Рішення

від 31.10.2023 по справі 754/6745/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3407/23

Справа №754/6745/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2023 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, стягнення аліментів за минулий період-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів та просить стягнути з відповідача:

- аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з дати подання позову та досягнення дітьми повноліття;

- аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий час, а саме за період з 12.01.2022 по 12.05.2023 в розмірі 23 369, 72 грн.;

- аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий час, а саме з 18.02.2022 по 12.05.2023 в розмірі 40 482, 14 грн., а також просить відшкодувати понесені судові витрати.

Вимоги позову обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з серпня 2013 року проживали разом однією родиною, підтримуючи шлюбні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народились діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому 06.01.2015 зареєстрували шлюб. Вказує на те, що з жовтня 2020 року ОСОБА_2 з невідомих причин залишила своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та на неодноразові пропозиції позивача повернутись до нього та дітей не реагувала. З 25.10.2020 тривалий час не цікавилась станом здоров`я дітей, а з народження і по сьогодення саме позивач займається розвитком і забезпеченням дітей. У зв`язку з тим, що сторони мають діаметрально протилежні погляди на сімейне життя, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2021 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. В рамках розгляду Деснянським районним судом м. Києва цивільної справи № 754/15682/20 задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 та визначено місце проживання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з батьком. Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що діти проживали з ним, а мати не брала участі у вихованні та забезпеченні дітей, позивач був вимушений звернутись до суду із заявами щодо стягнення аліментів з відповідача в наказному порядку. Після зазначеного, ОСОБА_2 за перший квартал 2022 року перераховано на утримання дітей 3 093, 01 грн., що є меншою сумою ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому ОСОБА_1 був змушений звернутись до Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з заявами про примусове виконання рішень про стягнення аліментів, внаслідок чого було відкрито виконавчі провадженні № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4. Позивач зауважує, що наприкінці липня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявами про перегляд судових наказів за нововиявленими обставинами, що на думку позивача такими не являються, однак Деснянським районним судом м. Києва 15.09.2022 скасовано судовий наказ по справі № 754/2572/22, а також 17.04.2023 скасовано судовий наказ по справі № 754/425/22.

Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 дізнавшись про відкриття виконавчих проваджень, будучи офіційно працевлаштованою в Управлінні культури Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на посаді бібліотекара на повний робочий день, з метою зменшення надання коштів на утримання спільних дітей, враховуючи, що аліменти стягнуто в частці від доходу боржника, була переведена на неповний робочий день. Зважаючи на вказане, позивач вважає такі дії ОСОБА_2 такими, що спрямовані на ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, позивач звертається до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій формі. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що матеріальне становище ОСОБА_2 дозволяє останній надавати матеріальну допомогу на утримання дітей в заявленому позивачем розмірі. Також, відповідач володіє на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу квартирою АДРЕСА_2 . Окрім вказаного, ОСОБА_2 успадковано разом з сестрою дачний будинок в с Лебедівка Вишгородського району Київської області неподалік від Київського водосховища, та за відомостями, що має позивач, відповідачем вказаний будинок здано в оренду та у зв`язку з зазначеним отримано додатковий дохід до основної заробітної плати. За приблизною оцінкою у відповідності до інформації з веб-сайтів дачний будинок пропонувався до продажу за ціною 38 000 доларів США. Позивач звертає також увагу суду, що у ОСОБА_2 інших неповнолітній дітей немає, немає також на утриманні непрацездатних чоловіка чи батьків, при цьому відповідач працездатна, працевлаштована, має у власності об`єкти нерухомості, та відповідно має можливість забезпечити достойний матеріальний рівень забезпечення дітей, однак діти знаходяться повністю на утриманні позивача за виключенням декількох платежі здійснених відповідачем. ОСОБА_1 зазначає, що середні витрати на дітей на місяць в середньому складають 10 000 грн. включно з продуктами харчування, одягом, витратами на шкільне приладдя, позашкільні заняття ОСОБА_7 англійською мовою, тренування ОСОБА_8 з футболу, дозвілля дітей, лікарські засоби, витрати на оплату комунальних послуг та оплату охорони квартири. Отже, враховуючи найкращі інтереси дітей, позивач визначив розмір аліментів в сумі 2 000 грн. в місяць на кожну дитину, та вважає таку суму достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитину та не вважає таку суму надмірним тягарем для відповідача.

Також ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення аліментів з відповідача за попередній період, обгрунтовуючи вказану вимогу тим, що ОСОБА_1 попередньо було здійснено звернення до суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення аліментів на утримання дітей, однак за наслідками розгляду заяв ОСОБА_2 щодо перегляду за нововиявленими обставинами Деснянським районним судом скасовано судові накази по цивільних справах № 754/2572/22 та № 754/425/22. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 вживались заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 . При цьому, позивач заявляє, що ОСОБА_2 до січня 2022 року взагалі не сплачувала кошти на утримання дітей, а у період з січня 2022 року по травень 2023 року відповідачем було перераховано ОСОБА_1 кошти з січня 2022 року по лютого 2023 року, при цьому більшість платежів було здійснено без зазначення призначення платежу, а у відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.04.2023 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 всі зазначені платежі було зараховано в рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не сплачено жодних коштів на утримання спільного сина - ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 звернувся до суду 12.01.2022, а на утримання ОСОБА_4 - 18.02.2022, то відповідно позивач вважає, що з зазначення цих дат необхідно розраховувати суму аліментів за минулий час з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

22.05.2023 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2023 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2020 року по дату постановлення ухвали про витребування доказів. Також витребувано від Управління культури Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за період з жовтня 2020 року по дату надання відповіді.

Від відповідача до суду 07.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення вимог позову в повному обсязі у зв`язку з наступним. Відповідач вважає позов необґрунтованим та безпідставним, а також звертає увагу на недобросовісну поведінку сторони позивача, яка має умисел вчинення дій з метою завдати шкоду інтересам ОСОБА_2 . Відповідач вказує на те, що останньою було подано до суду окрім позову про розірвання шлюбу, також позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, а також позов про поділ майна подружжя. При цьому, 24.11.2021 Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення та визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 . За результатами перегляду вказаного рішення в апеляційній та касаційній інстанції рішення суду від 24.11.2021 залишено без змін, та набрало законної сили лише 15.09.2022. Відповідач не погоджується з зазначеним рішенням оскільки при його прийнятті базувалось виключно на висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо визначення місця проживання дітей від 23.09.2021, оскільки при затвердженні висновку не було враховано всіх обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 відібрав дітей у відповідача з моменту звернення останньої до судових інстанцій, при цьому перешкоджав матері бачитись з дітьми протягом року. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що до набрання рішенням законної сили тобто до 15.09.2022 у жодної зі сторін не було права на стягнення аліментів, зокрема враховуючи наявний графік участі обох батьків у вихованні дітей. Відповідач зазначає, що діти здебільшого перебувають не з позивачем, а у його матері та сестри. Також звертає увагу на те, що обставину відсутності права на стягнення аліментів до моменту визначення місця проживання дітей вже встановлював Деснянський районний суд м. Києва в ухвалі суду від 22.12.2020 по справі № 754/17290/20. Однак, ОСОБА_1 повторно до завершення судового розгляду справи про визначення місця проживання дітей 12.01.2022 та 18.02.2022 знову звернувся з двома різними заявами про видачу судових наказів окремо щодо кожної дитини, при цьому не вказавши інформації про те, що діти є двійнятами, а отже вказаний факт було приховано заявником. Зважаючи на викладене, судами винесено рішення в порядку наказного провадження про стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі частки від заробітку матері. Відповідач вказує на відсутність доказів ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, а навпаки в рамках виконавчих проваджень з примусового виконання судових наказів з ОСОБА_2 було примусово стягнуто грошові кошти у розмірі 20 390, 95 грн., а також останньою в добровільному порядку перераховувались грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 на утримання спільних дітей зв період з березня 2022 у розмірі 31 446,18 грн. З поміж-іншого відповідач неодноразово зверталась до ОСОБА_1 щодо питання надання реквізитів для перерахунку коштів для дітей, однак позивач не реагував на такі пропозиції. ОСОБА_2 25.05.2023 було подано за місцем роботи заяву про добровільну сплату аліментів. Отже, відповідач розуміє свій обов`язок, не уникає та не ухиляється від утримання дітей. Також відповідачем заперечуються твердження позивача щодо обставин особистого життя сторін, оскільки висловлення позивача дискредитують репутацію ОСОБА_2 . Відповідач зазначає, що відносини між сторонами не склались, а тому шлюб між сторонами було розірвано, а також в судовому порядку вирішувалось питання щодо поділу майна подружжя.

29.06.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній заперечує щодо викладеного ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву. Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 не проживала з дітьми протягом тривалого часу, не цікавилась ними, а також не виявляла наміру забирати дітей. Також вказує, що відповідач через деякий час після переїзду пропонувала позивачу начебто мирне врегулювання конфлікту щодо поділу майна та дітей, зокрема пропонувала помінятись квартирами, оскільки квартира, що належить їй менша від тієї в якій родина проживала разом. Також позивач вважає необґрунтованими та безпідставними заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу незаконної демобілізації позивача. З поміж-іншого, відповідач порушує права позивача, намагається принизити та множить судові спори між сторонами, а при цьому ОСОБА_1 намагається забезпечити дітям достойний рівень життя та стоїть на захисті інтересів дітей у зв`язку з недобросовісною поведінкою матері.

Також позивач не погоджується з твердженням ОСОБА_2 з приводу відсутніх підстав для стягнення аліментів до вирішення питання місця проживання дітей в судовому порядку, оскільки має братись до уваги саме фактичне місце проживання дітей з одним з батьків, а отже, оскільки діти проживали з позивачем, останній був наділений правом звернення до суду. Підтвердженням проживання дітей разом з ОСОБА_1 є також звернення ОСОБА_2 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо участі у вихованні дітей, а тому відповідно ОСОБА_2 цим зверненням підтверджує факт проживання дітей саме з батьком. Окрім іншого позивач вважає, що наявний графік зустрічі матері з дітьми не підтверджує проживання дітей з матір`ю. ОСОБА_1 зауважує, що діти жаліються на те, що під час перебування у матері проводять значну частину часу у гаджетах, при цьому мати спілкується з чоловіками та вживає алкогольні напої, а діти відчувають себе дискомфортно в присутності інших чоловіків, відчувають небезпеку та не хочуть проводити час з ОСОБА_2 у такий спосіб. Отже, позивач вважає, що ОСОБА_2 не має наміру займатись дітьми та приділяти їм належну увагу, а забирає дітей у визначений розпорядженням час не для спільного проведення часу, а для ставлення «галочки» виконання нею батьківських обов`язків. Також позивач ставиться скептично до наданих відповідачем копій квитанцій по сплаті послуг та оплаті продуктів харчування, оскільки ставить під сумнів, що все перераховане було придбано для потреби дітей. Зважаючи на викладене, підтримує вимоги позову в повному обсязі, та просить стягнути аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 2 000 грн. щомісячно на кожну дитину.

Відповідачем 02.08.2023 направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, у відповідності до яких категорично не погоджується з судженнями позивача та вважає, що його твердження базуються на тому, що йому начебто розказали діти та є його особистою думкою. Заперечує також щодо факту зменшення своєї заробітної плати для зменшення суми відрахування аліментних обов`язків, оскільки не вчиняла таких дій, а сама структура її заробітної плати включає в себе посадовий оклад, премії, надбавки за напруженість в роботі, а залежить від того чи перебуває ОСОБА_2 у відпустці, на лікарняному чи на робочому місці. Відповідач також зазначає щодо некоректного підрахунку ОСОБА_1 її середньої заробітної плати за 18 місяців роботи, а отже з її розрахунку середньомісячна заробітна плата складає 8 200 грн., а тому заявлена вимога щодо стягнення аліментів у розмірі 4 000 грн. на двох дітей дорівнює майже половині доходу відповідача, і у випадку задоволення позову в цій частині ОСОБА_2 просто не залишиться коштів на проживання та існування. Відповідач вказує на те, що вона займається дітьми, організовує для них дозвілля в розвиваючих центрах та кіно, а отже твердження позивача не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, та є його власними припущеннями. Також ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у прийнятті відповіді на відзив у зв`язку з пропущеними строками для її подачі, та відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку.

17.08.2023 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив без розгляду у зв`язку з пропущеним процесуальним строком.

19.09.2023 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання ОСОБА_2 про відмову у прийнятті відповіді на відзив, відповідно до яких зазначає, що відзив ним було отримано 23.06.2023, оскільки поштове відправлення за № 0222517577912 було помилково отримано уповноваженою особою Деснянського районного суду м. Києва 08.06.2023. Зважаючи на викладене, при подача відповіді на відзив стороною позивача було дотримано процесуальних строків.

19.09.2023 від представника позивача - адвоката Дубчак Л.С. надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

У зв`язку з надходженням від сторін зауважень щодо порушення процесуальних строків для подання доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи наявний Акт про повернення поштової кореспонденції від 21.06.2023, складений діловодом Лавровою Т.Г. в присутності діловода Басенко Н.С. та судового розпорядника Розпірки Ю.В. про те, що цінний лист від 07.06.2023 за № 7912, що адресований ОСОБА_1 було помилково отримано та зареєстровано канцелярією суду в АСДС № 25682/23 від 08.06.2023. Даний лист повернуто на поштове відділення Київ-225 для направлення належному адресату. Зазначене також підтверджується копією відповіді Акціонерного товариства «УКРПОШТА» на адвокатське звернення адвоката Дубчак Л.С. Також зазначено, що відправлення № 0222517577012 на ім`я ОСОБА_1 вручено адресату 23.06.2023 року під підпис. З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача надіслано відповідь на відзив 28.06.2023 засобами поштового зв`язку.

Враховуючи викладене, стороною позивача в межах п`ятиденного строку подано до суду відповідь на відзив, а отже відсутні підстави для відмови у прийнятті вказаного процесуального документу.

Щодо направлення ОСОБА_2 заперечень на відповідь на відзив від 02.08.2023 варто зауважити, що зазначені заперечення слід залишити без розгляду з огляду на наступне.

Відповідач у поданих запереченнях зазначає, що згідно трекінгу з сайту «Укрпошта» ОСОБА_2 10.07.2023 було отримано відповідь на відзив від 28.06.2023, при цьому заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача подано до суду лише 02.08.2023, а отже зі спливом 5-денного строку.

В ухвалі про відкриття провадження Деснянського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року зазначено … «Відповідач має право в п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження подати суду відзив на позовну заяву та всі наявні в нього докази, які стосуються предмету спору, з одночасним направленням його копії та додатків до нього всім учасникам справи та наданням суду доказів про здійснення вказаних дій, а також в п`ятиденний строк з моменту отримання відповіді на відзив надати суду заперечення на вказану відповідь, з одночасним направленням його копії та додатків до нього всім учасникам справи та наданням суду доказів про здійснення вказаних дій.»

Отже, судом встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам частини третьої - п`ятої ст.178 ЦПК Украни, в якому відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. (ч.2 ст.12 ЦПК України)

Відповідно до п.4 ч.5 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Зважаючи на викладене, зокрема відсутність у запереченнях обгрунтованих причин порушення процесуального строку для їх подачі, а також відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду заперечень відповідача, поданих до суду на відповідь на відзив 02.08.2023. Отже, при розгляді справи по суті, судом не беруться до уваги надані відповідачем міркування та докази, викладені у запереченнях на відповідь на відзив, окрім Довідки про заробітну плату від 27.07.2023, оскільки судом витребовувався зазначений доказ шляхом постановлення і направлення ухвали суду від 25.05.2023 року для виконання.

За змістом п.1 ст.6 ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1.

Сторони мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживають разом з позивачем.

У відповідності до інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА від 20.11.2020, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 22.11.2018.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.11.2021, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2022, визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дитиною комунальних послуг, лікування нескладних захворювань тощо.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з дати подання позову та досягнення дітьми повноліття.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву не погоджується позовними вимогами, при цьому пояснює, що також приймає участь у забезпеченні дітей, оскільки на підставі Розпорядження № 67 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.02.2022 «Про участь матері у вихованні малолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_11 » було визначено порядок спілкування матері ОСОБА_2 з дітьми, відповідно до встановленого графіку:

-щовівторка та щочетверга з 14.00 год. до 20.00 год.;

-перші та треті вихідні місяця з п`ятниці 14.00 год. до неділі 20.00 год.;

-перша половина зимових канікул;

-4 дня (перша половина) весняних канікул;

-3 дня (перша половина) осінніх канікул;

-перша половина літніх канікул - з 01 червня по 15 липня.

Відповідачем надано суду копії квитанцій, що підтверджують сплату послуг, продуктів харчування, оплату дозвілля. При цьому позивач також не заперечує щодо перебування дітей у матері згідно з визначеним графіком.

Відповідно з даними Довідки про заробітну плату, виданої ОСОБА_2 в тому, що вона працює в Бібліотека № 115 Управління культури Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з 17.11.2020 та визначено сукупно розмір заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок у загальному розмірі 310 514, 53 грн. за період з листопада 2020 року по травень 2023 року.

За даними Довідки про заробітну плату від 27.07.2023 за № 39-293, ОСОБА_2 за період з січня 2022 року по липень 2023 року нараховано заробітну плату у розмірі 197 979, 78 грн., з врахуванням відрахувань виплачено заробітної плати 153 546, 28 грн.

Суд, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей є законними та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено, що діти проживають разом із батьком.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо перебування у ОСОБА_2 у приватній власності садового будинку у селі Лебедівка, Вишгородського району, Київської області, що належав її батьку. Вказане спростовується копією Договору про поділ спадщини від 30.08.2021, у відповідності до якого будинок АДРЕСА_3 ветеранів-енергетиків, Дачний кооператив, урочища «Лебедине», після укладення договору переходить у спадщину доньки померлого ОСОБА_13 . Згідно п. 5 Договору у спадщину до доньки померлого ОСОБА_2 переходить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Варто звернути увагу, що відповідачем доведено, що остання приймає участь у вихованні спільних дітей та їх матеріальному забезпеченні. Зокрема, сторонами не заперечується факт перебування дітей у матері на підставі Розпорядження № 67 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.02.2022. При цьому, суд відкидає твердження позивача з приводу того, що діти не бажають спілкуватись з матір`ю, відчувають тривогу поряд з нею та надмірно користуються гаджетами з підстав недоведеності належними доказами таких тверджень.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить 2833 грн.

Також суд враховує, що відповідачем не надано до суду доказів неможливості сплати аліментів в мінімальному рекомендованому розмірі, не надано доказів перебування на її утриманні інших дітей, непрацездатних батьків, тощо.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи часткове, але систематичне перебування дітей у відповідача, їх матеріальне забезпечення, рівень доходу відповідача, суд, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з дати подання позову та досягнення дітьми повноліття.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернулись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останньої від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

З прохальної частини позову вбачається, що позивач при зверненні до суду просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий час, а саме за період з 12.01.2022 по 12.05.2023 в розмірі 23 369, 72 грн., а також стягнути з відповідача аліменти за попередній період на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 18.02.2022 по 12.05.2023 в розмірі 40 482, 14 грн.

Обгрунтовуючи вказану вимогу, позивач з-поміж іншого посилається на існування в минулому факту звернення до суду із заявами про стягнення аліментів на утримання дітей у наказному провадженні.

17.01.2022 Деснянським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 у розмірі частини всіх видів її заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Також, Деснянським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_1 , 21.02.2022 було видано судовий наказ за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів її заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.02.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання виданих судових наказів відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_5 від 12.04.2022 та № НОМЕР_4 від 28.07.2022 в межах яких примусово стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 20 390, 95 грн.

Відповідач, не погоджуючись з такими вимогами зазначала про те, що нею не вчинялось дій щодо ухиленні від сплати аліментів, а навпаки ОСОБА_2 в добровільному порядку перераховувала кошти на утримання дітей.

Відповідач вказує, що внаслідок звернення ОСОБА_1 до суду з двома різними заявами, та приховування інформації щодо ще однієї дитини, судом винесені рішення, за якими з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на двох дітей у загальному розмірі частини заробітку (доходу), всупереч приписам ст. 161 ЦПК України, у відповідності з якими на двох дітей у наказному провадженні може бути стягнуто 1/3 частини заробітку (доходу) боржника.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2023 заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Деснянського районного суду м. Києві задоволено, судовий наказ від 17.01.2022 скасовано, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів відмовлено.

Також, Деснянським районним судом м. Києва від 15.09.2022 скасовано судовий наказ від 21.02.2022.

Згідно з довідкою про заробітну плату ОСОБА_2 від 01.06.2023 № 39-188, заробіток відповідача за період з грудня 2022 року по травень 2023 року складає 81 394, 11 грн. При цьому вбачається, що у лютому - березні 2023 року здійснено відрахування по виконавчому листу у розмірі 10 044 грн.

Також, відповідно до відповіді державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Стрепетової О.С. від 08.05.2023 зазначено, що згідно з розрахунком заборгованості від 05.04.2023 з моменту відкриття виконавчого провадження боржником сплачено аліменти у розмірі 20 390, 95 грн.

У відповідності до заяви про відрахування аліментів на дітей із заробітної плати від 25.05.2023, поданої ОСОБА_2 до директора Управління культури Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Закомірному І.М., ОСОБА_2 просить систематично здійснювати відрахування аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі третини від заробітку.

З поміж-іншого матеріали справи містять копії платіжних доручень від 31.01.2022, 07.03.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 21.11.2022, 29.12.2022, 20.01.2023, 17.02.2023 (а.с.220-227), якими відповідач підтверджує перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні вимоги про стягнення аліментів за минулий час на утримання дітей, оскільки позивач не надав доказів того, що ним вжито заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а також відсутні належні докази, які могли б підтвердити факт ухилення відповідача від сплати аліментів.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Л.С. надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 059, 00 грн., яке обґрунтовано тим, що в межах цивільної справи № 754/6745/23 адвокатом було надано позивачу правничу допомогу, зокрема підготовку та направлення засобами поштового зв`язку адвокатського запиту до Управління культури Деснянської РДА, підготовка та направлення засобами поштового зв`язку адвокатського запиту до Головного управління ДПС у м. Києві, підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів, підготовка проєкту відповіді на відзив.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № 2 від 11.01.2021 року, у відповідності до положень пункту 5.1 Договору Сторони погодили наступний об`єм та вартість правової допомоги: підготовка та направлення засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення адвокатського запиту до Управління культури Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - 1 850 грн.; підготовка та направлення засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення адвокатського запиту до Головного управління ДПС у м. Києві - 1 480 грн., підготовка та подання до Деснянського районного суду м. Києва позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей - 11 100 грн.; підготовка та подання до Деснянського районного суду м. Києва клопотання про витребування доказів - 5 550 грн. Також, згідно пункту 6 Сторони погодили те, що у випадку подання відповідачем відзиву, вартість підготовки відповіді на відзив складатиме 6 000 грн.

Згідно з п. 3 зважаючи на тривалі взаємовідносини сторін, предмет спору в якому сторона-2 надає правову (професійну правничу) допомогу, сторони погодили, що до вартості послуг зазначених у п. 2 Додаткової угоди при виставленні рахунку буде застосовано знижку 50 %.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд, беручи до уваги положення ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення вимог позову, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатами роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат і ринкових цін адвокатських послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в розмірі 6 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та задоволених вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1073, 60 грн., від сплати якого позивач був звільнений відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 141, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 11, 27,104, 105,110, 111, 112, 180, 181,182, 184,191 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, стягнення аліментів за минулий період, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1 500 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з 19 травня 2023 року та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 31.10.2023.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон