Постанова

від 30.10.2023 по справі 465/7367/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/7367/22 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/1971/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

в грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - ТДВ СК «Мотор-Гарант» на користь позивача 29065 грн 56 коп. страхового відшкодування;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 20912 грн 01 коп. матеріальних збитків.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09 серпня 2022 року у м. Львові за адресою вул. Наукова, 2Д, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Ford д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Згідно постанови Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року винуватцем такої ДТП визнано ОСОБА_3 . На момент даного ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ СК «Мотор-Гарант» згідно: полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/206604994, з лімітом відповідальності страховика 130 000,00 грн за шкоду заподіяну майну потерпілого; полісу добровільного страхування відповідальність власників наземних транспортних засобів №: DCV/206604994, з лімітом відповідальності страховика 100 000,00 грн. Загальний ліміт відповідальності страховика за цими договорами становить 230 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну потерпілого. У зв`язку із настанням страхового випадку, з дотриманням норм, що визначені у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою отримання страхового відшкодування, позивач ОСОБА_1 звернулася до ТДВ СК «Мотор-Гарант» із повідомленням про ДТП, а згодом і завою про виплату страхового відшкодування. З метою встановлення дійсного розміру, позивач звернувся до спеціалізованої експертної установи для проведення судової автотоварознавчої експертизи. Згідно висновку № 68 судової автотоварознавчої експертизи від 10 вересня 2022 року, що був складений експертом Галамаєм Я.І., ринкова вартість транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_2 до моменту ДТП становить 617280,50 грн; вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 641 102,50 грн (без врахування ПДВ) і перевищує його ринкову вартість; ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані після ДТП становить 366 368,49 грн. Позивач вважав, що з врахуванням статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також результатів проведеної автотоварознавчої експертизи, сума коштів, що підлягає відшкодуванню позивачу у результаті ДТП становить 250 912,01 грн (617 280,50 366 368,49 = 250 912,01) шкоди, заподіяної у результаті ДТП, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Однак, за наслідками розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування, страховиком ТДВ СК «Мотор-Гарант» було виплачено ОСОБА_1 : 130 000,00 грн. страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/206604994 (платіжне доручення №3847 від 01 листопада 2022 року); 70 934,44 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № DCV/206604994. Загальний розмір відшкодування, що був виплачений ОСОБА_1 страховиком ТДВ СК «Мотор-Гарант» становить 200 934,44 грн. Проте, на думку позивача, з відповідача ТДВ СК «Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 29065,56 грн, що становить різницю між вартістю збитку, що був встановлений судовою експертизою (з врахуванням ліміту страховика у розмірі 230 000,00 грн) та вже виплаченим страховим відшкодуванням (230000,00 200 934,44 = 29 065,56). Оскільки відповідач ОСОБА_3 також відмовився компенсувати позивачу будь-які витрати пов`язані з ДТП, ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. З врахуванням цього, з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає до стягнення 20 912,01 грн (250 912,01 230 000,00 = 20912,01), що становить різницю між вартістю збитку, що був встановлений судовою експертизою та розміром страхового відшкодування, що мав бути виплачений страховою компанією з врахуванням лімітів страховика.

Рішенням Франківськогорайонного судум.Львова від06червня 2023року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих у результаті ДТП відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в липні 2023 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не повідомлено позивача про час та місце розгляду справи належним чином, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Місцевим судом не взято до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи, якою підтверджено розмір шкоди, та який не спростовано відповідачами. Щодо підписання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, в якій було зазначено, що останній погоджується з розміром страхового відшкодування, вказує, що таке не відповідає фактичним обставинам справи, адже такий розмір, визначений страховиком не був до нього доведений. Щодо надання страховику копію висновку судової експертизи, зазначає, що діюче законодавство такої вимоги не містить, як і не містить обов`язковості по залученню представника страховика до огляду ТЗ експертом, залученим потерпілим. Зауважує, що страховик мав доступ до ушкодженого майна, відтак мав можливість його оглянути. За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги звіт про оцінку, виконаний на замовлення страховика, у той же час не вмотивувавши відхилення висновку експертизи, проведеної на замовлення позивача. Зауважує, що визначення матеріального збитку чи вартості ТЗ без його огляду особисто експертом, можливе тільки у визначених випадках, які в даній справі відсутні.

В липні 2023 року від ТДВ СК «Мотор-Гарант» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Відповідно допункту частинитретьої статті376ЦПК Українипорушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Цивільне судочинствоздійснюється заправилами,передбаченими цимКодексом,у порядку: 1)наказного провадження; 2)позовного провадження(загальногоабо спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Спрощене позовнепровадження призначене,зокрема длярозгляду малозначних справ (пункт 1 частини четвертої статті 19 та пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема є справи, уяких цінапозову неперевищує старозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження врегульовано статтею 279 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої цієї статті Кодексу розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначаються :за якимиправилами позовногопровадження (загальногочи спрощеного)буде розглядатисясправа; дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (пункти 4 та 6 частини другої статті 187 ЦПК України).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128, 130 ЦПК України.

У справі, що переглядається, ухвалою суду від 23 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. З мотивувальної частини ухвали суду убачається, що розгляд справи слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 23 січня 2023 року вирішено в подальшому проводити розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін, та призначено розгляд справи в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 06 лютого 2023 року о 08:10 год. в приміщенні Франківського районного суду м. Львова.

З матеріалів справи також убачається, що судове засідання, призначене на 06 лютого 2023 року не відбулось у зв`язку із неявкою всіх учасників справи, і таке відкладено на 20 квітня 2023 року, яке також не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого, та відкладено на 06 червня 2023 року, в якому ухвалено оскаржуване рішення.

Проте, матеріали справи не містять судових викликів (повідомлень) позивачу про жодне із призначених судових засідань.

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо вирішення спору по суті.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 , о 6.00 год. по вул. Наукова, 2 Д у м. Львові, керуючи автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність при перестроюванні, чим порушив п. 2.3б, 10.3 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль Mercedes д.н.з. НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Власником автомобіля Mercedes д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ТДВ СК «Мотор-Гарант» (страховий поліс № ЕР/206604994) з лімітом відповідальності за заподіяну майнову шкоду в розмірі 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн. Поліс № 206604994 станом на момент ДТП був діючим.

Окрім цього, ОСОБА_3 було укладено договір № DCV/206604994 добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого страхова сума складає 100 000,00 грн.

Згідно звіту № 19031 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 27 вересня 2022 року, який був проведений на замовлення ТДВ СК «Мотор-Гарант» вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mercedes-Benz S320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 наслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 606 642,42 грн.

Згідно висновку вартості придатних залишків № 19031/1 від 27 вересня 2022 року вартість КТЗ у пошкодженому стані Mercedes-Benz S320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 405 708,01 грн.

ТДВ СК «Мотор-гарант» складено страховий акт № 1068/22-ГПО від 28 жовтня 2022 року, в якому розмір страхового відшкодування становить 130000,00 грн, відповідно договору страхування № 206604994 від 01 листопада 2021 року, період страхування з 02 листопада 2021 року по 01 листопада 2022 року.

28 жовтня 2022 року ТДВ СК «Мотор-Гарант» видано розпорядження про виплату страхового відшкодування за Договором ОСЦПВВНТЗ у розмірі 130 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3847 від 01 листопада 2022 року.

20 жовтня 2022 року на адресу ТДВ СК «Мотор-Гарант» надійшла заява про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_1 за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності №DCV/206604994 від 01 листопада 2021 року.

В даній заяві в графі інформація щодо взаєморозрахунків проводилась стоїть підпис позивача. Окрім того, ОСОБА_1 дав згоду на використання своїх особистих даних, згідно діючого законодавства країни та згоден з розміром страхового відшкодування, про що, також, свідчить його підпис на заяві від 20 жовтня 2022 року.

ТДВ СК «Мотор-гарант» складено страховий акт № 06/22-ГПО від 09 листопада 2022 року, в якому ліміт відповідальності становить 100000 грн., відповідно договору страхування № DCV/206604994 від 01 листопада 2021 року період страхування з 02 листопада 2021 року по 01 листопада 2022 року.

08 листопада 2022 року ТДВ СК «Мотор-Гарант» видано розпорядження про виплату страхового відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ у розмірі 70 934,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4002 від 09 листопада 2022 року.

На замовлення позивача експертом Галамай Я.І. було складено висновок експерта № 68 від 10 вересня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерним знаком НОМЕР_2 до моменту ДТП становить 617 280,50 грн (пункт 3 висновку); вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерним знаком НОМЕР_2 становить 641 102,50 грн (без врахування ПДВ) і перевищує його ринкову вартість (пункт 2 висновку); ринкова вартість транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерним знаком НОМЕР_2 у пошкодженому стані після ДТП становить 366 368,49 грн (пункт 6 висновку).

Під час апеляційного розгляду також встановлено, що згідно договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів DCV/206604994 страхова сума становить 100000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб становить 50000,00 грн. Франшиза за цим договором становить 0 (нуль).

У справі, що переглядаються поєднуються відносини з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з відносинами щодо добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, оскільки наявні одночасно два діючих договори страхування.

Перші відносини врегульовано положеннями Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), другі Законом України 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі Закон № 85/96-ВР).

Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 22цього Законувизначено,що у разінастання страховоговипадку страховику межахстрахових сум,зазначених устраховому полісі,відшкодовує увстановленому цимЗаконом порядкуоцінену шкоду,заподіяну внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди життю,здоров`ю,майну третьоїособи. Уразі настанняподії,яка єпідставою дляпроведення регламентноївиплати,МТСБУ умежах страховихсум,що буличинними надень настаннятакої події,відшкодовує увстановленому цимЗаконом порядкуоцінену шкоду,заподіяну внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди життю,здоров`ю,майну третьоїособи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно зістаттею 28цього Законушкода,заподіяна врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди майнупотерпілого,-це шкода,пов`язана: зпошкодженням чифізичним знищеннямтранспортного засобу; зпошкодженням чифізичним знищеннямдоріг,дорожніх споруд,технічних засобіврегулювання руху; зпошкодженням чифізичним знищенняммайна потерпілого; зпроведенням робіт,які необхіднідля врятуванняпотерпілих урезультаті дорожньо-транспортноїпригоди; зпошкодженням транспортногозасобу,використаного длядоставки потерпілогодо відповідногозакладу охорониздоров`я,чи забрудненнямсалону цьоготранспортного засобу; зевакуацією транспортнихзасобів змісця дорожньо-транспортноїпригоди. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно доположень статті30цього Закону,транспортний засібвважається фізичнознищеним,якщо йогоремонт єтехнічно неможливимчи економічнонеобґрунтованим.Ремонт вважаєтьсяекономічно необґрунтованим,якщо передбаченізгідно ззвітом (актом)чи висновкомпро оцінку,виконаним оцінювачемабо експертомвідповідно дозаконодавства,витрати навідновлювальний ремонттранспортного засобуперевищують вартістьтранспортного засобудо дорожньо-транспортноїпригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у максимальному розмірі, визначеному Законом № 1961-IV, та в межах страхової суми, цей Закон є незастосовним у спірних правовідносинах щодо стягнення страхового відшкодування, а відтак невірним є керуватися положеннями цього Закону щодо відносин за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту. При цьому, положення договору добровільного страхування починають діяти у разі коли розмір шкоди за договором обов`язкового страхування перевищує ліміт відповідальності за останнім договором.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону № 85/96-ВР).

Страхування може бути добровільним або обов`язковим (частин перша статті 5 Закону № 85/96-ВР)

За змістом частини першої статті 6 цього Закону добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Частиною першою статті 16 Закону № 85/96-ВР визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону №85/96-ВР).

Страховий випадок, це подія, яка передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина друга статті 8 Закону № 85/96-ВР).

Страхова сума,це грошовасума,в межахякої страховиквідповідно доумов страхуваннязобов`язаний провестивиплату принастанні страховоговипадку. Страховавиплата -грошова сума,яка виплачуєтьсястраховиком відповіднодо умовдоговору страхуванняпри настанністрахового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому (частини перша, друга, четверта та п`ята статті 9 Закону № 85/96-ВР).

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо .Правила страхуванняповинні містити: предметдоговору страхування; порядоквизначення розмірівстрахових сумта (або)розмірів страховихвиплат; страховіризики; виключенняіз страховихвипадків іобмеження страхування; строкта місцедії договорустрахування; порядокукладення договорустрахування; правата обов`язкисторін; діїстрахувальника уразі настаннястрахового випадку; перелікдокументів,що підтверджуютьнастання страховоговипадку тарозмір збитків; порядокі умовиздійснення страховихвиплат; строкприйняття рішенняпро здійсненняабо відмовув здійсненністрахових виплат; причинивідмови устраховій виплатіабо виплатістрахового відшкодування; умовиприпинення договорустрахування; порядоквирішення спорів; страховітарифи задоговорами страхуванняіншими,ніж договористрахування життя; страховітарифи таметодику їхрозрахунку задоговорами страхуванняжиття; особливі умови (стаття 17 Закону № 85/96-ВР).

За умовами затверджених ТДВ СК «Мотор-Гарант» Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (далі Правила) (в редакції чинній на момент укладення договору з відповідачем ОСОБА_3 ), які є невід`ємною частиною полісу, та з якими цей відповідач був ознайомлений, страхова сума встановлюється в договорі страхування за згодою сторін при укладенні договору страхування. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування в цілому. В межах страхових сум у договорі страхування можуть бути встановлені ліміти відповідальності страховика, які визначають граничний розмір виплат страхового відшкодування на умовах, вказаних у договорі страхування (пункт 3.1. Правил).

Згідно з підпунктами 11.2.2. та 11.2.3 пункту 11.2 Правил, якщо інше не передбачено договором страхування, при настанні страхового випадку конкретний розмір шкоди, завданої життю, здоров`ю або майну третьої особи визначається: незалежними експертами при наявності спору між страховиком, страхувальником і третьою особою; на підставі рішення суду у разі подання третьою особою судового позову.

Розмір страхового відшкодування дорівнює розміру заподіяної страхувальником шкоди, визначеної відповідно пункту 11.2. цих Правил за вирахуванням встановленої договором страхування франшизи, але не більше страхової суми або ліміту відповідальності страховика.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо іншене встановленозаконом,з урахуваннямобставин справисуд завибором потерпілогоможе зобов`язатиособу,яка завдалашкоди майну,відшкодувати їїв натурі(передатиріч тогож родуі такоїж якості,полагодити пошкодженуріч тощо)або відшкодуватизавдані збиткиу повномуобсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

За змістом частин першої та сьомої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 523/2420/16-ц (провадження № 61-20696св19) зазначено, що згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.

В постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №372/1862/17 (провадження № 61-10937св19) наведено правовий висновок про те, що:

«Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи. Відповідно до статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи».

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №523/7567/20 (провадження № 61-18501св20) зазначено, що:

«судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом».

При цьому, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-IV України, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 та від 09 лютого 2023 року у справі № 369/7115/20.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

- позивач заявив вимоги до страховика про стягнення страхового відшкодування у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності за даним страховиком випадком, тому у задоволенні таких слід відмовити саме з цієї підстави;

- одночасно задовольнивши у заявленому розмірі вимоги позивача, з урахуванням принципу диспозитивності, до винуватця ДТП, адже розмір таких перевищує суму виплаченого страхового відшкодування і він доведений належними і допустимими доказами, а винуватцем не спростовано висновок експерта, яким підтверджено цей розмір, а також свою вини у заподіянні шкоди.

У цьому зв`язку, колегія суддів також враховує, що рішення суду винуватцем ДТП в апеляційному порядку не оскаржено.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог до страховика в частині того, що страхове відшкодування з останнього слід стягувати, виходячи із страхової суми, а не з ліміту відповідальності, визначеного договором страхування, що узгоджується з умовами такого договору та Правилами, які є обов`язковими до застосування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак таку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 415 грн 22 коп. сплачений за подання позову, та 622 грн 83 коп. сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20912 (двадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 01 коп. завданих матеріальних збитків.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 415 (чотириста п`ятнадцять) грн 22 коп. сплачений за подання позову та 622 (шістсот двадцять дві) грн 83 коп. сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич