Постанова

від 19.10.2023 по справі 908/378/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/378/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 (суддя Боєва О.С.)

у справі № 908/378/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ", м. Київ,

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення суми 2 169 221,39 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" про стягнення з відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми основного боргу за договором поставки товару № 53-121-01-21-10877 від 16.11.2021 в розмірі 1728000 грн, інфляційних втрат в розмірі 397618,98 грн, 3% річних в розмірі 43602,41 грн, всього - загальної суми 2169221,39 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/378/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" суму 1728000 грн 00 коп. основного боргу, суму 43 602 грн 41 коп. - 3 % річних та суму 397 618 грн 98 коп. інфляційних втрат, 32 538 грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі №908/378/23 в частині стягнення 3% річних і інфляційних витрат.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що в умовах договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 Договору). Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в (ЄРПН). Отже сторони розмежували порядок і строки оплати, зокрема, оплата вартості товару без ПДВ - з моменту поставки всього товару, а оплата суми ПДВ - після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної. Таким чином строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений. Отже висновок суду про безпідставність тверджень відповідача про необхідність розмежування порядку здійснення розрахунків за договором є таким, що суперечить умовам договору та Цивільному кодексу України. Окрім того апелянт зазначає, що відсутність вини відповідача є підставою для ненарахування та нестягнення 3% річних та інфляційних втрат. За змістом ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є непереборна сила, яка одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності (форс-мажор). В Україні введено воєнний стан. Територія та адміністративні будівлі ВП «Запорізька АЕС» знаходяться на окупованій території, у зв`язку з чим тимчасово втрачений доступ до будь-яких документів та ресурсів підприємства. Затримка з оплати вартості поставленого товару відбулася не з вини відповідача, а з обставин непереборної сили та форс-мажорних обставин. Таким чином в оскаржуваному рішенні судом не надано належної оцінки вказаним обставинам.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/378/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 розгляд справи № 908/378/23 призначено на 19.10.2023 на 11:00 год.

Ухвалою від 03.08.2023 задоволено клопотання ПАТ «Берті», вирішено судові засідання у справі № 908/378/23, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). Окрім того згідно даної ухвали попереджено іншого учасника, що у разі якщо він виявить бажання взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, повідомити Центральний апеляційний господарський суд, шляхом надсилання на електронну адресу суду inbox@cag.court.gov.ua заяву з необхідною інформацією для проведення відеоконференції.

Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 19.10.2023 представники сторін не з`явилися.

Актом Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зафіксовано, що представник відповідача (знаходився не в мережі) та представник позивача (був в мережі), проте останні не вийшли на зв`язок у судове засідання призначене на 19.10.2023 об 11:00 год.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази завчасного належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами буз участі представників.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "БЕРТІ" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) був укладений Договір поставки товару №53-121-01-21-10877 від 16.11.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно Специфікації, наведеній у п.1.1 Договору, в якій визначено, зокрема, найменування, кількість товару, його вартість.

В пункті 1.2 Договору сторони погодили строк поставки товару: грудень 2021 року.

Згідно з п. 1.4 договору Покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору складає 1 440 000,00 грн., крім того 20% ПДВ: 288 000,00гр н.; загальна вартість договору складає 1 728 000,00 грн.

В пунктах 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Поставка товару відбувається на умовах: DDР м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство" м. Енергодар, вул. Промислова, 122, склад №2 (п. 4.1 Договору).

Згідно п.4.2 Договору товар, що поставляється повинен супроводжуватися наступними документами:

а) видаткова накладна - 3 екз.;

б) сертифікат якості, виданий підприємством-виробником та містити : печатки заводу-виробника, штампу ВТК, назву країни та підприємства виготовлювача, дата виготовлення, гарантійні обов`язки виготовлювача.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.11.2022.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку погодженого сторонами товару на загальну суму 1 728 000,00 грн., про що в матеріали справи надано видаткову накладну № РН-0000562 від 21.12.2021 та товарно-транспортну накладну №21/12/21 від 21.12.2021.

Вказана видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Позивачем, в порядку передбаченому чинним законодавством та згідно умов договору, було зареєстровано податкову накладну №45 від 21.12.2021, що підтверджується квитанцією №1.

Разом з тим відповідачем не було сплачено суму вартості поставленого товару.

Позивачем 20.01.2023 було надіслано на адресу відповідача претензію №7 (вих №20/01-1), згідно якої вимагав сплатити суму боргу за поставлений товар у розмірі 1 728 000,00 грн. та нараховані на неї інфляційні втрати у розмірі 397 618,98 грн., а також 43 602,41 грн. 3% річних.

23.02.2023 позивачем надіслано лист вих №114/м з вимогою про виконання умов оплати по договору поставки товару №53-121-01-21-10877.

В матеріали справи надано докази надіслання позивачу вказаної претензії, видаткової накладної, податкової накладної, квитанції №1 та товарно-транспортної накладної.

Несплата відповідачем суми вартості отриманого товару і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку(п.3.3. Договору).

Відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не надано доказів оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною наданою в матеріали справи у розмірі 1 728 000,00 грн.

Оцінивши докази, надані в матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 1 728 000,00 грн.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних за період з 01.03.2022 по 01.01.2023 в розмірі 43 602,41 грн та суму втрат від інфляції в розмірі 397 618,98 грн. за період березень-грудень 2022.

Перевіривши розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції, господарським судом визнано їх правильними, відповідно суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених позивачем розмірах.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази, колегія погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги, що сторони розмежували порядок і строки оплати поставленого товару, зокрема, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, відповідно не встановлено строк оплати такої суми, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткової накладної № РН-0000562 від 21.12.2021 позивачем, було зареєстровано податкову накладну №45 від 21.12.2021 (квитанція №1).

Колегія суддів звертає увагу, що в пункті п. 3.1. Договору сторони погодили, що вартість продукції що поставляється складає 1 440 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 288 000,00 грн., разом 1 728 000,00 грн.

Тобто сторони договору погодили, в договорі ціну товару, що поставляється з урахуванням суми ПДВ.

Згідно п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку(п.3.3. Договору).

Таким чином відповідач мав здійснити розрахунок за товар протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зареєстровано податкову накладну в межах строків передбачених Податковим кодексом України. При цьому податкова накладна була зареєстрована позивачем ще до настання строку оплати товару визначеного в п.3.2 Договору.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні звернення до позивача з приводу ненадання будь-яких документів, у тому числі і податкових накладних.

З урахуванням відсутності будь-яких претензій зі сторони відповідача щодо ненадання йому податкової накладної та наявної можливості у останнього відслідкувати всі зареєстровані на його користь податкові накладні, колегія приходить до висновку про обізнаність покупця щодо вчинення продавцем необхідних дій з реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Отже прийнявши поставлену продукцію у покупця виник обов`язок щодо її оплати.

Апелянтом не спростовано обов`язку оплатити вартість отриманої продукції у повному обсязі та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.

Враховуючи вищевикладене колегія дійшла висновку, що строк оплати товару, у тому числі і в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ, є таким що настав, оскільки в матеріалах справи наявні докази реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо звільнення відповідача від сплати 3% річних та втрат від інфляції у зв`язку з відсутністю вини. А також посилання на форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язання, колегія зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

При цьому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Враховуючи, що три відсотки річних від простроченої суми та втрати від інфляції, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами, нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми, посилання сторони на форс-мажорні обставини не впливає на право кредитора стягувати такі суми.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/378/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області 01.06.2023 у справі № 908/378/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.11.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А.Коваль

Суддя А.Є.Чередко