Рішення

від 02.11.2023 по справі 587/2288/23

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2288/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 рокуСумський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Черних О.М.

з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно. За життя остання склала заповіт, яким заповідала сертифікат на право на земельну частку (пай) СМ № 0221246, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах. За життя померла ОСОБА_3 за сертифікатом на право власності на земельну частку (пай) СМ № 0221246, отримала державні акти на право приватної власності на землю серії Р2 № 645499 та Р2 № 675306. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 , шляхом спільного проживання на момент його смерті. При зверненні до приватного нотаріуса Мудрому В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутні документи на підтвердження права власності на вказану земельну частку (пай). Оскільки іншим шляхом ОСОБА_1 позбавлений можливості прийняти спадкове майно звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на частину земельних ділянок - кадастровий номер 5924781500:04:002:0044 площею 1,2942 га, та площею 3,34 га.

Інший спадкоємець ОСОБА_2 , в своєму зустрічному позові до ОСОБА_1 , послалась на ті ж обставини. Просила суд визнати за нею право власності на частину земельних ділянок кадастровий номер 5924781500:04:002:0044 площею 1,2942 га, та площею 3,34 га.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність, просять задовільнити їх вимоги не заперечують проти задоволення зустрічного позову.

Представник ОСОБА_2 направив до суду заяву, в якій просив слухати справу в їх відсутність, підтримують свій зустрічний позов не заперечують проти задоволення первинного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявні у справі докази вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с.8)

Зажиття ОСОБА_3 склала заповіт.Згідно заповіту,вона заповідала сертифікатна правона земельнучастку (пай)СМ №0221246 врівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .Заповіт посвідчено 31.07.2001 року секретарем Битицької сільської ради Сумського району Сумської області за реєстром № 42 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , та спадщину після нього прийняла його дружина ОСОБА_2 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. (а.с.5).

За життя ОСОБА_3 , за сертифікатом на право власності на земельну частку (пай) СМ № 0221246, отримала державні акти на право приватної власності на землю серії Р2 № 645499, серії Р2 № 675306, видані 27.09.2002 року головою Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, зареєстровані в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 397, №396. (а.с.6,7).

Приватний нотаріус Нанка Т.І. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , оскільки відсутні документи що підтверджують право власності на майно, що вказано у заповіті. Постанова від 06.06.2023 року № 74/02-31. (а.с.14).

Як вбачається з інформаційного листа приватного нотаріуса Нанка Т.І. від 20.10.2023 року, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не заводилася, з заявами про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. ( а.с. 45).

Відповідно до пункту 3.1. Листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Принцип диспозитивності визначений у ст. 13 ЦПК України та передбачає право суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності зі ст.ст. 1270, 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В матеріалах справи відсутні відомості, про осіб, які проживали, були зареєстровані зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті, час відкриття спадщини, тобто прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Крім того, час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 , строки для прийняття спадщини сплинули.

У відповідності зі ст.ст. 1270, 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

А тому, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовним вимог ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 80, 212,215, ЦПК України, ст.ст. 25, 1218, 392, ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення права власності відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення права власності - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Черних