Постанова

від 02.11.2023 по справі 139/241/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/241/23

Провадження № 22-ц/801/1949/2023

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 рокуСправа № 139/241/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Якименко М. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Могилів-Подільськоїокружної прокуратуриВінницької областів інтересахдержави вособі Мурованокуриловецькоїселищної радиМогилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті до ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,про витребуванняземельних ділянокза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката БраславцяЯ.Ю. на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у складі судді Тучинської Н. В. від 02 серпня 2023 року,

встановив:

У березні 2023 року Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області звернулася до суду з цим позовом, за яким просила витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0522883600:07:002:0419, яка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (тепер Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області).

03 квітня 2023 року Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області звернулася до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1 , предметом якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615, які об`єднані в єдину земельну ділянку з кадастровим номером 0522883600:07:002:0420, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (тепер Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області).

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року справи № 139/241/23, № 139/258/23 об`єднані в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно номер № 139/241/23.

На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вказані земельні ділянки були передані безоплатно на підставі підроблених (неіснуючих) рішень органу місцевого самоврядування у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а потім відчужені ними на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_23 , а в подальшому на користь ОСОБА_1 , тому ці ділянки вибули з володіння власника не з його волі.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої Центральною регіональною філією Державного підприємства«Українське державнеаерогеодезичне підприємство», 05 серпня 2021 року здійснено об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами від 0522883600:07:002:0618 до 0522883600:07:002:0626 та від 0522883600:07:002:0604 до 0522883600:07:002:0615 в земельні ділянки з кадастровими номерами, відповідно: 0522883600:07:002:0419, загальною площею 18 га; 0522883600:07:002:0420 загальною площею 24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, власницею яких є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615, 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626 площею 2 га кожна знаходяться за межами населеного пункту с. Курашівці Могилів-Подільського (раніше Мурованокуриловецького) району Вінницької області, на момент формування вони перебували у державній власності, а розпорядником землі було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до рішення 2 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 6 від 18 грудня 2020 року Курашовецька сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Мурованокуриловецької селищної ради.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0522883600:07:002:0419, площею 18 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626.

Витребувано у ОСОБА_1 в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0522883600:07:002:0420, площею 24 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права власності на спірні земельні ділянки була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, що ці ділянки вибули з володіння власника не з його волі, тому в цій справі підлягають застосуванню положення статті 388 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Браславець Я. Ю., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення скасувати та постановити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області не може бути належним позивачем у справі, тому що на момент вибуття земельних ділянок з державної власності управління землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем відповідних земельних ділянок, а на момент укладення договорів, були наявні усі правовстановлюючі документи та кадастрові номери на земельні ділянки, які не оспорювались та не перебували під арештом. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не знала і не могла знати про придбання земельних ділянок в осіб, які не мали на них права, вона є добросовісним набувачем. Ухвалюючи рішення у справі судом першої інстанції не було враховано висновків Великої Палати Верховного суду, викладених, зокрема у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі рішень Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 34 сесії 7 скликання від 21 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність» № № 702, 701, 700, 699, 698, 719, 718, 717, 716, 713, 712, 711, 720, 710, 709, 708, 707, 706, 705, 704, 703 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626, 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615 площею 2 га кожна були безоплатно передані у приватну власність, відповідно, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що 19 січня 2021 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 зареєстровано право приватної власності на вказані вище відповідні земельні ділянки. Такі реєстраційні дії вчинені державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою С. В. на підставі рішень 34 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради 21 жовтня 2020 року та відповідних витягів з Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 2 рішення № 6 Мурованокуриловецької селищної ради від 18 грудня 2020 року «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Мурованокуриловецької селищної ради» 2 сесії 8 скликання Мурованокуриловецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад, зазначених у пункті 1 цього рішення, в тому числі Курашовецької сільської ради.

Відповідно до відповіді Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 19 травня 2021 року № 02-13/1295, № 02-13/1294, № 02-13/1291, № 02-13/1281, № 02-13/1289, № 02-13/1302, № 02-13/1292, № 02-13/1290, № 02-13/1293, № 02-13/1286, № 02-13/1285, № 02-13/1284, № 02-13/1288, № 02-13/1283, № 02-13/1282, № 02-13/1299, № 02-13/1298, № 02-13/1281, № 02-13/1297, № 02-13/1296, № 02-13/1287 Курашовецькою сільською радою 21 жовтня 2020 року не приймались рішення за № № 702, 701, 700, 699, 698, 719, 718, 717, 716, 713, 712, 711, 720, 710, 709, 708, 707, 706, 705, 704, 703. Остання 31 сесія 7 скликання Курашовецької сільської ради була проведена 20 жовтня 2020 року і на ній були прийняті рішення за № № 368-394.

17 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. посвідчено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626, 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615. Відчуження цих земельних ділянок було вчинено на користь покупця ОСОБА_23

30 квітня 01 травня 2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. посвідчено договори купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок на користь ОСОБА_1 . Нотаріусом було внесено відомості про вчинені правочини та нового власника земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Судом першої інстанції враховано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 набули право власності на земельні ділянки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Також судом першої інстанції установлено, що державна реєстрація права приватної власності на ці земельні ділянки проведена на підставі підроблених (неіснуючих) рішень органу місцевого самоврядування.

Крім того на час реєстрації за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 права приватної власності на земельні ділянки на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, ці земельні ділянки перебували у державній власності і знаходилися за межами населеного пункту с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. За таких обставин право розпоряджатись земельними ділянками з кадастровими номерами 0522883600:07:002:0618, 0522883600:07:002:0619, 0522883600:07:002:0620, 0522883600:07:002:0621, 0522883600:07:002:0622, 0522883600:07:002:0623, 0522883600:07:002:0624, 0522883600:07:002:0625, 0522883600:07:002:0626, 0522883600:07:002:0604, 0522883600:07:002:0605, 0522883600:07:002:0606, 0522883600:07:002:0607, 0522883600:07:002:0608, 0522883600:07:002:0609, 0522883600:07:002:0610, 0522883600:07:002:0611, 0522883600:07:002:0612, 0522883600:07:002:0613, 0522883600:07:002:0614, 0522883600:07:002:0615 за законом належало ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому орган місцевого самоврядування не мав повноважень приймати рішення щодо передачі таких земельних ділянок у приватну власність.

З огляду на вказане вище, враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що реєстрація права власності на спірні земельні ділянки була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, що ці ділянки вибули з володіння власника не з його волі, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в цій справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Також суд першої інстанції врахував статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Судом встановлено, що договори купівлі-продажу земельних ділянок, які є предметом дослідження у цій справі, укладалися не особами, які набули ці земельні ділянки у власність за підробленими рішеннями органу місцевого самоврядування, а їх представником за довіреностями ОСОБА_24 ; всі ці земельні ділянки знаходяться на одному масиві; реєстрація права власності на ці земельні ділянки було вчинено на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування; і право власності на первісних власників, і договори відчуження вчинялися і оформлялися в одному проміжку часу.

З огляду на зазначене суд першої інстанції поставив під сумнів добросовісність ОСОБА_1 , тим самим констатувавши, що остання не проявила належної обачності під час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

Суд першої інстанції врахував, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таким чином судом у цій справі перевірено, чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Надано належну оцінку добросовісності ОСОБА_1 та додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Суд першої інстанції врахував інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надав їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та правильно вважав, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає.

ОСОБА_1 , із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжних набувачів, у яких вона придбала земельні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21).

Доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення прокурором цього позову в інтересах неналежного позивача є безпідставними, оскільки спірні земельні ділянки належать до державної власності, а позов прокурором пред`явлено в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яке і було розпорядником цих земель, на час подання позову.

Висновок суду першої інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21, на яку посилається заявник у апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями367,368,374,375,381,384ЦПК Україниапеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Браславця Я. Ю. залишити без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 06 листопада 2023 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

М. М. Якименко