Рішення

від 25.10.2023 по справі 915/548/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Справа № 915/548/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472, електронна адреса: info@porschefinance.ua, адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 14, оф. 2, електронна адреса: 3424712170@mail.gov.ua)

до відповідача 1: Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35723438, електронна адреса: lisp.ne@gmail.com)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості за договором та витребування майна,

за участі представників сторін:

від позивача - Головатюк В.О.

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 -не з`явився,

встановив:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" з позовом до Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" та ОСОБА_1 , яким просить суд:

1) стягнути з Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як поручителя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" заборгованість за Договором лізингу №00016058 від 23.04.2018, яка станом на 20.02.2023 становить 358297,78 грн та складається з:

- 242087,65 грн - неоплачені лізингові платежі;

- 25115,70 грн - інфляційні втрати за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;

- 4724,71 грн - 3% річних за період з 16.02.2022 по 20.03.2023;

- 15749,02 грн - пеня за період з 16.02.2022 по 20.03.2023;

- 70620,70 грн - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу за період з 25.10.2022 по 20.02.2023;

2) зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до моменту повного виконання рішення суду;

3) витребувати у Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) транспортний засіб - автомобіль VW Tuareg Ambiens 3.0 V6, шасі № НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_7, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна";

4) стягнути з Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. 549, 610, 611, 625, 785, 806 ЦК України та Закон України «Про фінансовий лізинг» та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про фінансовий лізинг №00016058 від 23.04.2018 щодо сплати лізингових платежів у визначений договором та Графіком строк. За твердженням позивача, заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 242087,65 грн. за період з 01.02.2022 по 10.10.2022, що стало підставою для відмови від договору лізингу та стягнення заборгованості та нарахованих за допущені порушення санкцій у судовому порядку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/548/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2 ч. 1 ст. 163, п. 1, 2 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.

Позивачеві встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

27.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Зазначеною заявою позивач просить суд при розгляді справи № 915/548/23 врахувати допущені технічні помилки (описки) в позовній заві та вважати вірним стягнення з Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як поручителя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 35571472) заборгованість за Договором лізингу № 00019032 від 30.08.2019.

Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26 травня 2023 року о 10:50 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

15.05.2023 представником відповідача 1 подано до суду клопотання про повернення позовної заяви у зв`язку із подачею позову з тих самих підстав та предметом у іншому судовому провадженні.

Ухвалою від 26.05.2023 суд постановив відмовити у задоволені клопотання відповідача 1 - Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" про повернення позовної заяви.

15.05.2023 представником відповідача 2 подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

15.05.2023 представником відповідача 1 подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Відповідачі у відзивах від 15.05.2023 заперечують проти задоволення позову посилаючись на наступне:

- з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України було окуповано частину Миколаївської області у тому числі Снігурівський район та місто Снігурівку, на території якого Приватне підприємство "Анега Плюс" здійснювало господарську діяльність та, відповідно, був зареєстрований і проживав директор підприємства - ОСОБА_1 ;

- у зв`язку з окупацією міста Снігурівки Приватне підприємство "Анега Плюс" об`єктивно не могло здійснювати свою господарську діяльність та виплачувати кошти за договором лізингу, а тому нарахування штрафних санкцій на думку відповідачів є необґрунтованим у зв`язку з вказаними форс-мажорними обставинами;

- відповідачі вважають, що враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для укладення спірного договору фінансового лізингу за участі фізичної особи, який є змішаним договором найму та купівлі-продажу транспортного засобу, такий договір є недійсним;

- відповідачі вказують, що оскільки позивачем було скеровано лише першу вимогу до Приватного підприємства "Анега Плюс", то відповідно, за відсутності другої та третьої вимоги, що передбачено пунктами 12, 13 спірного договору, підстави для припинення договору лізингу, стягнення боргу та нарахування штрафних санкцій - відсутні;

- відповідачі вважають, що одночасне стягнення коштів та повернення об`єкта лізингу не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

У відповідях на відзиви позивач вважає доводи відповідачів необґрунтованими, заснованими на неправильному застосуванні та тлумаченні норм законодавства, та недоведеності обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх заперечень.

Посилаючись на норми ч. 2 ст. 218 ГК України, п.1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, позивач зазначає, що для посилання на форс-мажор потрібно довести: (1) яке саме зобов`язання було порушене, (2) настання непередбачуваної події (3) вплив цієї події на конкретне зобов`язання, яке порушене (4) зусилля, які вживала сторона для мінімізації впливу форс-мажору на стан виконання нею своїх зобов`язань. Відповідачі неправомірно посилаються на форс-мажор щодо грошового зобов`язання з запропонованою ними аргументацією, адже: (1) підприємництво відповідно до ст. 42 ГК України здійснюється на власний ризик, (2) підприємництво відповідно до ст. 44 ГК України, здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, (3) відсутність у боржника коштів за будь-яких обставин не є підставою для звільнення його від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, (4) предметом зобов`язання, яке порушив Відповідач-1, є не здійснення чи нездійснення ним діяльності, а сплата ним лізингових платежів (грошове зобов`язання). Заявляючи про настання форс-мажорних обставин, відповідачі не надали належних та допустимих доказів настання таких обставин, що обумовлюють звільнення їх від відповідальності. Відповідач-1 як сторона яка заявляє, що для неї настали форсмажорні обставини, взагалі не поінформував про них та не надав жодних доказів їх настання.

Позивач також зазначає, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ факту знищення автомобіля. Положення чинного законодавства чітко передбачають, що усі ризики випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу покладаються на лізингоодержувача (ст. 809 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг»). Позивач як лізингодавець скористався своїм правом достроково припинити Договір лізингу, яке передбачено у п.п. 8.3.2. та 12.6.1 Загальних умов, які чітко узгоджуються із положенням ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка встановлює таке право для лізингодавця. Позивач зауважує, що стверджуючи про «порушення процедур», Відповідачі мали б в першу чергу звернути увагу на зміст п. 8.1. Загальних умов, відповідно до якого на лізингоодержувача покладено обов`язок негайно інформувати лізингодавця про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів. Тобто Відповідач-1 мав повідомити Позивача про існування будь-якого сумніву у нього щодо можливості належно, вчасно та у повному обсязі сплатити лізинговий платіж, проте цей свій обов`язок Відповідач-1 проігнорував.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Підписуючи Договір лізингу, Поручитель (Відповідач-2) приєднався до умов, викладених у Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу, та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь-якою його невід`ємною частиною. Тобто ОСОБА_1 є поручителем (сторона договору поруки), а не лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу. Посилаючись на ч. 1, 4 ст. 209 ЦК України позивач зазначає, що законодавство передбачає для договору поруки письмову форму, не вимагаючи обов`язкового нотаріального посвідчення такого правочину, а відтак його нотаріальне посвідчення не вимагається. Для договору лізингу не встановлено обов`язкового нотаріального посвідчення. Положення ЦК України про оренду транспортного засобу не застосовуються до правовідносин лізингу транспортного засобу. Загальні положення про найм (оренду) викладені у § 1 Глави 58 ЦК України і не передбачають нотаріальної форми для відповідних договорів. Доводи Відповідачів про нікчемність договору лізингу є помилковими та засновані на нерозумінні змісту правовідносин фінансового лізингу та хибному тлумаченні норм законодавства.

Щодо доводів Відповідачів про неефективність способу захисту, позивач зазначає, що позиція Великої палати Верховного Суду викладена в постанові 904/5726/19 від 15.06.2021, як єдиний аргумент Відповідачів щодо неефективності обраного способу захисту, не спростовує право Лізингодавця повернути об`єкт лізингу, а лише конкретизує ряд формулювань та нормативних обґрунтувань в частині правомірного нарахування плати за користування Об`єктом лізингу. Обов`язок лізингоодержувача повернути автомобіль у разі дострокового припинення договору лізингу передбачено у ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, чинній на дату укладення договору), а також у п. 13.1. Загальних умов.

Щодо заперечення проти суми правової допомоги АО «ЕСКВАЙРС» позивач вказує, що у відзивах на позовну заяву Відповідачі не мотивують та не наводить жодних конкретних посилань, в чому саме полягає неспівмірність та нерозумність заявленої Позивачем суми фіксованого гонорару адвоката, а тому твердження щодо не співмірності є необґрунтованими.

26.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 30 червня 2023 року о 10:50 год.

30.06.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі та відкладення підготовчого засідання на 16 серпня 2023 року о 12:30 год.

16.08.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 13 вересня 2023 року об 11:00 год.

13.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 18 жовтня 2023 року об 11:30 год.

18.10.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 25 жовтня 2023 року о 10:45 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідачі правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник позивача підтримав позиції викладені у заявах по суті справи, клопоче про задоволення позовну у повному обсязі, а також заявив про намір подати докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено про підписання вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець, позивач), Приватним підприємством "Анега Плюс" (далі - лізингоодержувач, відповідач 1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2), укладено договір про фінансовий лізинг №00019032 (далі - Договір лізингу) (а.с.24-46) з додатками до такого договору, які є невід`ємною його частиною, а саме: Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу) та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (далі - Графік).

Умовами Договору лізингу встановлено наступне:

- об`єктом лізингу є транспортний засіб - автомобіль VW Tuareg Ambiens 3.0 V6, шасі № НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_7 (далі - об`єкт лізингу, автомобіль);

- вартість об`єкта лізингу - 1874250,00 грн;

- авансовий платіж - 562275,00 грн;

- обсяг фінансування - 1311975,00 грн;

- кількість лізингових платежів - 60 платежів;

- строк лізингу - 60 місяців;

- розмір лізингового платежу - 45953,63 грн зi строком оплати до 15-го числа відповідно до Графіка, якщо інший poзмip не передбачено графіком;

- процентна ставка - 22,99% річних (змінювана відповідно до п.6.4 Умов лізингу).

Умовами Договору лізингу передбачено, що проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті у відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (п. 6.1-6.13. Умов лізингу).

Умовами Договору лізингу передбачено, що поручитель своїм підписом на цьому документі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг та його невід`ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування) (а.с.15).

Згідно п.3.2. Умов лізингу, лізингодавець придбає об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає його лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Відповідно до п.4.1. Умов лізингу, лізингодавець зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли лізингодавець матиме право припинити цей контракт/відмовитись від контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

30.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогранд Миколаїв", як продавцем, укладено договір №930634 купівлі-продажу автомобіля (далі - Договір купівлі-продажу) (а.с.47-55), за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупця автомобіль марки VW Tuareg, бензиновий двигун об`ємом 2995 см.куб, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , потужність 340 к.с, 8-ступ. АКП, 5 дверей, колір коричневий, рік випуску 2018 (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити такий товар відповідно до отриманого від продавця рахунку. Ціна товару становить 1874250,00 грн з ПДВ (п.п.1.1., 2.1. Договору купівлі-продажу).

06.09.2019 автомобіль зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.56).

10.09.2019 лізингодавцем за актом прийому-передачі (а.с.57) автомобіль переданий лізингоодержувачу у користування.

Відповідно до п.6.1. Умов лізингу, для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає, зокрема, частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); проценти (винагорода лізингодавця за отримання та використання лізингоодержувачем об`єкта лізингу); комісії; інші складові, зокрема платежі або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього контракту.

Згідно до п.6.4. Умов лізингу, у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання об`єкта лізингу, розмір яких (якої) узгоджений сторонами в контракті.

Відповідно до п.6.5. Умов лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений лізингодавцем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) лізингоодержувач мав здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, перший платіж - 30.08.2019, останній платіж мав бути здійснений 15.08.2024.

Згідно пп.8.3.1. п.8.3. Умов лізингу, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десяти) робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за цим контрактом.

Відповідно до п.8.3.2. Умов лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), лізингодавець має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п.12.1. Умов лізингу, строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Згідно пп.12.6.1. п.12.6. Умов лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Як стверджує позивач та вбачається з первинних документів, наявних в матеріалах справи, відповідач свого обов`язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав.

Відповідно до п.12.9. Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця, якщо інша адреса не вказана лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує лізингодавцю будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою лізингодавця та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту.

Відповідно до п.13.1. Умов лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені лізингодавцем, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.

26.09.2022 відповідачам були направлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" від 19.09.2022 про сплату заборгованості за спірним договором лізингу, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від такого договору (а.с.65-74).

Згідно п.12.7. Умов лізингу, день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається лізингодавцем у відповідному повідомлення/вимозі. Таке повідомлення/вимога надсилається за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Відповідно до п.12.13. Умов лізингу, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Позивач зазначає, що оскільки вимоги ним надіслані відповідачам 26.09.2022, то договір фінансового лізингу достроково припинив свою дію 10.10.2022, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення об`єкту лізингу до 24.10.2022.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 "Лізинг" глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як зазначено вище, умовами Договору лізингу передбачено, що поручитель своїм підписом на цьому документі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг та його невід`ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування) (а.с.25).

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами на підставі спірного договору одночасно виникли правовідносини фінансового лізингу та поруки.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.6.1. Умов лізингу, для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає, зокрема, частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); проценти (винагорода лізингодавця за отримання та використання лізингоодержувачем об`єкта лізингу); комісії; інші складові, зокрема платежі або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього контракту.

Згідно до п.6.4. Умов лізингу, у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання об`єкта лізингу, розмір яких (якої) узгоджений сторонами в контракті.

Відповідно до п.6.5. Умов лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений лізингодавцем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до п.12.1. Умов лізингу, строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

За приписами ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Договір фінансового лізингу №00019032 від 30.08.2019 є змішаним договором, який поєднує в собі, окрім як встановлено вище умов поруки, також і елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу за фактичне користування об`єктом лізингу за період з 01.02.2022 по 10.10.2022 в сумі 242087,65 грн.

Відповідачами зазначені обставини не спростовано та не заперечено.

За приписами ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов`язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За приписами ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно пп.8.3.1 п.8.3 Умов лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десяти) робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі.

Відповідно до п.8.3.2. Умов лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), лізингодавець має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно пп.12.6.1 п.12.6 Умов лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

26.09.2022 відповідачам були направлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" від 19.09.2022 про сплату заборгованості за спірним договором лізингу, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від такого договору (а.с.65-74).

Згідно п.12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається лізингодавцем у відповідному повідомлення/вимозі. Таке повідомлення/вимога надсилається за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Відповідно до п.12.13 Умов лізингу, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки вимоги позивачем надіслані відповідачам 26.09.2022, то спірний договір фінансового лізингу достроково припинив свою дію 10.10.2022, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення об`єкту лізингу до 24.10.2022.

Станом на момент розгляду справи, відповідачі не сплатили заборгованості та не надали суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

При цьому, відповідно до п.12.9. Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця, якщо інша адреса не вказана лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує лізингодавцю будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою лізингодавця та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту.

Цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого в силу статті 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторонами договору лізингу погоджено умови щодо розміру плати за користування об`єктом лізингу після розірвання договору, а відповідний обов`язок із сплати зазначеної плати випливає із загальних умов, які визначають право особи, якій не повернуто річ після розірвання договору, вимагати від особи, яка безпідставно користується цією річчю, відшкодування плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі № 924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18.

Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення предмета лізингу.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина друга статті 218 ГК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зазначене вище кореспондує спеціальним положенням Закону України «Про фінансовий лізинг», за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Враховуючи, що наведеним вище пунктом 12.9. Умов лізингу врегульовано правовідносини сторін щодо правової природи, характеру та розміру завданої шкоди у разі наявності різниці між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), наявні всі підстави для застосування до Відповідачів відповідальності у вигляді стягнення шкоди та, одночасно, відсутні підстави для доведення цих обставин (зокрема, розміру шкоди) у спосіб інший ніж на відповідність положенням зазначеного пункту Умов.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині визнаються судом належним чином обґрунтованими, а пов`язані з цими обставинами заперечення Відповідачів, в тому числі, ті, що витікають з міркувань неефективного способу захисту, підлягають відхиленню.

Згідно п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.12.9 Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця, якщо інша адреса не вказана лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує лізингодавцю будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою лізингодавця та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту.

Відповідно до п.13.1 Умов лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені лізингодавцем, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1 не надав суду доказів повернення позивачу предмету лізингу.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту знищення об`єкту лізингу, отже доводи відповідачів в цій частині судом не беруться до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку як з лізингоодержувача та поручителя 242087,65 грн та витребування у лізингоодержувача предмету лізингу, є правомірними та обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати щомісячних чергових лізингових платежів суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, нараховані на суму основного боргу по щомісячним черговим лізинговим платежам інфляційні втрати в сумі 25115,70 грн за період з 16.02.2022 по 20.02.2023 та 3% річних в сумі 4724,71 грн за період з 16.02.2022 по 20.02.2023.

Відповідачами розрахунки позивача щодо нарахувань інфляційних втрат та 3% річних не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено зазначені розрахунки та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахувань, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на положення ч.10 ст.238 ГПК України, просить суд зазначити в резолютивній частині судового рішення про нарахування відповідачу процентів на прострочену і несплачену ним суму основного боргу до моменту виконання такого рішення.

Відповідно до положень ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за період прострочення відповідача по 20.02.2023, то клопотання позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування відповідачам процентів у розмірі 3% річних на прострочену і несплачену ними суму основного боргу починаючи з 21.02.2023 і до моменту його виконання є законним і підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення плати по лізинговим платежам в сумі 15749,02 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пп.8.2.1 п.8.2 Умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції, зокрема, пеня у poзмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Позивачем заявлено до стягнення нараховану на суму основного боргу по щомісячним черговим лізинговим платежам пеню в сумі 15749,02 грн за період з 16.02.2022 по 20.02.2023.

Відповідачами такий розрахунок не спростовано та не заперечено.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивачем правильно визначено період та суму нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу в сумі 70620,70 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення peчi, i є належним способом захисту прав та iнтеpeciв орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та підтримана 22 червня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/4512/20 (ЄДРСРУ № 97999972), 08 червня 2021 року у справі № 906/564/20 (ЄДРСРУ № 97735131), №917/631/19 (ЄДРСРУ № 97806447) та ін.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.

Крім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

В абзаці 2 п.6.18. Умов лізингу, сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативою лізингодавця відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Зважаючи на те, що відповідач - Приватне підприємство "Анега Плюс" не повернув позивачу за його вимогою об`єкт лізингу, суд вважає, що позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійного розміру лізингового платежу згідно Графіку відшкодування, який відповідно до п.6.18. Умов лізингу, визначений сторонами платою за користування об`єктом лізингу за увесь час прострочення.

За розрахунком позивача, станом на 20.02.2023 неустойка за порушення обов`язку з повернення об`єкту лізингу складає 70620,70 грн та розрахована виходячи із розміру лізингового платежу за неповні місяці жовтень 2022 року та лютий 2023 року.

Відповідачами такий розрахунок не спростовано та не заперечено.

Судом перевірено розрахунок неустойки та встановлено, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідачів про наявність форс-мажорних обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідачі вказують, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України було окуповано частину Миколаївської області у тому числі Снігурівський район та місто Снігурівку, на території якого Приватне підприємство "Анега Плюс" здійснювало господарську діяльність та, відповідно, був зареєстрований і проживав директор підприємства - ОСОБА_1.

Відповідачі стверджують, що у зв`язку з окупацією міста Снігурівки Приватне підприємство "Анега Плюс" об`єктивно не могло здійснювати свою господарську діяльність та виплачувати кошти за договором лізингу, а тому нарахування штрафних санкцій на думку відповідачів є необґрунтованим у зв`язку з вказаними форс-мажорними обставинами.

В силу вимог ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно із ст.141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Судом взято до уваги, що згідно п.17.1. Умов лізингу, якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим контрактом та негайно інформує про це іншу сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор, разом із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим контрактом.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачі не інформували позивача про настання форс мажорних обставин чи про втрату автомобіля у відповідності з умовами п. 17.1 Загальних умов, не надали доказів їх настання. Відповідачі не інформували позивача і щодо стану автомобіля чи імовірну його втрату.

З зазначеного витікає, що вказані вище аргументи відповідачів є безпідставними та такими, що не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що відповідачами не надано суду жодних доказів того, що вони зверталися до позивача з повідомленням щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ними зобов`язань щодо здійснення чергових лізингових платежів за спірним договором лізингу починаючи з лютого 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого сторонами доказу, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів пропорційно задоволених вимог.

Питання розподілу витрат позивача на правничу допомогу на даний час судом не вирішується оскільки представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про намір подати суду докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35723438) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) як поручителя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість за Договором лізингу №00019032 від 30.08.2019 станом на 20.02.2023 в сумі 358297,78 грн, яка складається з:

- 242087,65 грн - неоплачені лізингові платежі;

- 25115,70 грн - інфляційні втрати за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;

- 4724,71 грн - 3% річних за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;

- 15749,02 грн - пеня за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;

- 70620,70 грн - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу за період з 25.10.2022 по 20.02.2023.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу 242087,65 грн за період з 21.02.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, та стягнути визначену суму процентів в солідарному порядку з Приватного підприємства "Анега Плюс" (54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.16; код ЄДРПОУ 35723438) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м.Київ, вул.Павла Тичини, буд.1В; код ЄДРПОУ 35571472). Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

4. Витребувати у Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35723438) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м.Київ, вул.Павла Тичини, буд.1В; код ЄДРПОУ 35571472) транспортний засіб - автомобіль VW Tuareg Ambiens 3.0 V6, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 .

5. Стягнути з Приватного підприємства "АНЕГА ПЛЮС" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35723438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м.Київ, вул.Павла Тичини, буд.1В; код ЄДРПОУ 35571472) 30800,99 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м.Київ, вул.Павла Тичини, буд.1В; код ЄДРПОУ 35571472) 2687,24 грн витрат по сплаті судового збору.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

9.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472, електронна адреса: info@porschefinance.ua, адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 14, оф. 2, електронна адреса: 3424712170@mail.gov.ua),

відповідач 1: Приватне підприємство "АНЕГА ПЛЮС" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35723438, електронна адреса: lisp.ne@gmail.com),

відповідач 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 03.11.2023.

Суддя В.О.Ржепецький