

Проте суд критично оцінює вказані листи, з огляду на те, що вони не є належними та допустимими доказами у справі та не спростовують тверджень відповідачів.

Зокрема, лист ОСОБА_3 , який позивач долучив до позову, не спростовує вищезазначені висновки. Адже в листі зазначено, що «іншими словами, реалізацію пального на АЗС під торговим знаком « БРСМ НАФТА » згідно діючого ліцензійного договору, станом на вищезазначені дати (08.02.2021 р., 22.03.2021 р., 31.05.2021 р.) та на даний час (дата оформлення листа 25.01.2022 р.) здійснює виключно ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».

Отже, в такому разі не тільки позивач, а й безпосередньо власник знаку ( ОСОБА_3 ) або будь-яка інша особа, що отримала ліцензію на знак для товарів і послуг або зареєструвала знак для товарів і послуг « БРСМ НАФТА » могли використовувати знак та вести свою діяльність під брендом «БРСМ НАФТА» на території України.

Щодо посилання представника позивача на вимогу Антимонопольного комітету України від 26 вересня 2022 року №128-29.3/01-2132е, як на підтвердження того, що АМКУ, керуючись інформацією, що викладена в мережі Інтернет про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», безпосередньо пов`язує таку мережу виключно з ТОВ «Євро Смарт Пауер», оцінюється судом критично, оскільки така вимога АМКУ не стосується спірного сюжету та не спростовує встановлені судом обставини.

Щодо посилання представника позивача на договір оренди №38 від 10.11.2019 року, договір оренди №01/03 від 01.03.2020 року, договір оренди №6 від 18.11.2019 року, та витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, як на підтвердження того, що виключно ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює роздрібну торгівлю пальним на АЗС «БРСМ НАФТА», оцінюється судом критично, оскільки вказані документи не підтверджують факт здійснення реалізації пального ТОВ «Євро Смарт Пауер» на АЗС «БРСМ НАФТА», відповідно є неналежними доказами.

Щодо посилання представника позивача на наявність зображення торгівельного знаку «БРСМ НАФТА» у спірному відеосюжеті, що на думку позивача додатково підтверджує факт того, що розповсюджена інформації у сюжеті стосується саме позивача, суд зазначає наступне.

По-перше, як вже встановлено судом, позивачем не доведено виключне право використання торговельного знаку « БРСМ НАФТА » для здійснення роздрібної торгівлі пальним на території України.

По-друге, у переглянутому відеосюжеті АЗС відображались не один раз та будь-яка інформація, яка надає можливість встановити точну адресу місця знаходження таких АЗС, відеосюжет не містить. До того ж інформація щодо особи орендаря того чи іншого приміщення відома саме певному визначеному колу осіб, та не означає, що вона відома будь-якому пересічному громадянину (сторонньому спостерігачу).

Щодо посилання представника позивача на наявність у спірному відеосюжеті коментаря ОСОБА_5 , який був підписаний як операційний директор мережі АЗС «БРСМ НАФТА», що на думку позивача свідчить, що інформація поширювалась саме про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», якою є ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», суд зазначає наступне.

За результатами перегляду відеосюжету вбачається, що журналістами проведене дослідження ринку продажу пального на предмет сплати податків. Журналісти неупереджено та всебічно підійшли до розслідування, отримавши коментар як від незалежних експертів ринку пального, так і від представника учасника ринку пального - ОСОБА_5 (як зазначено у відео-сюжеті - операційного директора мережі «БРСМ-НАФТА»). Наявність коментаря ОСОБА_5 , навіть за наявності підпису його як операційного директора мережі АЗС «БРСМ НАФТА», не може свідчити про те, що мова йде саме про ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР». Посилання позивача на наказ ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про призначення операційним директором ОСОБА_5 не спростовує вищезазначені висновки суду

Щодо посилання представника позивача на висновок експерта за результатами семантико-текстуального дослідження №867/05/2022 від 31.05.2022 року, в якому зокрема експертом зроблено висновок, що відповідно до змістовно-асоціативного зв`язку негативна інформація щодо АЗС «БРСМ-НАФТА» поширюється і на ТОВ «Євро Смарт Пауер», суд також оцінює критично, з урахуванням того, що саме на суд покладено обов`язок під час розгляду подібних позовів, серед іншого встановити чи дійсно розповсюджена інформація стосується певної особи. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті ним висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Таким чином, одним із завдань експерта у цьому дослідженні є розкриття лексичного значення слів і словосполучень, зокрема - історично закріпленого у свідомості людей співвіднесення слова з певним явищем дійсності, зв`язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням. Надаючи відповіді на поставлені питання експертом не розкрито ряд змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах. Експертний висновок не містить роз`яснень, яке значення має зміст поняття цього терміну у спірних висловлюваннях, та яким чином можна перевірити його на правдивість. Не розкрито також змісту понять інших слів і словосполучень. Основний мотив експертного висновку зводиться до того, що спірна інформація є негативною. Крім того експертом зроблено висновок про те, що спірна інформація є фактичним твердженням згідно з логіко-змістовним аналізом висловлювань, які мають стверджувальний характер. Сам факт встановлення експертом, що спірні висловлювання є негативними щодо особи позивача, не є предметом встановлення у спорі з вимогами про спростування інформації, оскільки негативними можуть бути як фактичні твердження так і оціночні судження.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що така інформація поширюється на позивача із зазначенням: «принаймні для невизначеного кола осіб, обізнаних з цим фактом».

Стосовно висновку експерта про те, що наявні у сюжеті висловлювання негативного характеру є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, суд зазначає, що остаточне рішення щодо віднесення висловлювань до фактичних тверджень чи оціночних суджень належить до компетенції суду, оскільки визначення характеру висловлювань відповідачів, які є предметом доказування у даній справі, не потребує спеціальних знань, а тому вищезазначений експертний висновок не є обов`язковим при вирішенні даної справи.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. Встановлення експертом того, що оспорювана інформація містить інформацію негативного характеру саме щодо мережі АЗС «БРСМ НАФТА» (та те, що оспорювана інформація досліджувалась саме як інформація про АЗС «БРСМ НАФТА» з самого початку) та ТОВ «ЄВРО СМАТ ПАУЕР», виходить за межі компетенції експерта чи його спеціальних знань, не може бути об`єктом дослідження чи навіть відповідних припущень.

Суд дійшов висновку, що вказаний експертний висновок є неналежним доказом у справі.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, суд зазначає, що підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі (спорі про приниження честі, гідності та ділової репутації) є та обставина, що оспорювана інформація стосується саме певної юридичної особи, щодо якої вона поширюється. Найменуванням юридичної особи є зокрема її назва, яка надає можливість ідентифікувати та індивідуалізувати юридичну особу серед інших юридичних осіб. Таке найменування є для юридичної особи тим самим, що і ім`я для фізичної особи. Додатковими показниками ідентифікації могли б слугувати місцезнаходження та/або ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Отже, інформація, поширена у відеосюжеті, не стосується безпосередньо позивача, використані висловлювання не містять фактичних даних, а наведені у них обставини є оціночними судженнями, оскільки не містять конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій останнім, як не було конкретно вказано на порушення ним закону.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, норми законодавства та світову практику, дослідивши зміст відповідного спірного відеосюжету, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив обставин щодо неправдивості поширеної у відеосюжеті інформації, не довів факту, що така інформація стосується саме позивача та порушила його особисті немайнові права, не надав доказів того, яким чином зміст поширеної інформації вплинув на його ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у сюжеті інформація.

Щодо вимог позивача про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від 16 грудня 2021 року, зобов`язання відповідачів видалити відеосюжет, що вийшов у програмі новин «ФАКТИ», то ці вимоги є похідними від вимог про визнання недостовірною поширеної інформації. Відтак, зважаючи на відмову у задоволенні вимог про визнання недостовірною інформації, похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн., суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.

Позивачем не наведено фактів та відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України не подано доказів того, яким чином зміст поширеної інформації від 16 грудня 2021 року вплинув на його ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у сюжеті інформація. Також позивачем не наведено обставин того, в чому полягає завдана йому шкода та не наведено жодних доказів настання такої шкоди, а тому така вимога також не підлягає задоволенню.

Окрім іншого суд зазначає, що не існує правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка має похідний характер та підлягає вирішенню лише в разі доведеності та обґрунтованості основної вимоги. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні вимоги про визнання та спростування недостовірної інформації, як основної вимоги, тому в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди теж відмовлено. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі 466/10577/20.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати позивача залишаються за ним.

На підставі викладеного, керуючись стст. 3, 28, 34, 32 Конституції України, стст. 275, 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, стст. 2, 4, 12, 15, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до ОСОБА_1 , Всеукраїнської громадської організації «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ СПОЖИВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ НОВИНИ» про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 02.10.2023 року.