Постанова

від 31.01.2024 по справі 909/715/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/715/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Жарського Т. В.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Ресурс Трейд Ейдженсі» - Коновала Р.О.

ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н. А. (головуючий), Желік М. Б., Орищин Г. В.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 (суддя Валєєва Т. Е.)

у справі № 909/715/21

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Ейдженсі»</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,

про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Ейдженсі»</a> (далі - ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі») про скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: запису про право власності об`єкта нерухомого майна № 30206428 та запису про право оренди земельної ділянки № 30217245, вчинених 08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В., на підставі рішень від 08.02.2019 № 45432849 та № 45445233 про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» на нерухоме майно - ковальсько-заготівельний цех № 5 (що складає 39/1000 комплексу), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням державним реєстратором положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому позивач посилається на те, що державна реєстрація була проведена державним реєстратором під час дії обтяження, встановленого ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18 на предмет іпотеки; державному реєстратору не було надано оцінку іпотечного майна та доказів відшкодування перевищення 90% вартості предмета іпотеки; земельна ділянка була незаконно перереєстрована за відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2021 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 909/715/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.01.2024.

ОСОБА_2 у судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ОСОБА_2 ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що ОСОБА_2 не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_1 та ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та Приватною торгово-виробничою фірмою «Деснянська» (далі - ПТВФ «Деснянська», позичальник), від імені якої на підставі статуту діяв ОСОБА_1 , укладено кредитний договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) № 153/К-08, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 1 600 000,00 грн, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток 1); строк кредитної лінії з 07.03.2008 по 06.03.2015 включно; мета використання коштів: 800 000,00 гривень на поповнення обігових коштів та 800 000,00 гривень на придбання автомобілів та обладнання для СТО; процентна ставка 19% річних (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 3.1 договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується зокрема, але не виключно: іпотекою ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 464,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у випадку, якщо заставленого майна недостатньо для повного погашення заборгованості позичальника (пункт 3.3 договору).

07.03.2008 між ТОВ «Укрпромбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець 1), ОСОБА_2 (іпотекодавець 2) укладено іпотечний договір № 153/Zкіп-08.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: ковальсько-заготівельний цех № 5 (що складає 39/1000 комплексу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 464,2 кв. м, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2008 № 180165599. Цільове призначення нерухомого майна: нежиле приміщення.

Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комерційного використання, площею 0,13725 га, що передана в оренду (користування) ОСОБА_3 терміном на 25 років, на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л. В. 11.02.2002 за реєстровим № Д-293 та зареєстрованого у Коломийському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 11.02.2002 № 40. Цільове призначення земельної ділянки: для комерційного використання .

Експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно за звітом, складеним ТОВ «ЕКА-Захід», становить 3 192 690,00 грн.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Маркеловою І. М. 29.01.2008 за реєстровим № 288.

Пунктом 4. 1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені кредитним договором;

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну відповідно до пункту 3.1.9 цього договору;

- порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов`язків за цим договором та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов`язання;

- ліквідації, реорганізації іпотекодавця та/або позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом (для іпотекодавця/позичальника юридичної особи/фізичної особи - підприємця), смерті та/або визнання безвісно відсутньою, в порядку встановленому чинним законодавством України, іпотекодавця та/або позичальника фізичної особи:

- якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

У випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов`язків за цим договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.2 іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4 цього договору. Сторони домовились про те, що на протязі 3 робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки (пункт 4.3 іпотечного договору).

Сторони домовились, що пункт 4.4 іпотечного договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених пунктом 4.1 цього договору, одним з наступних способів:

- шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель набуває нерухомість - предмет іпотеки за цим договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, обраним іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотедержателю права власності на нерухомість - предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки (підпункт 4.4.1);

- шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цього договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки (підпункт 4.4.2).

27.08.2008 між ТОВ «Укрпромбанк» (іпотекодержатель) та (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець 1), ОСОБА_2 (іпотекодавець 2) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, яким викладено нижчезазначені пункти іпотечного договору у наступній редакції:

« 1.1 Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 07.03.2008 № 153/К-08 (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі, стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між іпотекодержателем і позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний іпотекодержателю по 06.03.2015 включно, у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1 700 000,00 грн, сплатити проценти за користування ним у розмірі 19% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

1.3 Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 2 565 200,00 грн.»

18.06.2008 рішенням Коломийської міської ради № 1266-29/2008 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок у оренду» надано дозвіл на виготовлення технічної документації на укладення договору оренди земельної ділянки терміном оренди на 50 років ОСОБА_1 на використання земельної ділянки площею 4 019,4 кв. м по АДРЕСА_3 для комерційного використання з оплатою орендної плати в розмірі згідно з Положенням «Про ставки, порядок визначення та сплати орендної плати за землі комунальної власності територіальної громади м. Коломиї» (договір дарування ковальсько-заготівельного цеху № 5 від 29.01.2008 № 288).

06.10.2008 між Коломийською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , на підставі рішення Коломийської міської ради від 18.06.2008 № 1266-29/2008 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок у оренду» (пункт 1).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 019,4 кв. м або 0,4020 га - забудовані землі (пункт 2 договору).

На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля площею 1 293,0 кв. м (пункт 3 договору).

Договір укладено на 50 років (пункт 8).

06.10.2008 між сторонами договору оренди землі підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, а також розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01.09.1999.

30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. У переліку кредитних та забезпечувальних договорів, переданих за цим договором (додаток № 2), містяться, у тому числі, кредитний договір від 07.03.2008 № 153/К-08 та іпотечний договір від 07.03.2008 № 153/Zкіп-08.

22.06.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «ФК «Інвент») укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 643/К, а також договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 153/Zкіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюком С. Ю.

16.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» та ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 025/18-О, за яким відповідач набув права вимоги за кредитним договором від 07.03.2008 № 153/К-08, та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.03.2008 № 153/Zкіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюком С. Ю.

ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» листами від 17.12.2018 № 016.18, № 017.8, № 015.8 звернулось до ПТВФ «Деснянська» (боржника), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою про усунення порушень, у якій просило сплати заборгованість у розмірі 2 903 304,24 грн та попередило, що у разі несплати зазначеної заборгованості у встановлений строк іпотекодержатель розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання відповідно до Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору.

22.01.2019 підприємцем Катамай Т. В. на замовлення ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» проведено оцінку об`єкта - ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою вартість об`єкта без урахування податку на додану вартість (ПДВ) становить 1 300 000,00 грн.

24.01.2019 ОСОБА_2 звернулась до начальника Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради з заявою від 23.01.2019 про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо ковальсько-заготівельного цеху № 5 (39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

25.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради з заявою від 25.01.2019 про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо ковальсько-заготівельного цеху № 5 (39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

01.02.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до начальника Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради із заявами про відкликання заяв про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18 накладено арешт на ковальсько-заготівельний цех № 5 (39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі», ТОВ «ФК «Інвент» вчиняти дії, спрямовані на прийняття предмета іпотеки у власність.

08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В. електронною поштою направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про відновлення реєстраційних дій.

08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В. зареєстровано за ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» право власності на ковальсько-заготівельний цех № 5, загальною площею 1 464,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:11:008:0025 площею 0,4020 га.

11.02.2019 державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Микицеєм В. Д. на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18 прийнято постанову про накладення арешту на ковальсько-заготівельний цех № 5 (39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 346/949/18 ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06.05.2019 скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

19.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Імона-Експерт» на замовлення ОСОБА_2 проведено оцінку майна ковальсько-заготівельного цеху № 5 (39/1000 комплексу), загальною площею 1 464,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою вартість об`єкта без урахування ПДВ становить 7 278 538,00 грн.

За інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 14.03.2019 № 1527/0/2-19-вих електронна копія судового рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18 надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 06.02.2019 о 18:16, зареєстрована у реєстрі 07.02.2019 о 00:29 та оприлюднена 08.02.2019 о 15:39.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовними вимогами до ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» про скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: запису про право власності об`єкта нерухомого майна № 30206428 та запису про право оренди земельної ділянки № 30217245, вчинених 08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В., на підставі рішень від 08.02.2019 № 45432849 та № 45445233 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Ресурс Трейд Ейдженсі» на нерухоме майно - ковальсько-заготівельний цех № 5 (що складає 39/1000 комплексу), обґрунтував їх неправомірністю дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки за відповідачем (іпотекодержателем) за наслідками звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обтяження, встановлене ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18 на предмет іпотеки, на час вчинення спірної державної реєстрації не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також відповідно до положень чинного законодавства наявність такого обтяження не було підставою для відмови державним реєстратором у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем; позивачем не доведено обставин порушення вимог законодавства та умов іпотечного договору при набутті іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за ціною, визначеною експертним звітом про оцінку; перевірка виконання обов`язку іпотекодержателем щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (у разі наявності такого перевищення) знаходиться за межами процедури державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а отже і поза межами її оскарження; новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції також зазначив, що належним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про витребування нерухомого майна.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішення спору положень статей 1, 3, 37 Закону України «Про іпотеку», статей 93, 116 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 199/8324/19, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 338/1118/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 19.06.2019 у справі № 825/1764/16, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 10.04.2018 у справі № 910/4772/17, від 17.10.2019 у справі № 822/426/16.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що іпотекодержатель повинен був звернутися до суду з позовом про скасування заборони на нерухоме майно, а не звертитися до державного реєстратора для здійснення перереєстрації нерухомого майна; для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку - подати відповідне рішення органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у користування, а також укласти договір оренди. Також, скаржник зазначає про обрання ним належного способу захисту.

Крім того, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд не дослідив та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546 ЦК України).

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частини 1 статті 575 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. (частини 6, 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 1).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина 2).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина 3).

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням, зокрема, за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем) (частина 7).

За приписами статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина 1).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 2).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступили майновими поручителями перед банком (правонаступником якого є відповідач) за виконання зобов`язань ПТВФ «Деснянська» за кредитним договором, передавши в іпотеку за іпотечним договором нерухоме майно - ковальсько-заготівельний цех № 5 (предмет іпотеки), розташоване на орендованій позивачем земельній ділянці комунальної власності.

За умовами іпотечного договору, сторони домовились, що пункт 4.4 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодножателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених пунктом 4.1 цього договору, зокрема, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.4.1).

Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов`язань відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

08.02.2019 державним реєстратором за відповідачем зареєстровано право власності на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 06.02.2019 по 11.09.2019 існувало обтяження (арешт) предмета іпотеки та заборона на прийняття його у власність, встановлені ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18, які були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 11.02.2019. При цьому, спірна державна реєстрація була проведена - 08.02.2019.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що на час вчинення спірної державної реєстрації існувало обтяження предмета іпотеки, однак зареєстроване таке обтяження не було.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018 та введено у дію 04.02.2019, частину 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено пунктом 7, відповідно до якої відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII цей закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Таким чином, за змістом положень пункту 7 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час здійснення спірної державної реєстрації) обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19).

Враховуючи викладене вище, наявне на час проведення спірної державної реєстрації обтяження предмета іпотеки, встановлене ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 у справі № 346/949/18, не було підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, про що правомірно було зазначено судами попередніх інстанцій.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони в іпотечному договорі погодили, що іпотекодержатель набуває нерухомість - предмет іпотеки за цим договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, обраним іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.4.1 пункту 4.4 іпотечного договору).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій також установлено, що суб`єктом оціночної діяльності на замовлення відповідача було проведено оцінку (ринкової) вартості предмета іпотеки - ковальсько-заготівельного цеху № 5 на момент набуття права власності, відповідно до якої вартість предмета іпотеки без ПДВ становила 1 300 000,00 грн (звіт про оцінку майна від 22.01.2019).

Зазначений звіт було додано відповідачем до заяви про державну реєстрацію прав, поданої державному реєстратору.

Врахувавши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення вимог законодавства та умов іпотечного договору щодо оцінки вартості предмета іпотеки при набутті відповідачем права власності на нього.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що перевірка виконання іпотекодержателем обов`язку щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (у разі наявності такого перевищення) знаходиться поза межами процедури державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а отже і поза межами її оскарження.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, згідно з наведеними вище положеннями, право оренди земельної ділянки, на якій розміщено предмет іпотеки і орендарем якої був позивач, перейшло до відповідача як особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, який розташований на цій земельній ділянці.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо обраного позивачем способу захисту не впливає на правильність їх висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 1, 3, 37 Закону України «Про іпотеку», статей 93, 116 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 199/8324/19, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 338/1118/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 19.06.2019 у справі № 825/1764/16, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 10.04.2018 у справі № 910/4772/17, від 17.10.2019 у справі № 822/426/16.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, за доводами скаржника судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 338/1118/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 825/1764/16, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 10.04.2018 у справі № 910/4772/17, від 17.10.2019 у справі № 822/426/16, зокрема, відповідно до яких, накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, тому ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки; якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Зі змісту наведених вище постанов вбачається, що такі висновки були зроблені Верховним Судом з урахуванням положень законодавства, які діяли до набрання чинності та вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII, тобто як на час, коли позивачі у наведених вище справах дізналися про порушення свого права, так і на час звернення їх до суду не було припису, який би дозволяв державному реєстратору провести державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за наявності зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень (пункту 7 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, у справі № 909/715/21, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановивши, що на час проведення спірної державної реєстрації, набрав чинності та вступив у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII, яким частину 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було доповнено пунктом 7, яким дозволено державному реєстратору проводити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за наявності зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, а тому дійшли висновку про те, що наявність обтяження предмета іпотеки не є підставою для відмови державним реєстратором у державній реєстрації права власності на це майно за іпотекодержателем.

Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц за позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним і повернення земельної ділянки, оскільки у цій справі на відміну від справи, що розглядаються, спірні правовідносини щодо оренди земельної ділянки положеннями Закону України «Про іпотеку» не регулюються.

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № 909/715/21, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у на постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 338/1118/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 825/1764/16, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 10.04.2018 у справі № 910/4772/17, від 17.10.2019 у справі № 822/426/16, на які посилаються скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

Посиланні скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 199/8324/19, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19 щодо способу захисту, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки як вже зазначалось Судом раніше, наявність висновок судів попередніх інстанцій щодо обрання позивачем способу захисту у справі, що розглядається, не спростовує та не вливає на правильність їх висновків про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

Зважаючи на викладене, наведена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі № 909/715/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко