Постанова

від 25.03.2024 по справі 440/7990/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 р. Справа № 440/7990/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 03.11.23 по справі № 440/7990/23

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту ПОВ ФСЗОІ, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» (далі по тексту ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт», відповідач), в якому просило суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (код ЄДРПОУ 02649437, 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 112) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції у розмірі 152291 грн. 14 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправне невиконання відповідачем встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII) нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2022 року, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 152291,14 грн. за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю.

Вказав, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 440/7990/23 у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ідентифікаційний код 13937406, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» (ідентифікаційний код 02649437, вул. Гоголя, 112, м. Миргород, Полтавська область, 37600) про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 440/7990/23 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» код ЄДРПОУ: 02649437, про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги відділення задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність нарахування адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог ст.ст. 19, 20 Закону № 875-XII, на підставі даних, наданих Пенсійним фондом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які сформовані згідно з поданою ПрАТ «Миргород» звітності по формі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 липня 2022 року № 189) за 2022 рік, та не містили інформації про працевлаштування осіб з інвалідністю. Вважає, що судом першої інстанції не враховано скорочення термінів, які зазначені у ч.2 ст.1 Закону № 875-XII, а тому зроблено хибний висновок про те, що суб`єктами відповідальності можуть бути лише юридичні особи. Оскільки облік результатів фінансової та господарської діяльності ведеться окремо структурними підрозділами, філіями, врахування ПрАТ «Миргородкурорт» показників працюючих осіб з інвалідністю двох інших суб`єктів (філій), які ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, є таким, що суперечить вимогам закону.

Так, філії ПрАТ ЛОЗ «МИРГОРОДКУРОРТ» - «Багатогалузеве підприємство комунального господарства» та санаторно-курортний комплекс «Миргород» окремо звітували по формі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. При цьому, відповідно до поданих звітів, філії виконали норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для нарахування санкцій.

Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти аргументів першого відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вказує, що посадовими особами Полтавського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишено поза увагою той факт, що в структуру ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» (код ЄДРПОУ 02649437) входять філія ПрАТ «Миргородкурорт» - «Санаторно-курортний комплекс «Миргород» (далі по тексту філія «СКК «Миргород»), код ЄДРПОУ 25162005 та філія ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» - «Багатогалузеве підприємство комунального господарства» (далі по тексту - філія «БПКГ»), код ЄДРПОУ 05434358, які згідно із положеннями ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) не є юридичними особами, натомість входять до складу підприємства, яким вони створені. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що саме юридична особа відповідає за виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, що узгоджується із висновком Міністерства праці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів, викладеному у листі від 14.08.2007 № 1/6-367 «Щодо розподілу обов`язків між головним підприємством та його відокремленими підрозділами». Так, головне підприємство може самостійно прийняти рішення щодо виконання 4% нормативу або за рахунок головного підприємства, або за рахунок тільки відокремлених підрозділів, або за рахунок як головного підприємства, так і за рахунок відокремлених підрозділів пропорційно працюючим на них працівникам.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила по головному підприємству - ПрАТ «Миргородкурорт» - 7 осіб, по філії «СКК «Миргород» - 305 осіб, по філії «БПКГ» - 51 особа, загальна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу по головному підприємству та його відокремлених підрозділах за 2022 рік склала 363 особи, з яких 27 робочих місць займали особи з інвалідністю, що становить 7,4% від установленого нормативу, наголосив на дотриманні відповідачем у повному обсязі нормативу щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відтак відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З посиланням на п. 3.2.2 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 (далі по тексту Інструкція № 286) звернув увагу на наявність у здійсненому відповідачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій відомостей, що не відповідають дійсності, зокрема у п.4 вказаного Розрахунку зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становить 8 осіб, хоча в дійсності середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік по головному підприємству - ПрАТ «Миргородкурорт» становила 7 осіб, оскільки 1 працівник перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується наказом Генерального директора № 30 від 15 лютого 2021 року, 1 працівник є внутрішнім сумісником, що підтверджується наказом Генерального директора № 322 від 19 жовтня 2011 року, 1 працівник є зовнішнім сумісником, що підтверджується наказом Генерального директора №81 від 14 березня 2012 року. Наведене свідчить про те, що перелічені працівники не мали враховуватись при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників.

За таких обставин вважав, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з ПрАТ «Миргородкурорт» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 152291 грн. 14 коп. є необґрунтованими та безпідставними, а отже такими, що не підлягають задоволенню в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ ЛОЗ "Миргородкурорт" (ідентифікаційний код 02649437) зареєстроване як юридична особа 29.11.2002 та має такі відокремлені підрозділи: Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "БАГАТОГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", Філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС "МИРГОРОД", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 11-14/.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю нараховано ПрАТ ЛОЗ "Миргородкурорт" суму адміністративного-господарських санкцій за 2022 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 2436658,26 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 304582,28 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02), одиниць - 0; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) - 152291,14 грн. /а.с. 3/.

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця ПрАТ ЛОЗ "Миргородкурорт" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023, що підтверджено квитанцією від 17.04.2023 /зворот а.с. 3/.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності дій позивача в частині здійснення розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із кількості середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб, як таких, що суперечать ст. 19 Закону № 875-XII, за приписами якої саме для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та саме підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, в той час як філії не є юридичними особами, тобто не підпадають під поняття «підприємства», натомість входять до складу підприємства, яким вони створені.

При цьому, враховуючи, що розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю повинен здійснюватися саме для підприємства - ПрАТ "Миргородкурорт" включно із його філіями, загальна середня кількість працівників яких у 2022 році становила 363 особи, норматив робочих місць для осіб з інвалідністю дорівнював 15 особам, при цьому фактично протягом 2022 року працевлаштовано було 26 осіб з інвалідністю, доводи позивача про невиконання такого нормативу є помилковими та такими, що спростовуються належними та допустимими доказами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливість для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).

Згідно із ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок № 70).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що саме на Держпрацю законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку № 70).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегією суддів встановлено, що ПОВ ФСЗОІ в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 152291,14 грн, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та 17.04.2023 за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зауважує, що наполягаючи на правомірності вказаного розрахунку, позивач лише посилається на положення частини 11 статті 19 Закону № 875-XII, відповідно до яких Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

При цьому, ПОВ ФСЗОІ не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у попередньому році (2022) нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, та не надає доказів направлення повідомлення щодо цього до територіального органу Держпраці для проведення перевірки.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що формуванню ПОВ ФСЗОІ розрахунку адміністративно-господарських санкцій передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Враховуючи, що після внесення змін до положень статті 19 Закону № 875-ХІІ на підставі Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який набрав чинності 06.11.2022 та затвердження Порядку № 70 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 5 червня 2019 року не містять право Фонду захисту прав інвалідів проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді, подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, а факт дотримання чи недотримання ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» визначених нормативів у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, органами Держпраці не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про недотримання позивачем у спірних правовідносинах частини восьмої статті 19 Закону № 875-ХІІ та пунктів 2, 9, 16, 17 Порядку № 70.

А відтак, звернення ПОВ ФСЗОІ до суду з позовом про стягнення з ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 152291,14 грн з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Держпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, є передчасним.

Колегія суддів наголошує, що згідно із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 ст. 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Як було встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, згідно із відомостями з ЄДРПОУ (т. 1, а.с. 11-14), ПрАТ «Миргородкурорт» має два відокремлені підрозділи юридичної особи:

- філія ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» - Багатогалузеве підприємство комунального господарства»;

- філія ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» - «Санаторно-курортний комплекс «Миргород».

Згідно із Балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 21.12.2022, середня кількість працівників за рік по ПрАТ «Миргородкурорт» включно із двома філіями становила 363 особи, з яких, що свідчить про те, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 15 осіб (363*4%).

Протягом 2022 року у філіях ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» сукупно було працевлаштовано 26 осіб з інвалідністю.

Колегія суддів зазначає, що оскільки визначення кількості осіб з інвалідністю, які підлягали працевлаштуванню за 2022 рік на ПрАТ «Миргородкурорт» є спірною для належного, всебічного та правильного вирішення даного спору, необхідним є з`ясування можливості зарахування основному підприємству робочі місця для осіб з інвалідністю, які створені його філіями, як відокремленими підрозділами.

Слід зауважити, що перелік суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначається виключно спеціальним Законом № 875-ХII, згідно з положеннями ст. 19 якого такими є підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю.

При цьому, чинна на момент виникнення даного спору редакція Закону № 875-ХII не містить визначення термінів «підприємства, установи, організації», що свідчить про відсутність підстав їх застосування в іншому значенні, аніж встановлено в Цивільному та Господарському кодексах України.

Так, відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч. 4 ст. 62 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із п. 1.3 Положення «Про філію Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» - «Багатогалузеве підприємство комунального господарства», затвердженого рішенням чергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» від 12.03.2012 (протокол № 1), філія є відокремленим структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт», що розташований окремо і виконує частину його функцій. Вона має самостійний баланс, що входить до складу зведеного балансу Товариства.

Згідно із п. 3.1 вказаного Положення, філія не є юридичною особою, створена і діє, як відокремлений структурний підрозділ Товариства, має самостійний баланс, що входить до складу зведеного балансу Товариства і наділяється майном Товариства основними засобами та обіговими коштами без права власності і самостійного їх обміну, передачі в оренду і під заставу, списання з балансу та відчуження наданого майна в інший спосіб.

Відповідно до п. 5.7 вказаного Положення, філія здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну та податкову звітність за формами, встановленими органами державної статистики та органами управління Товариством.

Згідно із п. 1.2 Положення «Про філію Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» - «Санаторно-курортний комплекс «Миргород», затвердженого рішенням чергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» від 22.04.2019 № 1/18 (протокол № 1) філія Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" - "Санаторно - курортний комплекс "Миргород" створена Товариством на підставі рішення Загальних зборів від 18 березня 2003 року № 1/8, як відособлений підрозділ юридичної особи - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" з правом відкриття в банківських установах поточних та розрахункових рахунків і реорганізована, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 6 листопада 2006 року № 3/6 шляхом приєднання ліквідованої філії ПрАТ "Миргородкурорт" - Підприємство матеріально-технічного забезпечення з правонаступництвом прав і обов?язків цього ліквідованого відокремленого структурного підрозділу ПрАТ "Миргородкурорт".

Філія ПрАТ "Миргородкурорт" - "СКК "Миргород" є самостійним платником податків та зборів.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Положення Філія ПрАТ "Миргородкурорт" - "СКК "Миргород" наділяється майном Товариства: основними засобами та обіговими коштами, має самостійний баланс, що входить у зведений баланс Товариства, утримується за рахунок прибутку (доходів) від власної діяльності, діє на основі господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування.

Згідно із п. 3.1 вказаного Положення, Філія ПрАТ "Миргородкурорт" - "СКК "Миргород" не є юридичною особою, це відокремлений структурний підрозділ Приватного закладів акціонерного товариства лікувально-оздоровчих "Миргородкурорт", має самостійний баланс, що входить до складу зведеного балансу Товариства і наділяється майном Товариства - основними засобами та обіговими коштами без права власності і самостійного їх обміну, передачі в оренду і під заставу, списання з балансу та відчуження наданого майна в інший спосіб.

З наведеного слідує, що філії відповідача не є самостійними юридичними особами, а безпосередньо підпорядковані головному підприємству та виконують частину його функцій. При цьому, колегія суддів зазначає, що виділення філій на самостійний баланс жодним чином не відносить їх до суб`єктів відповідальності за невиконання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, згідно із листом Міністерства праці та соціальної політики України та Фонду соціального страхування від 14.08.2007 № 1/6-367 «щодо розподілу обов`язків між головним підприємством та його відокремленими підрозділами по виконанню 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів» по-перше, юридична особа (головне підприємство) як відповідач в суді, в тому числі і за свої відокремлені підрозділи, самостійно вирішує питання щодо виконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на головному підприємстві, в тому числі і на своїх відокремлених підрозділах, або приймає рішення про виконання альтернативного зобов`язання перерахування адміністративно-господарських санкцій в Державний бюджет України;

по-друге, враховуючи те, що головне підприємство (юридична особа) може через статут (положення) та довіреність безпосередньо впливати на свої відокремлені підрозділи, то головне підприємство може самостійно прийняти рішення щодо виконання 4% нормативу або за рахунок головного підприємства, або за рахунок тільки відокремлених підрозділів, або за рахунок як головного підприємства так і за рахунок відокремлених підрозділів пропорційно працюючим на них працівникам.

Отже, головне підприємство - ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» вправі самостійно вирішувати як саме виконувати норматив із створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю:

- за рахунок робочих місць в головному підприємстві;

- за рахунок робочих місць своїх філій;

- за рахунок робочих місць в головному підприємстві та своїх філій пропорційно загальній кількості працівників.

А відтак, помилковим та необґрунтованим є припущення апелянта про неможливість зарахуванням основному підприємству ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» виконаний філіями норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції ч.2 ст.1 Закону № 875-ХII є недоречними, оскільки вказаною нормою передбачено право підприємств, установ і організацій (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філій, відділень, представництв, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, (далі - підприємства, установи та організації), залучати представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю, а не визначають коло суб`єктів відповідальності за цим законом.

Як було встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у 2022 році у філіях ПрАТ «Миргородкурорт» - «СКК «Миргородкурорт» та «БПКГ» було працевлаштовано 26 осіб з інвалідністю, що становить 7,6 % від встановленого нормативу, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Наведене свідчить про виконання відповідачем встановленого приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та в свою чергу виключає покладення на відповідача обов`язку подавати звіт за формою № 3-ПН.

Крім того, згідно із наявними в матеріалах справи уточнюючими податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, в 2022 році середньооблікова кількість працівників по основному підприємству (ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт») за звітний період становила 7 осіб, тобто менше восьми осіб, що як слідує зі змісту наведеної вище ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ (для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця), унеможливлює утворення на підприємстві навіть одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У зв`язку з чим, у відповідача (по головному підприємству) у вказаний період був відсутній обов`язок із виділення та сповіщення відповідний центр зайнятості про створені та наявні у відповідача вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також слід зазначити, що навіть за наявності по головному підприємству - ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» середньої кількості штатних осіб облікового складу за рік 8 осіб, загальна кількість робочих місць із врахуванням філій 364 осіб фактична кількість працевлаштованих осіб із інвалідністю - 26 осіб (7,14%), що свідчить про повне виконання такого нормативу.

Твердження апелянта про неможливість отримання та опрацювання інформації, що була виправлена роботодавцем після 10 березня 2023 року, жодним чином не спростовує виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 7,6 % від чисельності працівників, при встановленому законодавством мінімумі 4%.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до положень статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до частини 1, абзацу 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Разом з цим, позивач не надав до суду доказів на підтвердження правомірності застосування адміністративно - господарських санкцій по відношенню до ПрАТ ЛОЗ «Миргородкурорт» у загальному розмірі 152291,14 грн.

А відтак, повно і всебічно дослідивши обставини у справі та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 440/7990/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова