Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/9054/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 910/9054/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Коваленко Р.О., Боженко І.Ф.

від відповідача: Івасин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житній ринок"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст рішення складено 01.11.2023)

у справі №910/9054/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Комунального підприємства "Житній ринок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танджерін"

про стягнення 4 367 228,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житній ринок" (Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танджерін" (Товариство) 3 737 535,64 грн основного боргу, 422 790,97 грн пені, 59 407,86 грн інфляційних втрат, 25 367,46 грн трьох процентів річних та 122 126,07 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/9054/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення Товариства від сплати орендної плати за спірний період, з огляду на неможливість використання орендованих приміщень з незалежних від нього причин.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Житній ринок" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.25023 року у справі №910/9054/23 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; покласти судові витрати на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позову. Апелянт наголошує на неналежному виконанні відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 24 травня 2022 року № 3572. Також апелянт стверджує про те, що відповідач повинен забезпечувати свої орендовані приміщення певними комунальними послугами, зокрема, електроенергією, укладаючи двосторонні договори з відповідним постачальником, чого останнім зроблено не було. Таким чином, неможливість використання спірних орендованих приміщень відповідачем зумовлена виключно бездіяльністю останнього.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд залишити її без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житній ринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9054/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023.

У судовому засіданні 13.12.2023 було оголошено перерву до 31.01.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 24.05.2022 між Товариством, Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради та Підприємством укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3572, за умовами якого останні передають, а Товариство - приймає, у строкове платне користування майно: нежитлові приміщення (2-й поверх - 3 177,4 м2, антресоль 2-го поверху № 1 - 744,3 м2 та антресоль № 2 - 238,80 м2) загальною площею 4 160,50 м2, вартістю 93 798 088,79 грн, та які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 16, літера "А".

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання та нотаріально посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., про що внесено відповідний запис у реєстрі за № 458.

Відповідно до пункту 2.1. договору Товариство вступає у строкове платне користування вищевказаним приміщенням у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між Товариством і Підприємством одночасно з підписанням цього договору.

За умовами пунктів 3.1.- 3.3. договору місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 1 001 724,00 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Товариство сплачує орендну плату на рахунок Підприємства щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

У день укладання цього договору або до цієї дати Товариство сплачує авансовий внесок у розмірі двох місячних орендних плат у сумі 2 003 448,00 грн на підставі протоколу про результати електронного аукціону (пункти 3.5.?3.6. договору).

За умовами пункту 6.1. договору Товариство зобов`язане використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення, а саме: розміщення об`єктів торгівлі закладів ресторанного господарства та надання послуг населенню (ремонт одягу-ательє, хімчистка одягу, вело- та радіомайстерні, ремонт годинників та телефонів).

Цей договір укладається на 15 років з дня його підписання сторонами. Строк оренди за договором починається з дати підписання акта приймання-передачі та закінчується датою припинення цього правочину (пункт 11.1. вказаної угоди).

24 травня 2022 року на виконання умов договору відповідач перерахував позивачу авансовий внесок з орендної плати в розмірі двох місячних орендних плат - 2 404 137,60 грн, у тому числі ПДВ - 400 689,60 грн, а також суму забезпечувального депозиту в розмірі двох місячних орендних плат - 2 404 137,60 грн, у тому числі ПДВ - 400 689,60 грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку Підприємства за 24 травня 2023 року.

Цього ж дня між Підприємством та Товариством був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна: нежитлових приміщень (2-й поверх - 3 177,4 м2, антресоль 2-го поверху № 1 - 744,3 м2 та антресоль № 2 - 238,80 м2), загальною площею 4 160,50 м2, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 16, літера "А".

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача, у період з грудня 2022 року по травень 2023 року відповідач орендні платежі не сплачував.

Позивач неодноразово звертався до Товариства з вимогами сплатити заборгованість з орендної плати та підписати акти надання послуг і акти взаємних розрахунків, що підтверджується листами Підприємства: від 27 січня 2023 року № 292-24, від 2 березня 2023 року № 292-62, від 15 березня 2023 року № 292-79, від 10 квітня 2023 року № 292-99, від 16 травня 2023 року № 292-131, а також претензією від 16 травня 2023 року № 292-132. Однак, вказані вимоги та претензія залишені відповідачем без відповіді та виконання.

За твердженням позивача, ураховуючи рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (зі змінами), яким до 1 серпня 2022 року відповідач був звільнений від сплати орендної плати за договором, а з 1 серпня 2022 року і на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення - орендна плата Товариству нараховується в розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, установленої договором оренди, заборгованість відповідача на час звернення Підприємства до суду з даним позовом складає 3 737 535,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із цим, відповідно до частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 серпня 2019 року в справі № 914/2264/17.

При цьому, незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 5 червня 2018 року в справі № 905/1601/17.

Чинним законодавством не визначено чіткого та вичерпного переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 серпня 2020 року в справі № 910/10657/19.

Як убачається із матеріалів справи, після укладання договору оренди, експлуатація приміщень Підприємства, у тому числі спірних приміщень, переданих в оренду відповідачу, була повністю зупинена на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 травня 2022 року в справі № 640/14163/21, яке набрало законної сили 20 липня 2022 року та оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 серпня 2022 року.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.

Вищенаведеним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва було установлено, що за результатами перевірки приміщень Підприємства, розташованих за адресою: вулиця Верхній Вал, 16 у Подільському районі міста Києва, державним інспектором Державної служби України з надзвичайних ситуацій було складено акт від 14 травня 2021 року № 362, яким зафіксовано 30 порушень Підприємства правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які, у свою чергу, створюють загрозу життю та здоров`ю людей під час експлуатації вказаних приміщень. Оскільки вказані порушення не були усунуті позивачем, рішенням вказаного суду до Підприємства було застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов`язання позивача відключити джерела електроживлення та накласти печатки на електрощити приміщень, розташованих за вищевказаною адресою, - до повного усунення порушень, зазначених у вищевказаному акті перевірки.

При цьому, судом враховано, що за змістом ст. ст. 69, 70 Кодексу цивільного захисту України застосування такого заходу реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг - є винятком заходом і застосовується виключно за рішенням адміністративного суду у випадках, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

У свою чергу, знеструмлення електроживлення та накладення печатки на електророзподільні щити, закриття всіх виходів (із накладенням печаток) на вхідні двері - є діями щодо приведення вказаних заходів реагування в дію.

Доказів повного усунення порушень, зазначених в акті від 14 травня 2021 року № 362, на час розгляду судом даної справи позивачем не надано. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки вказане рішення адміністративного суду набрало законної сили, передбачені ним відповідні заходи реагування були приведені в дію і на час розгляду даної справи судом позивачем не надано доказів припинення існування обставин, які зумовили повне зупинення експлуатації орендованих відповідачем приміщень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення останнього від сплати орендної плати за заявлений Підприємством період на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Судом також ураховано те, що на час укладання відповідного договору оренди відповідач не міг знати про встановлення контролюючим органом заборони щодо експлуатації відповідних приміщень, оскільки зазначене рішення суду було опубліковане в реєстрі лише 22 серпня 2022 року. У той час як позивач, як сторона справи № 640/14163/21 та особа, до якої було застосовано заходи реагування через порушення самим Підприємством правил та норм пожежної і техногенної безпеки, знав і повинен був попередити відповідача про існування вказаних обставин у порядку 9.1.2. договору.

Разом із цим, ані в акті приймання-передачі майна, ані після набрання рішенням законної сили, Підприємство не повідомляло Товариство про наявність заборони щодо експлуатації переданих в оренду приміщень та про існування загрози життю і здоров`ю людей, у разі ведення господарської діяльності в таких приміщеннях.

Крім того, доказів, які б підтверджували сам факт будь-якого використання Товариством зазначеного приміщення у спірний період, позивачем надано не було і такі докази відсутні в матеріалах справи.

При цьому, дії відповідача щодо невиконання ним обов`язку щодо капітального ремонту приміщень та неукладення окремих договорів з постачальниками комунальних послуг, не входить до предмета доказування у межах розгляду даної справи про стягнення заборгованості за договором оренди.

Водночас, зазначені обставини не підтверджують ані факт можливості користування спірними приміщеннями, ані факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями Товариства та існуванням заборонного припису щодо експлуатації орендованих ним приміщень, оскільки порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки були зафіксовані контролюючим органом до моменту укладання відповідного договору оренди з Підприємством.

Надані апелянтом до суду першої інстанції копії договорів оренди, укладені між ним та іншими суб`єктами господарювання не підтверджують можливість використання Товариством орендованих ним приміщень, а лише свідчать про недотримання позивачем заборон, встановлених рішенням суду в справі № 640/14163/21.

Так само, необґрунтованими є посилання апелянта на відсутність повідомлення Товариства в порядку пункту 11.10. договору про наявність обставин неможливості використання об`єкта оренди, оскільки таким шляхом відповідач міг реалізувати виключно своє право на дострокове припинення договору, а не право на зменшення розміру орендної плати чи звільнення від її сплати.

При цьому, направлення такого повідомлення є правом, а не обов`язком орендаря, і може бути реалізоване ним у випадку, якщо такий орендар не має зацікавленості в подальшому використанні відповідного майна. Оскільки відповідач у даній справі мав правомірні очікування щодо припинення обставин, які зумовлюють неможливість використання орендованого ним приміщення, останній не зобов`язаний в обов`язковому порядку застосовувати умови пунктів 11.9.?11.10. договору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення Товариства від сплати орендної плати за спірний період, з огляду на неможливість використання орендованих приміщень з незалежних від нього причин.

Також судова колегія відзначає, що з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з Товариства похідних вимог пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - КП "Житній ринок", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/9054/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/9054/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житній ринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/9054/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/9054/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Комунальне підприємство "Житній ринок".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран