Постанова

від 28.02.2024 по справі 921/68/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. м. Львів Справа №921/68/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В.Зварич

О.І. Матущак

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, б/н від 23.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3585/23 від 24.11.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року (суддя Гевко В.Л., повний текст рішення складено та підписано 03.11.2023 м. Тернопіль)

у справі №921/68/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у сумі 152 316 грн. 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

23.01.2023 до Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант до Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ про стягнення заборгованості у сумі 141 713,70 грн., 15 00,00 грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної правової допомоги та 2684,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування таких вказує на те, що 27.01.2018 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Iveco 391Е, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR/22-523-01017 від 15.09.2017 року в ТДВ СК Альфа-Гарант. При цьому вказує, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами Тернопільського міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі № 607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20, також підтверджується протоколом огляду місця події, схемою місця ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18№ 017057 від 18.09.2020. Матеріальний збиток, згідно звіту від 04.04.2018, № 32-D/40/5, звіту від 04.04.2018, № 34-R/40/4, дорівнює 367706грн 34коп. Отже, в подальшому, на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR\22-523-01017 від 15.09.2017, ТДВ СК Альфа-Гарант було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 430 852,53грн. ОСОБА_1 повідомив ТДВ СК Альфа-Гарант, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, відповідно до Полісу № АК/9400043 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ СГТАС. За результатом розгляду звернення ТДВ СК Альфа-Гарант до ПрАТ СГТАС з відповідною вимогою, ПрАТ СГ ТАС було сплачено на рахунок позивача 100 000,00грн в розмірі ліміту відшкодування за полісом № АК/9400043.

В подальшому, позивач відмічає, що ОСОБА_1 працював на час ДТП у ПП ТЕРНВОЯЖ, відповідно саме відповідач зобов`язаний був відшкодувати шкоду завдану його працівником у загальному розмір 430 852,53грн (фактичні витрати страховика) 100 000грн (відшкодоване страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність водія ПрАТ СГ ТАС) 104 976,57грн(вартість залишків пошкодженого автомобіля , згідно звіту) =225 875грн 96 коп. Дана сума була сплачена відповідачем 13.07.2022, лише після того, як позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення - постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 року у справі № 921/694/20.

Відтак, позивач вважає, що оскільки відповідач у встановлений строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, в зв`язку з чим вважає, що наявними є підстави для застосування встановленої законом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу Україна та пункту 36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і відповідно ним нараховано за період з 11.04.2019 по 13.07.2022 - 85 343 грн. 72 коп. інфляційного збільшення, 22 073 грн. 96 коп. 3% річних та 34 296 грн. 02 коп. пені.

Дані вимоги мотивовано положеннями ст. ст. 22, 625, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 9, 12, 22, 35-37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

04.04.2023, позивач, звернувся до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог , в якій вказано, що так, як відповідач, отримав вимогу про відшкодування шкоди ще у грудні 2018 року, а виконав її лише після того, як позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення , то відповідно збільшує період нарахування з 26.12.2018 по 13.07.2022 в сумі 152 316 грн. 32 коп., з яких 92870,71 грн. інфляційне збільшення, 24041,87 грн. 3% річних та 35403,74 грн. пені.

Відповідач, в свою чергу у відзиві на позов заперечив позовні вимоги, вказавши на те, що на правовідносини , що виникли між позивачем та відповідачем, не поширюються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач не є страховиком, а цивільно-правову відповідальність несе у силу ст. 1172 ЦК України, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду під час виконання трудових обов`язків. Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки , відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи , відшкодовується винною особою. ДТП відбулось за участі двох транспортних засобів. Вина працівника ОСОБА_1 у заподіянні збитків іншому учаснику ДТП страхувальнику позивача, ОСОБА_2 , встановлена постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №921/694/20. Відмічає, що до ухвалення даного рішення , інших рішень судів, які б набрали законної сили про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП (заподіяні збитків) не було ухвалено, відповідно вважає, що немає підстав для стягнення заявлених вище сум.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2023 року у справі №921/68/23 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант - 92 870,71 грн. інфляційного збільшення, 24 041,87 грн. 3% річних; в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 35 403 грн. 74 коп. відмовлено; судові витрати в складі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покладено на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Дане рішення, в частині задоволення позовних вимог, мотивоване положеннями ст. 75 ГПК України та ст. ст. 11, 612, 625 Цивільного кодексу України та встановленням обов`язку оплати грошового зобов`язання з виплати 225 875 грн. 96 коп. матеріальної шкоди завданої ДТП згідно вимоги №03/3558 від 17.12.2018 про відшкодування завданої ДТП шкоди і врахуванням того, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику набув права потерпілої сторони в межах здійсненої виплати , а тому позовні вимоги про стягнення 92 870,71 грн. інфляційного збільшення нарахованого за період з 26.12.2018 по 13.07.2022 , 24041,87 грн. 3% річних нарахованих за період з 26.12.2018 по 13.07.2022 задоволено до стягнення.

Щодо стягнення пені в сумі 35 403,74 грн., нарахованої за період з 26.12.2018 по 23.06.2019, то судом першої інстанції відмовлено з підстав того, що на правовідносини , що виникли між сторонами не поширюються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач не є страховиком, а цивільно-правову відповідальність несе в силу ст. 1172 Цивільного кодексу України, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду під час виконання трудових обов`язків.

Відповідач ТОВ «Тернвояж», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- скаржник вказує, що вирішивши спір по суті за відсутності позивача без наданої заяви про розгляд справи за відсутності його представника, суд порушив норми процесуального права ст. ст. 13, 196, 202, 226 ГПК України;

- також відмічає, що посилання суду на скасовані постанови суду у справах про адміністративні правопорушення, як такі, що доводять вину ОСОБА_1 у ДТП вважає грубим порушенням принципу презумпції невинуватості, закріпленого, як у Конституції України, так і норм міжнародного законодавства, практики Європейського суду з прав людини. Відповідно вважає, що інфляційні та 3% річних могли нараховуватись лише за період, що мав місце після ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №921/694/22, якою встановлено вину ОСОБА_1 у заподіянні збитків та визначено грошове зобов`язання відповідача з відшкодування матеріальних збитків. В обґрунтування даного посилається на висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

- щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. то судом, як відмічає скаржник, не взято до уваги доводи відповідача про не співмірність і не розумність цих витрат та безпідставність складових даних витрат не мотивуючи при цьому відхилення тверджень відповідача.

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у даній справі та залишити без розгляду позов ТОВ СК «Альфа-Гарант».

Позивач ТзДВ СК «Гарант», у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що зокрема заяву про розгляд справи без участі представника позивача подано через систему електронний суд і така міститься в матеріалах справи. Щодо вини ОСОБА_1 , то вказує, що даний спір є похідним та закономірним спором після розгляду справи №921/694/20, в якій було розглянуто основну вимогу щодо стягнення відшкодування заподіяного, внаслідок ДТП і постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі №921/694/20 було встановлено, що винуватцем ДТП є працівник ПП «Тернвояж» та стягнуто з останнього грошові кошти у відшкодування шкоди. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №921/694/20 набрала законної сили та ПП «Тернвояж» сплатило відповідні кошти. В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що такі є обґрунтованими та правомірно задоволено частково, з посиланням на п.4 ч.3 ст. 129 ГПК України. Відповідно до цього, просить відмовити ПП «Тернвояж» в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Тернопільської області по справі №921/68/23 залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, б/н від 23.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3585/23 від 24.11.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у справі №921/68/23. Витребувано матеріали справи №921/68/23 в Господарського суду Тернопільської області.

02.01.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали господарської справи №921/38/23.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №921/68/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали від 14.12.2023 про відкриття провадження у справі №921/68/23) до електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у справі №921/68/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

27.01.2018 у с. Микуличин Яремчанської міської ради відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Iveco 391E, реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який станом на момент вчинення ДТП був працівником ПП ТЕРНВОЯЖ.

Транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний № НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-PR\22-523-01017 від 15.09.2017 в ТДВ СК Альфа-Гарант.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер № НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення позивача/страховика суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Видута Д.Ю. (свідоцтво № 1220 від 10.12.2010) 04.04.2018 було складено звіт №32-D/40/5 та висновок про вартість майна №32-D/40/5/0318.

З даних документів вбачається, що вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості, заподіяного власнику майна, застрахований автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження станом на 14.03.2018 складає - 367 706,34 грн., а також зроблено висновок, що станом на 14.03.2018 ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу складає - 104 976,57 грн.

Угодою про передачу права власності на транспортний засіб (залишки транспортного засобу) №05/04/18 від 05.04.2018, позивач, зобов`язався сплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 430 852,53 грн., а останній передати право власності на застрахований автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 позивачу .

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ПП Тернвояж - роботодавця водія ОСОБА_1 , з вини якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/19400043. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

20.06.2018 ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" надіслало на адресу ПрАТ "Страхова група "ТАС" регресну вимогу №03/1774 про виплату суми страхового відшкодування в порядку регресу, у розмірі ліміту за полісом АК/9400043, у відповідь на яку ПАТ "Страхова група "ТАС" на рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №96967 від 14.09.2018 .

17.12.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування завданої, внаслідок ДТП шкоди в сумі 225 875,96 грн.

У відповідь на регресну вимогу про відшкодування завданої шкоди, відповідач листом від 11.01.2019 відмовив у виплаті страхового відшкодування.

В подальшому, постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №921/694/20 постановлено стягнути з Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант 225 875грн 96коп. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 № 921/694/22, констатовано ..вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі №607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20. Однак, вказані постанови скасовувалися апеляційним судом на підставі того, що скасовувалися постанови про закриття кримінального провадження №12018090110000023. А як вбачається з ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення передбачена цим Кодексом, настає, якщо це порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Таким чином скасування постанов міськрайонного суду носило процесуальний характер….

…Позивач здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику, набув права потерпілої особи в межах здійснення виплати в сумі 225 875,96грн (430 852,53грн (фактичні витрати Страховика) 100 000,00грн (виплата страхового відшкодуванн в порядку регресу ПАТ Страхова група ТАС) 104 976,57грн (вартість залишку пошкодженого автомобіля відповідно до висновку про вартість майна № 32-D/40/5/0318 складеного 04.04.2018 = 225 875,96грн).

В подальшому, як вбачається з обставин справи, 13.07.2022 Приватним підприємством ТЕРНВОЯЖ сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант 225 875 грн. 96 коп., лише після того, як позивач звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення, незважаючи на те, що відповідач отримав вимогу про відшкодування шкоди в сумі 225 875 грн. 96 коп. ще в грудня 2018 року, сплатив лише 13.07.2022.

З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання з виплати 225 875 грн. 96 коп. матеріальної шкоди, завданої, внаслідок ДТП, позивачем нараховано відповідачу за період з 26.12.2018 по 13.07.2022 - 92 870грн 71 коп. інфляційного збільшення, 24 041грн 87коп 3% річних та за період з 26.12.2018 по 25.04.2019 35403грн 74 коп. пені.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант - 92 870,71 грн. інфляційного збільшення, 24 041,87 грн. 3% річних; в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 35 403 грн. 74 коп. відмовлено; судові витрати в складі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покладено на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. З даним не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2023 у справі №921/68/23, Західний апеляційний господарським суд керувався наступним:

У відповідності до положень ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків

Відтак, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №921/694/20 встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП був працівником ПП ТЕРНВОЯЖ.

З врахуванням чого, позивач 17.12.2018 звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування завданої, внаслідок ДТП шкоди в сумі 225 875,96 грн., однак відповідачем, таку сплачено лише 13.07.2022 - після винесення постанови Західним апеляційним господарським судом від 15.02.2022 у справі № 921/694/20 .

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі №921/694/20, встановлено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП була неодноразово встановлена постановами міськрайонного суду від 16.04.2018 у справі № 607/5744/18 та від 20.10.2020 у справі № 607/16191/20, а також протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 017057 від 18.09.2020. При цьому, зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, як вірно відмічено судом першої інстанції, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Отже, з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що обов`язок оплати грошового зобов`язання з виплати в сумі 225 875 грн. 96 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, виник у відповідача згідно вимоги №03/3558 від 17.12.2018 про відшкодування завданої, внаслідок ДТП шкоди, оскільки позивач здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику, набув права потерпілої сторони в межах здійсненої виплати, відтак позовні вимоги про стягнення 92 870грн 71 коп. інфляційного збільшення нарахованого за період з 26.12.2018 по 13.07.2022, 24 041грн 87коп 3% річних нарахованих за період з 26.12.2018 по 13.07.2022, підлягають до задоволення.

Поряд з цим, позивачем заявлено вимогу про стягнення 35403,74 грн. пені, нарахованої за період з 26.12.2018 по 03.06.2019, в задоволенні якої відмовлено, з чим погодився позивач, з врахуванням того, що такий не подав апеляційної скарги, щодо даного.

Відмовляючи в задоволенні даної вимоги, суд першої інстанції вказав, що на дані правовідносини не поширюються норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки відповідач не є страховиком, а цивільно-правову відповідальність несе у силу статті 1172 ЦК України, як роботодавець особи, що заподіяла шкоду під час виконання трудових обов`язків. Даного не заперечує скаржник в апеляційній скарзі.

Скаржник, в апеляційній скарзі вказує на порушення процесуальних норм і вважає, що позов повинен бути залишеними без розгляду, з підстав неявки позивача в судові засідання, однак дане спростовується тим, що в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, яке подане через систему електронний суд від 09.07.2023 (а.с.140-141), згідно якого такий просить розглядати справу без його участі; позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Позивач, у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.119-121), просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної правничої допомоги та 2684,00 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

14.05.2019 року між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант та Адвокатським Бюро Грідін і Партнери укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору є надання клієнту професійної правничої допомоги передбаченої цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями дорученнями до цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

Адвокатським бюро «Грідін і Партнери» видано ордер серія АІ №1335272 від 16.01.2023 на представлення інтересів ТзДВ СК «Альфа-Гарант» адвокатом Білиновою А.В.

Сторонами укладено завдання-доручення №208 від 09.01.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019.

В подальшому, сторонами складено детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) від 18.01.2023, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019 (а.с.20), згідно якого вбачається, що такий складено про те, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 адвокат Білинова А.В. за дорученням адвокатського бюро «Грідін і партнери», відповідно до погодженого 09.01.2023 завдання доручення №208 надала ТДВ «Альфа-Гарант» професійну правничу допомогу по страховій справі №СТ/18/2005 у наступних обсягах:

консультація клієнта, щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом відповідно до погодженого завдання-доручення 1 год. 2000,00 грн.-2,5 год. =5000,00 грн.;

підготовчі дії з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин, які випливають із встановлених обставин; визначення правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз та вивчення судової практики; визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання позовної заяви; копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки в суд 2 000,00 грн. 1 год. 5 год. =10000,00 грн. Всього разом 15 000,00 грн. (а.с.20).

Згідно платіжної інструкції №ID-189895 від 10.01.2023, позивачем сплачено АБ «Грідін і партнери» 15 000,00 грн., згідно рах. №217 від 09.01.2023 (за правничу допомогу по договору від 14.05.2019 за завданням дорученням №208 від 09.01.2023 (а.с.21).

14.05.2023 сторонами складено акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 18.01.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019.

У відзиві на позовну заяву, відповідач, щодо витрат на правову допомогу вказував про те, що надання консультацій клієнту, щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом, відповідно до погодженого завдання-доручення протягом 2,5 год. на загальну суму 5000,00 грн. не належить до правової допомоги , оскільки за своїм змістом стосується процесу укладення договору про надання правничої допомоги узгодження істотних умов такого договору, щодо порядку та строків виконання зобов`язання. Щодо вартості підготовчих дій у розмірі 10 000,00 грн. вважає, що така є суттєво завищеною і не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.5 ст.129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши подані позивачем докази в обґрунтування витрат на правові послуги в сукупності з матеріалами справи предметом позову вважає, що такі є співрозмірними та документально обґрунтованими, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Суд першої інстанції врахувавши частково задоволення позову, з врахування пункту 4 частини 3 статті 129 ГПК вказав, що заявлена до стягнення Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до чого правомірно стягнув 11527,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з врахуванням описаного вище, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2023 року у справі №921/68/23.

Відповідно до ч. 1-2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення від 10 жовтня 2023 року у справі №921/68/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у справі №921/68/23 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Тернвояж» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства ТЕРНВОЯЖ, б/н від 23.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3585/23 від 24.11.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у справі №921/68/23 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ПП «ТЕРНВОЯЖ».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №921/68/23 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяО.І. Матущак