Справа № 302/312/22 Провадження № 2/302/52/23 15
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2023 р.
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді Сидоренко Ю.В.,
за участю секретаря Царь О.В.,
представника позивача - адвоката Рішко С.І.,
представника відповідача - адвоката Оленича Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Рішка С.І. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення земельного сервітуту та зобов`язанняприпинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Міжгірського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , який в подальшому було уточнено в редакції від 17.01.2023 року, до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання припинити дії.
07.03.2023 року ухвалою суду за клопотанням представників сторін у цивільній справі № 302/312/22 призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у даній справі зупинено, до проведення експертизи.
20.10.2023 року до суду надійшла заява адвоката Рішка С.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на ті обставини, що предметом спору є встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, яка розташована в АДРЕСА_1 , має площу 0,3495 га і належить на праві власності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 для цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0009 на визначених умовах та у конкретному місці, згідно зазначених у позові координат. Та у позові ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_3 зняти огорожу довжиною 4,048 м на межі З-А (від точки 1з до точки 1) земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 та не чинити жодних перешкод у користуванні ОСОБА_1 частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, на яку встановлено земельний сервітут. Та в обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує, що 18.10.2023 року відповідач ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 у місці бажаного ними розміщення земельного сервітуту, без отримання дозвільних документів, розпочав підготовчі роботи до будівництва дерев`яної будівлі невідомого їм призначення, на підтвердження чого до заяви додають компакт диск з відео та фото доказами. Вказує, що зведення ОСОБА_2 у цьому місці будівлі унеможливить отримання експертами необхідних даних, а також у майбутньому істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, за захистом яких позивач звернувся з позовом до суду у рамках цієї справи. Та у поданій заяві представник позивача просить: винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, що розташована в АДРЕСА_1 площею 0,3495 га, призначена для ведення особистого селянського господарства та заборони вчинення будь-яких дій щодо забудови, поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки.
25.10.2023 року ухвалою суду поновлено провадження у справі № 302/312/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання припинити дії та продовжено судове провадження по справі для вирішення заявленого представником позивача адвокатом Рішко С.І. клопотання про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Рішко С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав у повному обсязі заяву про забезпечення позову за підставами та обґрунтуваннями, викладеними у заяві та просить заяву задовольнити.
Представник відповідача адвокат Оленич Р.А., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої стороною позивача заяви про забезпечення позову, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що у даній справі спір виник з приводу встановлення сервітуту на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, шляхом надання доступу позивачу до частини цієї земельної ділянки. Проте, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову як накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку та заборона вчинення будь-яких дій щодо забудови, поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки, є тотожнім позовним вимогам без вирішення спору по суті, та просить в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити у повному обсязі за наведеними у письмових поясненнях обґрунтуванням.
Вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, думку представника відповідача, який заперечував проти вказаної заяви, вивчивши обставини, зазначені в заяві та надані докази в обґрунтування поданої заяви, дослідивши в судовому засіданні за участю представників сторін носій інформації, доданий до заяви про забезпечення позову, оглянувши матеріали цивільної справи (замінник) № 302/312/22, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справ..
Згідно з ч.3 ст.153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
В силу ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1, 2ст. 149 ЦПК України).
Згідно з п.п.6,7 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України`зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
За заявленими позовними вимогами вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання припинити дії, та який в подальшому ОСОБА_1 уточнив, збільшив позовні вимоги, виклавши їх в редакції від 17.01.2023 року та відповідно до яких позивач просить встановити земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, яка розташована в АДРЕСА_1 , має площу 0,3495 га і належить на праві власності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 для цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0009 на відповідних умовах, згідно зазначених у позові координат. Також у п.3 змісту позовних вимог ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача ОСОБА_3 зняти огорожу довжиною 4,048 м на межі З-А (від точки 1з до точки 1) земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 та не чинити жодних перешкод у користуванні ОСОБА_1 частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, на яку встановлено земельний сервітут, згідно п.2 прохальної частини позову.
Заявник вважає, що у місці бажаного позивачем розміщення земельного сервітуту, відповідач розпочав підготовчі роботи по будівництву дерев`яної будівлі. Вказує, що зведення ОСОБА_2 у цьому місці будівлі унеможливить отримання експертами необхідних даних, а також у майбутньому істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Та у поданій заяві про забезпечення позову, для захисту його прав та інтересів та для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду, позивач вважає необхідним накласти арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 та заборонити вчинення будь-яких дій щодо забудови, поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих стороною позивача на підтвердження своїх вимог, беручи до уваги права та інтереси не тільки позивача, а й іншого учасника процесу, права якого може бути порушено у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд дійшов переконання, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не обґрунтовано, яким саме чином незабезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможлення виконання майбутнього рішення суду, не додано доказів на підтвердження наявності реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, з доданого позивачем та відтвореного в судовому засіданні носія інформації у виді DVD-R диску не вбачається обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, а також зведення будь-якої будівлі, споруди, тощо, а отже, не обґрунтована відповідність застосування обраного позивачем виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення заявника, що не накладення арешту на майно може значно ускладнити виконання рішення суду, в ході розгляду заяви про забезпечення позову, не доведене, тому підстави для забезпечення позову відсутні. Та, крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких дій щодо забудови, поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб спірної земельної ділянки, є тотожним позовним вимогам без вирішення спору по суті, що є недопустимим, у розумінні положень частини десятої статті 150 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача адвоката Рішко С.І,, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , та забезпечення позову у справі № 302/312/22.
Керуючись ст.ст.151, 153, 258-260,353 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рішка С.І. про забезпечення позову у цивільній справі № 302/312/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення земельного сервітуту та зобов`язанняприпинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО
Суд | Міжгірський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2023 |
Оприлюднено | 07.11.2023 |
Номер документу | 114665527 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Міжгірський районний суд Закарпатської області
Сидоренко Ю. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні