Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/12354/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/12354/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., Смалій В.М.;

від відповідачів: 1) не з`явились;

2) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023

у справі № 910/12354/23 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм»

2) ОСОБА_2

про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» та ОСОБА_2 про визнання правочину щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:621:00023 та садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого рішенням № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал» від 04.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Роз`яснено заявнику, що спір віднесено до юрисдикції місцевого районного суду в порядку цивільного судочинства.

Зазначена ухвала мотивована тим, що спір не є корпоративним, оскільки у позивача відсутні будь-які корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм».

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі № 910/12354/23 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята із порушенням норм процесуального права та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема скаржниця зазначає, що відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної у постанові від 03.11.2020 по справі № 922/88/20 в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктивного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Так, за твердженням апелянта вона звернулася до суду із даним позовом про визнання недійсним правочину щодо формування 100% статутного капіталу відповідача 1 за рахунок внесення об`єктів нерухомого майна, таким чином він прагне не допустити переходу права власності на об`єкти нерухомого майна до ТОВ «Рентал Прайм» і відновити становище, яке існувало до виконання спірного правочину. Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що спір у даній справі виник з правочину щодо паю у ТОВ «Рентал Прайм».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/12354/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12354/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

04.09.2023 матеріали справи № 910/12354/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3642/23 від 11.09.2023 у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12354/23.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/12354/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 року у справі №910/12354/23 та призначено до розгляду на 04.10.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, розгляд справи, призначений на 04.10.2023, не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 розгляд справи № 910/12354/23 призначено на 01.11.2023.

Позивач у судовому засіданні 01.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд Господарському суду міста Києва.

Представники відповідачів у судове засідання 01.11.2023 не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали від 05.10.2023 на електронні/поштові адреси відповідачів.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 01.11.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки спір виник з правочину щодо паю у ТОВ «Рентал Прайм».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які на думку позивача, є порушеними, ос пореними чи невизнаними.

Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Юрисдикція господарських судів визначена ст. 20 ГПК, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

За загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок передбачений, зокрема, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до підвідомчості господарських судів справи, у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Позивачка вказує, що даний спір є корпоративним, оскільки стосується правочину щодо паю у ТОВ «Рентал Прайм». У даній справі позивачка просить визнати недійсним правочин щодо формування 100% статутного капіталу відповідача-1 за рахунок внесення об`єктів нерухомого майна, таким чином позивачка прагне не допустити переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до ТОВ «Рентал Прайм» та відновити становище, яке існувало до виконання спірного договору.

Пай - це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачка не є і не була учасником (засновником) ТОВ «Рентал Прайм» та не має і не мала будь-якого правового зв`язку з зазначеним товариством. Крім того, не був учасником (засновником) ТОВ «Рентал Прайм» ОСОБА_3 , спадкоємицею якого є позивачка.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішення єдиного засновника № 1 ТОВ «Рентал Прайм», рішення створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» прийнято ОСОБА_2 04.08.2020, тобто після смерті ОСОБА_3 .

Даний спір не стосується створення, діяльності чи управління юридичною особою, як і не стосується правочинів щодо акцій, часток, паїв чи інших корпоративних прав у юридичній особі.

Даний спір стосується нерухомого майна, право на яке позивач може набути, як спадкоємець особи, що володіла нерухомим майном.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що спір у справі, не зважаючи на ту обставину, що позов містить вимогу про недійсність правочину про передачу нерухомого майна до статутного капіталу товариства, не є корпоративним спором, оскільки у позивачки відсутні (як на зараз, так і в минулому) будь-які корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» і позов заявлений не з метою відновлення чи виникнення у позивачки будь-яких корпоративних прав.

Стаття 96-1 ЦК України регламентує права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права) та визначає, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки справа № 922/88/20 не є релевантною до даної справи. Зокрема, в справі № 922/88/20 предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі товариства, учасником якого був чоловік позивачки, спадкоємицею якого вона являється.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач 2 не є суб`єктом підприємницької діяльності, спір між сторонами виник не з корпоративних відносин, а тому не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано викладені в оскаржуваній ухвалі висновки, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 року у справі № 910/12354/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12354/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 06.11.2023