Постанова

від 24.10.2023 по справі 909/715/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа №909/715/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді:Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу

від позивача Жарський Т.В. в режимі відеоконференції;

від відповідача Коновал Р.О.-представник;

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 05.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1805/23 від 06.06.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 (повний текст складено 15.05.2023, суддя Валєєва Т.Е.)

у справі №909/715/21

за позовом ОСОБА_1 , м.Коломия

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Ейдженсі", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , м.Коломия

про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВЛЕНО

Короткий зміст позовних вимог та вимог заявника

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ТОВ "Ресурс Трейд Ейдженсі" про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запису про право власності об`єкта нерухомого майна № 30206428, запису про право оренди земельної ділянки № 30217245, вчинених 08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногін В.В., на підставі рішень про державну реєстрацію прав № 45432849 та № 45445233 від 08.02.2019 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Ресурс Трейд Ейдженсі".

Позовні вимоги мотивовано неправомірністю дій державного реєстратора, що полягають у проведенні державної реєстрації майна із невиконанням умов іпотечного договору та з порушенням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, позивач вважає, що державному реєстратору не надана оцінка майна та мали бути надані докази відшкодування 90 відсотків вартості предмета іпотеки; земельна ділянка була незаконно перереєстрована за відповідачем. Також позивач вказує на те, що на час державної реєстрації були встановлені обтяження на предмет іпотеки (накладено арешт на його майно).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі №909/715/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на час вчинення оспорюваної державної реєстрації існувало обтяження, однак не існувало зареєстроване обтяження. За змістом п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на день проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем, який набув права іпотекодержателя щодо іпотеки, зареєстрованої за банком ще 07.03.2008, наявність обтяження речових прав на нерухоме майно (ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі №346/949/18), не могло бути підставою для відмови відповідачу у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Позивачем не було доведено факту порушення вимог законодавства та умов укладеного договору іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за ціною, визначеною експертним звітом про оцінку.

Новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (п. 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі №909/715/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилачись на те, що судом в повному обсязі не з`ясовано обсатавини, висновки суду не відповідають обставинам справи (щодо незареєстрованого обтяження, щодо переходу права оренди земельної ділянки), судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права (щодо неправильно обраного способу захисту, порушення процесуальних строків).

Зокрема, скаржник зазначає, що не зважаючи на наявність ухвали Коломийського міськрайонного суді Івано-Франківської області про забезпечення позову та накладення арешту на ковальсько-заготівельний цех (39/1000 комплексу), загальною площею 1464, 2 кв. м. в АДРЕСА_1 , заборони ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі», ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» вчиняти дії спрямовані на прийняття предмета іпотеки у власність, державний реєстратор ОСОБА_3 , 08.02.2019 відновив розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень та здійснив перереєстрацію предмета іпотеки на користь ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі», що є порушенням вказаної вище ухвали.

Скаржник вважає, що іпотекодержатель повинен був звернутися до суду із позовом про скасування заборони на нерухоме майно, а не звертатися до реєстратора для здійснення перереєстрації нерухомого майна. Державному реєстратору, який здійснював перереєстрацію нерухомого майна, виходячи із його письмових свідчень, було відомо про накладення арешту на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, однак, ним, незважаючи на це, було здійснено реєстраційну дію. Державним реєстратором Ногіним В.В, окрім перереєстрації права власності на зазначене вище майно, здійснено перереєстрацію права оренди земельної ділянки, на якій знаходиться даний об`єкт нерухомого майна.

На думку скаржника, належним підтвердженням набуття права оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування та укладення відповідного договору оренди земельні ділянки.

ТОВ "Ресурс Трейд Ейдженсі" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що 18.06.2008 Коломийською міською радою було ухвалене рішення припинити право користування та розірвати договір оренди земельної ділянки за №40 від 11.02.2002, наданої ОСОБА_4 для комерційної діяльності терміном оренди 25 років, площею 4 019,9 кв.м. по АДРЕСА_2 , а також надати дозвіл на виготовлення технічної документації та укладання договору оренди земельної ділянки терміном оренди на 50 років ОСОБА_1 на використання земельної ділянки загальною площею 4 019,9 кв.м. по в; АДРЕСА_2 для комерційного використання (договір дарування ковальсько-заготівельно цеху № 5 від 29.01.2008 № 288). На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 та Коломийською міською радою укладено договір оренди землі площею 4019,4 кв. м або 0,4020 га. Договір зареєстровано в Коломийському міському відділі Івано-Франківської РФДЗ, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040829700188.

Товарситво зазначає, що факт державної реєстрації також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2610600000:11:008:0025 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4020 га. Вказана державна реєстрація відбулась 21.10.2008. Того ж дня, як вбачається із Витягу, відбулась державна реєстрація права власності на вказану земелью ділянку за Коломийською міською радою, а наступною реєстраційною дією - реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки.

Товариство вважає, що ОСОБА_1 на виконання іпотечного договору оформив своє право користування земельною ділянкою на праві оренди. Відтак оскільки до ТОВ «РЕСУРС ТРЕЙД ЕЙДЖЕНСІ» перейшло право власності на предмет іпотеки (ковальсько-заготівельний цех (39/1000 комплексу) загальною площею 1464, 2 кв.м в АДРЕСА_3 , в силу статті 7 Закону України «Про оренду землі» перейшло також право оренди на земельну ділянку площею 0,4020 га.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 справу №909/715/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 6 810,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі №909/715/21 та призначено розгляд справи на 01.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 змінено дату та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на 15.08.2023.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 24.10.2023.

Сторони в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом .

07.03.2008 між ТОВ Український промисловий банк (далі ТОВ Український промисловий банк (банк) та ПТВФ Деснянська (позичальник) від імені якого, на підставі статуту, діє ОСОБА_1 укладено кредитний договір №153/К-08 про відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) (том I а.с. 118-124), відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах:

-ліміт кредитування 1 600 000,00 грн, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток 1);

-строк кредитної лінії з 07.03.2008 по 06.03.2015 включно;

-мета використання коштів: 800 000,00 гривень на поповнення обігових коштів та 800 000,00 гривень на придбання автомобілів та обладнання для СТО;

-процентна ставка: 19% процентів річних (п. 1.1 кредитного договору).

Виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується зокрема, але не виключно (п. 2.7 кредитного договору):

Іпотекою ковальсько-заготівельного цеху №5 (що складає 39/1000 комплексу), що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_5 , загальною площею 1464,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (п. 3.1.1 кредитного договору).

Виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у випадку, якщо заставленого майна недостатньо для повного погашення заборгованості позичальника (п. 3.1 кредитного договору).

Цей договір підписано уповноваженими представника обох сторін та скріплено їх печатками.

Також, 07.03.2008, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ТОВ Український промисловий банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець 1), ОСОБА_2 (іпотекодавець 2) укладено іпотечний договір №153/Zкіп-08 (том І а.с. 110-114).

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: ковальсько-заготівельний цех №5 (що складає 39/1000 комплексу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок за номером 12, загальною площею 1464, 2 кв.м, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №180165599 від 06.03.2008. Цільове призначення нерухомого майна: нежиле приміщення.

Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комерційного використання, площею 0,13725 га, що передана в оренду (користування) ОСОБА_4 терміном на 25 років, на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л.В. 11.02.2002 за реєстровим №Д-293 та зареєстрованого у Коломийському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 11.02.2002 №40 (далі земельна ділянка). Цільове призначення земельної ділянки: для комерційного використання.

Експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно зі звітом, складеним ТОВ "ЕКА-Захід" (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №6284/07 від 23.11.2007), становить 3 192 690,00 грн.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі: договору дарування ковальсько-заготівельного цеху №5 (що складає 39/1000 комплексу), що видрукуваний на бланку серії ВКС за №258119 і посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Маркеловою І.М. 29.01.2008 за реєстровим №288 (п. 1.2 договору іпотеки).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені кредитним договором;

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 3.1.9 цього договору:

- порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов`язків за цим договором та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов`язання;

- ліквідації, реорганізації іпотекодавця та/або позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом (для іпотекодавця/позичальника юридичної особи/фізичної особи - підприємця), смерті та/або визнання безвісно відсутньою, в порядку встановленому чинним законодавством України, іпотекодавця та/або позичальника фізичної особи:

- якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1 договору іпотеки).

У випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов`язків за цим договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.2 договору іпотеки).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього договору. Сторони домовились про те, що на протязі 3 робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки (п. 4.3 договору іпотеки).

Відповідно до 4.4 договору іпотеки, даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього договору, одним з наступних способів:

- шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку. Іпотекодержатель набуває нерухомість - предмет іпотеки за цим договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, обраним іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст. 37 Закону України Про іпотеку. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотедержателю права власності на нерухомість - предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки;

- шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку передбаченому ст. 38 Закону України Про іпотеку. Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цього договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки.

Цей договір підписаний позивачем, третьою особою та уповноваженим представником банку і скріплений його печаткою.

18.06.2008 рішенням 29 сесії 5 демократичного скликання Коломийської міської ради №1266-29/2008 Про припинення права користування та надання земельних ділянок у оренду надано дозвіл на виготовлення технічної документації на укладення договору оренди земельної ділянки терміном оренди на 50 років ОСОБА_1 на використання земельної ділянки площею 4 019,4 кв.м по АДРЕСА_2 для комерційного використання з оплатою орендної плати в розмірі згідно з Положенням Про ставки, порядок визначення та сплати орендної плати за землі комунальної власності територіальної громади м. Коломиї (том І а.с. 49).

27.08.2008 між ТОВ Український промисловий банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець 1), ОСОБА_2 (іпотекодавець 2) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, яким викладено договір іпотеки у наступній редакції (а.с. 115-116 том I):

Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між іпотекодержателем і ПТВФ "Деснянська" (позичальник), за умовами якого останній зобов`язаний іпотекодержателю по 06.03.2015 включно, у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1 700 000,00 грн, сплатити проценти за користування ним у розмірі 19% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (основне зобов`язання) (п. 1.2 договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки).

Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 2 565 200,00 грн (п. 1.3 договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки).

Цей договір підписаний позивачем, третьою особою та уповноваженим представником банку і скріплений його печаткою.

06.10.2008 між Коломийською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (том І а.с. 43-46), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , на підставі рішення Коломийської міської ради від 18.06.2008 №1266-29/2008 Про припинення права користування та надання земельних ділянок у оренду (п. 1 договору оренди землі).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4019,4 кв.м або 0,4020 га - забудовані землі (п. 2 договору оренди землі).

На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля площею 1 293 кв.м (п. 3 договору оренди землі).

Договір укладено на 50 років (п. 8 договору оренди землі).

06.10.2008 між сторонами договору оренди землі підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, яка передається в оренду та розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01.09.1999 (том І а.с. 47-48).

30.06.2010 між ПАТДельта Банк (новий кредитор), ТОВ Український промисловий банк та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ Українського промислового банку на користь ПАТ Дельта Банк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. (серед яких вказано у додатку 2 до даного договору, договір іпотеки від 07.03.2008) (том I а.с. 192-200).

22.06.2018 між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвент (новий кредитор) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №643/К (том І а.с. 201-202).

Також, 22.06.2018, між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвент (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №153/Zкіп-08 №643/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюком С.Ю. (том I а.с. 204-205).

16.08.2018 між ФК Інвент та ТОВ Ресурс Трейд Ейдженсі (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №025/18-О, за яким відповідач набув права вимоги за кредитним договором (том I а.с. 206-208).

Також, 16.08.2018, між ТОВ ФК Інвент та ТОВ Ресурс Трейд Ейдженсі (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюком С.Ю. (том I а.с. 209-210).

Листами від 17.12.2018 №016.18, №017.8, №015.8 відповідач звернувся до ПТВФ Деснянська (боржника), позивача та третьої особи з вимогою про усунення порушень, а саме сплати заборгованості у розмірі 2 903 304,24 грн, а у випадку її несплати, вказав на право прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (наявні підтвердження про вручення) (том I а.с. 211-220).

22.01.2019 оцінювачем Катамай Т.В. проведено оцінку майна ковальсько-заготівельного цеху №5 (що складає 39/1000 комплексу), загальною площею 1464, 2 кв.м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. І. Майданського (вул. Горєлова), буд. 12, за якою встановлено вартість об`єкта без урахування ПДВ становить 1 300 000,00 грн (том I а.с. 62-72, 127-128, 223-224).

24.01.2019 ОСОБА_2 (третя особа) звернулася до начальника управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради із заявою від 23.01.2019 щодо накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо ковальсько-заготівельного цеху (39/1000 комплексу), загальною площею 1464,2 кв.м в АДРЕСА_1 (том I а.с. 27-29).

25.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради із заявою від 25.01.2019 щодо накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо ковальсько-заготівельного цеху (39/1000 комплексу), загальною площею 1464,2 кв.м в АДРЕСА_1 (том I а.с. 24-26).

01.02.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до начальника Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради із заявами про відкликання заяв про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна (том I а.с. 234-237).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі №346/949/18:

- накладено арешт на ковальсько-заготівельний цех (39/1000 комплексу), загальною площею 1464, 2 кв.м по АДРЕСА_1 ;

- заборонено відповідачу ТОВ ФК ІНВЕНТ вчиняти дії спрямовані на прийняття предмета іпотеки у власність (том I а.с. 14-16).

08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В.В. надіслано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 електронною поштою повідомлення про відновлення реєстраційних дій (том I а.с. 117).

08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В.В. зареєстровано за відповідачем:

- право власності на ковальсько-заготівельний цех №5, загальною площею 1 464,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- право оренди земельної ділянки, площею 0,4020 га за кадастровим номером 2610600000:11:008:0025 (том I а.с. 20-23).

Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з цього реєстру про реєстрацію іншого речового права №155669629 та №15586269 від 08.02.2019 (том I а.с. 20-23).

11.02.2019 на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019, державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Микицеєм В.Д. винесено постанову про накладення арешту на ковальсько-заготівельний цех (39/1000 комплексу), загальною площею 1464,2 кв.м в м. Коломия, вул. І. Майданського, буд. 12 (том I а.с. 17-19).

19.02.2019 ТОВ Імона-Експерт на замовлення позивача проведено оцінку майна ковальсько-заготівельного цеху №5 (що складає 39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв.м за адресою: Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. І. Майданського (вул. Горєлова), буд. 12, якою встановлено, що вартість об`єкта без урахування ПДВ становить 7 278 538,00 грн (том I а.с. 59-61).

Державне підприємство Інформаційні судові системи надало відповідь від 14.03.2019 №1527/0/2-19-вих на запит ОСОБА_5 про отримання публічної інформації, в якому вказано, що електронна копія судового рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі №346/949/18 надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 06.02.2019 о 18:16, зареєстрована в цьому реєстрі 07.02.2019 о 00:29, оприлюднена 08.02.2019 о 15:39 (том I а.с. 229).

Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №346/949/18 ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06.05.2019 скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме

запису про право власності на об`єкт нерухомого майна № 30206428,

запису про право оренди земельної ділянки № 30217245, вчинених 08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногін В.В., на підставі рішень про державну реєстрацію прав № 45432849 та № 45445233 від 08.02.2019 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. І. Майданського, 12, за ТОВ "Ресурс Трейд Ейдженсі".

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч. 1 ст. 572 ЦК України).

При цьому у ст. 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ст. 36 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону від 03.07.2018 № 2478-VIII) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься, зокрема, в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: 1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього закону (ч. 3);

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, пункт 4.4 договору іпотеки є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодножателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього договору, зокрема, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (п. 4.4.1 договору іпотеки).

Відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону від 03.07.2018 № 2478-VIII) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.7 ст.36 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону від 03.07.2018 №2478-VIII) завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем).

Як заначалось вище, ОСОБА_1 (іпотекодавець 1) разом з ОСОБА_2 (іпотекодавець 2) виступили майновими поручителями за виконання ПТВФ Деснянська кредитних зобов`язань перед відповідачем, передавши останньому в іпотеку нерухоме майно - ковальсько-заготівельний цех №5 (предмет іпотеки), яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, яка перебуває в оренді позивача.

Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов`язань відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Право власності на предмет іпотеки за відповідачем зареєстроване державним реєстратором.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про іпотеку у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку (у редакції Закону від 03.07.2018 № 2478-VIII, чинній на час проведення оспорюваної державної реєстрації), у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

В ході розгляд справи в суді першої інстанції встановлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 накладено арешт на ковальсько-заготівельний цех №5 (предмет іпотеки) та заборонено ТОВ Ресурс Трейд Едженсі та ТОВ ФК Івент вчиняти дії, спрямовані на прийняття предмета іпотеки у власність. У подальшому постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11.09.2019 у справі №346/949/18 скасовано зазначену ухвалу суду першої інстанції (про вжиття заходів забезпечення позову) та постанову суду апеляційної інстанції (про залишення ухвали без змін).

З огляду на викладене, судом першої інстанції правміорно встановлено, що у період з 06.02.2019 по 11.09.2019 існував арешт на предмет іпотеки та заборона на прийняття його у власність, які були зареєстровані Коломийським МР ВДВС як обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2019.

Однак, оспорювана державна реєстрація була проведена 08.02.2019.

Отже, на час вчинення оспорюваної державної реєстрації існувало обтяження, однак не існувало зареєстроване обтяження.

03.07.2018 прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування №2478-VIII (далі - Закон №2478-VIII), яким ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України Про іпотеку. Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до п. 2 розд. II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2478-VIII цей закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку, що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Згідно з п. 1 розд. II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2478-VIII цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що Закон №2478-VIII був опублікований 03.11.2018 та набрав чинності 04.11.2018, цей закон був введений у дію 04.02.2019.

Отже, на час вчинення оспорюваної державної реєстрації (08.02.2019) діяв Закон №2478-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №346/1305/19 дійшла висновку, що за змістом припису п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції Закону № 2478-VIII обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт.

Як вбачається із матералів справи, іпотека за договором іпотеки була зареєстрована за ТОВ Український промисловий банк ще 07.03.2008. Згодом, 11.02.2019, державний реєстратор зареєстрував обтяження на предмет іпотеки (арешт та заборону на прийняття у власність).

Той факт, що іпотека зареєстрована саме за відповідачем 22.01.2019 на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором №932 від 16.08.2018, не змінює факту виникнення у банку права іпотеки на нерухоме майно (ковальсько-заготівельний цех №5) саме 07.03.2008 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №346/1305/19 (п. 47).

Враховуючи вищенаведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що за змістом п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на день проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем, який набув права іпотекодержателя щодо іпотеки, зареєстрованої за банком ще 07.03.2008, наявність обтяження речових прав на нерухоме майно (ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі №346/949/18), не могло бути підставою для відмови відповідачу у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Така підстава для відмови існувала до моменту введення в дію 04.02.2019 Закону №2478-VIII.

З огляду на викладене, не беруться до уваги посилання скаржника на те, що іпотекодержатель повинен був звернутися до суду із позовом про скасування заборони на нерухоме майно, а не звертатися до реєстратора для здійснення перереєстрації нерухомого майна.

Частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як взазначалось вище, сторони договору іпотеки погодили, що іпотекодержатель набуває нерухомість предмет іпотеки за цим договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, обраним іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Матеріалами справи підтверджується, що, відповідно до умов договору іпотеки іпотекодержатель - відповідач обрав суб`єкта оціночної діяльності, який здійснив оцінку ринкової вартості об`єкта іпотеки.

Згідно зі звітом експерта про оцінку майна від 22.01.2019 - предмета іпотеки ковальсько-заготівельного цеху №5 на момент набуття права власності ринкова вартість предмета іпотеки становила 1 300 000,00 грн (без ПДВ), що за вимогами чинного законодавства та умовами договору іпотеки і є безпосередньо ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки.

При цьому вимога іпотекодержателя (відповідача) до боржника за кредитним договором та іпотекодавців (позивача та третьої особи) становила 2 903 304,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що такий звіт про оцінку майна був доданий відповідачем до заяви про державну реєстрацію прав від 22.01.2019, поданої державному реєстратору, та протилежного позивачем суду не доведено.

Водночас докази оспорення такої оцінки в установленому чинним законодавством порядку, зокрема шляхом її рецензування, в матеріалах спави відсутні.

Позивачем не було доведено факту порушення вимог законодавства та умов укладеного договору іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за ціною, визначеною експертним звітом про оцінку.

Щодо посилання скаржника на те, що мали бути надані докази відшкодування 90 відсотків вартості предмета іпотеки іпотекодавцю, судова колегія зазначає, що виконання цього обов`язку іпотекодержателя (у разі наявності такого перевищення) лежить поза межами процедури державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а відтак і поза межами її оскарження.

Права іпотекодавця у такому випадку можуть бути ефективно захищені шляхом відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за його зверненням в добровільному порядку або в судовому порядку.

Щодо посилання скаржника на те, що належним підтвердженням набуття права оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування та укладення відповідного договору оренди земельні ділянки, судова колегія зазначає таке.

Частиною 3 ст.7 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону №1702-VI від 05.11.2009, яка діяла на час оспорюваної державної реєстрації) передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України Про іпотеку, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Отже, земельна ділянка поділяє правову долю об`єкта нерухомості, який на ній розташований.

Також за приписами ч. 7 ст. 37 Закону України Про іпотеку до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вказане вище, позовна вимога про визнання недійсним запису про право оренди земельної ділянки є необґрунтованою.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 24.01.2019 та 25.01.2019 співвласниками предмета іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки, що є підставою для зупинення проведення реєстраційних дій відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинної на час проведення оспорюваної державної реєстрації).

Однак, 01.02.2019 останні звернулись до державного реєстратора з заявами про відкликання заяв про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Як заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, так і заяви про їх відкликання були внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, оспорювана державна реєстрація була вчинена 08.02.2019 після відкликання співвласниками предмета іпотеки своїх заяв про заборону вчинення реєстраційних дій та відновлення проведення державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає господарські справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

Частиною 4 статті 37 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній станом на час подання позову) встановлено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Позивач, заявляючи позовні вимоги посилається на те, що його права порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем та внесення записів за останнім про державну реєстрацію права власності, не заперечуючи права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання, що спричинило наявність заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у частині належності права власності на спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 підтвердила висновок про те, що належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про витребування нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, правомірним є висновкок суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому позов задоволенню не підлягає.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 05.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1805/23 від 06.06.2023) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі №909/715/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.