Рішення

від 03.11.2023 по справі 440/10226/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10226/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Пришибське" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Пришибське", у якій просить стягнути з Комунального підприємства "Пришибське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 61086,13 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2022 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарську санкцію у сумі 61086,13 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Копія ухвали суду від 25 липня 2023 року про відкриття провадження у цій справі надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та вручена адресату 22 серпня 2023 року.

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував посиланням на те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила 9 осіб, а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складала 2 особи. Втім вказані відомості не були відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Відповідно, Комунальним підприємством "Пришибське" у 2023 році подано уточнюючий розрахунок за 3 квартал 2022 року з вірним відображенням працевлаштованих осіб з інвалідністю. А відповідно до поданої звітності за 4 квартал 2022 року вказані особи з інвалідністю, що працювали на підприємстві наприкінці 2022 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік позивач міг надіслати підприємству лише після проведення перевірки, оскільки отримана відповідачем від Пенсійного органу України інформація містила ознаки порушень підприємством законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, що є підставою для проведення перевірки підприємства на предмет таких порушень. Однак позивачем не надано доказів проведення відповідної перевірки. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази складення Розрахунку з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Також розрахунок на адресу підприємства надіслано з порушенням строку, визначеного у статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" лише 17.04.2023, а не як того вимагає Закон №875-ХІІ до 10.03.2023. В той же час, реквізити для сплати вказаної санкції надіслано засобами електронного зв`язку 20.04.2023 з терміном сплати до 18.04.2023. Відтак, дії позивача на предмет правомірності та законності створення та надіслання вказаного розрахунку можуть і повинні бути перевірені судом. Поряд з цим, оскільки підприємством в 2022 році були створені робочі місця для осіб з інвалідністю та працевлаштовано дві особи з інвалідністю, дії позивача щодо складення розрахунку та застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій вчинені протиправно.

Ухвалою суду від 03.11.2023 відмовлено Комунальному підприємству "Пришибське" у прийнятті до спільного розгляду зустрічного позову Комунального підприємства "Пришибське" до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання дій протиправними з первісним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Пришибське" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та повернуто зустрічний позов заявнику без розгляду.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносин.

Учасниками справи не заперечується, що Комунальне підприємство "Пришибське" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36133289.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Комунальному підприємству "Пришибське" нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2022 рік: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 1099550,25 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 122172,25 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02) одиниць 0,00; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 61086,13 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21 березня 1991 року /надалі Закон №875-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Частиною першою статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" /надалі - Закон №5067-VI/ роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520 та чинним до 07 липня 2022 року, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

07 липня 2022 року набрав чинності Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджений наказом Міністерства економіки України 12 квітня 2022 року № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за № 565/37901.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, із положень наведених норм слідує, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю. До обов`язків суб`єкта господарювання належить створення відповідних робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю або надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідних робочих місць, а доказом інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю - звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному відповідним наказом Міністерства.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18, від 24 березня 2021 року у справі №440/2371/19.

Таким чином, відповідач, який є роботодавцем з середньообліковою кількістю штатних працівників у 2022 році - 9 осіб, зобов`язаний був створити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для її працевлаштування.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на створення у 2022 році робочих місць для осіб з інвалідністю, однак до відзиву на позовну заяву документальних доказів на підтвердження зазначеної обставини останній не надає.

Поряд з цим, матеріали справи не містять й доказів інформування підприємством державної служби зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Так, згідно інформації, зазначеної у листі Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості від 16.08.2023 №16/50/1338-23, протягом 2022 року Комунальним підприємством "Пришибське" (ЄДРПОУ 36133289) звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю не надавалися.

Частинами першої - п`ятою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

У постанові від 24 березня 2021 року у справі №440/2371/19 Верховний Суд зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування відповідної категорії працівників, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Статтею 217 Господарського кодексу України /надалі - ГК України/ передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тож адміністративно-господарські санкції, що передбачені Законом №875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У спірному випадку у відзиві на позовну заяву в якості підстави щодо недопущення підприємством господарського правопорушення зазначено, що у серпні 2022 року та у вересні 2022 року підприємством були працевлаштовані дві особи з інвалідністю, а саме, у серпні 2022 року працевлаштований ОСОБА_1 , якому згідно з пенсійним посвідченням встановлено 3 групу інвалідності, та у вересні 2022 року - ОСОБА_2 , який також має 3 групу інвалідності.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, згідно з наказом Комунального підприємства "Пришибське" від 12.08.2022 №130 прийнято на роботу різноробочим ОСОБА_1 з 15.08.2022. Вказана особа відповідно до пенсійного посвідчення є особою з інвалідністю 3 групи.

У подальшому, наказом Комунального підприємства "Пришибське" від 15.09.2022 №141 ОСОБА_1 з 16.09.2022 звільнено з посади та відповідно до наказу підприємства від 16.09.2022 №142 останнього прийнято на роботу за сумісництвом з 19.09.2023 на умовах неповного робочого дня.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відтак, з викладеного слідує, що протягом 2022 року вказана особа з інвалідністю ( ОСОБА_1 ) пропрацювала на підприємстві як працівник за основним місцем роботи лише 1 місяць.

Поряд з цим, судовим розглядом встановлено, що наказом по підприємству від 02.09.2022 №139 прийнято на роботу водієм автобуса ОСОБА_2 , який відповідно до пенсійного посвідчення є особою з інвалідністю 3 групи.

Отже, наведене свідчить про те, що протягом 2022 року вказана особа з інвалідністю ( ОСОБА_2 ) пропрацювала на підприємстві як працівник за основним місцем роботи лише 4 місяці (вересень-грудень 2022 року).

Вказані обставини позивачем не спростовано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що підприємством у 2022 році було забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю лише протягом 5 місяців року (серпень-грудень 2022 року), в решті ж місяців 2022 року (січень-липень 2022 року) підприємством не було забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є порушенням Закону №875-ХІІ та тягне за собою настання наслідків у вигляді сплати у встановлений законом строк відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до суду доказів проведення перевірки у передбаченому статтею 19 Закону №875-ХІІ порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, статтею 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (в редакції станом на лютий 2023 року).

Предметом проведення перевірки, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, статтею 19 Закону №875-ХІІ визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

29 березня 2023 року набрав чинності Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10 березня 2023 року N 14-2, що визначає процедуру надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Згідно з пунктами 2, 3 та 4 цього Порядку надання інформації з реєстру застрахованих осіб здійснюється на центральному рівні в електронній формі за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року N 14-2, щоквартально до 25 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, наростаючим підсумком в розрізі місяців. Суб`єктами інформаційного обміну є: Пенсійний фонд України; Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Пенсійний фонд України з реєстру застрахованих осіб надає інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Крім того, 17 березня 2023 року набрав чинності Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10 березня 2023 року N 14-1, наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10 березня 2023 року № 17, який визначає механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Аналіз положень Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю в сукупності з положеннями статей 19-20 Закону №875-ХІІ дає суду підстави для висновку, що надсиланню Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону, не має в обов`язковому порядку передувати проведення перевірки органами Держпраці підприємств, установ, організацій, що використовують найману працю, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону №875-ХІІ.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на порушення позивачем порядку складення та строку направлення на адресу відповідача розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, як на самостійну підставу для звільнення підприємства від відповідальності згідно із Законом №875-ХІІ, судом оцінюються критично, оскільки порушення порядку складення та строку направлення позивачем розрахунку жодним чином не спростовують фактичне незабезпечення виконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в січні-липні 2022 року, не звільняє підприємство від обов`язку самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ, а відтак не може слугувати самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач жодних належних доказів відсутності в його діях складу правопорушення в частині невиконання вимог Закону №875-ХІІ протягом січня-липня 2022 року до суду не надав.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в січні-липні 2022 року підприємство повинно було сплатити у встановлений законом строк адміністративно-господарську санкцію в сумі 35633,58 грн (61086,13 грн : 12 х 7 місяців).

Разом з тим, доказів сплати підприємством вказаної суми у добровільному порядку на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач, який є суб`єктом владних повноважень, витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Європейська, буд. 49, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 13937406) до Комунального підприємства "Пришибське" (вул. Центральна (Леніна), буд. 29, с. Пришиб, Кременчуцький район, Полтавська область, 39750, ідентифікаційний код 36133289) про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Пришибське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 35633,58 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять три гривні п`ятдесят вісім копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава