Постанова

від 30.09.2024 по справі 754/6745/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/6745/23

головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б.

провадження № 22-ц/824/2839/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, стягнення аліментів за минулий період, -

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідачки на його користь:

аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з дати подання позову та досягнення дітьми повноліття;

аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час, а саме: за період з 12 січня 2022 року по 12 травня 2023 року у розмірі 23 369 грн 72 коп.;

аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час, а саме: з 18 лютого 2022 року по 12 травня 2023 року у розмірі 40 482 грн 14 коп.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з серпня 2013 року проживали разом однією родиною, підтримуючи шлюбні стосунки. 07 липня 2014 у сторін народилися діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому 06 січня 2015 року сторони зареєстрували шлюб.

Вказує, що з жовтня 2020 року ОСОБА_2 з невідомих причин залишила своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на неодноразові пропозиції позивача повернутись до нього та дітей не реагувала. З 25 жовтня 2020 року відповідач тривалий час не цікавилась станом здоров`я дітей, а з народження і по теперішній час саме позивач займається розвитком і забезпеченням дітей.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

У межах розгляду Деснянським районним судом міста Києва цивільної справи № 754/15682/20 задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 та визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком.

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що діти проживали з ним, а мати не брала участі у вихованні та забезпеченні дітей, позивач був вимушений звернутись до суду із заявами щодо стягнення аліментів з відповідача в наказному порядку. Після зазначеного, ОСОБА_2 за перший квартал 2022 року перераховано на утримання дітей 3 093 грн 01 коп., що є меншою сумою ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому ОСОБА_1 звернувся до Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявами про примусове виконання рішень про стягнення аліментів, внаслідок чого було відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4. Наприкінці липня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявами про перегляд судових наказів за нововиявленими обставинами, що на думку позивача такими не являються, однак Деснянським районним судом міста Києва 15 вересня 2022 року скасовано судовий наказ у справі № 754/2572/22, а також 17 квітня 2023 року скасовано судовий наказ у справі № 754/425/22.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 , дізнавшись про відкриття виконавчих проваджень, будучи офіційно працевлаштованою в Управлінні культури Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на посаді бібліотекаря на повний робочий день, з метою зменшення надання коштів на утримання спільних дітей, враховуючи, що аліменти стягнуто в частці від доходу боржника, була переведена на неповний робочий день. Зважаючи на вказане, позивач вважає такі дії ОСОБА_2 такими, що спрямовані на ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, позивач звертається до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій формі.

Позивач вважає, що матеріальне становище ОСОБА_2 дозволяє їй надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у заявленому позивачем розмірі. Також, відповідач володіє на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу квартирою АДРЕСА_2 . Окрім вказаного, ОСОБА_2 успадковано разом із сестрою дачний будинок в с Лебедівка Вишгородського району Київської області неподалік від Київського водосховища, та за відомостями, що має позивач, відповідачем вказаний будинок здано в оренду та отримано додатковий дохід до основної заробітної плати. За приблизною оцінкою відповідно до інформації з веб-сайтів дачний будинок пропонувався до продажу за ціною 38 000 доларів США.

Відповідач не має інших неповнолітній дітей, а також не має на утриманні непрацездатних чоловіка чи батьків. Відповідач працездатна, працевлаштована, має у власності об`єкти нерухомості та відповідно має можливість забезпечити достойний матеріальний рівень забезпечення дітей, однак діти знаходяться повністю на утриманні позивача за виключенням декількох платежі здійснених відповідачем.

Середні витрати на дітей на місяць у середньому становлять 10 000 грн включно з продуктами харчування, одягом, витратами на шкільне приладдя, позашкільні заняття Златослави англійською мовою, тренування ОСОБА_4 з футболу, дозвілля дітей, лікарські засоби, витрати на оплату комунальних послуг та оплату охорони квартири. Отже, враховуючи найкращі інтереси дітей, позивач визначив розмір аліментів у сумі 2 000 грн на місяць на кожну дитину, та вважає таку суму достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитину та не вважає таку суму надмірним тягарем для відповідача.

Також ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення аліментів з відповідача за попередній період, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що ОСОБА_1 попередньо було здійснено звернення до суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення аліментів на утримання дітей, однак за наслідками розгляду заяв ОСОБА_2 щодо перегляду за нововиявленими обставинами Деснянським районним судом скасовано судові накази по цивільних справах № 754/2572/22 та № 754/425/22. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 вживались заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 . При цьому, позивач заявляє, що ОСОБА_2 до січня 2022 року взагалі не сплачувала кошти на утримання дітей, а у період з січня 2022 року по травень 2023 року відповідачем перераховано ОСОБА_1 кошти з січня 2022 року по лютого 2023 року, при цьому більшість платежів було здійснено без зазначення призначення платежу, а відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05 квітня 2023 року у межах виконавчого провадження № 68779485 усі зазначені платежі зараховано у рахунок сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не сплачено жодних коштів на утримання спільного сина - ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 звернувся до суду 12 січня 2022 року, а на утримання ОСОБА_4 - 18 лютого 2022 року, тому відповідно позивач вважає, що з цих дат необхідно розраховувати суму аліментів за минулий час з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з 19 травня 2023 року та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи часткове, але систематичне перебування дітей у відповідача, їх матеріальне забезпечення, рівень доходу відповідача, суд, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з дати подання позову та досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні вимоги про стягнення аліментів за минулий час на утримання дітей судом першої інстанції відмовлено, оскільки позивач не надав доказів того, що ним вжито заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а також відсутні належні докази, які могли б підтвердити факт ухилення відповідача від сплати аліментів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сама по собі наявність розпорядження органу опіки та піклування про участь матері у вихованні дітей не свідчить про те, що вони проживають разом з нею, а графік зустрічей не може бути розцінений як підтвердження проживання дітей разом з матір`ю.

Під час перебування дітей у матері згідно з розпорядженням органу опіки та піклування відповідач не витрачає значних коштів на дітей, не переймається тим, щоб забезпечити їм змістовне дозвілля.

За період з моменту винесення органом опіки та піклування розпорядження від 14 лютого 2022 року по 07 червня 2023 року, тобто більш ніж за 15 місяців, ОСОБА_11 витрачала в середньому менше 700 грн в місяць на двох дітей разом.

Окрім продуктів харчування, позивач повністю забезпечує дітей усім необхідним: одягом, взуттям, канцелярією, ліками (за необхідності), сплачую витрати на оплату гуртків, шкільних екскурсій, утримання житла, в якому діти проживають постійно, несу усі інші необхідні для забезпечення їх гармонійного розвитку витрати.

На думку позивача, сплата аліментів у розмірі 2 000 грн, на кожного з дітей не покладатиме на відповідача значний тягар та є меншою сумою витрат ніж та, яку несе він на утримання дітей, хоч такі витрати мали б розподілятись між батьками рівномірно.

Аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції (1 500 грн на кожну дитину щомісячно), не забезпечуватимуть навіть мінімальних щомісячних потреб дітей, зважаючи на війну, нестійкість економічних показників, зростання цін тощо.

Позивач вказує, що ОСОБА_11 має можливість сплачувати аліменти у розмірі 4 000 грн на двох дітей щомісячно, зважаючи на те, що у вересні 2023 року з її доходу було перераховано 5 941 грн 15 коп. аліментів, у жовтні 2023 року - 4 826 грн 04 коп., у листопаді - 4 826 грн 04 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів за минулий час позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач не виконувала свій обов`язок з утримання дітей, тому він звертався із заявами про видачу судового наказу про стягнення аліментів, які були скасовані за ініціативою саме ОСОБА_11 , адже вона не хотіла платити аліменти на дітей.

Позивач вважає доведеним факт того, що він вжив необхідних заходів для одержання аліментів з відповідача, а саме: звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, однак відповідач ухилялась від сплати аліментів шляхом звернення до суду із заявами про зупинення стягнення та із заявами про перегляд судових наказів за нововиявленими обставинами.

За період з моменту, коли ОСОБА_11 дізналась про відкриття виконавчих проваджень, на утримання спільного сина нею не було сплачено жодних коштів, оскільки всі перераховані нею без будь-якого призначення платежу суми коштів були за заявою ОСОБА_11 включені до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки Златослави від 05 квітня 2023 року ВП 68779485.

Від представника ОСОБА_11 - адвоката Кухарчук А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходилася цивільна справа № 754/15682/20 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишено без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року про визначення місця проживання дітей разом із батьком.

До вирішення питання про визначення місця проживання дітей ОСОБА_1 не мав права на стягнення аліментів, однак позивач до завершення розгляду справи № 754/15682/20 12 січня 2022 року та 18 лютого 2022 року повторно звернувся з двома різними заявами про видачу судових наказів про стягнення аліментів на кожну дитину окремо, не вказавши у таких заявах інформації про те, що дітей двоє і вони двійнята.

У зв`язку з цим Деснянським районним судом міста Києва видано два судові накази №754/425/22 та №754/2572/22 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 по на кожну дитину.

Не погоджуючись із виданими судовими наказами, ОСОБА_2 звернулася із заявами про перегляд прийнятих рішень, оскільки за результатами поданих двох заяв, у яких ОСОБА_1 зазначена неправдива інформація, ухвалені судові рішення про більший розмір аліментів ніж передбачений чинним законодавством України.

На виконання винесених наказів були відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_4 та НОМЕР_5, у межах яких із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 примусово стягнуто грошові кошти у розмірі 20 390 грн 95 коп., що підтверджується довідкою про стягнення аліментів виданою державним виконавцем Стрепетовою О.С. від 08 травня 2023 року.

Окрім стягнутих у примусовому порядку сум, ОСОБА_2 сплачувала добровільно на користь ОСОБА_1 добровільно грошові кошти у загальному розмірі 12 048 грн 24 коп.

Вказує, що із заробітної плати відповідача у добровільному порядку стягуються аліменти, що підтверджується довідкою про заробітну плату № 102/42-65 від 08 лютого 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 з січня 2023 року по січень 2024 року виплатила аліменти у розмірі 48 033 грн 19 грн.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 754/14423/20 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 січня 2015 року (а.с. 122-125 т. 1).

Рішення набрало законної сили 16 квітня 2021 року.

Сторони мають спільних дітей:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 23 т. 1);

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 22 т. 1).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі № 754/15682/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 133-171 т. 1).

Відповідно до інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА від 20 листопада 2020 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 листопада 2018 року (а.с. 24-25 т. 1).

25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Директора Управління культури деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, у якій вона просила починаючи із заробітної плати за червень 2023 року систематично здійснювати відрахування аліментів на двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із її заробітної плати у розмірі 1/3 частини (а.с. 231 т. 1).

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 лютого 2022 року № 67 «Про участь матері у вихованні малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 » визначено порядок спілкування матері ОСОБА_2 з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до встановленого графіку:

щовівторка та щочетверга з 14.00 год. до 20.00 год.;

перші та треті вихідні місяця з п`ятниці 14.00 год. до неділі 20.00 год.;

перша половина зимових канікул;

4 дня (перша половина) весняних канікул;

3 дня (перша половина) осінніх канікул;

перша половина літніх канікул - з 01 червня по 15 липня (а.с. 30 т. 2).

Відповідно до довідки про заробітну плату від 01 червня 2023 року, ОСОБА_2 працює в Бібліотеці № 115 Управління культури Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з 17 листопада 2020 року на посаді бібліотекаря та її заробіток за період з грудня 2022 року по травень 2023 року включно становить 81 394 грн 11 коп. (а.с. 43 т. 2).

Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт», ОСОБА_1 працює у ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт» на посаді директора та загальна сума20 його доходу за період з 01 травня 2020 року по 31 жовтня 2020 року становить 44 000 грн (а.с. 42 т. 2).

17 січня 2022 року Деснянським районним судом міста Києва видано судовий наказ № 754/425/22 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 27-28 т. 1).

21 лютого 2022 року Деснянським районним судом міста Києва видано судовий наказ № 754/2572/22 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 29 т. 1).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року у справі №754/425/22 скасовано судовий наказ, виданий 17 січня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину відмовлено (а.с. 67-68 т. 1).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі №°754/2572/22 скасовано судовий наказ, виданий 21 лютого 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину відмовлено (а.с. 206-209 т. 1).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.

За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він повністю забезпечує дітей усім необхідним: харчуванням, одягом, взуттям, канцелярією, ліками (за необхідності), сплачує витрати на оплату гуртків, шкільних екскурсій, утримання житла та ін., а аліменти у розмірі визначеному судом першої інстанції не забезпечуватимуть навіть мінімальних щомісячних потреб дітей.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду визначено місце проживання малолітніх дітей разом із батьком, а розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації визначено порядок спілкування матері ОСОБА_2 з дітьми та встановлено графік, за яким діти перебувають з матір`ю:

щовівторка та щочетверга з 14.00 год. до 20.00 год.;

перші та треті вихідні місяця з п`ятниці 14.00 год. до неділі 20.00 год.;

перша половина зимових канікул;

4 дня (перша половина) весняних канікул;

3 дня (перша половина) осінніх канікул;

перша половина літніх канікул - з 01 червня по 15 липня.

Сторони не заперечують, що діти перебувають із матір`ю у час відповідно до зазначеного графіку, а в решту часу - за батьком.

За таких обставин, враховуючи положення статей 182-185, 191 СК України та спільний обов`язок батьків матеріально утримувати дітей до повноліття, встановивши, що малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за графіком, визначеним розпорядженням районної державної адміністрації, перебувають із матір`ю, однак проживають разом із батьком, апеляційний суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір аліментів на дітей, питання про стягнення якого порушується позивачем у розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Щодо стягнення аліментів за минулий час.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що вжив заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; ухилення відповідача від надання утримання дитині.

При цьому під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів.

На обґрунтування позовної вимоги про стягнення аліментів за минулий час за період з 18 лютого 2022 року по 12 травня 2023 року ОСОБА_1 посилається на те, що за його заявами судом видано два судових накази про стягнення з відповідача аліментів по частини доходів відповідача на кожну дитину, а за заявами ОСОБА_2 про перегляд судових наказів за нововиявленими обставинами ці судові накази були скасовані судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з частиною 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 170 ЦПК України також передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналіз вищезазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що стаття 105 ЦПК України визначає право боржника звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу, однак зазначена норма не поширюється на аліментні зобов`язання.

У разі незгоди з судовим наказом про стягнення аліментів боржник має право звернутися до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 4 розділу V ЦПК України 2004 року, або з позовом про зменшення розміру аліментів, якщо судовий наказ видано відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 Деснянським районним судом міста Києва видано два судові накази: № 754/425/22 та № 754/2572/22 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі по 1/4 частині на кожну дитину від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі №°754/2572/22 скасовано судовий наказ, виданий 21 лютого 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину відмовлено (а.с. 206-209 т. 1).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року у справі №754/425/22 скасовано судовий наказ, виданий 17 січня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину відмовлено (а.с. 67-68 т. 1).

Скасовуючи указані судові накази, суд виходив з того, що сторони мають двох малолітніх дітей, а заявником не було зазначено у заяві про видачу судового наказу про наявність другої дитини. З аналогічною заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів він звернувся до суду і на утримання другої дитини. При цьому у кожній заяві ним було вказано про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), про що і було видано 2 судові накази.

Таким чином, оскільки законом визначено особливий порядок оскарження судових наказів про стягнення аліментів, з урахуванням підстав, з яких судом були скасовані судові накази про стягнення аліментів на дітей, апеляційний суд вважає, що факт того, що ОСОБА_2 скористалася своїм правом та звернулася до суду із заявою про перегляд судових наказів за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 4 розділу V ЦПК України 2004 року, за встановлених у цій справі обставин, не можна вважати діями, спрямованими на ухилення від сплати аліментів.

Крім того, апеляційний суд враховує, що 25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до директора Управління культури деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, у якій вона просила починаючи із заробітної плати за червень 2023 року систематично здійснювати відрахування аліментів на двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із її заробітної плати у розмірі 1/3 частини (а.с. 231 т. 1).

З довідки про заробітну плату ОСОБА_2 від 01 червня 2023 року № 39-188 вбачається, що у лютому-березні 2023 року здійснено відрахування за виконавчим листом у розмірі 10 044 грн (а.с. 43 т. 2).

Відповідно до відповіді державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Стрепетової О.С. від 08 травня 2023 року зазначено з моменту відкриття виконавчого провадження боржником сплачено аліменти у розмірі 20 390 грн 95 коп.

Доказів на підтвердження здійснення повороту виконання грошових коштів, стягнутих на підставі скасованих судових наказів матеріали справи не містять.

У матеріалах справи наявні квитанції на підтвердження добровільної сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів (а.с. 220-227 т. 1):

квитанція на суму 993 грн 01 коп. від 31 січня 2022 року №ТБ212288

платіжне доручення на суму 1 010 грн від 07 березня 2022 року № Р24АР24А2061131671С6020;

платіжне доручення на суму 1 000 грн від 31 березня 2022 року № Р24АР24А2124488365С6202;

платіжне доручення на суму 1 005 грн 03 коп. від 30 квітня 2022 року № Р24АР24А2208701803с6257;

квитанція на суму 2 010 грн 05 коп. від 21 листопада 2022 року № Р24АР24Л516341116D14227;

квитанція на суму 2 010 грн 05 коп. від 29 грудня 2022 року № Р24АР24А663313552D58334;

квитанція на суму 2 010 грн 05 коп. від 20 січня 2023 року №P24AP24A743693806D52092;

квитанція на суму 2 010 грн 05 коп. від 17 лютого 2023 року № P24AP24A850231266D79609.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення аліментів за минулий час на утримання дітей, оскільки позивачем не доведено факт ухилення відповідача від сплати аліментів.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, що рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів на дітей не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на неповнолітніх дітей з 1 500 грн на кожну дитину щомісячно на 2 000 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2023 року позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому він просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 059 грн (а.с. 164-167 т. 2).

До указаного клопотання позивачем додано документ, що підтверджує надіслання клопотання і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - відповідачу, а саме: опис вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 194 т. 2).

Відповідач, яка отримала копію указаного клопотання та доданих матеріалів та яка була обізнана про порушенням позивачем питання про стягнення з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 16 059 грн, не заявила про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, надано засвідчені копії:

договору про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року № 2, укладеного між Адвокатським бюро Лесі Дубчак та Сингаєвським Я.В.;

додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року № 2, якою продовжено дію договору до 31 грудня 2023 року;

додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року № 2, якою погоджено вартість правової допомоги адвоката;

рахунок від 26 травня 2023 року;

платіжна інструкція про сплату на користь Адвокатського бюро Лесі Дубчак 10 059 грн, призначення платежу: «Оплата за надання правової допомоги, ОСОБА_1 »;

акт про надання послуг від 30 травня 2023 року № 1 на суму (з урахуванням знижки) 10 059 грн;

платіжна інструкція про сплату на користь Адвокатського бюро Лесі Дубчак 6 000 грн, призначення платежу: «підготовка проекту відповіді на відзив ОСОБА_2 у справі про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей за минулий час»;

акт про надання послуг від 13 липня 2023 року № 2 на суму 6 000 грн.

Враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу та покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції та задоволено одну із двох позовних вимог ОСОБА_1 , на його користь з ОСОБА_2 підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 8 029 грн 50 коп. (16 059 : 2).

Також з ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 грн 40 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину, починаючи з 19 травня 2023 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 8 029 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 грн 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська