Рішення

від 30.10.2023 по справі 933/416/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 933/416/23

Провадження № 2/933/67/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)

представника відповідача - Василевича С.О. (в режимі ВКЗ)

секретарів судового засідання - Осадчої Л.В., Пліскачової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ "Донбас" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2023 року представник позивача звернулась до Олександрівського районного суду Донецької області, в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ "Донбас", про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Ухвалою судді від 14 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків строком на десять днів з дня вручення даної ухвали, який за клопотанням представника позивача, було продовжено строком до 10.08.2023 року.

03.08.2023 року представником позивача недоліки позовної заяви усунуто, та надано уточнену позовну заяву.

В обґрунтування заявлених уточнених вимог зазначено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23.11.2022р. є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1420384400:01:000:0359, площею 11,7646 га, що розташована на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області. Вищевказану земельну ділянку колишній власник - мати позивачки ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Донбас» відповідно до укладеного договору оренди від 11.09.2008 року. Згідно додаткової угоди від 08.11.2017 р. оренда плата за вказану земельну ділянку складає 24660 грн. Отже, у порушення умов договору орендна плата за 2022 р. сплачена не в повному обсязі, недоплата склала 11 991грн. та 18 504,76 грн. сума індексації. Умовами основного договору передбачено: - орендна плата нараховується та вноситься орендарем у грошовій формі, а саме 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (пункт 4.1 договору); - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 4.2 договору); - розмір орендної плати переглядається 1 раз у три роки у разі (пункт 4.5 Договору). Але відповідач не виконує істотні умови договору щодо сплати орендної плати за землю (сплачує орендну плату не в повному обсязі та не здійснює при цьому її індексацію), що є грубим порушенням умов договору. За договором відповідач повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину зазначеного коефіцієнта. Ці умови договору з 2017 року систематично не виконувалися відповідачем, що призвело до порушення прав позивача як орендодавця. З метою врегулювання вказаного питання, позивачем направлено відповідачеві листа, який він особисто отримав. У зв`язку з тим, що відповідач поклав на позивача надмірний тягар, без дотримання засад справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача втрутився у право позивача на вільне володіння орендною платою в якості майна, яке має економічну цінність, тому є підстави для розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки. Представник позивача зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України, новий власник земельної ділянки щодо якої оформлено договір оренди, одночасно з отриманням права власності на землю отримує також права та обов`язки попереднього власника за чинним договором оренди. Отже, перехід прав та обов`язків відбувається автоматично, незалежно від того чи внесено зміни до договору оренди землі чи ні. Нормами ч. 2, 3 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Нарахування та виплата орендної плати без урахування індексації, є невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у повному обсязі, що є порушенням істотних умов договору, які носять системний характер, у зв`язку із цим наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі. Крім того, метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки це може бути підставою для розірвання такого договору. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Представник позивача вважає,що права позивача є порушеними, а тому підлягають судовому захисту шляхом розірвання договору оренди землі з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди, як похідної вимоги, оскільки, обидві позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення. Представник позивача просить розірвати договір оренди землі № 87 від 11 вересня 2008 року, укладений між ТОВ «Донбас» та ОСОБА_3 , правонаступницею якої є позивач ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 11,76 га, кадастровий номер 1420384400:01:000:0359, яка розташована на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки), яке зареєстроване 24.07.2017 року номер запису: 36274058, що виникло на підставі договору оренди землі та додаткової угоди. Стягнути з ТОВ «Донбас» на користь ОСОБА_2 , заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 11991 грн, та суму індексації за 2017-2022р. у розмірі 1 8504,76грн., а разом - 30495,76 грн. Крім того, просить стягнути з ТОВ «Донбас» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правничу допомогу 10000 грн.

У період з 28.07.2023 року по 18.08.2023 року включно згідно наказу № 4-ОС/132/23 від 26.07.2023 року, головуючий суддя перебував у відпустці.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Донецької області від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено для розгляду на 21.09.2023 року, та в подальшому відкладено на 12.10.2023 року для витребування документів та 30.10.2023 року за клопотанням представника.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.09.2023 року, представник відповідача зазначив, що відповідач в повному обсязі не визнає позовні вимоги позивача та наведені ним доводи, з причин їх необґрунтованості та безпідставності.

Представник відповідача не заперечує щодо укладення 11.09.2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем по справі договору оренди земельної ділянки за № 87, площею 11,76 га, яка належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на землю, а також укладення 08.11.2017 року між сторонами додаткової угоди до договору оренди землі, відповідно до якої до зазначеного договору оренди було внесено відповідні зміни. 23.11.2022 року ОСОБА_3 подарувала вказану земельну ОСОБА_2 , позивачу по справі. Представником відповідача зазначено, що саме з цієї дати, з урахуванням вимог ст. 125, ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу України до позивача, як власника земельної ділянки перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди земельної ділянки № 87 від 11.09.2008 року, а з урахуванням норм ст. 24 ЗУ «Про оренду землі», і набула право вимагати від відповідача (орендаря земельної ділянки) орендну плату з моменту коли вона стала власником земельної ділянки і до неї перейшли права та обов`язки попереднього орендодавця. В даному випадку позивач мала право на отримання орендної плати за 2022 рік лише за період з 23.11.2022 року по 31.12.2022 року. Вважає, що позовна вимога про обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, як це зазначено в договорі, не підтверджується умовами договору оренди. 08.11.2017 року між попереднім власником земельної ділянки та відповідачем було укладено додаткову угоду, відповідно до якої п. 4.1 договору оренди було викладено в новій редакції: Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті становить 24660 грн. з утриманням відповідних податків та зборів до бюджету, згідно чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач не дотрималася вимог ч. 3 ст. 148-1 Земельного Кодексу особа, та протягом одного місяця з дня набуття права власності не повідомила користувача про зміну власника земельної ділянки. Орендна плата була сплачена попередньому власнику ОСОБА_3 остаточно 17.09.2023 року в сумі 12500 гривень і це є належним виконанням договору оренди. Просить відмовити в задоволені позову представника позивача ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «Донбас» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди в повному обсязі.

18.10.2023 року представником позивача на адресу суду надіслано додаткові пояснення щодо розрахунку індексації за договором оренди земельної ділянки від 11.09.2007 р. з посиланням на вимоги ст. 21 ЗУ "Про оренду землі", орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки. Тобто орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, що повністю відповідає умовам п. 4.2 основного договору від 11.09.2008 р. та п. 1.4 додаткової угоди від 08.11.2017 р. Індексація проводиться орендарем шляхом - множення розміру орендної плати (24660 грн), визначеного в п. 1.4 додаткової угоди до договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата. А якщо орендар вносить орендну плату без урахування індексації, це є підставою для дострокового розірвання договору. Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки. Орендар має право вимагати розірвання такого договору, навіть якщо в подальшому заборгованість була сплачена. Станом на 2022 р. заборгованість зі сплати індексації за період 2017 р.- 2022 р. складає 17093,37 грн. (а.с.96-102).

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги уточненої позовної заяви підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам. Крім того, зазначила, що заперечує щодо неповідомлення відповідача про зміну власника. Вони повідомили відповідача, що ОСОБА_2 стала власником та звернулися з проханням сплатити орендну плату, яка була сплачена не у повному розмір у грудні 2022 року. Цей адвокатський запит було проігноровано відповідачем, потім у червні 2023 р. зателефонували ОСОБА_4 з проханням сплатити орендну плату. Відповідач попросив строк до 01.07.2023 р., але ніхто так і не сплатив, тому 07.07.2023 р. направили позов до суду. На початку вересня 2023 року відповідач зателефонував особисто представникові та сказав, що виплатить орендну плату та бажає досудового врегулювання спору, але позов вже був направлений до суду. Позивачці він так і не зателефонував, а 17.09.2023 р., коли позивач була на лікуванні у Житомирі він сплатив орендну плату її матері - колишньому власнику. Вважають, що орендна плата повинна була бути виплачена саме позивачці, оскільки відповідно до ст. 770 ЦК України, переходять всі права та обов`язки. Подібне положення міститься і в ст. 148-1 ЗК України. Орендну плату з урахуванням індексу інфляції та у відповідні строки, а ці строки було порушено, відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду. Крім того, відповідач з моменту укладення додаткової угоди жодного разу не сплачував орендну плату з урахуванням індексу інфляції. У відзиві зазначено про сплату орендної плати у розмірі 6,5 % від нормативно грошової оцінки з урахуванням інфляції. Але вартість земельної ділянки 380 420 грн., отже, 6.5% і буде 24660 грн., тобто індекс інфляції в цю суму не закладався. Представник позивача вважає, щодо позивачки перейшли всі права та обов`язки, тому вона має право вимоги орендної плати, яку відповідач не сплатив в обумовлені договором строки це і є систематичність порушення прав. На її думку позивачка у встановлений термін повідомляла орендаря про зміну власника, так як необізнана юридично вона передала всі документи не під розпис при отриманні орендної плати у грудні 2022 року, тому і просили надати видатковий ордер про отримання саме позивачем 11991 грн., відповідач був обізнаний про нового власника і він їй сплачував орендну плату. При переході права власності обговорювалося, що попередній власник має заборгованість, позивач бухгалтер і сама провела розрахунки і виявила такі розбіжності після того як мати подарувала їй цю землю, і при укладанні договору дарування мати повідомляла доньку, що є заборгованість в усній формі. Недоплата склала 11991 грн. (до п. 4.1 були внесені зміни, отже, виходячи з отриманої орендної плати проведено розрахунок недоплати) та 18504,76 грн. - індексація (розрахунок долучений до матеріалів справи). Взагалі сума заборгованості повинна складати 24660 грн. і половину цієї суми відповідач сплатив, оцю несплачену половину 11991 грн. і просить стягнути позивач як недоплачену орендну плату. Зазначає, що за довідкою, наданою представником відповідача борг перед позивачем становить 12379,50 грн., але при звернені до суду в неї не було точної суми, тому було заявлено 11991 грн., а тепер при наданні довідки їм відомий борг, проте довідка не несе юридичної сили, бо не надано видаткових касових ордерів. Позивач стала власником з 23.11.2022 року, а вимагають з 2017 року, бо до неї перейшли права, зокрема, вимоги. Через грубе порушення умов договору, через систематичне невиконання умов договору просить розірвати договір землі та додаткову угоду, скасувати державну реєстрацію та стягнути на користь ОСОБА_2 заборгованість 11991 грн. та суму індексації за 2017-2022 роки -18504,76 грн., судовий збір 2147,2 грн., витрати на правничу допомогу 10 000 грн. Крім того, зазначила про зменшення витрат на правничу допомогу, які заявляє представник відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві обґрунтування позиції сторони відповідача. Наполягає на відмові у задоволенні позову, зазначаючи, що систематичності порушення прав позивача не вбачає, вважає, що перехід права власності виникає саме з моменту державної реєстрації цих прав, тобто з 23.11.2022 р. В даному випадку саме з цього часу виникає право витребувати за період з 23.11.2022 року до 31.12.2022 р. Всі вимоги до цього часу належать матері позивача як попереднього власника. Такі вимоги повинні бути викладені або при укладені договору про перехід права власності або при тристоронній угоді (попередній власник, теперішній власник та орендар). Проте у позивача теж є обов`язки, передбачені ЗУ «Про оренду землі» та ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, вона зобов`язана повідомити і це не є її право, а обов`язок, рекомендованим листом або особисто під підпис. В місячний строк цього зроблено не було, а повідомлення в усній формі, якщо таке мало місце, не було проведено у відповідності з чинним законодавством. Попередньому власнику ОСОБА_3 було сплачено 12500 грн., оскільки позивачем по справі не повідомлено про зміну власника. Вважає, що заборгованості за даним договором немає. Стосовно індексації дана норма взагалі не зазначена нормами договору, а п. 4 додаткової угоди викладено у новій редакції. І взагалі, якщо б була якась заборгованість, то вимагати б її мала право попередній власник. Не заперечує, що була недоплата попередньому власнику це була заборгованість за 2022 рік половина сплачена у грудні, а інша половина у вересні 2023, сплатили 12500 грн., трохи більше ніж 11991 грн. Вважає, що на даний час заборгованість відсутня. Просить відмовити в повному обсязі. Також зазначив, що орієнтовно витрати відповідача на правничу допомогу становлять 6000 грн. Крім того, представник відповідача просить суд у разі задоволення вимог позивача застосувати строк позовної давності, хоча, вважає, що позивач немає ніякого відношення до отримання орендної плати до 23.11.2022р.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, встановив наступне.

11.09.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Донбас» було укладено договір № 87 оренди земельної ділянки площею 11,76 га, що розташована нa території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області, яка належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на землю ЯЕ № 720241, кадастровий номер 1420384400:01:000:0359,який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.07.2017 року, номер запису про право власності: 21523144 - реєстраційний номер 1307907914203, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 9 років. (а.с.16-19, 20).

08.11.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої до зазначеного договору орендивнесено зміни, а саме:

- до пункту 1.1 і викласти у наступній редакції: «Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району, Донецької області за межами населеного пункту, кадастровий номер 1420384400:01:000:0359»

- до пункту 2.1, а саме: «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 380420,00 грн.»;

- до пункту 3 діючого договору оренди, доповнивши наступним текстом: «подовжити термін дії договору № 87 від «11» вересня 2008 року на дев`ять років».

- до пункту 4.1. договору оренди, виклавши його в цілому в новій редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 6,5 (шість цілих п`ять десятих) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті становить 24660,00 гривень з утриманням відповідних податків та зборів до бюджету, згідно чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації» (а.с.87, 20).

Пункт 4.2 договору оренди землі № 87 від 11.09.2008 року, який передбачає «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції» - залишився без змін.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 23.11.2022 року ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку, площею 11,76 га, кадастровий номер 1420384400:01:000:0359, ОСОБА_2 . Договір дарування земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Левочкою М.М. (а.с. 21,22).

У квітні 2023 року представником позивача відповідачеві надіслано листа про набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку на підставі договору дарування, а також вимогою проведення розрахунку з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в сумі 1191 грн.(а.с.24-25).

Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 17.09.2023 року ОСОБА_3 виплачено орендну плату за 2022 рік у сумі 12500 грн. (а.с.75).

Згідно довідки ТОВ «Донбас» за вих. № 36 від 24.10.2023 року, станом на 01.01.2018 року була кредиторська заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 3652.05 грн.

В 2018 році нараховане за 2018 рік 24846,00 гри., з яких було утримано ПДФО 18 % -4472,28 грн. та військовий збір 1,5 % - 372,69 грн., до видачі - 20001,03 грн.

B 2018 році було виплачено за 2018 рік зерном: озима пшениця 360,5 кг*4.00 = 1442 гpн., соняшник 300 кг*5,35=1605,00 грн. та виплачено готівкою за видатковим касовим ордером 14000,00 грн. Всього на суму 17047.00 грн.

Станом на 01.01.2019 року залишилась кредиторська заборгованість 6606,08 гри.

B 2019 році нараховане за 2019 рік 24846,00 грн., з яких було утримано ПДФО 18 % -4472,28 грн. та військовий збір 1,5% - 372,69 грн., до видачі - 20001,03 грн.

В 2019 році було виплачено борг за 2018 рік готівкою по видатковому касовому ордеру 5000 грн., і за 2019 рік зерном: озима пшениця 616,1 кг х4,00 = 2464,40 грн., соняшник 150 кг* 6,70=1005,00 грн., та виплачено готівкою по видатковим касовим ордерам 16 600 грн. Всього на суму 25069,40 грн.

Станом на 01.01.2020 року залишилась кредиторська заборгованість 1537,71 грн.

В 2020 році нараховане за 2020 рік 24846,00 грн., з яких було утримано ПДФО 18 % -4472,28 грн. та військовий збір 1,5 % - 372,69 грн., до видачі - 20001,03 грн.

В 2020 році було виплачено борг за 2019 рік зерном - озима пшениця 381,1 кг *4,00=1524,40 грн., рибою на 135,00 грн. та виплачено за 2020 рік готівкою по видатковому касовому ордеру 20000,00 грн. Всього на суму 21659,40 грн.

Станом на 01.01.2021 року стала дебіторська заборгованість (переплата) 120,66 грн.

В 2021 році нараховане за 2021 рік 31056,00 грн., з яких було утримано ПДФО 18 % -5590,08 гри. та військовий збір 1,5 % - 465,84 грн., до видачі - 25000,05 грн.

В 2021 році було виплачено за 2021 рік готівкою по видатковому касовому ордеру 25000,00 грн.. Всього на суму 25000,00 грн.

Станом на 01.01.2022 poкy залишилась дебіторська заборгованість 120,58 грн.

В 2022 році нараховане за 2022 рік 31056,00 грн., з яких було утримано ПДФО 18% -5590,08 грн. та військовий збір 1,5% - 465,84 грн., до видачі - 25000,05 грн.

В 2022 році було виплачено за 2022 рік готівкою по видатковому касовому ордеру 12500,00 грн. Всього на суму 12500,00 грн.

Станом на 01.01.2023 року залишилась кредиторська заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 1279,50 грн.

Довідка складена нa підставі Книги обліку орендної плати по ТОВ «Донбас» за 2018-2022 роки (а.с.107-108).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 03.09.2020 року ОСОБА_3 виплачено за орендну плату за 2020 рік у сумі 20000 грн (а.с.109).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 03.11.2021 року ОСОБА_5 виплачено за орендну плату за 2021 рік у сумі 37500 грн. (за три пая: 1 пай ОСОБА_5 і 2 пая ОСОБА_3 ) (а.с.110).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням оцінює їх, як належні, допустимі та достовірні.

Дослідженні докази, їх взаємозв`язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

Зобов`язання за договором оренди орендодавця передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, кореспондуються з обов`язками орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, є правовідносинами по сплаті грошової суми орендодавцю за користування земельною ділянкою, на користь орендаря відповідно до цивільно-правового договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому на орендаря покладено цивільно-правовий обов`язок з своєчасної та повної виплати орендодавцю орендної плати за користування земельною ділянкою, а орендодавець має право, - вимагати своєчасної та повної виплати орендної плати, а у випадку систематичного порушення своїх прав вимагати розірвання договору оренди.

До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Приписами статей 626, 629, 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

До зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 у справі № 545/262/18.

Водночас, позивачем, яка відповідно до позовної заяви, з моменту коли вона стала власником земельної ділянки - з 23.11.2022 року, жодних доказів про те, що вона вчиняла дії, передбачені частиною 3 статті 148-1 ЗК України, суду не надано.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні визнав факт того, що відповідач у явочному порядку дізнався про перехід права власності на земельну ділянку у грудні 2022 року, коли виплатив позивачу орендну плату за 2022 рік у сумі 12500 грн.

Представник позивача у судовому засіданні не оспорювала отримання від відповідача орендної плати у грудні 2022 року, разом з тим заявила що не може точно вказати суму, тому і заявляла клопотання про витребування доказів.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 16/871/15-ц зазначено, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду ускладі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня2020 року у справі № 390/380/19 зазначено, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і ті виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справіа № 577/140/20 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20.

Розглянувши вимоги позовної заяви щодо розірвання договору оренди та скасування державної реєстрації, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у їх задоволенні. До такого висновку суд дійшов, оскільки права позивача, як орендодавця земельної ділянки виникли відповідно договору дарування земельної ділянки з 23.11.2022 року, у тому числі і право отримувати орендну плату своєчасно та у повному обсязі та вимагати розірвання договору оренди у випадку порушення своїх прав як орендодавця. Пунктом 3.2 договору дарування містить відомості, що земельна ділянка яка дарується є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. Договір не містить відомостей про наявність боргів третіх осіб перед власником та дарування цих боргів новому власнику.

Як встановлено судом у судовому засіданні будь-яких порушень договору оренди землі перед позивачем, як власником земельної ділянки з 23.11.2022 року, відповідач не допустив, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди та скасування його державної реєстрації.

Розглянувши вимоги позовної заяви щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 11991 грн. та суму індексації за 2017-2022 роки у розмірі 18504,76 грн., суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у їх задоволенні за наступних підстав.

Як встановлено судом у судовому засіданні позивач стала власником земельної ділянки та до неї перейшли права орендодавця на отримання орендної плати з 23.11.2022 року. За розрахунком позивача, сума орендної плати за 2022 рік складає 31189,36 грн. (а.с.102), що майже співпадає з розрахунком відповідача 31056 грн. (а.с.107). Після утримання ПДФО 18 % та військового збору 1,5 % до видачі орендодавцю сума складає 25000,08 грн. за весь рік користування землею.

Позивач набула прав орендодавця 23.11.2022 року та мала право на одержання орендної плати за 39 діб 2022 року, що у грошовому виді становить 2682,69 грн. з розрахунку: 31189,36 (за розрахунком позивача) - 5614,08 (18 % ПДФО) - 467,84 (1,5 % військового збору) = 25107,44:365х39.

Як встановлено судом у судовому засіданні позивач отримала у якості орендної плати за 2022 рік у грудні 2022 року грошову суму у розмірі 12500 грн., що перевищує як суму позовних вимог так і суму розраховану судом.

Сума індексації за 2017-2022 роки у розмірі 18504,76 грн. також не підлягає стягненню з відповідача, оскільки як встановлено судом у судовому засіданні орендна плата за 2021-2022 роки розраховувалася відповідачем з урахуванням індексу інфляції.

На стягнення недовиплаченої орендної плати за 2018-2020 роки, яка обраховувалася можливо без застосування індексу інфляції позивач не має права, оскільки набула прав орендодавця 23.11.2022 року. Зазначене не позбавляє права вимагати стягнення недоотриманої орендної плати попереднього власника який був орендодавцем у зазначений термін.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141,148-1ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ "Донбас", про стягнення заборгованості із орендної плати за земельну ділянку у розмірі 11991 грн., суми індексації за 2017-2022 роки у розмірі 18504,76 грн., розірвання договору оренди землі № 87 від 11 вересня 2008 року та скасування державної реєстрації іншого речового права, - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 жовтня 2023 року.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ "Донбас", юридична адреса с. Мирна долина, вул. Шкільна, 1 Краматорського району Донецької області ЄДРПОУ 32844944.

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.