Постанова

від 01.11.2023 по справі 420/8342/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8342/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників: апелянта/позивача Григор`єва В.В., відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІО ТРАСТ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2023 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 18.08.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІО ТРАСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2023 року ТОВ "ЛІО ТРАСТ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2023 року: №5851/15-32-09-02, №5854/15-32-09-02, №5855/15-32-09-02.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову товариства було відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги товариства.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Зокрема апелянт зазначив, що зазначена в наказі підстава до проведення фактичної перевірки (здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв) не передбачена ст. 80 ПК України, що прямо вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, а також свідчить про незаконність такого наказу контролюючого органу. Крім того, посилання відповідача в наказі №1157 від 24.03.2023 року на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу для проведення перевірки, здійснено в супереч вимог податкового законодавства, оскільки у відповідача відсутні докази отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Саме такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19.

Крім того апелянт висловив свою незгоду з виявленими порушеннями та вважає їх безпідставними, оскільки відвантаження пального на адресу ТОВ "ХІМОЙЛТРЕЙД" відбулося на підставі ліцензії з оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100355 від 27.07.2021 року, а саме з транспортного засобу НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , про що безпосередньо заначено в акцизних накладних від 10.02.2023 року, тобто з одного транспортного засобу до іншого.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 24.02.2023 №1157-п проведено фактичну перевірку ТОВ "ЛІО ТРАСТ" за адресами: Одеська область. смт. Доброслав, пр-т 40-річчя визволення, 2-Б та м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70/А, за результатом якої встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог пункту "б" абзацу 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95- ВР зі змінами та доповненнями, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (акт перевірки від 13.03.2023 №4280/15-32-09-02/43672556).

01.03.2023 року фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області здійснено обстеження місця зберігання відповідно до отриманої ліцензії від 26.08.2022 року №15540414202200301 (сплачена з 26.08.2022 року до 26.08.2023 року) за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70/А, за результатами якого встановлено паливно-заправний комплекс для заправки транспортних засобів, а саме паливо-роздавальна колонка у кількості 1 шт. та ємність для зберігання палива у кількості 1 шт.

Вищезазначену територію та паливно-заправний комплекс ТОВ "ЛІО ТРАСТ" використовує на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.08.2021 року з ТОВ "Альянс" (код ЄДРПОУ 31373907) та договору оренди майна від 01.08.2022 №КФ-0822/1 з ПП "КАРГО ФЛІТ" (код ЄДРПОУ 43226993), відповідно.

Під час перевірки встановлено залишки дизельного пального у кількості 3497 літрів.

Згідно наданого з ТОВ "Хімойлтрейд" (код ЄДРПОУ 44705084) договору поставки №ДГ-1237 від 08.02.2023 року, видаткових накладних від 10.02.2023 року №243, 246, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 10.02.2023 року №113, №115, вантажовідправник ТОВ "ЛІО ТРАСТ" (код ЄДРПОУ 43672556), пункт навантаження м. Одеса, вул. Хуторська, 70/А, вантажоодержувач ТОВ "Хімойлтрейд" (код ЄДРПОУ 44705084), пункт розвантаження Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-у.

Так, перевіркою встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70/А ТОВ "ЛІО ТРАСТ" не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушено пункт "б" абзацу 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та відсутня ліцензія на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено ст. 15 Закону №481.

За результатами перевірки складено акт від 13.03.2023 року №4280/15-32-09- 02/43672556, в якому зафіксовані наступні порушення ТОВ "ЛІО ТРАСТ":

- п. "б" абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України;

- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального";

- п. 85.2 ст. 85 ПК України.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято оспорювані у даній справі податкові повідомлення рішення від 10.04.2023 року:

- №5855/15-32-09-02 про застосування до ТОВ "ЛІО ТРАСТ" за порушення ст. 15 Закону України "Про Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" штраф у розмірі 500000,00 грн.;

- №5851/15-32-09-02 про застосування до ТОВ "ЛІО ТРАСТ" за порушення п. 82.5 ст. 82 ПК України штраф у розмірі 1020,00 грн.;

- №5854/15-32-09-02 про застосування до ТОВ "ЛІО ТРАСТ" за порушення п. "б" абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України штраф у розмірі 1000000,00 грн.

Вважаючи згадані ППР необґрунтованими та протиправними ТОВ "ЛІО ТРАСТ" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Також суд вважав, що виявлені перевіркою факти порушення позивачем приписів ПК України знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок зокрема висловлений у постанові Верховного Суду від 7 червня 2022 року у справі №360/4140/20, на яку покликається Позивач в касаційній скарзі.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22.

Як встановлено колегією суддів, наказ відповідача від 24.02.2023 №1157-п взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України (т. І а.с. 16).

Посилання контролюючого органу у відзиві на позов про призначення перевірку з підстав отримання відповідної інформації, що була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області колегія суддів відхиляє, оскільки доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме вищезазначена інформація суду надано ну було. Не міститься посилання на неї і вищезгаданому наказі.

Між тим, у постановах Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки Суд вказав, що при здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відповідач не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та, відповідно, спірних податкових повідомлень-рішень від 10.04.2023 року: №5851/15-32-09-02, №5854/15-32-09-02, №5855/15-32-09-02.

Варто додати, що на підтвердження протиправності спірних ППР також свідчить помилковість висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "ЛІО ТРАСТ" приписів ПК України та Закону № 481/95-ВР, а саме, що за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70/А, ТОВ "ЛІО ТРАСТ" не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Зокрема зберігання пального за вказаною адресою відбувається на підставі ліцензії на зберігання пального №15540414202200310 від 26.08.2022 року строком дії до 26.08.2027 року.

Відвантаження пального ТОВ "ХІМОЙЛТРЕЙД" за вказаною адресою відбулося на підставі ліцензії з оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100355 від 27.07.2021 року, з транспортного засобу НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про що безпосередньо заначено в акцизних накладних від 10.02.2023 року №№113,115 (т. І а.с. 55-57, 68-70) та підтверджено відповідними ТТН (т. І а.с. 40, 42).

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Ураховуючи наведені норми права та оцінивши вищезгадані первинні документи бухгалтерського обліку, колегія суддів дійшли висновку, що оскільки відвантаження пального відбулося безпосередньо з одного транспортного засобу до іншого, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, пункту 82.5 статті 82, пункту "б" абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України є безпідставні.

Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового за подачу позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІО ТРАСТ" задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІО ТРАСТ" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.04.2023 року: №5851/15-32-09-02, №5854/15-32-09-02, №5855/15-32-09-02.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІО ТРАСТ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 56 288,25 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяІ.П.Косцова

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 3 листопада 2023 року.