Постанова

від 31.10.2023 по справі 509/3920/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7236/23

Справа № 509/3920/22

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Гуденка Д.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Міністерство юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю"СПРІНТ А", Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія», ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційні скарги Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «БАВАРІЯ», Міністерства юстиції України в особі свого представника Ольги Мартинюк, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, ухваленогоОвідіопольським районним судом Одеської області у складі: судді Кочко В.К. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю"СПРІНТ А", Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія», ОСОБА_2 про визнання противоправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що він є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 та земельної ділянки за цією ж адресою.

Наведене нерухоме майно набув на законних підставах та у передбачений законом спосіб і відповідно є його добросовісним набувачем, що підтверджується рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року по справі № 501/2736/20.

27 жовтня 2020 року на сайті Міністерства юстиції України опубліковано прийнятий Міністерством Юстиції України Наказ від 26 жовтня 2020 року № 3735/5, яким прийнято рішення про скасування всіх рішень державних реєстраторів, прийнятих починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 .

Наказ обґрунтовано зверненням ОСОБА_2 зі скаргою до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, щодо порушення його права власності на квартиру АДРЕСА_12 .

Наказ прийнято на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18 серпня 2020 року з розгляду скарги ОСОБА_2 від 31 березня 2020 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2020 року за № 10463-33-20.

Вважає, що Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, внаслідок чого Висновок, складений за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , та Наказ, виданий на підставі такого висновку, не можуть вважатися правомірними, а тому підлягають скасуванню.

Зокрема, вказує, що статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомt майно та їх обтяжень» (визнаною неконституційною відповідно до рішення КСУ № 9-р(ІІ)/2022) передбачався порядок оскаржень рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації.

Однак, всупереч приписам пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомt майно та їх обтяжень», якими виключена можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявністю судового рішення, Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції прийняла 18 серпня 2020 року при розгляді скарги та в подальшому Міністерство юстиції України момент винесення Наказу від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 не прийняли до уваги ту обставину, що в провадженні суду перебував спір зі скаржником ОСОБА_2 щодо того самого майна, що мало виключати можливість розгляду і задоволення скарги.

Крім того, у Наказі від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 Міністерством юстиції України зазначено про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 та за результатами розгляду скарги на рішення державних реєстраторів, які зазначені у скарзі, окрім іншого також скасовує рішення реєстраторів Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» від 03 січня 2018 року №№ 39096036 та 39396009. Однак вказані рішення державних реєстраторів скаржником не оспорювались. Отже, вважає, що скасувавши рішення, які не оскаржувались Міністерство юстиції України вийшло за межі компетенції, визначеної законом.

Крім того, всупереч приписам частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими визначено, що скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення, Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції прийняла і розглянула подану ОСОБА_2 скаргу, яка не містила жодного документа, який би підтверджував порушення прав скаржника оспорюваними рішеннями державних реєстраторів та документів, які б свідчили про наявність у скаржника будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_2 , яка зазначалась в скарзі.

Також вважає, що скаржником не дотримано 60-ти денний строк подачі скарги щодо скасування оскаржуваних рішень. При цьому у Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції взагалі проігноровано наявність судових рішень по спору та пропуск строку на подання скарги з огляду на подання інформаційних довідок сформованих у 2017-2018 роках, які раніше були додані до скарги ВК «ЖБК «БАВАРІЯ», яка подавалась тричі до Міністерства юстиції України та тричі Міністерством були прийняті рішення щодо відмови у задоволені скарги.

Крім того, Висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18 серпня 2020 року не відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 року. Так, твердження Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції наведені у Висновку від 18 серпня 2020 року, на підставі яких було прийнято рішення щодо скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності, не відповідають приписам законодавства. А саме, при реєстрації житлового будинку не вимагається документ на який посилається Колегія, якщо він збудований на земельній ділянці; Колегія посилається на відсутність електронної копії технічного паспорту, яка міститься в реєстрі нерухомого майна; при реєстрації поділу квартири на самостійні частини без проведення будівельних робіт не вимагається документ на який посилається у Висновку Колегія.

На підставі викладеного та вважаючи, що діями відповідача, вчиненими поза межами повноважень, порушено його право власності на спірне майно, позивач, уточнивши в процесі розгляду позовні вимоги, просив суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 31 березня 2020 року.

У відзиві на позовну заяву Міністерство юстиції України в особі свого представника Мартинюк Ольги доводи скарги не визнало, просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано противоправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3735/5 від 26 жовтня 2020 року про задоволення скарги ОСОБА_2 від 31 березня 2020 року.

В апеляційних скаргах Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «БАВАРІЯ» та Міністерство юстиції України в особі свого представника Ольги Мартинюк, вважають оскаржуване рішення суду постановленим з порушенням норм процесуального і матеріального права, просять скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги Міністерства юстиції України є те, що судом першої інстанції не повно та не всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність прав, які він вважає порушеними, зокрема, не надано суду документи у підтвердження відповідно до законодавства підстав набуття прав на нерухоме майно, а тому за відсутності у позивача прав на нерухоме майно, за поновленням яких він звернувся до суду, відсутні і їх порушення. Зокрема, вважає, що надане позивачем рішення суду від 27 лютого 2023 року у справі № 501/2736/20 не є підтверджуючим доказом наявності у нього прав на нерухоме майно, новостворене (побудований житловий будинок) ЖБК «Баварія» та розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , оскільки прийнято судом 27 лютого 2023 року та не існувало станом на час подання позову 20 вересня 2022 року та станом на відкриття провадження у справі - 08 грудня 2022 року, станом на 22 травня 2023 року та 22 червня 2023 року не набрало законної сили у порядку, передбаченому статтею 273 ЦПК України, та було оскаржено шляхом подання ЖБК «Баварія» та ОСОБА_2 апеляційних скарг. Додані позивачем до позовної заяви в обґрунтування своїх вимог рішення судів першої та другої інстанцій у справі № 509/5152/18 скасовані постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 509/5152/18, що також залишено судом поза увагою.

Вказує на безпідставне та необґрунтоване посилання суду на недотримання Міністерством законодавства при розгляді скарги ОСОБА_2 , оскільки під час прийняття оскаржуваних рішень та проведенні реєстраційних дій державними реєстраторами не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з яким закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду таких заяв, та відмови у державній реєстрації прав, а також під час проведення реєстраційних дій не було виготовлено всіх електронних копій документів, та не використано відомостей Єдиного реєстру документів, чим порушено вимоги пунктів 40, 77, 78, 79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудн 2015 року № 1128, а також статей 10, 16, 18, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, Наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 «Про задоволення скарги» є реалізацією Міністерства юстиції України своїх дискреційних повноважень з огляду на виявлені грубі порушення, вчинені при здійсненні реєстраційних дій державними реєстраторами.

Також вважає необґрунтованим та безпідставним посилання суду на те, що ОСОБА_2 порушено положення частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 7 Порядку № 1128, оскільки скаржником скаргу подано у межах встановленого законом строку, враховуючи, що про порушення свого права скаржник дізнався лише 11 лютого 2020 року, про що вказав у поданій 31 березня 2020 року скарзі, а також послався на те, що виїхав на тимчасове проживання до Польщі, підтвердивши наведені обставини відповідними документами. В той час як посилання суду про обізнаність скаржника про порушення його прав до 11 лютого 2020 року не підтверджено належними та допустимими доказами, наведені судом докази не є джерелом інформації про те, що ОСОБА_2 знав про порушення його права до 11 лютого 2020 року, не містять посилання на їх отримання раніше цієї дати, а лише підтверджують обставини порушення державними реєстраторами законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Крім того, зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту відсутності житлових прав скаржника на частину житлової площі у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_11 , в той час як Міністерством надані матеріали скарги, в який наявні копії квитанції № 26 від 12 січня 2011 року та № 21 від 19 серпня 2011 року про сплату пайового внеску від ОСОБА_2 згідно договору № 1 від 04 листопада 2010 року на суму 21000 грн та протокол загальних зборів учасників ЖБК «Баварія» від 29 вересня 2010 року про прийняття в учасники ОСОБА_2 , що дає право стверджувати про наявність у нього житлових прав, які порушено скасованими наказом Міністерства від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 рішеннями державних реєстраторів.

Також вважає помилковим посилання суду як на підставу для скасування наказу на судові рішення у справі № 501/2736/20, предметом спору у якій є інший предмет спору -визнання дійсними договорів купівлі-продажу, укладених 05 січня 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 , а тому не підлягають застосуванню положення ст. 37 Закону, на підставі якої Міністерство відмовляє у задоволенні скарги, оскільки провадження у справі № 501/2736/20 не є судовим провадженням у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих підстав, що зазначені у скарзі, яка розглянута 18 серпня 2020 року.

Зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав як власника, тому вважає, що є підстави для відмови у задоволенні позову з наведених підстав.

Порушенням судом норм процесуального права вбачає в тому, що судом в порушення вимог статті 187 ЦПК України не залишено без руху подану позивачем без додержання вимог статті 177 ЦПК України позовну заяву, зокрема, позивачем сплачено судовий збір у розмірі, який не відповідає ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Також зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні клопотання Міністерства про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутність предмета спору, не врахував, що рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року у справі № 916/4093/21, яким визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3735/5 від 26 жовтня 2020 року «Про задоволення скарги ОСОБА_2 від 31 березня 2020 року» станом на день прийняття оскаржуваного рішення - 22 червня 2023 року вже було таким, що відповідно до статті 273 ЦПК України набрало законної сили, а тому предмет спору у справі , що розглядається, був відсутній.

Доводами апеляційної скарги Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» є те, що судом першої інстанції не враховано, що державну реєстрацію належного кооперативу майна проведено незаконно, з порушенням вимог закону та за відсутності документів, необхідних для здійснення такої реєстрації, а також документів, які були підроблені та містили завідомо неправдиву інформацію, в тому числі при реєстрації були відсутні документи на земельні ділянки під забудовою, та на земельну ділянку по АДРЕСА_13 , на якій знаходиться 1/2 частина будинку, у наданому позивачем документі в якості декларації про готовність до експлуатації об`єкта відсутні обов`язкові відомості, а також відсутня будь-яка інформація про дозвільні документи на виконання будівельних робіт, сама декларація отримана з ЄРД, що не допустимо для проведення реєстраційних дій; також відсутня справка про присвоєння адреси будинку, який розташований на декількох земельних ділянках, а позивачем подано відомості про земельну ділянку, на якій начебто знаходиться весь будинок.

Також зазначає, що позивач не будував зазначений будинок, не був членом і не є членом кооперативу і не мав документів, які б дозволяли проведення за ним державної реєстрації права власності на спірне майно.

Вказує, що при реєстрації права власності на житлові та нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_11 зник діючий арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року на земельну ділянку за наведеною адресою.

Крім того, вважає, що суд не взяв до уваги письмові докази, надані слідчим з матеріалів кримінального провадження від 26 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України, і ці докази підтверджують незаконні дії реєстраторів при прийнятті рішень, які були скасовані оскаржуваним наказом.

Порушення судом норм процесуального права вбачає в тому, що судом порушено рівність всіх учасників процесу, як складової частини основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема, судом відмовлено ЖБК «Баварія» у наданні часу для подання додаткових доказів і заперечень щодо уточненого позову позивача, чим надав перевагу позивачу перед судом. Судом всупереч положень статті 187 ЦПК України не залишено позовну заяву без руху з підстав не сплати позивачем судового збору у визначеному законом розмірі.

Судом не дотримано мети завдань цивільного судочинства у зв`язку з недоведеністю наявності прав у позивача на спірне майно, а відтак - судом не з`ясовано та не встановлено права позивача на звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними змісту апеляційної скарги Міністерства юстиції України.

У відзиві на апеляційну скаргу Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» Міністерство юстиції України її доводи підтримало, просило скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник третьої особи - Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» та відповідача - Міністерства юстиції України підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав .

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ А» заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає скарги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом № 1952-IV, Порядком № 1128.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком № 1128.

Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Предметом оскарження по теперішній справі є Наказ Міністерства юстиції України № 3735/5 від 26.10.2020 року та висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.08.2020 року на підставі якого винесено оскаржуваний Наказ. Враховуючи, що предметом оскарження були реєстраційні дії, проведені в період 2017-2018 років, а скарга на ці дії подана скаржником до Міністерства юстиції України лише 31.03.2020 року з тексту Наказу та Висновку не вбачається що Міністерством юстиції України при винесені зазначених документів досліджувалось питання дотримання скаржником строків на подачу відповідної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, зокрема виходив із вимог абзацу першого частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV, відповідно до якого рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, який є пропущеним, оскільки заявник ОСОБА_2 мав довідатися про таке, оскільки додавав до скарги рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року,що підтверджує про обізнаність оскаржуваних реєстраційних дій та наявність судового процесу з їх оскарження, як член Житлово-будівельного кооперативу «Баварія».

Крім того, підставою для відмови у задоволенні скарги мали бути вимоги пункту 1 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV, яким визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті вказане заявником також не дотримано, а так само і пункту 4 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV, якими визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Крім того, судом встановлено, що при розгляді скарги ОСОБА_2 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиціївийшла за межі повноважень, передбачених постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1128 "Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації". А саме розглядаючи скаргу ОСОБА_2 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуті та скасовані рішення державних реєстраторів, які не оспорювались скаржником.

Також вказано на низки інших допущених суб`єктом владних повноважень порушень під час прийняття оскаржуваного Наказу.

Проте, до таких висновків суд дійшов з порушенням встановленого для такого порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частин першої, дев`ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) зазначено, що «спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з відповідним наказом Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19 (провадження № 61-2407св21), враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19), зазначено, що у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між позивачем та особами, речові права на майно яких оспорюється і щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому Міністерство юстиції України, як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у справі. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання певні дії необхідно відмовити із зазначеної підстави».

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справа № 707/477/20 (провадження № 61-10084св20), від 31 травня 2022 року у справі № 727/842/20 (провадження № 61-932св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20 (провадження № 61-4726св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/757/20 (провадження № 61-6223св22), від 07 грудня 2022 року у справа № 07/10025/20 (провадження № 61-16978 св 21), від 10 травня 2023 року у справа № 640/9468/20 (провадження № 61-12407св22).

Державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі щодо внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21). Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, провадження № 11-948апп19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, провадження № 11-975апп19 та інших).

Між тим,якщопозивачвважає, що порушення його права власності на спірне нерухоме майно відбулося у результаті прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу у процедурі розгляду, визначеної статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, який позивачвважаєнеправомірним,тонезважаючина наявність спору між власниками нерухомого майна, Міністерство юстиції Українитакожможе бути належним відповідачем за вимогою про скасування наказу (див. постановиВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року у справі №761/37884/19-ц (провадження № 61-1033св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 143/549/21 (провадження № 61-19702св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 143/1020/20 (провадження № 61-5324св21)).

Наведені висновки узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19), в якій зазначено, що «спірпро скасування наказу Міністерства юстиціїУкраїни, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок.Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Міністерства юстиції України та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження №11-377апп18), від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18 (провадження №12-11гс19), від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження №11-958апп19), від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження №11-309апп20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщопозивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питанняпро обов`язки відповідача,одночасноне вирішившипитанняпро обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову(див. постановуВерховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивачем оскаржено наказ Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, і зі змісту якого вбачається його прийнято за скаргою ОСОБА_2 як члена (учасника) Виробничого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Баварія» інвестора пайових внесків внаслідок того, що під час проведення низки реєстраційних дій та прийняття рішень не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме мйно та їх обтяженнями.

Отже, фактично цей спірстосується цивільних прав вказаних осіб.

Вказане підтверджується і визначеною предметною підсудністю теперішньої справи як цивільною, оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки такий спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін він має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Тобто, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача стосовно спірного нерухомого майна: квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 та земельної ділянки за цією ж адресою, а вимогапро скасування наказу Міністерства юстиціїУкраїни є похідною при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і має вплив на майнові права та інтереси позивача та третіх осіб у цій справі.

Участь Міністерства юстиції України як співвідповідача у спорі не змінюєйого цивільно-правового характеру(див. постановуВеликої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження № 11-958апп19)).

На користь наведено свідчить і те, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року (справа №501/2736/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , голова виробничого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Баварія» Сердюка Олександра Анатолійовича про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та позовну заяву третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, було задоволено позовні вимоги та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за номером АДРЕСА_14 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири за номером АДРЕСА_14 .

Отже, звертаючись до суду за захистом свого порушеного або невизнано права власності на квартири у будинку АДРЕСА_11 , позивач ОСОБА_1 зазначав як особу, яка має відповідати за таким позовом, саме ОСОБА_2 , який звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України і за скаргою якого у порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалено оскаржуваний Наказ.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, у якості якої до участі у справі залучено ОСОБА_2 , є суттєво різним, впливає на реалізацію ним процесуальних прав та обов`язків.

Вказане підлягає застосуванню незалежно від доводів апеляційних скарг.

Ураховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання противоправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 необхідно відмовити із мотивів незалучення до справи належного співвідповідача, з яким фактично виник спір про право.

При цьому довід апеляційної скарги Міністерства юстиції України про не вирішення судом у передбачений процесуальним законом спосіб питання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмету спору, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 916/4093/21, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПРІНТ А задоволено та визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3735/5 від 26.10.2020, набрало законної сили 19 червня 2023 року.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Отже, вказані посилання апеляційної скарги є помилковими.

Іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів не дає оцінки, оскільки таке може бути здійснено під час розгляду справи з належним суб`єктним составом.

Вказані порушення норм процесуального права у відповідності до вимог ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «БАВАРІЯ», Міністерства юстиції України в особі свого представника Ольги Мартинюк задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю"СПРІНТ А", Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія», ОСОБА_2 про визнання противоправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_15 ) на користь Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) та Виробничого кооператива «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» (ЄДРПОУ 37291626, адреса: 68003, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Іллічівська, 1) судові витрати по 1488,60 грн кожному.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 03 листопада 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко