Рішення

від 11.10.2023 по справі 910/17743/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/17743/18За заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями товариства

в межах справи № 910/17743/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар інвестмент ван" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Авант-банк")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У"

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

помічник (за дорученням судді) Судак С.С.

Представники сторін:

позивач - ОСОБА_2 ,

від відповідача - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/117743/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар інвестмент ван" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Авант-банк") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У".

У лютому 2022 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора" у зв`язку з доведенням до банкрутства на винних осіб.

Зокрема, ліквідатор просив покласти субсидіарну відповідальність та стягнути солідарно кошти в розмірі 111.016.728, 27 грн. з наступних осіб:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Васильківським РВ ГУ МВС України в Запорізькій області 27.08.2009; код НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.05.2005; код НОМЕР_4 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.05.1998; код НОМЕР_6 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ; паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 29.11.1997; код НОМЕР_8 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 );

- ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ; паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.02.1999; код НОМЕР_10 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 );

- ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ; паспорт серії НОМЕР_11 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 18.12.1997; код НОМЕР_12 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 );

- ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ; паспорт серії НОМЕР_13 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 14.08.2002; код НОМЕР_14 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 );

- ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ; паспорт серії НОМЕР_15 , виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.09.1996; код НОМЕР_16 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 );

- ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 ; тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_17 , видана Міністерством внутрішніх справ України 24.05.2004; код 2658617881; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 );

- ОСОБА_11 ( АДРЕСА_10 ; паспорт серії НОМЕР_18 , виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 10.10.1995; код НОМЕР_19 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_10 );

- ОСОБА_12 ( АДРЕСА_11 ; паспорт серії НОМЕР_20 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 21.06.1997; код НОМЕР_21 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_11 );

- ОСОБА_13 ( АДРЕСА_12 ; паспорт серії НОМЕР_22 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.04.2000; код НОМЕР_23 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_12 );

- ОСОБА_14 ( АДРЕСА_13 ; паспорт серії НОМЕР_24 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.09.1995; код НОМЕР_25 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_13 );

- ОСОБА_15 ( АДРЕСА_14 ; паспорт серії НОМЕР_26 , виданий Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.10.2011; код НОМЕР_27 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_14 );

- ОСОБА_16 ( АДРЕСА_15 ; паспорт серії НОМЕР_28 , виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.02.1996; код НОМЕР_29 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_15 );

- ОСОБА_17 ( АДРЕСА_16 ; паспорт серії НОМЕР_30 , виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 05.1999; код НОМЕР_31 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_16 );

- ОСОБА_18 ( АДРЕСА_17 ; паспорт серії НОМЕР_32 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 31.05.1997; код НОМЕР_33 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_17 );

- Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60; код 04012321);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Альянс" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 25; код 34289017);

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; код 33908322);

- ОСОБА_19 ( АДРЕСА_18 );

- ОСОБА_20 ( АДРЕСА_19 );

- ОСОБА_21 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 в задоволенні заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновників та третіх осіб у зв`язку з банкрутством боржника - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/17743/18 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/17743/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2023 касаційну ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 скасовано в частині розгляду вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення коштів з ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_1 . Ухвалено нове рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Покласти субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" на ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_20 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.05.2005; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ); ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ); ОСОБА_21 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (вул. Куренівська, буд. 21, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код - 38831569) грошові кошти у сумі 111 016 728, 27 грн. Видачу наказу доручено Господарському суду міста Києва. Справу № 910/17743/18 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/17743/18 залишено без змін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17743/18 передано для розгляду судді Мандичеву Д.В. в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2023 прийнято до свого провадження справу № 910/17743/18 в частині вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 . Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 20.09.2023.

07.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення позивача до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Аврора-У" у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 із урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 08.06.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 11.10.2023.

У судове засідання, призначене на 11.10.2023, з`явився заявник. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/17743/18 за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-банк" (далі - ПАТ "Авант-банк", ініціюючий кредитор, банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (далі - ТОВ "Аврора-У", боржник) відкрите ухвалою від 24.01.2019.

23.02.2022 ліквідатор ТОВ "Аврора-У" - арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (далі - ліквідатор боржника/ТОВ "Аврора-У" - Демчан О. І., скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ТОВ "Аврора-У" із заявою від 21.02.2022 вих. № 02-68/125 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на винних осіб, в якій просив:

1) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Аврора-У" в розмірі 195 995 053,42 грн, у зв`язку із доведенням його до банкрутства на таких осіб:

- ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) (учасники та керівники ТОВ "Аврора-У");

- ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_22 ), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 ), ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 (далі - ОСОБА_14 ), ОСОБА_15 (далі - ОСОБА_15 ), ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_16 ) (усі посадові особи ПАТ "Авант-банк"), ОСОБА_17 (далі - ОСОБА_17 ) та ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_18 ) (уповноважені представники ПАТ "Авант-банк");

- Приватне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (далі - ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний") (контрагент боржника та постачальник за договором на постачання продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-альянс" (далі - ТОВ "Експерт-альянс") (суб`єкт оціночної діяльності, виконавець звітів з незалежної оцінки товарів в обороті (належних боржнику) від 22.09.2015 та від 20.11.2015);

- Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал страхування") (страховик заставного майна боржника - товарів в обороті);

- ОСОБА_19 (далі - ОСОБА_19 ) (кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Арт трейдінг" через участь у ТОВ "Імперіал агро" та ТОВ "ГРУ-М" станом на 22.09.2015), ОСОБА_20 (далі - ОСОБА_20 ) (кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Арт трейдінг" через участь у ТОВ "Імперіал агро" та ТОВ "ГРУ-М" станом на 25.11.2015), ОСОБА_21 (далі - ОСОБА_21 ) (керівник ТОВ "Арт трейдінг");

2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ТОВ "Експерт-альянс", ПрАТ "СК "Арсенал страхування", ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на користь ТОВ "Аврора-У" грошові кошти в розмірі 111 016 728,27 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Аврора-У".

08.12.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 910/17743/18, якою відмовив ліквідатору ТОВ "Аврора-У" - Демчану О. І. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновників та третіх осіб у зв`язку з банкрутством боржника.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2023 касаційну ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 скасовано в частині розгляду вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення коштів з ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_1 . Ухвалено нове рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Покласти субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" на ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_20 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.05.2005; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ); ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ); ОСОБА_21 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (вул. Куренівська, буд. 21, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код - 38831569) грошові кошти у сумі 111 016 728, 27 грн. Видачу наказу доручено Господарському суду міста Києва. Справу № 910/17743/18 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/17743/18 залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 вказав, що під час нового розгляду справи в частині розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , суду слід взяти до уваги висновки викладені в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку наведеним вище обставинам в контексті їх впливу на вирішення питання наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Зокрема дослідити та надати оцінку: - аргументам заяви ліквідатора ТОВ "Аврора-У" - Демчана І. О. щодо вчинення покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , в тому числі оцінку укладення у період виконання нею повноважень керівника ТОВ "Аврора-У" договорів поставки продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280, факту наявності та збереження майна (на момент виконання Шмідт І. О. повноважень керівника боржника), впливу укладення таких договорів на платоспроможність боржника, відповідності їх інтересам боржника.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Заява ліквідатора ТОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. мотивована тим, що результаті незаконних дій посадових осіб та учасників ТОВ "Аврора-У", посадових осіб ПАТ "Авант-банк", посадових осіб та учасників ТОВ "Арт трейдінг", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ПрАТ "СК "Арсенал страхування", ТОВ "Експерт-альянс" виникла кредиторська заборгованість в сумі 111 016 728,27 грн, яка залишається непогашеною через відсутність активів у ТОВ "Аврора-У", що призвело до його стійкої неплатоспроможності та банкрутства.

За твердженням ліквідатора боржника - Демчана О. І. наведені особи створили умови - уклали договори поставки, зберігання без мети їх реального виконання, здійснили оцінку заставного майна, застрахували заставне майно задля отримання банківського кредиту та подальшого виводу грошових коштів на користь третьої особи. При цьому, як зазначає ліквідатор, заставне майно фактично було відсутнє у боржника станом на дату отримання кредиту, а перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Арт трейдінг" відбувалося на підставі договорів купівлі-продажу по яких сторони не подавали податкової звітності, що ставить під сумнів реальність цих угод. Тобто неправомірні дії колишнього керівництва ТОВ "Аврора-У" полягають у безпідставному виведені кредитних коштів в якості оплати за договорами в загальному розмірі 97 994 183,33 грн з метою подальшого ухилення від погашення кредиторської заборгованості перед кредитором.

Крім того, ліквідатор боржника - Демчан О. І. зазначає, що колишній учасник та керівник ТОВ "Аврора-У" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , незважаючи на виникнення у боржника у 2016 році грошового зобов`язання перед банком на підставі кредитного договору, не вживали заходів для запобігання банкрутства товариства, повідомлення учасника щодо наявності ознак банкрутства та не ініціювали звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. До того ж, колишній керівник ТОВ "Аврора-У Багалян Г. А. не виконав вимог частини другої статті 59 КУзПБ та вимог ухвали суду від 23.09.2019 щодо передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей боржника.

09.11.2014 між ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» (постачальник) та ТОВ «Аврора-У» (покупець) було укладено договір № 11/2014ТБ на постачання продукції, за яким ТОВ «Аврора-У» отримало у власність бетонні суміші та розчини згідно специфікації на загальну вартість 127 307 700,00 грн.

Згідно з умовами договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280, укладеного між тими самими сторонами, ПрАТ «АЗ «АБ «Столичний» прийняло частину майна ТОВ «Аврора-У» на зберігання.

У подальшому, частина майна банкрута, яка зберігалась у ПрАТ «АЗ «АБ «Столичний» була передана в заставу банку за умовами договору застави № 3-Ю/15/067 від 22.09.2015, укладеного між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Аврора-У», для забезпечення виконання основного зобов`язання (кредитного договору № К-Ю/15/036 від 22.09.2015).

З моменту державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» (15.07.2013) до 25.08.2015 засновником (учасником) товариства значилася громадянка України ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.12.2021 № 141494928024 (станом на 01.11.2014) та протокольним рішенням № 25/08 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» від 25.08.2015.

Суд зауважує, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

28.12.2019 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" про зобов`язання виконати дії, а саме передати за актом приймання-передачі товар.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" взятих на себе зобов`язань за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280 щодо повернення боржнику переданого ним на зберігання товару, який попередньо придбано в ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" за Договором постачання продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/17743/18 (суддя Пасько М.В.) позов ліквідатора ТОВ "Аврора-У" Демчана О. І. задоволено повністю. Зобов`язано ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Аврора-У" Демчану О. І. наступний товар: елемент огорожі: плита П-6 Ви (2.5х3.85) у кількості 1 000,00 шт., вартістю 1 750 000,00 грн, елемент огорожі: плита паркану ПО-2 (2.5x2.5) у кількості 1 000,00 шт, вартістю 1 250 000,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-10. Щебінь чорний, фр.5-10 у кількості 1 500,00 тонн вартістю 1 171 500,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-20. Щебінь чорний, фр. 10-20 у кількості 1 500,00 тонн, вартістю 1 162 500,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-40. Щебінь чорний, фр.20-40 у кількості 1 500,00 тонн, вартістю 1 119 000,00 грн; мінеральний порошок у кількості 1 000,00 тонн, вартістю 600 000,00 грн; гарячий пісок у кількості 1 000,00 тонн, вартістю 446 000,00 грн; вироби та конструкції: плита опорна КЦО-2-И у кількості 4 000,00 шт., вартістю 4 620 000,00 грн; вироби та конструкції: плита кільце опорне КО-6 у кількості 1 000,00 шт., вартістю 90 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" на користь ліквідатора ТОВ "Аврора-У" Демчана О. І. судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/17743/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "Аврора-У" Демчана О. І. відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/17743/18 скасовано повністю. Справу № 910/17743/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 зазначено, що під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін. Зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог ТОВ "Аврора-У" здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема: 1) дослідити факт набуття ТОВ "Аврора-У" права власності на товар за Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ з урахуванням змісту пунктів 1.4, 4.1, 4.2 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 та факт оплати вартості товару Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та оплати послуг за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280; 2) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України щодо витребування доказів (бухгалтерських документів, балансових відомостей, фінансових звітів, податкової звітності, декларації з ПДВ, додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ, довідок банківських установ щодо руху коштів між сторонами щодо договору поставки та договору зберігання тощо) на підтвердження придбання товару ТОВ "Аврора-У" та зберігання товару ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" тощо. Верховним Судом вказано, що суду належить встановити факт виконання Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 застосовуючи стандарт вірогідності про оцінці таких фактів із врахуванням відсутності всіх доказів у позивача. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги ТОВ "Аврора-У" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021, у задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» арбітражного керуючого Демчана О.І. до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» про зобов`язання виконати дії відмовлено повністю.

Судом у рішенні від 16.06.2021 встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» товару на зберігання Приватному акціонерному товариству «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280. Також, арбітражним керуючим у своїх поясненнях по даній справі зазначено, що докази оплати за договорами поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280 колишнім керівництвом не надавалися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/17743/18 (про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У») задоволено повністю клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. про зобов`язання колишнього керівника ТОВ «Аврора-У» передати бухгалтерську та іншу документацію боржника, однак виконавче провадження з її виконання досі триває.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З огляду на викладене, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, а також обставини, встановлені судами у вищезазначених справах при розгляді позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» арбітражного керуючого Демчана О.І. до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» про зобов`язання виконати дії, судом встановлено, що належних та допустимих доказів отримання боржником майна за Договором на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014, а також його подальшої передачі Приватному акціонерному товариству «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280 матеріали справи про банкрутство, а також матеріали справи за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» арбітражного керуючого Демчана О.І. до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» про зобов`язання виконати дії не містять.

Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.

Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.

Звичайно, що зверненню ліквідатора до суду з заявою про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує наявність та виникнення ряду юридичних фактів (укладення правочинів, прийняття рішень, актів тощо), а суб`єкти субсидіарної відповідальності при здійсненні своїх прав досить часто використовують останні всупереч їх призначенню.

Тому очевидно, що у цьому разі захист та відновлення порушених прав має здійснюватися із застосуванням такого способу, який гарантує та забезпечує із дотриманням процесуальної економії ефективне відновлення порушених прав.

У зв`язку з цим на вирішення суду постає питання можливості покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб без попереднього визнання недійсними (скасування) в судовому порядку таких рішень, правочинів, актів з урахуванням чого суд дійшов таких висновків.

Передбачений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.

За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов`язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.

Тому покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства за наведених обставин є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання третіми особами своїми суб`єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.

Ліквідатору боржника як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 42, 44 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 2.1 статуту боржника товариство створюється з метою одержання прибутку шляхом ведення господарської діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів.

Згідно з п.п. 8.2, 8.12 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» органами управління товариства є: вищий орган - загальні збори учасників; виконавчий орган - директор; контролюючий орган, склад якого визначається рішенням загальних зборів учасників товариства - ревізійна комісія.

Дослідивши наявні документи у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження реальності виконання (отримання майна) Договору на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014, а також його подальшої передачі Приватному акціонерному товариству «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280, не обґрунтовано економічної мети укладення вказаних правочинів, не зазначено позитивного впливу укладення таких правочинів на фінансово-господарський стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У».

Натомість, у матеріалах справи за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» арбітражного керуючого Демчана О.І. до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» про зобов`язання виконати дії до матеріалів справи фінансовому звіту ТОВ "Аврора-У" на 30.09.2015, відповідно до якого у боржника відображена кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в розмірі 97 079, яка згідно Розшифровки статей фінансової звітності рахується перед АЗ АБ Столичний (податковий номер 04012321), дата виникнення заборгованості - 31.12.2014.

З огляду на викладене, суд зазначає, що окрім отримання додаткового фінансового тягаря з виконання боржником своїх зобов`язань перед Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» за Договором на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014, боржником не було отримано будь-якої вигоди з укладення зазначеного правочину, підписаного ОСОБА_1 .

Будучи одноособовим керівником та засновником боржника, ОСОБА_1 мала володіти всією інформацією щодо фінансового стану підприємства та добросовісно виконувати повноваження керівника та засновника товариства.

Вчинені нею діяння, як керівника та засновника в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право Кредитора на задоволення його грошової вимоги до Боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності майна у Боржника (кредиторські вимоги ТОВ «ЕйПіЕс Україна» у розмірі 111 016 728,27 грн., які визнані ухвалами суду від 24.01.2019 та від 16.04.2019).

Суб`єктом правопорушення є керівник та єдиний засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» громадянка України ОСОБА_1 (яка виконувала повноваження у період укладення Договору на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014 та Договору зберігання № 4-280 від 10.11.2014).

Суб`єктивна сторона правопорушення: укладення ОСОБА_1 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» з Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» Договору на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014 та Договору зберігання № 4-280 від 10.11.2014 без розумного пояснення мети та мотивів їх укладення, які мали б відповідати інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У», наслідком чого стало не лише не отримання боржником будь-якої економічної вигоди від укладення таких правочинів, а натомість фактичне збільшення кредиторської заборгованості за умови відсутності доказів отримання товару за Договором на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014.

Об`єктивною стороною правопорушення є вчинення керівником та єдиним засновником товариства ОСОБА_1 дій щодо укладення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» з Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ «Столичний» Договору на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014 та Договору зберігання № 4-280 від 10.11.2014, що у подальшому погіршило майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку, що укладення ОСОБА_1 у період виконання нею повноважень керівника та єдиного засновника (учасника) ТОВ "Аврора-У" договорів поставки продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280 за умови відсутності належних та допустимих доказів у справі на підтвердження факту наявності та збереження майна, мало негативний вплив на платоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У», що полягав у невідповідності вказаних правочинів інтересам боржника, відсутності розумного пояснення мети та мотивів їх укладення, а також збільшення кредиторської заборгованості боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_1 в порушення статті 61 КУзПБ не спростувала відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).

Сума кредиторських вимог по відношенню до боржника визначена ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 та 16.04.2019 у даній справі та становить 111 016 728,27 грн.

Враховуючи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» будь-яких активів, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (розмір субсидіарної відповідальності) становить 111 016 728,27 грн.

При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

2. Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, код ЄДРПОУ 38831569).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора-У» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, код ЄДРПОУ 38831569) грошові кошти у розмірі 111 016 728 (сто одинадцять мільйонів шістнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн., 27 коп.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.11.2023

Суддя Д.В. Мандичев