Ухвала

від 30.10.2023 по справі 902/171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" жовтня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/171/23(902/769/23)

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873, код - 20081561)

до: Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199)

про визнання договорів суборенди земельних ділянок недійсними

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 23.12.2016 року.

Ухвалою суду від 13.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.07.2023 року.

Ухвалою суду від 03.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (б/н від 26.06.2023 року) про забезпечення позову у справі № 902/769/23.

Ухвалою суду від 05.07.2023 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року передано матеріали справи № 902/769/23 за виключною підсудністю для розгляду Господарським судом Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" № 902/171/23.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року матеріали справи № 902/769/23 прийнято до провадження новим складом суду для розгляду у межах справи № 902/171/23 про банкрутство Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/171/23(902/769/23), вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового провадження.

04.08.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 01.08.2023 року).

08.08.2023 року на електронну адресу суду від Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області надійшов лист № 02-14-1397 від 07.08.2023 року.

09.08.2023 року до суду щодо виконання вимог ухвали від Гайсинської міської ради надійшов лист № 310/01-18 від 03.08.2023 року.

16.08.2023 року від Державного реєстратора Райгородської сільської ради на виконання вимог ухвали суду надійшло ряд документів.

17.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 17.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/7613/23) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 21.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

29.08.2023 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання (б/н від 29.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8002/23).

30.08.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 30.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8011/23) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Ухвалами суду від 04.09.2023 року та від 19.09.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

10.10.2023 року на електронну адресу суду від Брацлавської селищної ради на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 768 від 10.10.2023 року.

11.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (б/від 11.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/9596/23 від 11.10.2023 року), в якій останній просить суд скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1854/5 від 15.05.2023 року та залучити до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

У судовому засіданні 11.10.2023 року судом відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто Селянському (фермерському) господарству Лаптєва Леонтія Артемовича заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 902/171/23 (902/769/23) (б/н від 11.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/9596/23 від 11.10.2023 року)

Також, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/171/23(902/769/23) на 30.10.2023 року.

Судом забезпечено участь представника Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни у судовому засіданні 30.10.2023 року о 12:00 год у справі № 902/171/23(902/769/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року забезпечено участь представника ТОВ "Суффле Агро Україна", адвоката Стеценко Алли Іванівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

26.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року), в якій останній просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України №1854/5 від 15.05.2023 року.

Також, у зв`язку із поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог останній просить суд залучити в якості співвідповідача - Міністерство юстиції України.

У судовому засіданні 30.10.2023 року прийняли участь представники сторін, а також представник ТОВ "Суффле Агро Україна".

Представником відповідача висловлено заперечення щодо прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні, розглянувши заяву представника позивача про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) суд зазначає наступне.

У відповідній заяві представником позивача зазначено, що державним реєстратором речових прав при реєстрації припинення іншого речового права (права суборенди) земельних ділянок: - площею 56,3900 га, кадастровий номер 0523055300:03:001:0132, номер запису про інше речове право №18434789; - площею 22,7500 га, кадастровий номером 0523055300:02:001:0111, номер запису про інше речове право №18434545, вчинені дії щодо приведення у відповідність фактичних даних у Державному реєстрі речових прав.

Однак, ФГ "Лемешівка - Агро" було подано скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Яремко І.М., за результатом розгляду якої Наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5 були скасовані рішення від 22.11.2022 року №№65550409, 65549949, прийняті державним реєстратором Яремко І.М.

Позивачем ще при зверненні до суду було сплачено судовий збір за розгляду трьох немайнових вимог, тому судовий збір додатково не сплачувався.

Тому, позивач просить прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог; скасувати Наказ Міністерства юстиції України №1854/5 від 15.05.2023 року; залучити до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки, провадження у справі перебуває на стадії підготовчого провадження, то позивачем дотримано процесуального строку на подачу відповідної заяви.

Стосовно дотримання вимог щодо форми звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог у письмовій формі, через канцелярію Господарського суду Вінницької області, долучено до заявуи докази її направлення засобами поштового зв`язку на адреси ФГ "Лемешівка-Агро" та представника відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, Селянське (фермерське) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича зобов`язано зареєструвати електронний кабінет у системі ЄСІТС, наявність відповідного електронного кабінету у представника позивача, не позбавляє юридичну особу від обов`язку з реєстрації електронного кабінету.

Водночас, при застосуванні процесуальних наслідків не вчинення таких дій слід виходити зі змісту положень ГПК України, якими визначено порядок вчинення відповідної процесуальної дії.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст. 170 ГПК України.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Тому, за загальним правилом, передбачено застосування процесуальних наслідків у вигляді повернення заяви без розгляду у випадку її подання особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

При цьому, процесуальний порядок подачі та прийняття до розгляду заяв про відмову від позову, визнання позову; збільшення або зменшення розмір позовних вимог, подачі зустрічного позову; зміни предмету або підстав позову врегульовано ст. 46 ГПК України, яка є спеціальною нормою процесуального закону.

Згідно ч. 5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Отже, положеннями ст. 46 ГПК України не передбачено імперативного обов`язку щодо звернення із переліченими процесуальними заявами виключно у електронній формі.

Процесуальні наслідки у формі повернення заяви застосовуються виключно у випадку не надання доказів направлення копій такої заяви іншим учасниками справи, що може бути здійснено як засобами поштового, так і електронного зв`язку, з використанням ЄСІТС.

Наведені висновки узгоджуються з ч. 2 ст. 162 ГПК України, на основі якої позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Суд зауважує, що подання заяв, передбачених ст. 46 ГПК України, стосується саме позовної заяви, її змісту або вчинення процесуальних дій, котрі вливають на розгляд позову.

Також, п. п. 113, 114 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яку затверджено Вищою радою правосуддя, з урахуванням внесених останніх змін згідно Рішення ВРП від 12.10.2023 року №977/0/15-23, яку прийнято у зв`язку набранням чинності змін до ГПК України, передбачено можливість подання та долучення до матеріалів справи документів у паперовій формі.

Тому, суд доходить висновку, що позивачем дотримано вимог ГПК України при зверненні із заявою (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року), направлено відповідну заяву іншим учасникам справи, при надходженні заяви до суду її переведено в електронну форму та долучено до електронного примірника матеріалів судової справи.

Отже, іншим учасникам забезпечено достатню можливість ознайомлення з відвідною заявою.

Стосовно відсутності у поданій заяві відомостей про наявність чи відсутність у сторін по справі зареєстрованих електронних кабінетів, суд виходить з того, що, будучи під`єднаним до системи ЄСІТС, суд уповноважений самостійно перевірити відповідну інформацію.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції (Постанови Верховного Суду у справах № 177/1163/16-ц, №761/5894/17).

Тому, суд не вбачає процесуальних перешкод для прийняття поданої позивачем заяви (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) до розгляду.

Відносно оцінки змісту заяви Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року), судом враховано наступне.

При зверненні до суду позивачем заявлено дві немайнові вимоги про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 23.12.2016 року.

Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.

Як вбачається з тексту позовної заяви, за твердженнями позивача укладання договорів суборенди землі від 23.12.2016 року, як з боку Орендаря в особі голови СФГ Лаптєва Леонтія Артемовича Лаптєва Леонтія Артемовича так і суборендаря ФГ "Лемешівка-Агро" відбулось без відповідних правових підстав та за відсутності достатнього обсягу повноважень.

СФГ Лаптєва Леонтія Артемовича було подано листи та відповідно заявку державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Яремко І.М., на вчинення реєстраційних дій щодо скасування іншого речового права (права суборенди) земельних ділянок площею 56,3900 га, кадастровий номер 0523055300:03:001:0132 та площею 22,7500 га з кадастровим номером 0523055300:02:001:0111 у зв`язку з тим фактом що вказані договори суборенди землі є незаконними, в тому числі державна реєстрація права оренди землі також проведена з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державним реєстратором речових прав при реєстрації припинення іншого речового права (права суборенди) земельних ділянок: - площею 56,3900 га, кадастровий номер 0523055300:03:001:0132, номер запису про інше речове право №18434789; - площею 22,7500 га, кадастровий номером 0523055300:02:001:0111, номер запису про інше речове право №18434545, вчинені дії щодо приведення у відповідність фактичних даних у Державному реєстрі речових прав.

Однак, ФГ "Лемешівка - Агро" було подано скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Яремко І.М.

За результатом розгляду якої наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5 були скасовані рішення від 22.11.2022 року №№65550409, 65549949, прийняті державним реєстратором Яремко І.М.

Позивач також посилається на протиправність вчинених реєстраційних дій державним реєстратором під час реєстрації за відповідачем інших речових прав (суборенди) на спірні земельні ділянки.

КГС ВС наголошено на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (Постанова КГС ВС від 14 вересня 2021 року у справі №909/243/18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України.

Тобто, надання оцінки правомірності вчинених реєстраційних дій входить до предмету спірних правовідносин.

Оскільки, при винесенні Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5 надавалась оцінка правомірності дій позивача щодо направлення листів державному реєстратору з вимогами про припинення речових прав суборенди ФГ "Лемешівка-Агро", поновлено реєстрацію речових права суборенди за відповідачем, тому дослідження обставин винесення наказу стосується обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Копію відповідного наказу та висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України, який передував винесенню оспорюваного наказу, долучено позивачем до позову, як докази, що стверджують позовні вимоги.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (Постанова КГС ВС від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

Таким чином, подана заява Селянським (фермерським) господарством Лаптєва Леонтія Артемовича за своїм предметом та сутністю не є заявою про збільшення позовних вимог.

Водночас, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №918/350/16, від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 28.03.2019 у справі №910/23066/17 та від 10.09.2019 у справі №910/13267/18).

Тобто, незалежно від найменування поданої заяви суд уповноважений самостійно оцінити її зміст та визначити дотримання порядку вчинення процесуальної дії.

Оскільки, позивач не змінює підстав поданого позову, доповнює дві немайнові вимоги іншою немайновою вимогою, тому суд оцінює відповідну заяву як заяву про зміну предмету позову, яка подана у підготовчому засіданні, з дотримання строків та порядку її подання, у межах первісно наведених підстав та доповнює немайнові вимоги новою немайновою вимогою.

Слід зважати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово орієнтувала у своїх правових висновках на застосування принципів процесуальної економії, вирішення спору один раз, у межах одного судового провадження.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Суд повинен ухвалювати рішення, щоб вичерпати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін, за відсутності для цього юридичних підстав, сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення». Такий висновок зроблений у постанові ВП ВС від 13 жовтня 2020 року № 369/10789/14-ц.

Відтак, прийняття до розгляду відповідної заяви, одночасний розгляд усіх немайнових вимог, сприятиме дотриманню принципу процесуальної економії та вирішенню предмету спірних правовідносин у межах однієї судової справи.

Сукупність оцінених судом обставин вказує на те, що при зверненні до суду з позовної заявою позивач самостійно сформулював підстави позову, послався на обставини винесення оспорюваного наказу, долучив наказ та висновок колегії міністерства в якості доказів, при зверненні до суду сплатив одночасно судовий збір за розгляд трьох немайнових вимог, в тому числі щодо оспорення відповідного наказу, однак не зазначив у резолютивній частині позову вимоги про скасування даного наказу.

Отже, право на розгляд такої вимоги щодо скасування наказу у межах одного провадження не може бути обмежено з формальних підстав, враховуючи попереднє вчинення процесуальних дій, котрі є достатніми та необхідними для спільного розгляду позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, суд приймає до розгляду у справі № 902/171/23 (902/769/23) заяву Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) та долучає її до матеріалів справи.

Окрім того, судом розглянуто заяву позивача (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) про залучення співвідповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Наказ Міністерства юстиції України може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону і відповідати за таким позовом має саме Мін`юст (належний відповідач) як орган влади, що прийняв відповідне рішення.

Висновок про те, що Міністерство юстиції України у спорі про скасування рішення Мін`юсту, в якому така вимога заявлена як основна, є належним відповідачем, викладений у Постанові Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі № 910/838/20.

Тому, за вимогою про скасування Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 року №1854/5 належним відповідачем Міністерство юстиції України.

Справи про банкрутство розглядають господарські суди за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції, які встановлені в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України. Водночас в цій нормі встановлено, що господарські суди також розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення параграфу 3 глави 2 розділу 1 ГПК України визначають територіальну підсудність справ про банкрутство та інших справ, передбачених пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу. За своїм змістом територіальна підсудність таких справ має виключний характер та підсудна господарському суду за місцезнаходженням боржника (частини тринадцята статті 30 ГПК України).

Наведена норма ГПК України встановлює загальне правило виключної підсудності, тобто правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. В цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство організаційно-майнові зобов`язання та правовий статус боржника зазнають суттєвих змін під впливом дії системи правових норм, що регулюють відносини неплатоспроможності.

Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство.

Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Дана норма саме так, тобто відповідно до статті 7 КУзПБ, і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.

Частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство (Постанова Верховного Суду складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27 червня 2023 року cправа № 911/4706/15 (911/1626/21).

Враховуючи, що розгляд даної справи здійснюється у межах справи про банкрутство, то правила виключної підсудності застосовуються з урахуванням положень КУзПБ.

За вказаних обставин, суд задовольняє клопотання позивача (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року) та залучає до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

Керуючись ст.ст. 6, 42, 46, 48, 170, 232-236, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Прийняти до розгляду у справі № 902/171/23 (902/769/23) заяву Селянського (фермерського) господарства Лаптєва Леонтія Артемовича про збільшення позовних вимог (вх. №01-34/10112/23 від 26.10.2023 року).

2. Залучити до участі у справі у справі № 902/171/23 (902/769/23) Міністерство юстиції України у процесуальному статусі співвідповідача.

3. Зобов`язати позивача Селянське (фермерське) господарство Лаптєва Леонтія Артемовича направити Міністерству юстиції України копію позовної заяви з додатками та заяву про збільшення позовних вимог від 26.10.2023 року.

4. Примірник ухвали направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності засобами поштового зв`язку та на електронні адреси: позивачу - advpodilzahyst@ukr.net, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу 1 - murafam@ukr.net, представнику відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_2; відповідачу 2 Міністерству юстиції України - callcentre@minjust.gov.ua; themis@minjust.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення - 30.10.2023 року,

Ухвала окремо від судового рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 03.11.2023 року.

Суддя Р.В. Міліціанов

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Шевченка, 82, с. Гриненки, Тульчинський район, Вінницька область, 22873

3 - відповідачу - вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227

4 - відповідачу 2 (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)