Постанова

від 26.10.2023 по справі 910/1352/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1352/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидорчук Я.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 (повний текст складено 09.06.2023)

у справі № 910/1352/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва", м. Чигирин, Черкаська обл.

про стягнення 1 838 153,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва" (далі - ТОВ "Анва", відповідач) про стягнення 1 838 153,67 грн, з яких: 942 167,68 грн пені та 895 985,99 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором №199/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022.

В обґрунтування заявлених вимог ВЧ НОМЕР_1 посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №199/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі № 910/1352/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача - 9 421,68 грн пені, 8 959,86 грн штрафу та 27 572,32 судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Суд встановив, що визначений заявкою позивача від 09.06.2022 №78/8/2-682 товар відповідач поставив з порушенням строків, встановлених договором поставки товару №199/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022.

Перевіривши заявлений позивачем розмір пені та штрафу, суд встановив його арифметичну правильність з урахуванням періоду такого нарахування та положень Договору щодо санкцій за порушення строків поставки товару.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9 421,68 грн пені та 8 959,86 грн штрафу. Це зменшення суд першої інстанції визнав таким, що забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ВЧ 3078 28.06.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного дослідження та надання оцінки всім доказам у справі, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилаючись на докази наявні в матеріалах справи зауважує, що укладаючи договір №199/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022 під час дії воєнного стану сторони могли і повинні були передбачити всі істотні умови які можуть вплинути на результат їх співпраці. За наведеного, на переконання скаржника, зменшення судом першої інстанції розміру нарахованої позивачем неустойки на 90% є неспівмірним зі ступенем порушення відповідачем свого господарського зобов`язання та його наслідками у виді збоїв у централізованому забезпеченні речовим майном особового складу територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, які виконують заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 справу №910/1352/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1352/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23 до надходження до суду матеріалів справи.

17.07.2023 матеріали справи №910/1352/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23, справу №910/1352/23 призначено до розгляду на 21 вересня 2023 року об 11 год. 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 розгляд апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23 відкладено на 26 жовтня 2023 року об 10 год. 40 хв.

Позиції інших учасників справи.

ТОВ "Анва" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. У випадку скасування чи зміни оскаржуваного рішення та постановлення рішення про стягнення неустойки відповідач просив застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90%.

Явка представників сторін.

У судове засідання 26.10.2023 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2023 не з`явився, про поважність причин нез`явлення свого повноважного представника суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 16.05.2022 між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Анва" було укладено договір №199/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару зазначене в Додатку № 1 до цього Договору ДК 021:2015 - 18110000-3-Форменний одяг.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що якість товару, що поставляється учасником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару.

Строк (термін) придатності товару повинен відповідати строку, визначеному в ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору його ціна складає 19 199 700,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти на електронну пошту учасника, вказану в розділі 13 цього Договору. У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку коригування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника. Поставка товару здійснюється учасником власними силами та засобами (п.п. 5.2., 5.3. Договору).

У пункті 5.5. Договору визначено товаросупровідні документи, які надаються учасником замовнику на кожну партію товару.

Відповідно до п. 6.3. Договору відповідач зобов`язався забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 3 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. Договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Пунктом 11.8. Договору передбачено, що всі повідомлення, будь-яке листування тощо з цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору). У будь-якому разі Замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Учасник з моменту направлення Замовником відповідного листа (на електронну пошту Учасника, вказану у розділі 13 цього Договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Учасником).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 14.04.2022р. №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 10.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору (специфікація) сторони погодили найменування (асортимент) товару, його кількість та загальну вартість у розмірі 19 199 700,00 грн з ПДВ.

16.06.2022 керівник відповідача отримав під підпис заявку від 09.06.2022 №78/8/2-682 про поставку товару в кількості 5 000 комплектів у строк до 31.08.2022; 5 000 комплектів - до 15.09.2022; 5 000 комплектів - до 30.09.2022.

За видатковими накладними №154 від 27.07.2022 та №169 від 15.08.2022 позивач своєчасно поставив товар у кількості 1 200 штук на суму 1 561 575,60 грн, проте решта товару за заявкою від 09.06.2022 №78/8/2-682 поставлена з порушенням строків, а саме:

- 16.09.2022 поставлено товар у кількості 3 780 шт. на суму 4 838 324,40 грн (видаткова накладна №209 від 16.09.2022);

- 08.11.2022 поставлено товар у кількості 1 440 шт. на суму 1 843 171,20 грн (видаткова накладна №283 від 08.11.2022);

- 11.11.2022 поставлено товар у кількості 840 шт. на суму 1 075 183,20 грн (видаткова накладна №289 від 11.11.2022);

- 29.11.2022 поставлено товар у кількості 1 280 шт. на суму 1 638 374,40 грн (видаткова накладна №304 від 29.11.2022);

- 01.12.2022 поставлено товар у кількості 1 840 шт. на суму 2 355 163,20 грн (видаткова накладна №311 від 01.12.2022);

- 07.12.2022 поставлено товар у кількості 1 420 шт. на суму 1 817 571,60 грн (видаткова накладна №321 від 07.12.2022);

- 12.12.2022 поставлено товар у кількості 1 500 шт. на суму 1 919 970,00 грн (видаткова накладна №338 від 12.12.2022);

- 14.12.2022 поставлено товар у кількості 1 680 шт. на суму 2 150 366,40 грн. (видаткова накладна №347 від 14.12.2022).

Відповідач поставку товару за Договором з простроченням визнає, проте зазначає, що таке прострочення відбулось не з його вини у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Позивач звернувся до відповідача з претензію від 05.01.2023 №78/8/2-24 про сплату пені в розмірі 942 167,68 грн та штрафу в розмірі 895 985,99 грн за порушення строків поставки товару, яка відповідачем задоволена не була. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення означених сум в судовому порядку.

Вказана претензії залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій ВЧ 3078 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За визначенням ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити умовами договору одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (висновки Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12).

Суд встановив, що визначений заявкою позивача від 09.06.2022 №78/8/2-682 Товар відповідач поставив з порушенням визначених договором строків більш як на 30 днів, що є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 3 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. Договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 942 167,68 грн та штраф у розмірі 895 985,99 грн, а саме:

- за видатковою накладною №209 від 16.09.2022 на суму 4 838 324,40 грн - пеня в сумі 72 574,87 грн (15 днів прострочення);

- за видатковою накладною №283 від 08.11.2022 на суму 1 843 171,20 грн - пеня в сумі 97 688 07 грн (53 дні прострочення) та штраф у розмірі 129 021,98 грн;

- за видатковою накладною № 289 від 11.11.2022 на суму 1 075 183,20 грн - пеня в сумі 60 210 26 грн (56 днів прострочення) та штраф у розмірі 75 262,82 грн;

- за видатковою накладною №304 від 29.11.2022 на суму 1 638 374,40 грн - пеня в сумі 121 239,71 грн (74 дні прострочення) та штраф у розмірі 114 686,21 грн;

- за видатковою накладною №311 від 01.12.2022 на суму 1 843 171,20 грн - пеня в сумі 140 081,01 грн (76 днів прострочення) та штраф у розмірі 129 021,98 грн;

- за видатковою накладною №311 від 01.12.2022 на суму 511.992,00 грн - пеня в сумі 31 231,51 грн (61 день прострочення) та штраф у розмірі 35 839,44 грн;

- за видатковою накладною №321 від 07.12.2022 на суму 1 817 571,60 грн - пеня в сумі 121 777,30 грн (61 день прострочення) та штраф у розмірі 127.230.01 грн;

- за видатковою накладною №338 від 12.12.2022 на суму 1 919 970,00 грн - пеня в сумі 138 237,84 грн (72 дні прострочення) та штраф у розмірі 134 397.90 грн;

- за видатковою накладною №347 від 14.12.2022 на суму 2 150 366,40 грн - пеня в сумі 159 127,11 грн (74 дні прострочення) та штраф у розмірі 150 525,65 грн.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд вважає їх арифметично правильними з урахуванням періоду такого нарахування та положень договору за порушення строків поставки Товару.

Відповідач зазначає, що таке прострочення відбулось не з його вини у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Так, відповідач зазначає, що він є безпосереднім виробником товару, що поставлявся за Договором, і його виробничі потужності, задіяні для виготовлення Товару, розташовані в м. Вознесенськ Миколаївської області, на підтвердження чого додав до відзиву відповідну довідку та копію договору оренди.

Невдовзі після укладання Договору та складання Замовником заявки від 01.06.2022, ворожими силами російської федерації починаючи з 15.06.2022 було розпочато систематичні артилерійські, ракетні обстріли та обстріли з реактивних систем залпового вогню району знаходження виробничих потужностей відповідача, що негативно вплинуло па виробничий процес, дезорганізувало його та унеможливило нормальну господарську діяльність.

Так, листом від 26.12.2022 №1341/02.02-23/11 Вознесенська районна військова адміністрація повідомила, що в Миколаївській області та, зокрема, в м. Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади) починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних, артилерійських обстрілів та обстрілів із РСЗВ різко збільшилась у порівнянні з попереднім періодом. Починаючи з 15.06.2022 щодоби кількість таких обстрілів та оголошених повітряних тривог протягом доби становить в середньому 8-9 разів, а протягом робочого часу відповідно 5-6 разів, кожна в середньому тривалістю більше півтори години. Така ситуація триває з 15.06.2022 та на даний час. Укладаючи Договір, відповідач не знав і не міг знати про настання таких обставин та розраховував на дотримання строків виготовленні і поставки товару позивачу.

Відповідно до пункту 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.

Згідно з п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Листом №171 від 17.06.2022 відповідач повідомив позивача про настання вказаних обставин з 15.06.2022 та що вони мають негативний вплив на виконання зобов`язань за договором та терміни його виконання.

Сертифікатом №0500-22-1984 від 27.12.2022 регіональної торгово-промислової палати, виданим за зверненням відповідача, засвідчено існування форс-мажорних обставин в період з 15.06.2022 по 27.12.2022 (ще тривають на цю дату) у вигляді ракетних та артилерійських обстрілів та обстрілів із РСЗВ по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, та підтверджено їх вплив на виконання обов`язку учасника за Договором щодо постачання всіх без виключень партій Товару.

Вказаний Сертифікат було надіслано Замовнику на електронну пошту разом із супровідним листом №336 від 28.12.2022, в якому також містилась пропозиція укласти додаткову угоду до Договору з продовженням строку постачання. Вказаний лист позивачем залишено без відповіді та задоволення.

Крім того перевізник, який зазвичай здійснював доставку матеріалів, фурнітури для пошиття виробів та вивозив готову продукцію, листом від 27.06.2022 через постійні обстріли відмовив у здійсненні перевезення з/в місто Вознесенськ, мотивуючи це необхідністю збереження транспортних засобів.

Відповідач зазначає, що інтенсивність обстрілів та оголошень "повітряна тривога" у більшість днів не дозволяла працювати більше 2-4 годин, постійно перериваючи технологічний процес виробництва та змушуючи повертатись до незакінченої роботи з витрачанням часу на її перезапуск протягом однієї доби декілька разів, а також переробляти певні технологічні операції через вимушене поспішне завершення, виконувати деякі види робіт повторно тощо.

При цьому, не дивлячись на ускладнення виробничих та логістичних процесів через постійні обстріли та оголошувані сигнали повітряної тривоги, відповідач свої зобов`язання з поставки Товару за кількістю та якістю перед Замовником виконало в повному обсязі.

Також відповідач після настання форс-мажорних обставин звертався із запитами до підприємств, які б могли виробити/поставити необхідний Замовнику товар (листи до ТОВ "Дрімм Текс", ТОВ "Швейна фабрика "Спроспецкомплект", ПП "Аллен Бізнес", ТОВ "Ольстер", ТОВ "Мастер 7"), проте означені підприємства повідомили про неможливість виробництва ними товару.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість і недоведеність тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором на підставі ст. 617 ЦК України.

Щодо заяви ТОВ "Анва" про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій).

ТОВ "Анва" надало до матеріалів справи докази неможливості виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

Суд бере до уваги надані відповідачем листи, зокрема, Вознесенської районної військової адміністрації від 26.12.2022 № 1341/04.02-23/11, від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, в яких повідомлено про збільшення ракетних обстрілів території, на якій знаходяться виробничі потужності відповідача, та відповідно кількості повітряних тривог. При цьому суд зважає на те, що на виробничих об`єктах та підприємствах оголошення сигналу "повітряна тривога" зумовлює обов`язкове залишення виробничих приміщень працівниками та переміщення до укриттів.

Надані Товариством листи, адресовані його контрагентам (від 21.06.2022 №185, від 21.06.2022 №186, від 05.07.2022 №190, від 29.07.2022 №208, від 15.08.2022 №219 від 19.09.2022 №243), свідчать, що ТОВ "Анва" вживало всіх можливих заходів з виконання свого зобов`язання за договором перед позивачем.

Суд встановив, що товар відповідач поставив повністю, без будь-яких зауважень чи претензій з боку позивача щодо його кількості, якості чи комплектності. Вказані обставини позивачем визнаються.

Суд зазначає, що надані відповідачем з заявою про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій) документи свідчать, що станом на 17.04.2023 на поточному рахунку відповідача у АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишок коштів склав 872 054,02 грн.

При цьому заборгованість Товариства перед контрагентами за сировину та надані послуги складає 73 830 846,61 грн, про що свідчить оборотно-сальдова відомість.

З Податкової звітності по ТОВ "АнВа" вбачається, що за три останні звітні місяці 2022 року нараховано 4 023 155,48 грн доходу працівникам Товариства, що складається з: 1 309 586,44 грн за жовтень, 1 291 470,96 грн за листопад та 1 422 098,08 грн за грудень. Відповідно, середньомісячні витрати на оплату праці становлять 1 341 051,83 грн (виходячи з розрахунку: 4 023 155,48 грн : 3 міс = 1 341 051,83 грн).

Крім того, щомісячне відрахування ЄСВ: 273 527,68 грн (жовтень) + 269 545,14 грн (листопад) + 297 540,14 грн (грудень) = 840 612,96 грн, що в середньому за місяць становить 280 204,32 грн (840 612,96 грн : 3 міс. = 280 204,32 грн).

Таким чином, в середньому сукупні щомісячні витрати Товариства на оплату праці, без здійснення яких підприємство припинить свою діяльність, складають: 1 341 051,83 грн (оплата праці) + 280 204,32 грн (ЄСВ) = 1 621 256,15 грн; 73 830 846,61 грн заборгованості перед контрагентами; 872 054,02 грн наявних на поточному рахунку грошових коштів.

Основні фонди у вигляді швейного обладнання, фактично, забезпечують випуск (пошиття) продукції, реалізація якої дозволяє підприємству існувати далі. Підприємство не має можливості диверсифікації виробництва, воно не здатне виробляти будь-що інше, окрім вузького спектру швейних виробів, не має досвіду в інших галузях виробництва чи в інших напрямках господарської діяльності. Зникнення будь-якого з двох компонентів (наприклад, працівників - через неможливість виплачувати заробітну плату; швейного обладнання - через звернення на нього стягнення), які в сукупності забезпечують діяльність Товариства, призведе до припинення існування підприємства.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з тим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та / або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про можливість зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%.

У таких висновках колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду, який вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У зв`язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1352/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1352/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.11.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир