Постанова

від 19.10.2023 по справі 904/656/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/656/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 (суддя Владимиренко І.В.)

у справі № 904/656/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", м. Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю АФ "Старт-Плюс", Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Кочережки

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. (повний текст підписано - 27.02.2023р., суддя - Владимиренко І.В., м. Дніпро) у справі №904/656/21 відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ "Агріі Україна" про визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс" та про визнання керівника боржника ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс". Відмовлено в задоволенні скарги представника ТОВ "Агріі Україна" від 23.12.2022р. на дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. та зобов`язання ліквідатора вчинити дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі №904/656/21 повністю. Задовольнити заяву про визнання керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс"; визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс". Задовольнити заяву про зобов`язання ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну подати позовні заяви про: - визнання договору купівлі-продажу гаражу від 21.05.2021р. загальною площею 692,2 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за №972 недійсним; - визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021р. загальною площею 619 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за №9752 недійсним; - визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021р. загальною площею 1083,9 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за №978 недійсним.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Стверджує, що судом не враховано, що заявник заперечував достовірність даних, які були відображені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у фінансовій звітності за період 2019-2021. Зокрема, вказував на неможливості збільшення розміру запасів на 8,2 млн. грн за 2 квартал 2019, а цифра у розмірі 10 894 000 грн в рядку «Запаси» не підтверджується бухгалтерськими і банківськими документами, а тому суд не міг покладатися у своїх висновках на дані фінансового аналізу за 2019 і 2020.

Скаржник наголошує на помилковості висновків суду щодо прибутковості діяльності боржника у 2020.

Звертає увагу, що продаж майна боржником порушує права ТОВ «Агріі Україна» в частині прав справедливого і добросовісного розподілу майна боржника між кредиторами, а тому ліквідатор повинен був звернутися до суду з вимогами щодо оспорення таких правочинів з відчуження майна, що ним зроблено не було, відповідно вказане, на його думку, свідчить про протиправну бездіяльність.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі №904/656/21. Розгляд справи призначено в судове засідання на 24.05.2023р. о 15:45 год.

28.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

03.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

05.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" Бурцевої І.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в покладенні солідарної відповідальності на колишнього та нинішнього керівників боржника скасувати та в цій частині прийняти нове рішення - про задоволення заяви в повному обсязі; в решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У судовому засіданні 24.05.2023р. ліквідатор, а також представники ТОВ "Агріі Україна", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення у справі. Представники ТОВ "Украгроком" та АТ "ПроКредит Банк" у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №904/656/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.06.2023р. о 15 год. 45 хв.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_5 для розгляду справи № 904/656/21 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/656/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 28.09.2023 о 10 год. 00 хв. Ухвалено судові засідання у справі № 904/656/21, у тому числі, призначене на 28.09.2023 о 10 год. 00 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

В судове засідання 28.09.2023 з`явилися представники Криничного Р.М., Криничного М.Г. та в режимі відеоконференції представник ТОВ "Агріі України". Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. не вийшла на зв`язок у судове засідання призначене на 28.09.2023 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/), про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції». Порадившись на місці колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні до 19.10.2023 о 12:20 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 904/656/21, яке відбудеться 19.10.2023 о 12:20 год.

В судовому засіданні 19.10.2023 приймали участь представники кредитора ТОВ "Агріі України" (апелянта), арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ АФ "Старт-Плюс" Бурцева І.Ю. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції) та Криничного М.Г. (в залі суду). Інші учасники справи, у судове засідання не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась та враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), а також те, що розгляд справи вже відкладався у справі, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, правом на що вони скористалися, про щ освідчать подані відзиви на апеляційну скаргу, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників кредиторів ТОВ "Украгроком", АТ "ПроКредит Банк" та колишнього керівника боржника ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації учасниками справи принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 19.10.2023 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити в цій частині нове рішення - про задоволення заяви про покладення на керівників боржника солідарної відповідальності за вимогами кредиторів та скарги про зобов`язання ліквідатора боржника вчинити дії щодо оскарження правочинів боржника.

Арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. заперечила проти задоволення апеляційної скарги в частині вирішення скарги на дії та бездіяльність ліквідатора та зобов`язання його вчинити певні дії, наполягала на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції в цій частині без змін. Натомість погодилася з доводами ТОВ "Агріі Україна" щодо необґрунтованості відмови в частині покладення на керівників боржника солідарної відповідальності та вважала за можливе в цій частині скаргу задовольнити.

Представник Криничного М.Г. просив у задоволенні скарги відмовити, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наголосив на відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АФ "Старт-Плюс" (51450, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, вул. Жовтнева, буд. 30; код ЄДРПОУ 39687509) перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшли:

- заява представника ТОВ "Агріі Україна" про визнання керівника боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс" та про визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс";

- скарга представника ТОВ "Агріі Україна" від 23.12.22р. на дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. та зобов`язання ліквідатора вчинити дії.

Суд першої інстанції ухвалою від 22.03.2023 (оскаржувана ухвала) відмовив у задоволенні вказаної заяви та скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

1) Так, в обґрунтування поданої заяви представник ТОВ "Агріі Україна" зазначив, що загальна заборгованість боржника перед кредиторами складає 3 509 512,14грн., а саме: 20.09.2019 року у розмірі - 300 000 грн. 01 коп. перед ТОВ "Украгроком"; 15.10.2019 року у розмірі - 490 649,42 грн. перед ТОВ "Агріі Україна"; 09.10.2019 року у розмірі - 2 718 862,71 грн. перед АТ "ПроКредит Банк".

Згідно наказу № 8-К від 19.10.2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.07.2018 керівником є ОСОБА_1 .

08.04.2019р. був підписаний ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 19 НХ 029 ДНКС від 08.04.2019, який був на той час директором боржника.

Загальна заборгованість яка виникла у боржника перед кредиторами складає 3 509 512, 23 грн.

Згідно довідки Вербківської сільської ради № 1058 від 20.11.2018 у ТОВ "Старт-Плюс" знаходяться в оренді 21,5 паїв, 26 договорів -143, 3 Га рілля; 3 договори оренди - 5,62 Га.

Представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що незважаючи на наявність основного боргу перед кредитором, станом на 21.10.2019 у розмірі 3 509 512, 23 грн. власники боржника разом з директором ОСОБА_1 , замість прийняття одного із рішень, або про поповнення оборотних коштів підприємства, або про продовження вирощування продукції за для розрахунку з кредиторами, або про звернення в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства, для вирішення питання не виконання зобов`язання вчасно, в порушення вимог КУПБ, а навпаки почали здійснювати дії направленні на зменшення активів підприємства лишаючи його потенційної можливості отримання прибутку від такої господарської діяльності.

Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно у боржника знаходяться в оренді земельні ділянки за кадастровими номерами: 1223584000:01:001:0809; 1223584000:01:001:0264; 1223584000:01:060:0006.

Не зважаючи на наявність боргу директором ОСОБА_3 зроблено відчуження активів боржника на користь ТОВ "МАКСИМАЛ-АГРО" (43411091), чим позбавив себе потенційної можливості отримання прибутку від такої господарської діяльності, тому що згідно з витягу з реєстру юридичних осіб, основною діяльністю боржника є "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний)".

Земельні ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:0809, 1223584000:01:001:0264 була передана в суборенду за договорами №18-12/19 від 18.12.2019, №17-12/19 від 18.12.2019. Реєстрація суборенди відбулася 23.12.2019.

Договір оренді земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:060:0006 був розірваний директором і оренда була переоформлена на ТОВ "МАКСИМАЛ-АГРО". Реєстрація на нового орендаря була оформлена 22.01.2021 року.

26.02.2021 власники боржника разом з директором ОСОБА_3 , замість прийняття одного із рішень, або про поповнення оборотних коштів підприємства, або про звернення в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства, для вирішення питання не виконання зобов`язання вчасно, в порушення вимог КУПБ, приймають рішення про заміну директора ОСОБА_1 на його батька ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.01.2021.

Представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що з моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника його керівником був ОСОБА_6 , і приймаючи до уваги, що з 26.02.2021 ТОВ АФ "Старт-Плюс", під керівництвом ОСОБА_2 , згідно Аналізу фінансового стану боржника, все ще продовжувала знаходиться в стані поточної неплатоспроможності, останній також несе солідарну відповідальність за кредиторську заборгованість з огляду на наступне.

Не зважаючи на неплатоспроможний стан підприємства представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що директор ОСОБА_7 не здійснював дії направленні на фінансове оздоровлення підприємства або дії направлення на проведення загальних зборів, а навпаки здійснював дії направленні на зменшення активів підприємства лишаючи його потенційної можливості отримання прибутку від такої господарської діяльності, дане підтверджується наступними обставинами, а саме: згідно договору купівлі-продажу гаражу від 21.04.2021 року директором ОСОБА_8 було продано гаражі тракторні загальною площею 692,2 м. 2; згідно договору купівлі-продажу зерносховища від 21.04.2021 року директором ОСОБА_8 було продано зерносховище (склад 2); згідно договору купівлі-продажу зерносховища від 21.04.2021 року директором ОСОБА_8 було продано зерносховище (склад 3).

Відповідно до Фінансової аграрної розписки можливо побачити, що загалом строки договорів оренди складають 20 років і повинні були закінчитися у 2035 році. Незважаючи на це, в оренді боржника залишилось лише 3 земельні ділянки загальним розміром 14 Га.

Представник ТОВ "Агріі Україна" зазначає, що більша частина переоформлення земельних ділянок відбувалося саме після прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови від 23.06.2021 за № 904/656/21, про скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2021 у справі № 904/656/21 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АФ "Старт-Плюс".

В рамках справи проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" щодо наявності ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Аналіз проведено за період часу з 2018 року по 2021 рік, саме за той період коли у боржника виникла заборгованість перед кредиторами. У висновках вказано: Показники поточної неплатоспроможності ТОВ АФ "Старт-Плюс" по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (01.01.2021-30.06.2021), мають від`ємний результат. Присутні часткові ознаки критичної неплатоспроможності боржника, і незважаючи, що мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники коефіцієнтів покриття та забезпечення власними засобами більші за їх нормативне значення, а коефіцієнт автономії вдвічі менший, за підсумками останнього звітного періоду (станом на 31.12.2020) господарська діяльність Підприємства прибуткова. Підстав для прийняття керівництвом боржника попереджувальних заходів, в період з 01.01.2018 року до 01.01.2021 року аналізом не встановлено. Центр не має яких - небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майнових стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності.

На підставі аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" і його висновків вбачається, що активи боржника з 2018 року по 2021 рік постійно перевищують його зобов`язання, в зв`язку з чим у керівників боржника не було правових підстав для звернення до суду з заявою про банкрутство.

Натомість представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що якщо порівняти результати інвентаризації розпорядника з рядком "запаси, готова продукція" у фінансових звітах боржника і статистичною звітністю боржника.

Інвентаризацію, проведеною розпорядником майна, результати якого відображені в Протоколі № 1 від 18.10.2021 року (далі Протокол), встановлено: Майно яке знаходиться в заставі банка на загальну суму 640 000 грн.; трактор колісний, марка К-700А ПЕ, заводський №8805130, двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 ; трактор колісний, марка К-700А, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ; трактор колісний, марка Т150К, заводський № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 ; спеціалізований вантажний фургон, марка КАМАЗ, модель 53212, колір зелений, № шасі НОМЕР_11 , 532120055282, реєстраційний номер НОМЕР_12 ; загальний причіп пр-бортовий-Е марка ГКБ, модель 8350, колір сірий, № шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ; Майно яке зареєстровано за боржником, але керівником в наданні його розпоряднику було відмовлено в зв`язку з його відсутністю: борона дискова БГР-6.7 "СОЛОХА"; (290 000); трактор колісний, марка Т 16 МГ, заводськи номер НОМЕР_15 , реєстраційний номерНОМЕР_24;(65 000); обприскувач причіпний, марка ОП-2000, заводський номер НОМЕР_16 , реєстраційний номер НОМЕР_17 ;(160 000); причіп, марка 2ПТС 6, заводський номер НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 ; (180 000); причіп, марка 2ПТС 6, заводський номер НОМЕР_20 , реєстраційний номер НОМЕР_21 ;(180 000); культиватор марка КПП-8, заводський номер НОМЕР_22 , реєстраційний номер відсутній; (100 000); культиватор марка КПН-8, заводський номер НОМЕР_23 , реєстраційний номер відсутній.(240 000). Іншого майна, а саме необоротних активів або запасів та готової продукції встановлено не було.

Отже представник ТОВ "Агріі Україна" зазначає, що згідно фінансової звітності, яка була складена керівниками боржника і подана до податкової протягом 3-х років, у боржника, не дивлячись на постійну відсутність коштів, існували активи, якими боржник був здатен погасити свої зобов`язання, але після того як розпорядник майна проінвентаризував активи боржника, то з`ясувалось, що таких активів у боржника в дійсності не існує.

Представник ТОВ "Агріі Україна" зазначає, що фіктивність ведення фінансових звітів підтверджується аналізом балансу станом на 30.06.2021 року, а саме боржник у травні 2021 року продав основні засоби на загальну суму 1 000 000 грн., але згідно балансу (рядок 1010, 1011) розмір нематеріальних активів станом на початок 2021 року і станом на 30.06.2021 не змінився.

Згідно Розділу 7, коду рядка 7200, статистичної звітності боржника № 29-сг, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, станом на 01.12.2018 року (далі Звіт 1), боржником заявлена зяблева оранка ґрунту (Зяблева оранка - це один з видів підготовки ґрунту для весняної посадки сільськогосподарських культур. Вона проводиться відразу після збору врожаю, і триває до кінця осені.) у розмірі 131, 92 Га.

Згідно Розділу № 2, код рядка 03 90, Звіту 1, посівна площа боржника у 2017 році складає 131,92 Га.

Згідно Розділу № 2, код рядка 0520, Звіту 1, врожай соняшника зібраний у 2018 році на площі 131, 32 Га, у розмірі 432 тони.

Згідно рядкам 1104 і 1114, Розділу 2, звіту про витрати на виробництво продукції сільського господарства (робіт, послуг) (далі Звіт № 2 ), боржник у 2018 році продав 241 тон врожаю на 2 354 851 грн., тобто, соняшник було продано приблизно по 9000 грн. за тону. Розрахунок показує, що на вирощування 1 тони боржником було витрачено 6 500 грн. В залишку у нього залишилось 152 тони, навіть якщо припустити, що залишки соняшника (152) було продано також за 9 000 грн. за тону, то загальна сума яку боржник отримав за врожай, посіяний у 2018 році складає 3 722 851 грн., тобто загальні витрати на 432 тони склали 2 800 000 грн. За приблизним підсумком сума залишку після продажу всього врожаю - складає 923 000 грн. (3 722 851-2 800 000).

Отже, представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що боржник фізично може зібрати у 2019 році, з орендованої землі розміром 131 Га, приблизний врожай у розмірі 421 тонна, який він може продати за 3 722 851 грн. (з витратами 923 000). Це також підтверджується фінансовим звітом за 2018 рік. Сумарно запаси і готова продукція складає 3 100 000 грн.

Згідно фінансового звіту боржника, представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що не зважаючи на максимальну можливість зібрати врожай за один сезон приблизно на суму 3 722 851 грн. (з витратами 923 000), у боржника у 2019 році, в рядку "запаси, готова продукція" зростає цифра на 8 700 000 грн. При цьому необхідно приймати до уваги, що згідно звіту розпорядника майна, крім отримання прибутку від продажу врожаю у боржника іншої діяльності не було.

Проаналізувавши рядок "запаси, готова продукція" в фінансових звітах боржника за 2020 і 2021 роки, представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що у 2020 році, "запаси, готова продукція" збільшилися лише на 1 000 000 грн., а станом на червень 2021 року цей розмір зовсім не змінився.

Представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що боржник безпідставно в фінансовій звітності збільшив свої запаси на 8,7 млн. і запасів і готової продукції отримати, за один сезон, більше ніж на суму 3,7 млн. він не міг, то при загальній заборгованості у 2019 році у розмірі 9 797 900 грн., його активи не могли покривати його зобов`язання.

Також необхідно приймати до уваги, що станом на дату коли Криничний Миколай став директором (22.02.2021 році), більша частина земель була переоформлена на ТОВ "Максимал Агро", а тому у боржника фізично вже не було можливості збирати врожай навіть вартістю 3,7 млн., але незважаючи на це, як вже вказувалось, "запаси, готова продукція" в фін звітності постійно незміна.

Отже, представник ТОВ "Агріі Україна" вважає, що на дату виникнення зобов`язання (21.10.2019 ОСОБА_9 )(26.02.2021 ОСОБА_7 ) ТОВ АФ "Старт-Плюс" не мала у своєму розпорядженні сумарний розмір коштів або активів для погашення своїх зобов`язань, а тому керівники зобов`язані були протягом місяця з моменту виникнення зобов`язань подати до суду заяву про банкрутство.

Також, представник ТОВ "Агріі Україна" зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що директорами боржника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не вчинялись будь-які дії та не вживалися заходи ініціювання проведення та скликання загальних зборів Учасників товариства, з дати виникнення заборгованості (21.10.2019) до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" на підставі заяви кредитора, з метою розгляду можливості вжиття заходів щодо покращення фінансового становища підприємства чи інших заходів спрямованих на оздоровлення його діяльності або про звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому представник ТОВ "Агріі Україна" просить суд визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс" та про визнання керівника боржника ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс".

Позиція ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" свідчить про підтримку доводів та вимог заяви.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виснував, що наявність підстав, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, для притягнення до солідарної відповідальності колишнього керівника боржника ОСОБА_1 та керівника боржника ОСОБА_2 заявником не доведена.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Солідарна відповідальність керівника боржника, передбачена в зазначеній нормі частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. по справі 910/2971/20 розтлумачено підстави застосування ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та сформовано наступні правові висновки: "Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); розмір всіх активів боржника є меншим, ніж: сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.".

Отже, Верховний Суд зазначив, що виключно при наявності двох юридичних фактів можливо стверджувати про наявність підстав для застосування солідарної відповідальності керівника боржника, а саме: наявність простроченої заборгованості перед двома і більше кредиторами; розмір активів є меншим ніж сумарний розмір зобов`язань перед кредитора такий розмір активів боржника повинен бути очевидно не здатним забезпеч задоволення вимог кредиторів з назрілими вимогами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до тієї ж постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі 910/2971/20 "…особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 7.8, 7.10 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення)" (пункт 7.12. постанови).

Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок довести наявність підстав для застосування солідарної відповідальності.

При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20).

Враховуючи, що підставою для вимог Кредитора про солідарну відповідальність керівника Боржника стало порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Верховний Суд щодо порядку доведення заявником, щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначив про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку

- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Так, щодо правил обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності зазначається про таке.

Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного бо кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому з огляду на положення частини шостої статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

А згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.

Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

Отже, баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.

Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.

Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)

Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Водночас норми частини четвертої статті 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).

Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.

У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.

В свою чергу, КУзПБ встановлює презумпцію вини керівника юридичної особи в разі недотримання ним імперативного обов`язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності в юридичної особи ознак неплатоспроможності (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений в постанові від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

Слід зазначити, що власний капітал боржника (також: чисті активи) складає різницю між фактичним розміром всіх активів боржник та сумарним розміром зобов`язань боржника за певними умовностями.

Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань (п. 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об`єднання підприємств" (далі - Національне положення (стандарт) 19)).

Власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства; (п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності")).

Відповідно до балансу боржника за 2020 рік власний капітал боржника складав 3068,30 грн., що однозначно свідчить про те, що активи боржника перевищували зобов`язання.

МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій, з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (далі - Методика) визначено, що від" ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початок і наприкінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їхні нормативні значення -1.0-0,1 відповідно. Якщо наприкінці звітного періоду хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного періоду спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Кп (коефіцієнт покриття) на кінець 2019 року складав: ОА (оборотні активи)/ПЗ (поточні зобов`язання) = 11 270 тис. грн./ 9797,9 тис. грн. = 7,75.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами на кінець 2019 року = (ВК + ЗНВП +ДМП-НА)/ОА= (3032+0+0-1559,8)/11 270 = 0,13.

Кп (коефіцієнт покриття) на кінець 2020року складав: ОА (оборотні активи)/ПЗ (поточні зобов`язання) = 11 001 тис. грн./9318 тис. грн. = 1,18.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами на кінець 2020 року = (ВК + ЗНВП +ДМП-НА)/ОА= (3068,3+0+0-1385,3)/11 001 = 0,152.

Вказані коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан, перевищують їх номінальних значень, тобто відсутні ознаки критичної неплатоспроможності.

У відповідності до Методики, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. За підсумками останніх звітних періодів до відкриття провадження (станом на 31.12.2019 року та 31.12.2020 року) попереднього керівника боржника господарська діяльність прибуткова, прибуток складає 817,70 тис. грн. та 36,20 тис. грн. відповідно, а коефіцієнт покриття більший за 1,0 - це дає підстави не вважати неплатоспроможність підприємства надкритичною.

Фінансовий стан боржника на кінець 2019, 2020 року не характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Суд зауважує, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства має своє автономне тлумачення терміну неплатоспроможність, зі змісту поняття якого випливає те, що боржник має грошові зобов`язання та не має іншої можливості їх виконати (добровільно, примусово стягнені не інакше як через банкрутство).

При цьому відносно застосування заявником коефіцієнту поточної платоспроможності господарський суд правильно зазначив, що такий підхід суперечить правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. по справі 910/2971/20, оскільки при визначення цього коефіцієнту враховуються виключно гроші та фінансові інвестиції, а не враховуються інші види активів (необоротні активи: основні засоби; оборотні активи: запаси, дебіторська заборгованість, гроші, тощо).

Таким чином, наявність позитивного значення власного капіталу, а також отриманого прибутку боржника у 2020 році, спростовує позицію представника ТОВ "Агріі Україна" відносно обов`язку попереднього керівника ініціювати процедуру банкрутства боржником.

Необхідно наголосити, що фактично доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях та здійснених на їх підстав власних довільних розрахунків щодо недостовірності показників фінансової звітності, які, втім, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заявником скарги не надано суду переконливих доказів невідповідності задекларованих показників, подання фіктивної або перекрученої звітності до контролюючих органів та їх прийняття останніми.

В свою чергу, кредитор не звертався ані до податкового органу напряму, ані до ліквідатора з вимогами ініціювати проведення перевірки щодо дотримання ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Результатів таких перевірок, які могли б містити в собі інформацію, на яку посилається скаржник, матеріали справи не містять.

Так само відсутні й аудиторські висновки щодо боржника, які б засвідчували внесення ним недостовірних показників у фінансову звітність.

Відтак, судом обґрунтовано відхиляються доводи в цій частині скарги.

Крім того, представник ТОВ "Агріі Україна" у своїй заяві зазначає, що в рамках справи проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" щодо наявності ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивні банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз). Аналіз проведено за період часу з 2018 року по 2021 рік, саме за той період коли у боржника виникла заборгованість перед кредиторами. У висновках вказано: Показники поточної неплатоспроможності ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС") по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (01.01.2021 -30.06.2021), маю від`ємний результат. Присутні часткові ознаки критичної неплатоспроможності боржника, і незважаючи, що мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники коефіцієнтів покриття та забезпечення власними засобами більші за їх нормативне значення, а коефіцієнт автономії вдвічі менший.5.3.3а підсумками останнього звітного періоду (станом на 31.12.2020) господарська діяльність Підприємства прибуткова. Підстав для прийняття керівництвом боржника попереджувальних заходів, в період 01.01.2018 року до 01.01.2021 року аналізом не встановлено. Центр не має яких - небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчіть про його фінансовий або майнових стан який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності.

На підставі фінансового аналізу і його висновків вбачається, що активи боржника, з 2018 року по 2021 рік постійно перевищують його зобов`язання, в зв`язку з чим у керівника боржника не було правових підстав для звернення до суду з заявою про банкрутство.".

Колегія суддів зауважує, що поставивши під сумнів наявним в матеріалах справи аналіз фінансового становища боржника, апелянт при цьому не надав жодних доказів на підтвердження недостовірності цього аналізу.

Не вимагав ТОВ "Агріі Україна" провести повторний аналіз, його рецензування.

Підстав вважати висновки, викладені в аналізі сумнівними чи такими, що не відповідають дійсності, у суду немає, а сам аналіз виконаний у відповідності до вимог законодавства, з дотриманням Методичних рекомендацій.

Також, варто наголосити, що арбітражний керуючий відповідно до проведеного аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" на той час не вбачав підстав для застосування до колишніх керівників заходів солідарної відповідальності.

Вищезазначене додатково підтверджує позицію, що керівники боржника не допустили порушень, про які зазначає представник ТОВ "Агріі Україна".

Щодо платежів кредиторам боржника, то як встановлено судом відповідно до отриманих від АТ КБ "Приватбанк" виписок по рахункам боржника: 11.04.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено чотири платежі на загальну суму 345 410,17 грн (т. 1 а.с. 157); 20.05.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 1 799,90 грн (т. 1 а.с. 156); 27.05.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 5 404,22 грн (т. 1 а.с. 156); 03.06.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 20 828,16 грн (т. 1 а.с. 156); 10.06.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 1 555,87 грн (т. 1 а.с. 156); 15.07.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено два платежі на загальну суму 140 982,05 грн (т. 1 а.с. 156); 18.07.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено три платежі на загальну суму 35 040,01 грн (т. 1 а.с. 155); 01.08.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 130 003,92 грн (т. 1 а.с. 155); 07.08.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 75 141,62 грн (т. 1 а.с. 155); 11.09.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 50 825,76 грн (т. 1 а.с. 154); 13.09.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕПШЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 68 000 грн (т. 1 а.с. 154); 20.09.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШШІ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 100 000 грн (т. 1 а.с. 154); 09.10.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 200 000 грн (т. 1 а.с. 154); 17.10.2019р. на користь ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (теперішня назва Агріі Україна, ідентифікаційний код 38948033) було сплачено 200 000 грн (т. 1 а.с. 153).

Крім того, 18.10.2019р. боржником була перерахована допомога на придбання продуктів харчування Комунальному некомерційному підприємству "Павлоградська центральна районна лікарня" Вербківської сільської ради. (т. 1 а.с. 153).

Отже, з наданої виписки вбачається, що за період з серпня 2018р. по січень 2020р. було здійснено більше 850 транзакцій, як з підприємствами, що продавали насіння, засоби захисту рослин, добрива, запчастини так і з бюджетом, що свідчить про здійснення звичайної господарської діяльності.

При цьому посилання на відсутність товарооборотних операцій ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" з купівлі-продажу у 2020 році не свідчать про фактичне припинення діяльності, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Крім того, за твердженнями кредитора, які не підкріплені доказами, проте слідує, що загроза неплатоспроможності фактично виникла у 2 кварталі 2019 року, тобто в період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Варто зауважити, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною першою статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина шоста статті 95 цього Закону).

Водночас, Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.

Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

За загальним правилом норма права дії стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Побідний висновок щодо неможливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 у справі № 904/6900/20, від 05.09.2023 у справі №918/573/21.

І хоча аргументи заявник про виникнення загрози неплатоспроможності боржника у 2 кварталі 2019 року не знайшли своє документальне підтвердження, проте навіть за їх доведеності, у будь-якому випадку це виключало можливість покладення на колишнього керівника ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство та визнання його таким, що порушив приписи ч. 6 ст. 34 КУзПБ, виходячи з принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, визначеного ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Що стосується ОСОБА_2 , то ТОВ "Агріі Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС" 04.02.2020, тобто ще до моменту його призначення керівником боржника (25.02.2021). За наявності факту подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з вимогами до боржника, подання такої заяви боржником не буде мати під собою легітимну мету, адже фактично буде проявом надмірного формалізму, який не сприятиме виконання завдань судочинства у справах про банкрутство, призведе до затягування строків розгляду справи та необхідності вчинення додаткових дій учасниками справи та судом.

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у разі доведеності заявником відповідних обставин та їх встановлення судом, можуть бути наявні підстави для покладення на керівників боржника субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Натомість решта доводів представника ТОВ "Агріі Україна", які зазначені у заяві та скарзі, не стосуються правозастосування ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, не вказують на наявність підстав для солідарної відповідальності керівників ТОВ АФ "СТАРТ-ПЛЮС", що виключає можливість задоволення апеляційної скарги в означеній частині.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви представника ТОВ "Агріі Україна" про визнання колишнього керівника боржника ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкрутство ТОВ АФ "Старт-Плюс" та про визнання керівника боржника ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/656/21 про банкротство ТОВ АФ "Старт-Плюс".

2) Щодо скарги представника ТОВ "Агріі Україна" від 23.12.22р. на дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. та зобов`язання ліквідатора вчинити дії.

В обґрунтування поданої скарги представник ТОВ «Агріі Україна» зазначив, що в ході проведення процедури банкрутства ТОВ АФ "Старт-Плюс" було встановлено, за місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, ТОВ АФ "Старт-Плюс" вже продало майно на пов`язану з нею людиною, ОСОБА_10 (3492614868), а саме: зерносховище (склад№3), об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м): 1083.9, розташована за адресом АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196725912235. (далі Об`єкт 1) було продано на підставі Договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021 року (далі Договір № 1); зерносховище (склад№2), об`єкт житлової нерухомості, Загальна площа (кв.м): 619, розташована за адресом АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196686612235. (далі Об`єкт 2); гаражі тракторні, об`єкт житлової нерухомості, Загальна площа (кв.м): 692.2, розташована за адресом АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196622112235. (далі Об`єкт 3).

Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування, (ст. 42 КУзПБ).

При наявності спірного майна у банкрутстві, ТОВ «Агріі Україна» отримав би кошти, або отримав їх більше, приблизно на 30 %. В разі відсутності майна відчуженого на підставі спірних договорів, позивач взагалі нічого не отримує, або отримує на 30 % меншу коштів при пропорційному їх розподілу з ліквідаційного фонду, а тому договори купівлі продажу зачіпають права і інтереси ТОВ «Агріі Україна».

Враховуючи право надане ст. 42 КУПБ і порушеного права на рівноправний розподіл майна боржника між всіма кредиторами ТОВ «Агріі Україна» звернулося з позовами про визнання Договорів № 1,2,3 недійсними.

Господарський суд Дніпропетровської області по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) відмовив у задоволені позову. Суд вважає, що ТОВ «Агріі Україна» не є заінтересованою особою і його право не порушено.

ТОВ «Агріі Україна» оскаржило рішення в апеляційному порядку. Центральним апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції залишено в силі, але змінена мотивувальна частина рішень і зроблені наступні висновки, що саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства не наділений таким правом з метою повернення майна у ліквідаційну масу банкрута.

Оскільки продаж майна боржником порушує права ТОВ «Агріі Україна», в частині прав справедливого і добросовісного розподілу майна боржника між кредиторами, а тому представник ТОВ «Агріі Україна» вважає, що бездіяльність ліквідатора є незаконної.

Враховуючи, що продаж майна боржником порушує права ТОВ «Агріі Україна» було подана заява до ліквідатора з проханням звернутися до суду з позовами про визнання Договорів № 1,2,3 недійсними. Від ліквідатора ТОВ «Агріі Україна» отримало відповідь, що у проханні відмовляє в зв`язку з тим, що вважає продаж об`єктів № 1,2,3 не порушило і не порушує права ТОВ «Агріі Україна».

Оскільки продаж майна боржником порушує права ТОВ «Агріі Україна», в частині прав справедливого і добросовісного розподілу майна боржника між кредиторами, а тому бездіяльність ліквідатора є незаконна, а тому просить суд зобов`язати ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну подати позовні заяви про визнання договору купівлі-продажу гаражу від 21.05.2021 року, загальною площею 692.2 кв.м:, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстре приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за № 972 недійсним; визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021 року, загальною площею 619 кв.м:, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстре приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за № 975 недійсним; визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021 року, загальною площею 1083,9 кв.м:, розташовані за адресою Дніпропетровська обл., Павлоградський р., с. Кочережки, провулок Робочий, будинок 6а, зареєстрованого в реєстре приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за № 978 недійсним.

Позиція ліквідатора боржника свідчить про те, що він заперечує проти обставин викладених у скарзі представника ТОВ «Агріі Україна» та зазначає, що відповідно до архівних даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01 березня 2021 року за Боржником - ТОВ АФ «Старт-Плюс» було зареєстровано нерухоме майно, а саме: зерносховище, загальною площею 1083,9 кв.м., розташований за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провулок Робочий, будинок 6а, реєстраційний номер 1196622112235, зерносховище, загальною площею 619,0 кв.м., розташований за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провулок Робочий, будинок 5а, реєстраційний номер 1196622112235, гараж тракторний, загальною площею 692,2 кв.м., розташований за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провулок Робочий, будинок 4а, реєстраційний номер 1196622112235.

21.05.2021 року вищезазначене нерухоме майно, відповідно до Договорів купівлі-продажу зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В., було реалізовано фізичній особі ОСОБА_10 .

Оскільки правочини було вчинено за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ АФ «Старт-Плюс», вони дійсно є таким що підпадає під ознаки ст. 42 КУзПБ та потребує детального вивчення всіх обставин, за якими його було вчинено.

Стаття 42 КУзПБ дає вичерпний перелік ознак, відповідно до яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог; боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Так ліквідатором було встановлено, що нерухоме майно, яке перебувало у власності Боржника, відповідно до договору Іпотеки перебувало у заставі у АТ «Прокредит Банк» та було реалізовано добровільно боржником в рамках виконавчого провадження.

Нерухоме майно було реалізовано в рамках виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем Русецькою О.О. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №60779342 від 03.12.2019 року (виконавче провадження було відкрито по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/1314/19 від 12.11.2019 року про стягнення солідарно з ТОВ АФ «Старт-Плюс» на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість по кредиту у розмірі 2 932 409,43 грн.).

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час добровільної реалізації), у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разів продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

АТ «ПроКредит Банк» як іпотекодержатель, надав згоду (заява-погодження) вих. №18-05-21/1/37 від 18.05.2021 року, відповідно до якої керуючись ч.8. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не заперечує проти добровільної реалізації боржником об`єктів нерухомості, за умови, що покупець внесе кошти за все майно на рахунок приватного виконавця Русецької О.О. в розмірі не менше 550 000,00 грн. до моменту зняття арешту з цього майна.

Відповідно до меморіального ордеру №@PL082394 від 19.05.2021 року покупець- ОСОБА_10 внесла на рахунок приватного виконавця Русецької О.О. (депозитний рахунок для зарахування коштів) 150 000,00 грн. за гаражі тракторні 692,2 кв.м., ВП №60779342. Відповідно до меморіального ордеру №@PL042322 від 19.05.2021 року покупець- ОСОБА_10 внесла на рахунок приватного виконавця Русецької О.О. (депозитний рахунок для зарахування коштів) 250 000,00 грн. за зерносховище №3, 1083,90 кв.м., ВП №60779342. Відповідно до меморіального ордеру №@PL965478 від 20.05.2021 року покупець- ОСОБА_10 внесла на рахунок приватного виконавця Русецької О.О. (депозитний рахунок для зарахування коштів) 150 000,00 грн. за зерносховище №2 619,0 кв.м., ВП №60779342. Всього внесено 500 000,00 грн. за майно та 50 000,00 грн. основної грошової винагороди приватному виконавцю.

Відповідно до платіжного доручення №8472 від 20.05.2021 року приватним виконавцем Русецькою О.О. перераховано стягувачу - Банку 500 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за ВД №904/1314/19 від 12.11.2019 року.

20.05.2021 року приватним виконавцем Русецькою О.О. ухвалено постанови про зняття арешту з майна Боржника, яким припинено чинність арештів накладених в процесі виконання рішень, вилучено заборони з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вже згодом, після зняття всіх заборон та арештів, 21 травня 2021 року укладено оспорюваний договір купівлі-продажу.

Також ліквідатор зауважив, що оскільки оспорюване майно перебувало в Іпотеці у банку. Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про Іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Грошові кошти, отримані від добровільної реалізації майна, «пішли» на погашення вимог Банку так само, як би вони пішли на погашення вимог заставного кредитора - АТ «ПроКредит Банк» в рамках справи про банкрутство №904/656/21 першочергово.

Отже ліквідатор зазначає, що спірне майно було в іпотеці у АТ «ПроКредит Банк», реалізовано у рамках виконавчого провадження за примусовим виконанням наказу суду, відповідно до якого стягувачем виступав саме АТ «ПроКредит Банк», за письмовою згодою АТ «ПроКредит Банк».

В складі таких дій відсутні ознаки норм ч.ч. 1,2 ст. 42 КУзПБ, а отже відсутнє порушене право ініціюючого кредитора ТОВ «Агрії Україна» на отримання грошових коштів із заставного майна.

За таких умов, ліквідатор просив суд в задоволенні скарги ТОВ «Агрії Україна» на бездіяльність ліквідатора відмовити.

Частиною 3 статтею 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно ст. 13 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності. пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішеннями Господарського суду від 07.09.2022р. по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) відмовлено в задоволені позову про визнання договору купівлі-продажу гаражу від 21.05.2021 року, загальною площею 692,2 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за № 972 недійсним, про визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021 року, загальною площею 619 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за № 975 недійсним, про визнання договору купівлі-продажу зерносховища від 21.05.2021 року, загальною площею 1083,9 кв.м., розташовані за адресою Дніпропетровська обл., Павлоградський р., с. Кочережки, провулок Робочий, будинок 6а, зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Рудкевич Є.В. за №978 недійсним.

Не погодившись з рішеннями господарського суду, ТОВ «Агріі Україна» оскаржило їх в апеляційному порядку.

Постановами Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022р. по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 у справах №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) - залишені без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 у справах №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) - змінені, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 у справах №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) - залишені без змін.

В постановах Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022р. по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) апеляційний суд встановив: «В даному випадку продаж предмета іпотеки впливає на права і обов`язки саме заставного кредитора, оскільки грошові кошти з реалізації предмета іпотеки, як у виконавчому провадження так і у процедурі банкрутства і направляються на погашення вимог заставного кредитора. В той же час доказів того, що внаслідок продажу майна могли бути задоволені вимоги не заставного кредитора до суду позивачем не надані. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосував приписи статей 5, 14 ГПК України в мотивувальній частині рішення, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору. Отже, у задоволенні позову необхідно було відмовити виключно у зв`язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав. Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Право скаржника порушено не було. Разом з тим, місцевий господарський суд помилково ввійшов в оцінку заявлених підстав позову, встановивши, що у позивача відсутнє порушене право, що є підставою для викладення мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.».

Отже, відповідно до висновків викладених в рішеннях господарського суду від 07.09.2022р. по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) та постановах від 15.11.2022р. по справам №904/656/21 (904/294/22), №904/656/21 (904/292/22), №904/656/21 (904/296/22) встановлено, що висновки про відмову ТОВ "Агріі Україна" в задоволенні позову є правильними, оскільки право та законні інтереси ТОВ "Агріі Україна" порушено не було, зокрема й право на отримання грошових коштів із заставного майна..

Крім того, доказів того, що внаслідок продажу майна могли бути задоволені вимоги не заставного кредитора до суду ТОВ "Агріі Україна" не надані.

Необхідно зазначити, що оскільки оспорюване майно перебувало в Іпотеці у Банку, то отримані від його реалізації грошові кошти були спрямовані на погашення вимог Банку, що відповідає положенням ч. 6 ст. 3 Закону України «Про Іпотеку». Так само, якби реалізації мйна відбувалася в рамках справи про банкрутство №904/656/21, грошові кошти було б направлено першочергово на погашення вимог заставного кредитора - АТ «ПроКредит Банк».

З огляду на те, що спірне майно було в іпотеці у АТ «ПроКредит Банк», реалізовано у рамках виконавчого провадження за примусовим виконанням наказу суду, відповідно до якого стягувачем виступав саме АТ «ПроКредит Банк», за письмовою згодою АТ «ПроКредит Банк», то правильними видаються аргументи ліквідатора щодо відсутності в складі таких дій ознак норм ч.ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ та відповідно необхідності звернення з позовними заявами про визнання укладених правочинів з відчуження майна недійсними.

Колегія суддів погоджується з тим, що обставини, викладені у скарзі ТОВ "Агріі Україна" на дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. не знайшли своє підтвердження документальними доказами, а тому доводи ТОВ "Агріі Україна" є необґрунтованими, наслідком чого є відмова в задоволенні скарги представника ТОВ "Агріі Україна" від 23.12.22р. на дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ АФ "Старт-Плюс" арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. та зобов`язання ліквідатора вчинити дії.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/656/21.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/656/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/656/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.11.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є.Чередко