Постанова

від 02.11.2023 по справі 820/5528/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 820/5528/17

адміністративне провадження № К/9901/53659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (суддя Біленський О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП-767" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП-767" (далі - позивач, ТОВ "ЕП-767", Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року №0002551411, №0002561411.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ЕП-767" зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 17 жовтня 2017 року №5309/20-40-14-11-11/01387834, щодо порушення ним положень податкового законодавства та формування податкових вигод за результатами господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕОЛАН» (далі - ТОВ «СЕОЛАН») та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАСОСИ-УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «НАСОСИ-УКРАЇНИ»), оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року №0002551411, №0002561411.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, ненадання оцінки всім доказам, які містяться в матеріалах справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Насамперед вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «СЕОЛАН» та ТОВ «НАСОСИ-УКРАЇНИ», зокрема, з огляду на наявність податкової інформації, що підтверджує неможливість фактичного здійснення господарських операцій, ненадання до перевірки доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, копій довіреностей на отримання товару та рахунків-фактур з визначенням асортименту, кількості та ціни товару.

Позивач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЕП-767" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «СЕОЛАН» за вересень, жовтень 2014 року та з ТОВ «НАСОСИ-УКРАЇНИ» за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2017 року №5309/20-40-14-11-11/01387834 (далі - акт перевірки), яким, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 231 515,00 грн., у тому числі: у вересні 2014 року - 30 115,00 грн., у грудні 2016 року - 201 400,00 грн., та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 19 511,00 грн. у жовтні 2014 року.

До таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з наявністю в його розпорядженні податкової інформації стосовно фіктивної діяльності контрагентів позивача, незнаходження останніх за податковими адресами, що вплинуло на можливість проведення перевірок (зустрічних звірок), а також непідтвердження належними документальними доказами у їх сукупності реального здійснення господарських операцій як таких й використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 14 листопада 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення від №0002551411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 201 400,00 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 50 350,00 грн., та №0002561411 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 19 511,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положенням підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як закріплено в пункті 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством (як покупцем) було укладено договори з наступними контрагентами:

- з ТОВ «СЕОЛАН» (як постачальником) договір №208 від 21 серпня 2014 року щодо поставки товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається в рахунках-фактурах;

- з ТОВ «НАСОСИ-УКРАЇНИ» (як постачальником) договір №5 від 16 листопада 2016 року, предметом якого була поставка товару, визначеного в специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

В підтвердження виконання умов договору, укладеного з ТОВ «СЕОЛАН», позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахункам №631, №231 за період з вересня по грудень 2014 року.

Крім того, до перевірки надано ліцензію Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 17 лютого 2012 року №2-Л на провадження Товариством господарської діяльності у будівництві, що пов`язане зі створенням об`єктів архітектури (монтаж інженерних мереж). Строк дії ліцензії з 17 лютого 2012 року по 17 лютого 2017 року.

Також суди встановили, що перевезення та розвантаження товару у відносинах з ТОВ "СЕОЛАН" здійснювалось власними засобами спецтехніки ТОВ "ЕП-767", про що свідчить довідка №126 від 14 грудня 2017 року з додатком - копією оборотно-сальдової відомості по рахунку №105 за період з 01 вересня 2014 року по 01 лютого 2015 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №Р0109-01 від 01 вересня 2014 року, №Р0309-01 від 03 вересня 2014 року, №Р0409-01 від 04 вересня 2014 року, №Р0909-01 від 09 вересня 2014 року, №Р2409-01 від 24 вересня 2014 року, №Р0110-01 від 01 жовтня 2014 року, №Р0610-01 від 01 жовтня 2014 року перевезення здійснювалось належним Товариству автомобілем ГАЗ 33023 ДН НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував з позивачем у трудових відносинах.

Водночас подальший рух придбаних у ТОВ «СЕОЛАН» товарів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами №П/Е-14978/НЮ від 14 серпня 2014 року, №П/Е-14877/НЮ від 30 липня 2014 року з ДП "Південна залізниця", актами приймання виконаних робіт №1 за листопад 2014 року, №1 за вересень 2014 року, актами списання товарів №1 від 30 вересня 2014 року за номенклатурою груповою "Будівництво двоколійних вставок на дільниці Гребінка-Полтава по перегонах Федунка-Сагайдак" на загальну суму 254 066,57 грн. та №4 від 28 листопада 2014 року за номенклатурною групою "Реконструкція (електрифікація) дільниці Яреськи-Федунка (зовнішнє освітлення ст. Яреськи і о.п. Федунка) на загальну суму 254 368,38 грн.

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «НАСОСИ-УКРАЇНИ» позивачем надавались специфікація №3 від 15 грудня 2016 року до договору №5 від 16 листопада 2016 року (найменування товару - компл. трансформаторна підстанція 2КТПГС-400/10/1,4 кВ - 1шт., загальна вартість з ПДВ 1 208 400,00 грн.), видаткова та податкові накладні, платіжні доручення, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна, оборотно-сальдові відомості по рахунках №631, №201 за грудень 2016 року.

До перевірки було надано й ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22 грудня 2015 року №48-Л на провадження Товариством господарської діяльності з будівництва об`єктів IV i V категорії складності (монтаж інженерних мереж). Строк дії ліцензії з 22 грудня 2015 року по 17 лютого 2017 року.

При цьому про використання позивачем придбаного у ТОВ "НАСОСИ-УКРАЇНИ" товару в господарській діяльності свідчать договір №П/Е-161857/НЮ від 19 грудня 2016 року з додатками №1, №2, акт приймання-передачі за грудень 2016 року, акт приймання-передачі обладнання під монтаж №10 від 29 грудня 2016 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

Оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди виходили з того, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того суди встановили, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідали вимогам статті 201 ПК України й доказів протилежного податковим органом не надано.

З приводу ж тверджень відповідача про ненадання Товариством рахунків-фактур по взаємовідносинам з обома контрагентами суди попередніх інстанцій вказали, що останніми йому виставлялись рахунки на оплату придбаних товарів, а асортимент, кількість та ціна останніх визначались в специфікаціях та видаткових накладних .

Також, спростовуючи посилання податкового органу на відсутність довіреностей на прийняття товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «СЕОЛАН» та ТОВ "НАСОСИ-УКРАЇНИ", суди відмітили, що товари за договорами поставки №208 від 21 серпня 2014 року та №5 від 16 листопада 2016 року поставлялись за видатковими накладними, які від імені ТОВ "ЕП-767" підписані директором, який, в свою чергу, в силу вимог статті 65 Господарського кодексу України мав право діяти без довіреності.

Разом з тим, суди врахували, що відповідачем, на якого частиною 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) покладено обов`язок доведення правомірності його рішень, дій чи бездіяльності у разі, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не надано доказів та не зазначено обставин, які б спростовували фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків, цілям та завданням статутної діяльності чи свідчить про намір ухилитися від оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, що, в свою чергу, могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку.

Водночас відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу ґрунтуються виключно на оцінці наявної (отриманої) податкової інформації, що не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

В цьому контексті слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, самі лише наявність податкової інформації щодо контрагентів та/або відсутність окремих товаросупровідних документів не можуть бути самостійними й достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій як таких.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер