Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/9054/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2023Справа № 910/9054/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Житній ринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танджерін" про стягнення 4 367 228,00 грн,

за участю представників:

Підприємства: Боженка І.Ф., Коваленка Р.О.;

Товариства: Онищенка Т.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство "Житній ринок" (далі ? Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танджерін" (далі ? Товариство) 3 737 535,64 грн основного боргу, 422 790,97 грн пені, 59 407,86 грн інфляційних втрат, 25 367,46 грн трьох процентів річних та 122 126,07 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 24 травня 2022 року № 3572.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12 червня 2023 року позивачу було відмовлено в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання до суду даного позову, позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

21 червня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Підприємство на виконання вимог вказаної ухвали подало документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2023 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9054/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 липня 2023 року.

У підготовчому засіданні 13 липня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 7 вересня 2023 року.

1 серпня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 26 липня 2023 року вих. № 01-21/07 разом із клопотанням про продовження строку на його подання. У вказаному відзиві відповідач проти позовних вимог заперечував, з огляду на те, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 травня 2022 року в справі № 640/14163/21, яке набрало законної сили 20 липня 2022 року, було застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Підприємства (відключення джерел електроживлення та накладення печатки на електрощити), розташованих за адресою: вулиця Верхній Вал, 16 у Подільському районі міста Києва. Таким чином, відповідач з 20 липня 2022 року і на час розгляду судом даного спору позбавлений права користування приміщеннями, які були йому передані за вказаним договором оренди. У зв`язку з цим, посилаючись на норму частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Товариство вважає, що воно звільнене від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відтак, у задоволенні позову Підприємства відповідач просив відмовити.

11 серпня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 8 серпня 2023 року № 292-217, у якій позивач зазначив, що ним проводяться роботи (заходи) по усуненню порушень, зазначених в акті перевірки без зупинення роботи ринку та відключення його від електроживлення. Крім того, Підприємство повністю забезпечувало діяльність ринку відповідно до свого статуту і за таких обставин відповідач не був позбавлений можливості користуватися приміщеннями згідно з договором оренди. При цьому, протягом дії договору оренди відповідач жодного разу не звертався до позивача з повідомленням про неможливість використання об`єкту оренди або про неможливість приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті, а також не повернув орендоване приміщення з користування за актом приймання-передачі. Також позивач під час дії договору оренди оформлював кожного місяця акти наданих послуг, рахунки на оплату та направляв їх на адресу відповідача. Однак, заперечень щодо причин непідписання зазначених актів та несплати орендної плати від відповідача не надходило. Відтак, позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать умовам договору оренди.

22 серпня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшли заперечення на відповідь на відзив від 14 серпня 2023 року вих. № 01-14/08, у яких останнє вказало, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання Підприємством рішення суду від 4 травня 2022 року в справі № 640/14163/21 та усунення виявлених порушень законодавства з техногенної та пожежної безпеки. Крім того, Товариство повторно зазначило, що позбавлене права користування приміщеннями, які були йому передані за договором оренди № 3572, у силу діючого судового рішення, про яке, між іншим, було відомо позивачу під час укладання з Товариством вказаного договору оренди та про існування якого не було проінформовано відповідача. Оскільки вказані обставини жодним чином не залежать від відповідача, останній вважає позовні вимоги Підприємства безпідставними та необґрунтованими.

4 вересня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшли письмові пояснення по справі від 30 серпня 2023 року № 292-230, у яких позивач зазначав, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо невиконання ремонтних робіт та несплати орендної плати, позивач фактично позбавлений можливості продовжувати роботи по остаточному усуненню виявлених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених у акті перевірки від 14 травня 2021 року № 362. Крім того, укладаючи договір оренди та підписуючи акт приймання-передачі майна від 24 травня 2022 року, відповідач цілком усвідомлював усі ризики виконання положень договору, оскільки за умовами аукціону про передачу приміщень в оренду Товариство знало про необхідність проведення капітального ремонту. Також позивач зазначив, що відповідач жодного разу не звертався до нього в порядку пунктів 11.9. та 11.10 договору про розірвання цієї угоди внаслідок неможливості використання об`єкту оренди. Натомість, численні звернення позивача щодо порушення строків внесення орендної плати, невиконання капітального ремонту (реконструкції) будівлі ринку та підписання актів надання послуг відповідачем були проігноровані.

У підготовчому засіданні 7 вересня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення без розгляду клопотання Товариства про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та про продовження з власної ініціативи суду строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 вересня 2023 року.

У судовому засіданні 21 вересня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протоколу ухвалу про оголошення перерви до 19 жовтня 2023 року.

12 жовтня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшли письмові пояснення від 9 жовтня 2023 року № 292-269, у яких зазначено, що саме відповідач повинен був забезпечувати свої орендовані приміщення певними комунальними послугами, зокрема, електроенергією, укладаючи двосторонні договори з відповідним постачальником, чого останнім зроблено не було. Таким чином, неможливість використання спірних орендованих приміщень відповідачем зумовлена виключно бездіяльністю останнього.

У цьому судовому засіданні 19 жовтня 2023 року представники позивача підтримали вимоги, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2022 року між Товариством, Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради та Підприємством укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3572, за умовами якого останні передають, а Товариство - приймає, у строкове платне користування майно: нежитлові приміщення (2-й поверх - 3 177,4 м2, антресоль 2-го поверху № 1 - 744,3 м2 та антресоль № 2 - 238,80 м2) загальною площею 4 160,50 м2, вартістю 93 798 088,79 грн, та які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 16, літера "А".

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання та нотаріально посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., про що внесено відповідний запис у реєстрі за № 458.

Відповідно до пункту 2.1. договору Товариство вступає у строкове платне користування вищевказаним приміщенням у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між Товариством і Підприємством одночасно з підписанням цього договору.

За умовами пунктів 3.1.- 3.3. договору місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 1 001 724,00 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Товариство сплачує орендну плату на рахунок Підприємства щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

У день укладання цього договору або до цієї дати Товариство сплачує авансовий внесок у розмірі двох місячних орендних плат у сумі 2 003 448,00 грн на підставі протоколу про результати електронного аукціону (пункти 3.5.?3.6. договору).

За умовами пункту 6.1. договору Товариство зобов`язане використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення, а саме: розміщення об`єктів торгівлі закладів ресторанного господарства та надання послуг населенню (ремонт одягу-ательє, хімчистка одягу, вело- та радіомайстерні, ремонт годинників та телефонів).

Цей договір укладається на 15 років з дня його підписання сторонами. Строк оренди за договором починається з дати підписання акта приймання-передачі та закінчується датою припинення цього правочину (пункт 11.1. вказаної угоди).

24 травня 2022 року на виконання умов договору відповідач перерахував позивачу авансовий внесок з орендної плати в розмірі двох місячних орендних плат - 2 404 137,60 грн, у тому числі ПДВ - 400 689,60 грн, а також суму забезпечувального депозиту в розмірі двох місячних орендних плат - 2 404 137,60 грн, у тому числі ПДВ - 400 689,60 грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку Підприємства за 24 травня 2023 року.

Цього ж дня між Підприємством та Товариством був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна: нежитлових приміщень (2-й поверх - 3 177,4 м2, антресоль 2-го поверху № 1 - 744,3 м2 та антресоль № 2 - 238,80 м2), загальною площею 4 160,50 м2, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 16, літера "А".

Разом із цим, у період з грудня 2022 року по травень 2023 року відповідач орендні платежі не сплачував.

Позивач неодноразово звертався до Товариства з вимогами сплатити заборгованість з орендної плати та підписати акти надання послуг і акти взаємних розрахунків, що підтверджується листами Підприємства: від 27 січня 2023 року № 292-24, від 2 березня 2023 року № 292-62, від 15 березня 2023 року № 292-79, від 10 квітня 2023 року № 292-99, від 16 травня 2023 року № 292-131, а також претензією від 16 травня 2023 року № 292-132. Однак, вказані вимоги та претензія залишені відповідачем без відповіді та виконання.

За твердженням позивача, враховуючи рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (зі змінами), яким до 1 серпня 2022 року відповідач був звільнений від сплати орендної плати за договором, а з 1 серпня 2022 року і на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення - орендна плата Товариству нараховується в розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, встановленої договором оренди, заборгованість відповідача на час звернення Підприємства до суду з даним позовом складає 3 737 535,64 грн.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав, що він з 20 липня 2022 року і на час розгляду судом даного спору позбавлений права користування вищевказаними приміщеннями в силу дії незалежних від нього обставин, а саме: повного зупинення експлуатації приміщень Підприємства (відключення джерел електроживлення та накладення печатки на електрощити) відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 травня 2022 року в справі № 640/14163/21.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із цим, відповідно до частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 серпня 2019 року в справі № 914/2264/17.

При цьому, незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 5 червня 2018 року в справі № 905/1601/17.

Чинним законодавством не визначено чіткого та вичерпного переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 серпня 2020 року в справі № 910/10657/19.

Як вбачається із матеріалів справи, після укладання договору оренди, експлуатація приміщень Підприємства, у тому числі спірних приміщень, переданих в оренду відповідачу, була повністю зупинена на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 травня 2022 року в справі № 640/14163/21, яке набрало законної сили 20 липня 2022 року та оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 серпня 2022 року.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведеним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва було встановлено, що за результатами перевірки приміщень Підприємства, розташованих за адресою: вулиця Верхній Вал, 16 у Подільському районі міста Києва, державним інспектором Державної служби України з надзвичайних ситуацій було складено акт від 14 травня 2021 року № 362, яким зафіксовано 30 порушень Підприємства правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які, у свою чергу, створюють загрозу життю та здоров`ю людей під час експлуатації вказаних приміщень. Оскільки вказані порушення не були усунуті позивачем, рішенням вказаного суду до Підприємства було застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов`язання позивача відключити джерела електроживлення та накласти печатки на електрощити приміщень, розташованих за вищевказаною адресою, - до повного усунення порушень, зазначених у вищевказаному акті перевірки.

При цьому, судом враховано, що за змістом статтей 69, 70 Кодексу цивільного захисту України застосування такого заходу реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг - є винятком заходом і застосовується виключно за рішенням адміністративного суду у випадках, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

У свою чергу, знеструмлення електроживлення та накладення печатки на електророзподільні щити, закриття всіх виходів (із накладенням печаток) на вхідні двері - є діями щодо приведення вказаних заходів реагування в дію.

Доказів повного усунення порушень, зазначених в акті від 14 травня 2021 року № 362, на час розгляду судом даної справи позивачем не надано. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки вказане рішення адміністративного суду набрало законної сили, передбачені ним відповідні заходи реагування були приведені в дію і на час розгляду даної справи судом позивачем не надано доказів припинення існування обставин, які зумовили повне зупинення експлуатації орендованих відповідачем приміщень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення останнього від сплати орендної плати за заявлений Підприємством період на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Судом також враховано те, що на час укладання відповідного договору оренди відповідач не міг знати про встановлення контролюючим органом заборони щодо експлуатації відповідних приміщень, оскільки зазначене рішення суду було опубліковане в реєстрі лише 22 серпня 2022 року. У той час як позивач, як сторона справи № 640/14163/21 та особа, до якої було застосовано заходи реагування через порушення самим Підприємством правил та норм пожежної і техногенної безпеки, знав і повинен був попередити відповідача про існування вказаних обставин у порядку 9.1.2. договору.

Разом із цим, ані в акті приймання-передачі майна, ані після набрання рішенням законної сили, Підприємство не повідомляло Товариство про наявність заборони щодо експлуатації переданих в оренду приміщень та про існування загрози життю і здоров`ю людей, у разі ведення господарської діяльності в таких приміщеннях.

Крім того, доказів, які б підтверджували сам факт будь-якого використання Товариством зазначеного приміщення у спірний період, позивачем надано не було і такі докази відсутні в матеріалах справи.

При цьому, суд позбавлений можливості надати правову оцінку діям відповідача щодо невиконання ним обов`язку щодо капітального ремонту приміщень та неукладення окремих договорів з постачальниками комунальних послуг, оскільки це не входить до предмета доказування у межах розгляду даної справи про стягнення заборгованості за договором оренди.

Водночас, зазначені обставини не підтверджують ані факт можливості користування спірними приміщеннями, ані факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями Товариства та існуванням заборонного припису щодо експлуатації орендованих ним приміщень, оскільки порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки були зафіксовані контролюючим органом до моменту укладання відповідного договору оренди з Підприємством.

Судом також не беруться до уваги надані позивачем копії договорів оренди, укладені між ним та іншими суб`єктами господарювання, оскільки останні не підтверджують можливість використання Товариством орендованих ним приміщень, а лише свідчать про недотримання позивачем заборон, встановлених рішенням суду в справі № 640/14163/21.

Так само, необґрунтованими є посилання Підприємства на відсутність повідомлення Товариства в порядку пункту 11.10. договору про наявність обставин неможливості використання об`єкта оренди, оскільки таким шляхом відповідач міг реалізувати виключно своє право на дострокове припинення договору, а не право на зменшення розміру орендної плати чи звільнення від її сплати.

При цьому, направлення такого повідомлення є правом, а не обов`язком орендаря, і може бути реалізоване ним у випадку, якщо такий орендар не має зацікавленості в подальшому використанні відповідного майна. Оскільки відповідач у даній справі мав правомірні очікування щодо припинення обставин, які зумовлюють неможливість використання орендованого ним приміщення, останній не зобов`язаний в обов`язковому порядку застосовувати умови пунктів 11.9.?11.10. договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення Товариства від сплати орендної плати за спірний період, з огляду на неможливість використання орендованих приміщень з незалежних від нього причин.

У зв`язку з цим, у задоволенні вимог Підприємства слід відмовити з огляду на їх недоведеність.

Оскільки відсутні правові підстави для стягнення з Товариства суми спірної основної заборгованості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог щодо стягнення з відповідача сум пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведену суму боргу.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства "Житній ринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танджерін" про стягнення 4 367 228,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 1 листопада 2023 року в зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. на навчанні в Національній шкоді суддів України в період з 23 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко