Рішення

від 10.10.2023 по справі 921/68/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/68/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26

до відповідача: Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38

про стягнення заборгованості у сумі 152 316грн 32 коп.

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 141 713 грн 70 коп.

У відповідності до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 головуючим у справі №921/68/23 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/68/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.02.2023.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.

У судовому засіданні 16.03.2023, судом продовжено строк підготовчого провадження до 04.04.2023, закрито підготовче провадження з 04.04.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023 о 12 год 20 хв.

04.04.2023 на електронну адресу суду від ТДВ СК «Альфа-Гарант» надійшло заява без номера від 04.04.2023 (вх.№ 2901 від 04.04.2023) про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.05.2023, суд ухвалив повернутись до стадії підготовчого засідання. Заяву без номера від 04.04.2023 (вх.№ 2901 від 04.04.2023) про збільшення позовних вимог із додатками повернути позиву Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», без розгляду. Підготовче засідання у справі № 921/68/23 відкладено на 13.06.2023 об 11год. 40хв.

05.06.2023 на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 152 316грн 32коп.

Ухвалою суду від 13.06.2023, заяву вих.№ 1910 від 30.05.2023 (вх.№ 4816 від 05.06.2023) про збільшення розміру позовних вимог з додатками, прийнято до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/68/23 по 10.07.2023. Закрито підготовче провадження у справі № 921/68/23 з 11.07.2023. Призначено справу № 921/68/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.07.2023 о 11год.23хв., яке в порядку части 5 статті 216 ГПК України, неодноразово відкладалось з підстав,зазначених в ухвалах суду, востаннє на 10.10.2023.

Представник позивача в судове засіданні не прибув, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надав.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом, у судовому засіданні 10.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументи позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що 27.01.2018 трапилась дорожньотранспортна пригода за участю автомобіля Iveco 391Е, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR/22-523-01017 від 15.09.2017 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Позивач наголошує, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами Тернопільського міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі № 607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20, також підтверджується протоколом огляду місця події, схемою місця ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18№ 017057 від 18.09.2020. Вказі документи надають можливість переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбувалось саме через порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Матеріальний збиток згідно Звіту від 04.04.2018, № 32-D/40/5, Звіт від 04.04.2018, № 34-R/40/4, дорівнює 367706грн 34коп. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним згідно норм чинного законодавства, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим.

На підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR\22-523-01017 від 15.09.2017, ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 430 852,53грн

ОСОБА_1 повідомив, що ТДВ СК «Альфа-Гарант», що його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідно до Полісу № АК/9400043 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СГ`ТАС».

За результатом розгляду звернення ТДВ СК «Альфа-Гарант» до ПрАТ «СГ«ТАС» з відповідною вимогою, ПрАТ «СГ «ТАС» було сплачено на рахунок Позивача 100 000,00грн в розмірі ліміту відшкодування за полісом № АК/9400043.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював на час ДТП у ПП «ТЕРНВОЯЖ», відповідно саме відповідач зобов`язаний був відшкодувати шкоду завдану його працівником у загальному розмір 430 852,53грн (фактичні витрати Страховика) 100 000грн (відшкодоване Страховиком який застрахував цивільно-правову відповідальність водія ПрАТ «СГ «ТАС») 104 976,57грн(вартість залишків пошкодженого автомобіля , згідно звіту) =225 875грн 96коп.

17.12.2018 на адресу ПП «ТЕРНВОЯЖ» направлено вимогу про відшкодування завданої шкоди. 11.01.2019 відповідачем, відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 року у справі № 921/694/20 судом вирішено стягнути з ПП «ТЕРНВОЯЖ» на користь ТОВ «Страхова компанія Альфа-Гарант» 225 875,96грн матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

13.07.2022 Відповідач сплатив на користь Позивача 225 875грн 96коп., тобто лише після того як Позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення.

На переконання позивача, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК Україна та пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і відповідно позивачем нараховано за період з 11.04.19 по 13.07.2022 - 85 343грн 72коп інфляційного збільшення, 22 073грн 96коп 3% річних та 34 296грн 02коп пені.

04.04.2023 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, у якій наголосив, що так як відповідач отримав вимогу про відшкодування шкоди ще у грудні 2018 року, а виконав її лише після того як позивач звернувся до виконавчої служби з завою про примусове виконання судового рішення, відповідно наявні підстави для збільшення періоду нарахування з 26.12.2018 по 13.07.2022 в сумі 152 316грн 32 коп, з яких 92 870грн 71 коп інфляційне збільшення, 24 041грн 87коп. 3% річних та 35 403грн74коп пені.

Крім цього, позивач просить стягнути 15 000грн 00коп. судових витрат, пов`язаних з оплатою позивачем професійної правової допомоги та 2 684грн 00коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

2.2. Аргументи відповідача.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позову заяву, доводи позивача про наявність зобов`язання відповідача виплатити позивачу страхове відшкодування на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними і такими, що суперечать нормам законодавства.

У відповідності до преамбули ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Також згідно з пунктом 1.2 частини 1 статті 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиками є страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та ЗУ «Про страхування».

Відповідач наголосив, що на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не поширюються норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач не є страховиком, а цивільно-правову відповідальність несе у силу статті 1172 ЦК України, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду під час виконання трудових обов`язків.

Крім того, відповідно пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особ, відшкодовується винною особою.

ДТП, яка мала місце 27.01.2018, відбулась за участі двох транспортних засобів (автомобіля Iveco 391E, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 ), тобто мала місце взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно, оскільки вина працівника відповідача ОСОБА_1 у заподіянні збитків іншому учаснику ДТП страхувальнику позивача, ОСОБА_2 , встановлена постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі № 921/694/20. До ухвалення цього судового рішення, інших рішень судів, які б набрали законої сили, про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП (заподіянні збитків) не було ухвалено, відповідно немає підстав для стягнення заявлених сум.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено.

27.01.2018 у с. Микуличин Яремчанської міської ради відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Iveco 391E, реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який станом на момент вчинення ДТП був працівником ПП ТЕРНВОЯЖ.

Транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний № НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR\22-523-01017 від 15.09.2017 в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер № НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення позивача/страховика суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 (свідоцтво № 1220 від 10.12.2010) 04.04.2018 було складено звіт №32-D/40/5 та висновок про вартість майна №32-D/40/5/0318. З останніх вбачається, що вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості, заподіяного власнику майна, застрахований автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження станом на 14.03.2018. складає - 367 706,34 грн., а також зроблено висновок, що станом на 14.03.2018 ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу складає - 104 976,57 грн.

Угодою про передачу права власності на транспортний засіб (залишки транспортного засобу) №05/04/18 від 05.04.2018 позивач зобов`язався сплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 430 852,53 грн., а останній передати право власності на застрахований автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 позивачу .

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ПП Тернвояж - роботодавця водія ОСОБА_1 , з вини якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/19400043. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

20.06.2018 ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" надіслало на адресу ПрАТ "Страхова група "ТАС" регресну вимогу №03/1774 про виплату суми страхового відшкодування в порядку регресу, у розмірі ліміту за полісом АК/9400043, у відповідь на яку ПАТ "Страхова група "ТАС" на рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №96967 від 14.09.2018 .

17.12.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в сумі 225 875,96 грн.

У відповідь на регресну вимогу про відшкодування завданої шкоди, відповідач листом від 11.01.2019 відмовив у виплаті страхового відшкодування, лише, Постановою західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 921/694/20 постановлено стягнути з Приватного підприємства «ТЕРНВОЯЖ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 225 875грн 96коп. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Як зазначено у Постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 № 921/694/22, «..вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі № 607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20. Однак, вказані постанови скасовувалися апеляційним судом на підставі того, що скасовувалися постанови про закриття кримінального провадження № 12018090110000023. А як вбачається з ст.. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення передбачена цим Кодексом, настає, якщо це порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Таким чином скасування постанов міськрайонного суду носило процесуальний характер…».

«…позивач здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику, набув права потерпілої особи в межах здійснення виплати в сумі 225 875,96грн (430 852,53грн (фактичні витрати Страховика) 100 000,00грн (виплата страхового відшкодуванн в порядку регресу ПАТ «Страхова група» «ТАС») 104 976,57грн (вартість залишку пошкодженого автомобіля відповідно до висновку про вартість майна № 32-D/40/5/0318 складеного 04.04.2018 = 225 875,96грн).»

13.07.2022 Приватним підприємством «ТЕРНВОЯЖ» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 225 875грн 96коп., тобто лише після того як Позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення, тобто незважаючи на те, що відповідач отримав вимогу про відшкодування шкоди в сумі 225 875грн 96коп. ще в грудня 2018 року, сплатив лише 13.07.2022.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу іефляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17(провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобовязання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання з виплати 225 875грн 96коп. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, позивачем нараховано відповідачу за період з 26.12.2018 по 13.07.2022 92 870грн 71 коп. інфляційного збільшення, 24 041грн 87коп 3% річних та за період з 26.12.2018 по 25.04.2019 35403грн 74коп. пені.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Щодо стягнення 92 870грн 71 коп. інфляційного збільшення, 24 041грн 87коп 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обовязків.

Як зазначено у Постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 921/694/20, ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП був працівником ПП «ТЕРНВОЯЖ».

Відповідно, позивач 17.12.2018 звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в сумі 225 875,96 грн., однак відповідачем, таку сплачено лише 13.07.2022 - після винесення Постанови Західним апеляційним господарським судом від 15.02.2022 у справі № 921/694/20 .

Постаною Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі № 921/694/20, зазначено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі № 607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20, а також протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 017057 від 18.09.2020. Вказані документи також надають можливість переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Отже, з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що обов`язок оплати грошового зобов`язання з виплати 225 875грн 96коп. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, виник у відповідача згідно вимоги № 03/3558 від 17.12.2018 про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, оскільки позивач здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику, набув права потерпілої сторони в межах здійсненої виплати, відтак позовні вимоги про стягнення 92 870грн 71 коп. інфляційного збільшення нарахованого за період з 26.12.2018 по 13.07.2022, 24 041грн 87коп 3% річних нарахованих за період з 26.12.2018 по 13.07.2022, підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення 35 403,74 грн пені, нарахованої за період з 26.12.2018 по 03.06.2019, суд зазначає таке.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статтей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з пункту 1 частини. 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач стверджує, про наявність підстав для нарахування пені на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача, з огляду на те, що у відповідності до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Також згідно з пунктом 1.2 частини 1 статті 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиками є страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та ЗУ «Про страхування».

При цьому, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач, як роботодавець учасника ДТП, зобов`язаний був виплатити позивачу, як страховику іншого учасника ДТП, страхове відшкодування, а за несвоєчасну виплату такого страхового відшкодування має сплатити пеню, передбачену Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для страховика, норми якого стосуються правовідносин між страховиками.

Як вбачається із Постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 921/694/20, станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ПП «Тернвояж» роботодавця водія ОСОБА_1 , з вини якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АК/19400043. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00грн та франшизу у розмірі 0,00грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені в сумі 35 403,74 грн задоволенню не підлягає, так як на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не поширюються норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач не є страховиком, а цивільно-правову відповідальність несе у силу статті 1172 ЦК України, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду під час виконання трудових обов`язків.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтей 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн, до матеріалів справи долучено такі документи:

- укладений 14.05.2019 року між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери» про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору є надання Клієнту професійної правничої допомоги передбаченої цим Договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями дорученнями до цього Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

На підтвердження наданої правової допомоги (юридичних послуг) стороною долучено до позовної заяви:

- договір про надання правової допомоги від 14.05.2019;

- Завдання-доручення № 208 від 09.01.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019;

- Детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року;

- платіжну інструкцію № ID-189895 від 10.01.2023

- Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 18.01.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019.

Заперечення відповідача, стосовно витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, за консультацію клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом та відповідно погодженої суми 5000,0грн, суд оцінює критично, оскільки саме дії відповідача, що виразились у несвоєчасній сплаті грошового зобов`язання з виплати 225 875грн 96коп. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, стало причиною звернення позивача до Адвокатського бюро «Грідін і Партнери» за професійною правничою допомогою.

Однак з огляду на часткове задоволення позову, за з врахування пункту 4 частини 3 статті 129 ГПК заявлена до стягнення Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарантсума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до до суду із позовною заявою сплачено платіжною інструкцією № 32877 від 17 січня 2023 в сумі 2 684,00грн.

Відповідно до правил статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38, ЄДРПОУ 33271606 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598 92 870 (дев`яносто дві тисячі вісімсот сімдесят)грн 71коп інфляційного збільшення, 24 041(двадцять чотири тисячі сорок одну)грн 87грн 3% річних.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 35 403грн74коп. відмовити.

4. Судові витрати в складі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5. Судові витрати в складі судового збору в сумі 621 (шістсот двадцять одну) грн 42коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві)грн 89коп. покласти на позивача - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26.

6. Судові витрати в складі судового збору в сумі 2 062 (дві тисячі шістдесят дві) грн 58коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 527 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять сім)грн 11коп. покласти на відповідача - Приватне підприємство ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38.

7. Стягнути з Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38, ЄДРПОУ 33271606 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598 - 2062 (дві тисячі шістдесят дві)грн 58коп. судового збору та 11 527 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять сім)грн 11коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

8. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26 (код ЄДРПОУ 32382598);

Відповідач: Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38(код ЄДРПОУ 33271606);

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повний текст рішення надіслати:

-Приватному підприємству ТЕРНВОЯЖ, 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 38 - рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення;

-Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26 до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст складено 03.11.2023.

Суддя В.Л. Гевко