Рішення

від 26.10.2023 по справі 641/6260/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/3577/2023 Справа № 641/6260/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - суддіМаньковської О.О., за участю секретаря судових засідань Литвиненко А.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 10000000,00 грн., судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач вказав,що міжним та ОСОБА_2 16.12.2022було укладенодоговір позикина загальнугрошову сумув розмірі10000000(десятьмільйонів)грн.Факт укладеннядоговору позики,а такожотримання грошовихкоштів ОСОБА_2 підтверджується самимдоговором.Відповідно доп.10договору,Позичальник таПозикодавець домовилисьпро укладанняцього договору,як додатковогодо договорупозики від16.11.2022року таукладеного відповіднодо ньогодоговору заставитранспортних засобіввід 16.11.2022,в якостізабезпечення умоввиконання поверненняпозики Позичальникомза вищезазначенимидоговорами позики.Згідно зп.1договору,відповідач ОСОБА_2 бере вборг упозивача ОСОБА_1 грошові коштив розмірі10000000грн,які зобов`язуєтьсяповернути до16.09.2023.Пунктом 2договору,визначено,що платіжповинен бутиздійснений вм.Харкові.Відповідно доп.4договору,якщо Позичальникне виплатитьпозичені Позикодавцем гроші до зазначеного строку, тоді Позикодавець має право пред`явити цей договір до стягнення шляхом пред`явлення позову до суду. 20.09.2023 на адресу боржника позивачем була направлена Вимога про повернення грошових коштів в повному обсязі, строком до 27.09.2023. 25.09.2023 позивач отримав відповідь на Вимогу від ОСОБА_2 , в якій він зазначив про неможливість повернення позичених у позивача грошових коштів, ані зараз, ані у найближчий час. Станом на дату подання позовної заяви відповідачем заборгованість в розмірі 10000000 грн не погашена. Таким чином, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач до суду не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову щодо стягнення з нього заборгованості за договором позики в розмірі десять мільйонів гривень.

Враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та за наявності заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, суд встановив наступне.

Так,положеннями ст.1046ЦК Українивизначено,що задоговором позикиодна сторона(позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з договору позики, укладеного 16.12.2022 року, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 10000000,00 (десять мільйонів) гривень із строком виплати до 16.09.2023 року. Грошові кошти ОСОБА_2 отримані в повному обсязі 16.12.2022 року в сумі, визначеній у договорі.

Тож, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з 16.12.2022 року. На вимоги позивача до моменту звернення із даною позовною заявою до суду, тобто до 29.09.2023 року, й до теперішнього часу грошові кошти не повернуті відповідачем у строк, визначений у договорі позики від 16.12.2022 року.

Відповідно до п. 10 договору, Позичальник та Позикодавець домовились про укладання цього договору, як додаткового до договору позики від 16.11.2022 року та укладеного відповідно до нього договору застави транспортних засобів від 16.11.2022, в якості забезпечення умов виконання повернення позики Позичальником за вищезазначеними договорами позики (а.с.5).

20.09.2023 на адресу боржника позивачем була направлена Вимога про повернення грошових коштів в повному обсязі, строком до 27.09.2023 (а.с.10)

22.09.2023 відповідачем на адресу позивача направлена відповідь на Вимогу, в якій відповідач зазначив про неможливість повернення позичених у позивача грошових коштів(а.с.7-9)

Відповідно до ст. 1046,1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи, що між позивачем та відповідачем вчинений правочин, згідно якого виникли правовідносини з 16.12.2022 року, пов`язані з укладенням договору позики, на підтвердження якого наданий договір позики, відповідно до якого позичальником підтверджено отримання від позикодавця грошової суми за вказаним договором та строк їх повернення позикодавцеві, а також, враховуючи, що грошові кошти не були повернуті у визначений в договорі позики строк, тому позовна вимога щодо стягнення боргу в розмірі 10000000,00 грн. підлягає задоволенню.

За правилами статей12,81 ЦПК Українироку кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістомстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Питання про стягнення судових витрат вирішити в порядку ст. 141ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 546, 572, 574, 610, 611, 615, 625, 626, 628, 631, 638, 1048 і 1054ЦК України, ст.ст.258,259,263,264,265,268,281,282,284,288,289,352,354і355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 16.12.2022 року в розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн. 00 коп. та суму судового збору в розмірі 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. О. Маньковська