Рішення

від 30.10.2023 по справі 915/1219/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 915/1219/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; ідент.код 14360570; адреса для листування: 49027, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50; адреса ел.пошти: 14360570@mail.gov.ua),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» (54029, м.Миколаїв, вул.Паризької Комуни, буд.26/2, офіс 5; ідент.код 40322994),

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

про: стягнення 35380,17 грн,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.07.2023 (вх.№10122/23 від 01.08.2023), в якій просить суд стягнути у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» та ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору б/н від 26.04.2016, укладеному між банком та товариством, у розмірі 35380,17 грн, з яких: 31894,54 грн - заборгованість за кредитом, 3485,63 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на порушення товариством зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з товариства та ОСОБА_1 , який, згідно укладеного з банком договору поруки №PorukaLimit14707269689513079737 від 09.08.2016, поручився за виконання товариством договірних зобов`язань по кредитному договору.

Оскільки, відповідачем - 2 у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд на підставі ч.ч.6, 8 ст. 176 ГПК України здійснив відповідний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) та інших персональних даних, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 .

Згідно відповіді №168046 від 02.08.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 07.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачам, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачам, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з дотриманням правил, встановлених ст.166, ч.ч.3-6 ст.165 ГПК України. Запропоновано відповідачам, в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з дотриманням правил, встановлених ст.167, ч.ч.3-6 ст.165 ГПК України.

Ухвалу суду від 28.08.2023 по даній справі було надіслано судом на юридичну адресу відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ», яка повернута підприємством поштового зв`язку з приміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала суду від 28.08.2023 відповідачем-2 - ОСОБА_1 було отримано 11.09.2023, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №5400501704063.

Згідно із ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин враховуючі приписи п.5) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідачі не скористалися наданим їм ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростували.

Відповідачами не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

За вказаних обставин, суд вважає, що справа розглянута протягом розумного строку, з урахуванням необхідності дотримання процесуальних прав обох відповідачів та надання їм достатнього часу для подання заперечень (у разі їх наявності).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.04.2016 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» Нещеретом Леонідом Євгенійовичем підписано заяву на відкриття поточного рахунку та Заяву про приєднання до банківських послуг і правил (а.с.16-17).

Позивач стверджує, що цією заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» приєдналося до «Умов і Правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 26.04.2016 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до довідки позивача №60426NKK3SOAP від 17.07.2023 про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с.36) Товариству з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» на поточному рахунку № НОМЕР_2 з 15.11.2017 встановлено кредитний ліміт у сумі 75000,0 грн, який в подальшому змінювався та в останнє (23.03.2022) встановлений у сумі 74445,23 грн.

Відповідачем-1 в період з 07.12.2022 по 30.01.2023 здійснювалось часткове погашення кредиту, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.43-90).

Позивач стверджує, що станом на 12.07.2023 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором №б/н від 26.04.2016 становить 35380,17 грн з яких: 31894,54 грн - заборгованість за кредитом, 3485,63 грн - заборгованість за відсотками у користуванні кредитом.

Розгорнутий розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи(а.с.37-42), не заперечений та не спростований відповідачами.

Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки №14707269689513079737 від 09.08.2016 (далі - Договір поруки), укладений з поручителем ОСОБА_1 (надалі - поручитель), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання НИЛТРАНС-ЮГ Товариство з обмеженою відповідальністю зобов`язань за угодами приєднання до 1.1.1 розділу 3.11 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі "Угода 1" по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом; б) комісійної винагороди; в) винагороди за користування ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 "Угоди 1"; г) кредиту в розмірі 10000 грн.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2. Договор поруки).

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2 Договору поруки).

Згідно п.п.2.1.2 п.2.1 Договору поруки кредитор має право у разі невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь).

Направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє право кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку не виконання боржником зобов`язань.

Позивач стверджує, що оскільки зобов`язання за кредитним договором позичальником належним чином не виконується, то він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) заборгованості за договором в солідарному порядку.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором позивачем надано довідку №60426NKK3SOAP від 17.07.2023 про розмір встановлених відповідачу-1 кредитних лімітів, розрахунок заборгованості за договором б/н від 26.04.2016 станом на 12.07.2023 та банківські виписки по рахункам відповідача-1 за період з 26.04.2016 по 11.07.2023.

Суд зазначає, що зобов`язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківські виписки по рахунку відповідача-1, в яких відображено рух коштів на рахунку, що не спростовано відповідачами по справі.

Відповідачем-1 не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його рахунками, що містяться в матеріалах справи (а.с.43-90), які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №759/11453/20.

Відповідачами не надано суду доказів повернення позивачу 31894,54 грн заборгованості за кредитом та не спростовано розміру цієї заборгованості.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді строків повернення кредитних коштів або вжиття ним заходів в порядку, встановленому ч.2 ст.530 чи ч.1 ст.1049 ЦК України.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 31894,54 грн.

Щодо заявленої банком вимоги про стягнення з відповідачів 3485,63 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 26.04.2016 процентна ставка не зазначена.

Обґрунтовуючи свої право вимоги в частині стягнення відсотків банк посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід`ємну частину спірного договору, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем у даній справі.

Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (26.04.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27.07.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи заяву на відкриття поточного рахунку, відповідач-1 ознайомився саме з цим Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, розумів їх і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявах домовленості сторін щодо строків повернення кредитних коштів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт має свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем-1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За вказаних обставин, вимога про стягнення 3485,63 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У відповідності з ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідачі належним чином і в повному обсязі виконали свої зобов`язання щодо повернення суми позики, відповідачі, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надали, тобто не довели безпідставність позовних вимог в цій частині, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості за кредитом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідачів солідарно 31894,54 грн заборгованості за кредитом.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «НИЛТРАНС-ЮГ» (54029,Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Паризької Комуни, буд.26/2, офіс 5; ідент.код 40322994) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 31894,54 грн заборгованості за кредитом та 2419,57 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва