Рішення

від 03.11.2023 по справі 902/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2023 р. Cправа № 902/1145/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (провулок Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 15177,35 грн,

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 15177,35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №5958 від 02.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, внаслідок чого Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" 15177,35 грн - основного боргу за період з січня по червень 2023 року.

Ухвалою суду від 04.09.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1145/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору.

19.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає позовні вимоги та вказує, що договір з постачання теплової енергії за ініціативою ТОВ "Олеріт" не було продовжено на 2023 рік, що також підтверджено рішенням суду від 20.12.2022 у справі №902/1023/22. Відтак позивач безпідставно здійснив нарахування коштів за неіснуючі послуги, а тому відсутні правові підстави для стягнення плати за послуги з постачання теплової енергії в судовому порядку.

02.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У відповіді на відзив Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" не погоджується з викладеними у відзиві доводами відповідача. Зокрема, зазначає, що нежитлове приміщення ТОВ "Олеріт" по вул. Городецького, 7 у м. Вінниці у встановленому законодавством порядку від мережі теплопостачання не від`єднано. Також відповідачем не спростовано факту постачання теплової енергії, не надано жодних доказів неотримання послуги чи оформлення у встановленому законодавством порядку відмови від отримання послуги протягом спірного періоду.

Крім того, починаючи з вересня 2022 року відповідач сплачував позивачу грошові кошти за поставлену теплову енергію за Договором №5958 від 02.09.2013 (в тому числі на виконання рішення суду від 20.12.2022 по справі №902/1023/22 та, відповідно, за послуги надані до січня 2023 року), які враховані позивачем при розрахунку заборгованості на час подання позовної заяви до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02.09.2013 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (Споживач, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5958 (Договір), відповідно до предмету якого (п.1) за цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід`ємним додатком цього договору.

Згідно із п. 6.1. Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 6.2. Договору Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для Сторін з моменту введення їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. Договору).

За змістом п. 6.4. Договору розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку:

- Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період;

- остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору (п. 6.5. Договору).

Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що у разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаний споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Договір набуває чинності з 02.09.2013 року та діє до 31.12.2013 року. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 11.1., 11.4. Договору).

Додатком № 4 до Договору сторони погодили сплату за теплову енергію по двоставковому тарифу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в обґрунтування позовних вимог та на виконання умов Договору оформлено дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за приєднане навантаження та теплову енергію за період з січня 2023 року по червень 2023 року на загальну суму 15177,35 грн (а.с.14-19, том 1). Поряд з цим такі акти направлялися відповідачу, що підтверджується змістом описів вкладень до цінних листів (а.с. 24-25, том 1).

Наведені вище акти відповідачем оплачені не було, що стало підставою для звернення Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас судом під час розгляду справи досліджено, що Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5958 від 02.09.2013 у 2022 році припинив свою дію. Так, у рішенні суду від 20.12.2022 у справі 902/1023/22 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 8134,47 грн, яке 10.01.2023 набрало законної сили, встановлено, що враховуючи письмове звернення відповідача до позивача у 2022 році про розірвання Договору, наявні підстави вважати, що Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №5958 від 02.09.2013 з ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" не пролонговано на 2023 рік, позаяк таке звернення мало місце 13.09.2022 за №07/09-22, тобто з дотриманням строку, передбаченого п. 11.4. Договору.

В силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у 2023 році між сторонами не було оформлено договірних відносин з приводу постачання теплової енергії і для цієї справи даний факт є преюдиціальним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Проте, не зважаючи на те, що укладення договору між постачальником теплової енергії та споживачем є обов`язковим на підставі закону, жодних доказів, що між сторонами у 2023 році мали місце такі договірні правовідносини матеріали справи не містять. До того ж матеріали справи також не містять доказів ініціювання постачальником чи споживачем вимог щодо укладення договору постачання теплової енергії в примусовому порядку.

В контексті наведеного вище, суд, оцінюючи надані позивачем у справі докази такі як дублікати актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за січень-червень 2023 року, приходить до висновку, що вони не є належними доказами споживання відповідачем будь-яких послуг у 2023 році, оскільки Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5958 від 02.09.2013 припинив свою дію. Так само припинили дію укладені до Договору додатки №1-4, що стосуються обсягів постачання теплової енергії, розмежування меж балансової належності, а також тарифів на теплову енергію.

На підставі вище викладеного, суд позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну кількість зазначеної в актах теплової енергії з урахування відповідних тарифів, оскільки усі зазначені акти були сформовані на підставі правовідносин та вихідних даних, які у спірному періоді припинили свою дію.

Посилання ж Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", що відповідач сплачував позивачу грошові кошти за поставлену теплову енергію за Договором №5958 від 02.09.2013 не підтверджують продовження договірних відносин у 2023 році, оскільки сам позивач у відповіді на відзив констатує, що платежі, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеріт" здійснило у січні-квітні 2023 року зараховано за попередні періоди заборгованості, тобто до січня 2023 року. Дослідити ж призначення таких платежів суд позбавлений можливості, оскільки на підтвердження відповідного погашення позивачем надано виписку з журналу нарахувань і оплати за період з вересня по червень 2023 року по ос. рахунку №5958, споживач: ТОВ "Олеріт та відомості про платежі по особовому рахунку №5958, 2023 рік, які складено Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" в односторонньому порядку.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано заявлені позовні вимоги належними доказами, у наслідок чого в позові слід відмовити повністю через його недоведеність.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, втрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74 - 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - office@vmte.vn.ua; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 03 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.