Рішення

від 03.11.2023 по справі 440/7990/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/7990/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі також позивач) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (надалі - відповідач; ПрАТ ЛОЗ "Миргородкурорт"), яка зареєстрована канцелярією суду 19.06.2023 за вх.№35215/23, про стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції у розмірі 152291 грн. 14 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2022 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 26-35/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила: по головному підприємству Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - 7 осіб, по філії Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "СКК "Миргород" - 305 осіб, по філії Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БПКГ" - 51 особа. Загальна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу по головному підприємству та його відокремлених підрозділах за 2022 рік становила 363 особи. Пояснює, що у 2022 році у філіях Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" особи з інвалідністю займали загалом 27 робочих місць. Відповідач вважає, що у даному випадку відсутнє порушення, за яке законодавством передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки на підприємстві, що в силу статті 62 Господарського кодексу України є юридичною особою та може створювати філії без створення юридичної особи, були створені робочі місця для інвалідів у кількості, визначеній законом, які були зайняті у 2022 році особами з інвалідністю. Крім того, відповідач зазначає, що середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу по головному підприємству ПрАТ ЛОЗ "Миргородкурорт" становила у 2022 році 7, а не 8 осіб, оскільки 1 працівник перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 1 працівник є внутрішнім сумісником та 1 працівник є зовнішнім сумісником, тому ці працівники не мали враховуватися при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників.

27 липня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 1 а.с. 124/, у якій представник позивача зазначає, що отримання Фондом інформації, що була виправлена роботодавцем після закінчення звітного періоду законодавством не передбачено. Вважає, що лист Мінсоцполітики від 14.08.2007 №100/6-367 не підлягає врахуванню, оскільки він носить роз`яснювальний та рекомендаційний характер. Вказує, що юридичні особи, їх філії визначаються законом як окремі самостійні суб`єкти, які мають виконувати норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати адміністративно-господарські санкції.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2023 року витребувано докази від відповідача.

02 листопада 2023 року до суду від відповідача надійшли витребувані документи.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) зареєстроване як юридична особа 29.11.2002 та має такі відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 11-14/.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю нараховано Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" суму адміністративного-господарських санкцій за 2022 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 2436658,26 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 304582,28 грн.; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02), одиниць 0; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 152291,14 грн. /а.с. 3/.

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023, що підтверджено квитанцією від 17.04.2023 /зворот а.с. 3/.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

За приписами частини 6 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 10, 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

За приписами частин 1, 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною 3 статті 17 Закону № 875-ХІІ передбачено, що відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції, чинній станом на 01 січня 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX (набула чинності 06 листопада 2022 року) частину третю статті 18 викладено в такій редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі за текстом - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12 квітня 2022 року).

Відповідно до пункту 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 21 вересня 2022 року № 2622-IX (набрання чинності 29 жовтня 2022 року) абзац третій пункту 4 статті 50 Закону №5067-VI доповнено реченням такого змісту: "Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення".

Наказом Міністерства економіки від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання (набрав чинності 07 липня 2022 року) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, та передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником; роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна; первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії); уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо (пункти 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Порядком № 316 (до 07.07.2022) та Порядком №827-22 (із 07.07.2022); звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18, від 24 березня 2021 року у справі № 440/2371/19.

Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як випливає з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, четвертої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Статтею 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

За приписами частин 1, 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, філії не є юридичними особами, а отже, філії не підпадають під поняття підприємства, натомість, входять до складу підприємства, яким вони створені.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) зареєстроване як юридична особа 29.11.2002 та має такі відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 11-14/.

Оскільки за приписами Закону № 875-XII саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, та саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, - норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю має бути розрахований саме для підприємства - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) до складу якого входять його відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД", та середня кількість працівників якого у 2022 році становила 363 особи /том 1 а.с. 51/, тоді як позивач у порушення вимог статті 19 Закону № 875-XII розрахував норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виходячи з кількості середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб, чим порушив вимоги статті 19 Закону № 875-XII.

Слід також зазначити, що Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" подано до контролюючого органу уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, у яких уточнено середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період по основному підприємству: за 1 квартал 2022 року - 7 осіб /том 1 а.с. 93-95/, за 2 квартал 2022 року - 7 осіб /том 1 а.с. 102-104/, за 3 квартал 2022 року - 7 осіб /том 1 а.с. 111-113/.

А отже, середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік по Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" без урахування кількості штатних працівників його філій становила 7 осіб, а не 8 осіб як зазначає позивач.

Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2022 середня кількість працівників Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" з урахуванням його філій складає 363 особи, а отже, в силу приписів статті 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто (363 особи *4%)=15 осіб.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи /том 1 а.с. 138-251, том 2 а.с. 1-100/, що протягом всього 2022 року у Приватному акціонерному товаристві лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) до складу якого входять його відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД" були працевлаштовані такі особи з інвалідністю: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , 13) ОСОБА_13 , 14) ОСОБА_14 , 15) ОСОБА_15 , 16) ОСОБА_16 , 17) ОСОБА_17 , 18) ОСОБА_18 , 19) ОСОБА_19 , 20) ОСОБА_20 , 21) ОСОБА_21 , 22) ОСОБА_22 , 23) ОСОБА_23 , 24) ОСОБА_24 , 25) ОСОБА_25 , 26) ОСОБА_26 .

З огляду на викладене вище, на підприємстві відповідача протягом всього періоду з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно працювало 26 осіб з інвалідністю, а тому доводи позивача про не виконання підприємством - Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, є помилковими та спростовані належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, у Приватному акціонерному товаристві лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) до складу якого входять його відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД" у 2022 році були працевлаштовані також особи з інвалідністю, які відпрацювали не повний 2022 рік: ОСОБА_27 (до 25.10.2022), ОСОБА_28 (до 04.04.2022), ОСОБА_29 (до 07.07.2022), ОСОБА_30 (до 20.07.2022), ОСОБА_31 (до 15.08.2022), ОСОБА_32 (до 24.08.2022), ОСОБА_33 (до 14.04.2022), ОСОБА_34 (до 14.06.2022), ОСОБА_35 (до 15.12.2022), ОСОБА_36 (до 23.09.2022), ОСОБА_37 (до 10.01.2022), ОСОБА_38 (до 11.04.2022), ОСОБА_39 (до 12.09.2022).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач - суб`єкт владних повноважень у цій справі не довів наявності підстав, передбачених законом, для застосування до відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" адміністративно-господарських санкцій в сумі 152291,14 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції у розмірі 152291 грн. 14 коп. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ідентифікаційний код 13937406, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437, вул. Гоголя, 112, м. Миргород, Полтавська область, 37600) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич