Рішення

від 18.07.2023 по справі 197/884/22

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/884/22

провадження № 2/197/303/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слобідської Л.О.,

розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання у порядку спадкування права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 29.10.2022 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить:

-визнати виданий 15.12.1999 Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034283 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 354/2488 на ім`я ОСОБА_2 недійсним, скасувавши його реєстрацію;

-визнати за позивачем як спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 4,9034 га у межах, згідно з планом, яка розташована на території Гречаноподівської (колишня назва «Розилюксембурзької») сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225885700:07:004:0115.

В обґрунтування позову зазначає, щоу зв`язку із невідповідністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_2 , а, а саме Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034283, вимогам законодавства, як такий, що містить виправлення, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Суддя в ухвалі від 23.01.2023 постановила позовну заяву прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з підготовчим засіданням.

09.05.2023 постановлено ухвалу суду про призначення до судового розгляду.

Позивач, повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання позивач не з`явився, до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їхні представники не прибули в судове засідання, позивач заявив клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає можливим здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , мати позивача - ОСОБА_3 .

В 1990 році позивачка уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.02.2017, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 роки.

У довідці № 1042 від 06.12.2019 зазначено, що спадкодавець до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з позивачем.

У Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034283 на земельну ділянку площею 4,9034 га, виданого на підставі рішення сесії Розилюксембурської сільської Ради народних депутатів № 55-7/23 від 22.11.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ШР № 354/2488, зазначено, що його видано ОСОБА_2 . Ім`я « ОСОБА_6 » закреслено, зверху написано « ОСОБА_7 ».

Земельна ділянка з кадастровим номером 1225885700:07:004:0115, площею 4,9034 га, належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.09.2022.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у наявних матеріалах архіву відділу ім`я ОСОБА_3 зазначено за номером АДРЕСА_2 сертифікатів на земельний пай членів КСП «Калинівський» Широківського району Дніпропетровської області, видано сертифікат.

Відповідно до експертного висновку № 056/943-n від 18.09.2022 особові імен ОСОБА_6 , ОСОБА_7 попри розбіжності у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2019 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_8 , у зв`язку з помилкою та виправленнями у Державному акті на право приватної власності на землю.

Відповідно до відповіді завідувача Широківської державної нотаріальної контори від 15.02.2023 № 95/02-14 після померлої ОСОБА_8 у Широківській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області заведено спадкову справу № 292/2019 рік; заява на видачу спадщини до нотаріальної контори подавалася позивачем; заяви про відмову від спадщини після померлої до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області не подавалися; заповіт від імені померлої в Широківській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області не посвідчувався.

Дані про інших спадкоємців відсутні.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно зі ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши докази, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У ч. 1 ст. 1251 ЦК України зазначено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач на час смерті спадкодавця проживала з останнім.

Отже, своїми діями позивач підтвердив факт прийняття спадщини, яка відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України належить йому з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990, у редакції, чинній на час отримання спадкодавцем Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034283, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно зі ч. 1 ст. 17 передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, (далі Інструкція) право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з п. 2.9 Інструкції бланк державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, договору тимчасового користування землею чи оренди землі заповняється державною мовою. Всі записи мають бути зроблені чітко і ретельно, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів можливе з використанням комп`ютерної техніки.

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину) свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Згідно зі ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно з п. 4.15 зазначеного Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено факт наявності спадкових прав позивача на спадкове майно та неможливість їх оформлення у встановленому законом порядку, спадкоємець реалізувати своє право на отримання відповідних правовстановлюючих документів на успадковане нерухоме майно в позасудовому порядку не має можливості. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Рішення про надання права власності та видачу Державного акта на право приватної власності приймалось Розилюксембурзькою сільською Радою народних депутатів, правонаступником якої є відповідач.

Згідно зпозицією Верховногосуду усправі №545/1575/21 від 22.06.2022 належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового та немайнового характеру.

Згідно зі ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Ціна позовної вимоги майнового характеру 137854,59 грн.

Відповідно дост.4 Закону України «Про судовий збір»ставка судовогозбору встановлюєтьсяз позовноїзаяви немайновогохарактеру,яка подана фізичною особою, у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленогозаконом на1січня календарногороку,в якомувідповідна заяваабо скаргаподається досуду);ставка судовогозбору встановлюєтьсяз позовноїзаяви майновогохарактеру,яка подана фізичною особою, у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2481 грн з 01.01.2022.

Позивач сплатила судовий збір у розмірі 2370,55 грн, просить судові витрати з відповідача не стягувати.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 328, 392, 1217, 1233, ЦК України, ст. ст. 17, 23 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990, ст. ст. 81, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виданий 15.12.1999 Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034283 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 354/2488 на ім`я ОСОБА_2 недійсним, скасувавши його реєстрацію.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 4,9034 га у межах, згідно з планом, яка розташована на території Гречаноподівської (колишня назва «Розилюксембурзької») сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225885700:07:004:0115.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач Гречаноподівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Гречані Поди, вул. Степова, 1б, ідентифікаційний код: 04525277.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО