Постанова

від 30.10.2023 по справі 904/4875/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4875/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.

від відповідача: Денисенко В.М., представник;

від позивача: Павленко М.В., представник;

представник третьої особи у судове засідання не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 року у справі № 904/4875/22 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаватт Партнер"

про стягнення заборгованості по договору постачання електричної енергії споживачу,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Енергоопора" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Логістик Юніон" заборгованості по договору постачання електричної енергії споживачу в розмірі 395 195,11 грн.

Одночасно у позовній заяві позивач заявив, що у зв`язку з розглядом справи він очікує понести, зокрема, витрати на професійну правову допомогу у сумі 85 000,00 грн., а також повідомив, що докази понесених витрат будуть подані позивачем до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 року у даній справі позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" 395 195,11 грн. основного боргу, 5 927,93 грн. судового збору.

03.07.2023 року від ТОВ "Енергоопора" надійшла заява, в якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу у сумі 85 000,00 грн.

У заяві йдеться про надання позивачем відповідних документів, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній вище сумі.

Крім того у заяві зазначено, що вона подана вчасно, доказів оплати правничої допомоги у цій справі не вимагається.

11.07.2023 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у яких зазначено, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи, часу витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а отже, заява не підлягає задоволенню. Відповідач звертав увагу суду першої інстанції, що представник позивача (адвокат Павленко М.В.) під час судового розгляду 28.06.2023 року не заявила суду в порядку п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про намір подати докази судових витрат з правової допомоги, що є порушенням вимог чинного законодавства та підставою для відмови у задоволенні заяви.

ТОВ "Логістик Юніон" наполягало, що вартість перелічених в Акті наданих робіт/послуг є значно завищеною та необґрунтованою, предмет спору у справі та характер спірних правовідносин не є складним і не має значного предмету доказування.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 року у справі № 904/4875/22 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що позивач до закінчення судових дебатів у справі №904/4875/22 не зробив заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 03.07.2023 року, тобто після ухвалення рішення від 28.06.2023 року у справі №904/4875/22, така заява не підлягає задоволенню.

Не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальності "Енергоопора" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що:

- суд не взяв до уваги, що у позовній заяві від 09.12.2022 року позивач у розділі 2 зазначав про орієнтовний розмір судових витрат, а в п.3 прохальної частини цієї заяви зазначив, що документальне підтвердження судових витрат буде надано суду не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому заява про орієнтовний розмір судових витрат подана у межах та у спосіб, визначений ч.ч.1,2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України;

- суд позбавив скаржника права участі у судовому засіданні, призначеному на 13.07.2023 року, оскільки ухвала суду про відмову у задоволенні його клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції не була направлена на адресу останнього, що позбавило його можливості подати клопотання про відкладення розгляду справи;

- відповідачем заперечення на заяву позивача подані з порушенням процесуальних строків, при цьому позивач ці заперечення взагалі не отримав, що є порушенням права на надання своїх заперечень та доказів, на яких ґрунтуються вимоги.

Викладене, на думку скаржника, свідчить про порушення його прав на повний та всебічний розгляду справи з можливістю приймати участь у засіданні та надання пояснень по суті наданих відповідачем заперечень.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на те, що скаржник під час судового розгляду 28.06.2023 року не заявляв суду у порядку п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про надання доказів витрат на правову допомогу, що є порушенням чинного законодавства.

Також, за твердженнями відповідача, заявлені ТОВ "Енергоопора" витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими, оскільки:

- дана справа не є складною та не потребує багато часу для підготовки позовної заяви, яка складається з декілька аркушів;

- представником складено різного роду процесуальні документи на суму майже 27 000 грн., які не є результатом аналізу складних правових проблем;

- вартість послуги з участі у судовому засіданні представника у розмірі 3 500,00 грн., яке було проведено у режимі відео конференції та тривало не більше 30хв. є необґрунтованою;

- розмір "гонорару успіху" у розмірі 39 519,51 грн. також є необґрунтованим, оскільки стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Протоколом від 31.07.2023 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою від 08.09.2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляду у судовому засіданні на 30.10.2023 року.

30.10.2023 року представники сторін з`явились у судове засідання та надали відповідні пояснення щодо апеляційної скарги позивача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Матеріали справи свідчать, що 26.09.2022 року між Павленко М.В. (Адвокатом) та ТОВ "Енергоопора" (Клієнтом) укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого предметом цього Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у справах, які пов`язанні чи можуть бути пов`язанні зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 2.1. Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта (підп. 2.1.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату у розмірі та у строк, погоджені між ними (п. 2.3.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року (п. 3.1. Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони передбачили, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін, оформлюється актами про надання правової допомоги та оплачується клієнтом після підписання сторонами таких актів.

У Додатковій угоді № 1 від 28.06.2023 року сторони дійшли згоди, що перелік, об`єм та вартість оплати наданих послуг в суді першої інстанції по Договору про надання правової допомоги від 26.09.2022 року, а також порядок розрахунків, встановлюються незалежно від результатів наданих послуг та визначаються на підставі актів надання правової допомоги, які підписуються сторонами протягом 5 днів після прийняття рішення по справі та є невід`ємною частиною Договору від 26.09.2022 року.

Сторони погодили, що у разі прийняття рішення судом першої інстанції по справі № 904/4875/22 на користь Клієнта гонорар успіху Адвоката за надані послуги по Договору про надання правової допомоги від 26.09.2022 року становить 10 % від ціни позову.

28.06.2023 року сторони підписали Акт надання правової допомоги № 1 (опис робіт/наданих послуг), відповідно до якого Адвокат надав Клієнтові послуги на суму 85 019,51 грн., з яких:

- підготовка позовної заяви, додатків, розрахунки 4 год, 15 000,00 грн.;

- підготовка пояснення у справі та виконання вимог ухвали суду в частині направлення позовної заяви 3 год, 5 000,00 грн.;

- підготовка та подача клопотань: про відкладення розгляду справи, про приєднання до матеріалів електронного суду, про розгляд справи у режимі відео конференції, закриття підготовчого провадження по 1 годині на клопотання, вартість кожного 2 000,00 грн.;

- підготовка та подача заперечення у справі 3 год, 7 000,00 грн;

- представництво інтересів адвокатом у судовому засіданні 28.06.2023 3 500,00 грн;

- підготовка та подача заяви про ухвалення додаткового рішення 3год, 7 000,00 грн;

- гонорар успіху (10% від ціни позову) 39 519,51грн.

Одночасно в Акті зазначено, що сторони підтверджують, що попереднє обчислення винагороди (гонорару) виконавцю здійснено за домовленістю сторін і встановлено в договорі та обґрунтовані за розміром, що відповідає вимогам, встановленим ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та у відповідності до Правил адвокатської етики, а також ст.ст.627, 632, 901, 903 ЦК України.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 року у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

У даному випадку, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, не досліджував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений, у тому числі, в Акті надання правової допомоги №1 (опис робіт/ наданих послуг), складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову.

Пославшись на неподання позивачем (представником позивача) до закінчення судових дебатів у справі №904/4875/22 заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх зробленими при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, згідно з матеріалами даної справи, позивачем при зверненні з позовом було заявлено про те, що він очікує понести витрати на правову допомогу у сумі 85 000,00 грн. (а.с.3, 4).

На вказану обставину позивач також звернув увагу у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Рішення у даній справі прийнято місцевим господарським судом 28.06.2023 року, заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами подана позивачем до суду 03.07.2023 року, тобто протягом п"ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, приймаючи додаткове рішення від 13.07.2023 року, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків суду про відмову у задоволенні заяви позивача з зазначених у цьому додатковому рішенні підстав.

Одночасно, апеляційний суд, проаналізувавши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами частини 3 статті 27 цього Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Крім того, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначенні розміру правничої допомоги, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом позовних вимог у справі є стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу.

Отже, цей спір для кваліфікованого адвоката є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням відповідних договорів. У спорах такого характеру судова практика є сталою, справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Слід враховувати, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Правил НКРЕКП, тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню спірні правовідносини не передбачають.

Також, аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити висновки, що:

1) ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

2) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата; вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

3) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

4) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Такими чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

Щодо досліджуваної справи, то у договорі про надання правової допомоги від 26.09.2022 року, додатковій угоді №1 до цього договору та Акті надання правової допомоги №1 сторони не погодити порядок розрахунку гонорару погодинного або фіксованого розміру.

Відсутність такого погодження виключає об`єктивну можливість встановити домовленість щодо фактичної ціни послуг, про яку домовились адвокат та клієнт.

Крім того, на переконання колегії суддів, складання учасником справи клопотань про відкладення розгляду справи, приєднання до матеріалів справи, розгляд справи у режимі відеоконференції та про закриття підготовчого провадження не є складним процесом, зміст цих клопотань у більшості, є стандартним і за своїм обсягом є незначним, тому не вимагало значних затрат часу адвоката або зусиль щодо аналізу норм права.

Не є складними за своїм змістом і заперечення позивача, які по суті є додатковими поясненнями до позову, а також заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Таким чином, хоча позивач і має право на реалізацію вказаних вище послуг, але їх вартість, у даному випадку, колегія суддів вважає завищеною та неспівмірною з наданими послугами.

Стосовно відшкодування за рахунок відповідача "гонорару успіху" колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими для суду. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Крім того, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху" та в якому вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У даному випадку суд керується, у тому числі тим, що витрати у вигляді "гонорару успіху" не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування за рахунок відповідача матиме надмірний характер.

Щодо пояснень на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, на які адвокатом витрачено 3 години і вартість послуги склала 5000,00 грн. (п.2 Акту), слід зазначити, що необхідність складення цих пояснень у даному випадку виникла з вини позивача. Тому підстави для відшкодування йому вартості цієї послуги за рахунок іншої сторони відсутні.

Одночасно, участь представника позивача - адвоката Павленко М.В. у судовому засіданні є дійсною та необхідною послугою у цій справі, підтвердженою належними доказами.

У цьому зв`язку слід враховувати, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну допомогу.

При цьому участь представника сторони у судовому засіданні у режимі відео конференції також не має суттєвого впливу на визначення вартості цієї послуги, оскільки за сталою позицією Верховного Суду участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а, у тому числі, підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на очікування судового засідання та безпосередню участь у ньому. Такі стадії представництва інтересів у суді є невідворотними і не залежать від волі чи бажання адвоката.

Таким чином, витрати на правову допомогу у сумі 85 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру у розумінні приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з урахуванням положень наведених норм, наявних у матеріалах справи доказів, обставин, викладених у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення, наданих заявником документів в їх сукупності, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення скаржника про час та місце розгляду його заяви та про відсутність направлення відповідачем заперечень, оскільки згідно з матеріалами справи ухвала суду від 07.07.2023 року про відмову у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні 13.07.2023 року в режимі відеоконференції та заперечення відповідача були направлені, у тому числі, на офіційну електронну адресу ТОВ "Енергоопора", зазначену ним у позовній заяві, у заяві про ухвалення додаткового рішення та клопотанні про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції (а.с.163, 168).

Направлення документів на офіційну електронну адресу учасників справи не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє, зокрема, учасників справи, у тому числі, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване додаткове рішення скасувати, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" стягнути на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 року у справі № 904/4875/22 скасувати.

Прийняти нове додаткове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, комплекс будівель та споруд № 8, оф. 229, код 37090215) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б, код 44496333) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 03.11.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов