Ухвала

від 26.12.2024 по справі 302/312/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/312/22

Провадження № 2-з/302/7/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

прозабезпечення позову

26.12.2024 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Сидоренко Ю.В.,

за участю секретаря Митряк І.П.,

представника позивача - адвоката Рішка С.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Оленича Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Рішка С.І. про забезпечення позову у цивільній справі № 302/312/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про встановлення земельного сервітуту та зобов`язанняприпинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Міжгірського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , який в подальшому був уточнений в редакції від 17.01.2023 року, до відповідача ОСОБА_1 , про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання припинити дії.

25.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

26.12.2024 року до суду надійшла заява адвоката Рішка С.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову.В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує про те, що предметом спору є встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, яка розташована в АДРЕСА_1 , має площу 0,3495 га і належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 для цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0009 на визначених умовах та у конкретному місці, згідно зазначених у позові координат. Також у позовних вимогах ОСОБА_2 просить зобов`язати ОСОБА_3 зняти огорожу довжиною 4,048 м на межі З-А (від точки 13 до точки 1) земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 та не чинити жодних перешкод у користуванні ОСОБА_2 частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, на яку встановлено земельний сервітут.

Та на обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на висновки судової земельно-технічної експертизи, проведеної експертами Львівського НДІСЕ, відповідно до якої є технічна можливість встановлення постійного земельного сервітуту площею 0,0113 га на земельну ділянку з кадастровим № 2122480400:01:006:0014, з метою цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної ОСОБА_2 земельної ділянки № 2122480400:01:006:0009.

Однак, протягом 17-20 грудня 2024 відповідач ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014 у місці бажаного позивачу розміщення земельного сервітуту, без отримання дозвільних документів, звів дерев`яну будівлю (навіс), що само по собі є протиправним, оскільки зведення будівлі відбулося на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. Та вважає, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог, унеможливіть виконання рішення суду та ускладнить реалізацію прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом у справі №302/312/22.

Та з метою гарантування у майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та уникнення в подальшому труднощів щодо виконання судового рішення, сторона позивача просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо забудови належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер № 2122480400:01:006:0014, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,3495 га, призначену для ведення особистого селянського господарства.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Рішко С.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , підтримав у повному обсязі подану заяву про забезпечення позову за підставами та обґрунтуваннями, викладеними у заяві та просить заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Оленич Р.А., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, та вказує, що у даній справі спір виник з приводу встановлення сервітуту на належній відповідачу ОСОБА_1 на праві власності земельній ділянці, шляхом надання позивачу доступу до частини цієї земельної ділянки. Та вважає подану представником позивача адвокатом Рішко С.І. заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідач ОСОБА_1 вправі користуватися належною йому земельною ділянкою на власний розсуд та заборона вчинення будь-яких дій на земельній ділянці ОСОБА_1 , якому вона належить на праві власності, є незаконною та просить відмовити стороні позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника адвоката Оленича Р.А., та просить в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. При цьому, підтвердив в судовому засіданні, що тиждень тому побудував на своїй земельній ділянці, у місці, де позивач просить встановити сервітут, дерев`яну споруду для зберігання сіна та має намір у подальшому споруджувати інші забудови, оскільки вважає, що вправі розпоряджатися своєю земельною ділянкою на власний розсуд.

Вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування поданої ним заяви про забезпечення позову, думку відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Оленич Р.А., які заперечували проти заяви про забезпечення позову, вивчивши зазначені в заяві обставини, надані докази в обґрунтування поданої заяви, дослідивши в судовому засіданні за участю відповідача ОСОБА_1 , представників сторін носій інформації, доданий до заяви про забезпечення позову, оглянувши матеріали цивільної справи № 302/312/22, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справ..

Згідно з ч.3 ст.153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

В силу ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1, 2ст. 149 ЦПК України).

Згідно з п.п.6,7 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України`зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Відповідно до приписів частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалівпозовної заявивбачається,що міжсторонами виникспір щодо встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122480400:01:006:0014, яка розташована в АДРЕСА_1 , має площу 0,3495 га та належить на праві власності ОСОБА_1 . Та як підтверджено в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 , нещодавно ним було побудовано на частині своєї земельної ділянки споруду для зберігання сіна та в подальшому має намір продовжити встановлювати споруди. А отже, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, з`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати сторона позивача, позовним вимогам, співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, тому суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню частково та суд вважає, що доцільним є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо забудови саме частини земельної ділянки площею 0,0113 га, кадастровий номер № 2122480400:01:006:0014, яка належить відповідачу ОСОБА_1 та розташована в с.Буковець, за цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства, а саме в чітко визначених межах координат, зазначених у заявлених позивачем вимогах.

Враховуючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дії щодо забудови певної частини земельної ділянки площею 0,0113 га, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд вважає, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст.151, 153, 258-260,353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача адвоката Рішка С.І., який діє в інтересах ОСОБА_4 , про забезпечення позову у справі № 302/312/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про встановлення земельного сервітуту та зобов`язанняприпинити дії задовольнити частково.

Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій щодо забудови частини земельної ділянки площею 0,0113 га, що належить ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 2122480400:01:006:0014, призначена для ведення особистого селянського господарства, в наступних межах координат:

Точка №Координати ХКоординати YДовжина, м Дирекційний кут 15 378 014,8071 289 073,46023,239138 33'19"25 377 997,3871 289 088,8426,081288°55'39"35 377 993,3921 289 084,25822,251324°09'27"45 378 011,4291 289 071,2294,048033°26'34" 55,619

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд даної справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, копію даної ухвали, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО