Постанова

від 19.10.2023 по справі 910/9550/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. Справа№ 910/9550/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Барсук М.А.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023

у справі № 910/9550/23 (суддя: Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро»

до Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення 567 184, 33 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текро» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 3 % річних - 89 142, 04 грн та інфляційних втрат - 478 042, 29 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання - заборгованість за договором № 03012012/2/53 від 03.01.2012, яку стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Донецької області від 06.08.2013 у справі № 905/4193/13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду з позовом, в порушення норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача, відповідач не виконав свого обов`язку щодо виконання рішення суду у справі №905/4193/13 щодо погашення заборгованості ПрАТ «Волноваський КХП» на користь ТОВ «ТЕКРО» у розмірі 990 062 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 970 642 грн та судового збору у розмірі 19 420 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро» до Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 567 184, 33 грн - відмовлено. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зауважив, що відповідачем не надано акт прийому-передачі наданих послуг, а відтак не доведено належними та допустимими доказами факту надання адвокатом послуг клієнту без зауважень та претензій та відповідно виникнення у клієнта обов`язку з оплати таких послуг та понесення відповідних витрат. Зауважив, що із наданих відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити, які саме послуги виконані адвокатом в межах розгляду даної справи та в межах фіксованих 30 000 грн., при тому, що перелік послуг згідно пункту 1 додаткової угоди № 1 не є вичерпним, а відтак неможливо встановити їх доцільність та реальність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача, ПрАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ «Текро» на користь ПрАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що тільки за результатами надання правової допомоги після отримання 25.08.2023 відповідачем копії рішення у справі № 910/9550/23 між відповідачем та адвокатським об`єднаням було підписано акт прийому-передачі наданих послуг, у якому зазначено повний обсяг наданої правової допомоги та її вартість. Наголошує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначалось про те, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 апеляційна скарга у справі № 910/9550/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Барсук М.А., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 призначено на 19.10.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

26.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами до закінчення судових дебатів. Зауважує, що із наданих відповідачем доказів неможливо встановити, які саме послуги виконані адвокатом в межах фіксованих 30000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та постановити в цій частині нове, яким стягнути з позивача судові витрати у розмірі 30000,00 грн.

Представик позивача в судове засідання 19.10.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в передбачений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у поданому до суду разом з відзивом на позовну заяву клопотання про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката відповідач вказав, що до нього додається договір про надання правової допомоги та розрахунок витрат, а інші докази будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 висновки щодо відсутності акта прийому-передачі наданих послуг та неможливості встановити, які саме послуги надавались адвокатом, є передчасними, оскільки відповідач заявив про те, що надасть усі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, судова колегія приймає до уваги додані до апеляційної скарги докази витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оскільки суд першої інстанції фактично позбавив відповідача передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України права на подачу відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано до матеріалів справи копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2023 між АО «Перший правничий колегіум «Астрея» та ПрАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів», відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 4.1 Договору вартість надання правової допомоги визначається на підставі попередньої домовленості щодо кожного завдання клієнта.

Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правової допомоги від 30.06.2023 сторони погодили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту послуги щодо представництва інтересів в Господарському суду міста Києва у справі № 910/9550/23, а вартість таких послуг складає фіксовану суму 30000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний Договір про залучення адвоката для надання правової допомоги, укладений між АО «Перший правничий колегіум «Астрея» та адвокатом Шелфост Т.М., яка здійснювала представництво та правовий захист ПрАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів» у справі № 910/9550/23.

25.08.2023 між АО «Перший правничий колегіум «Астрея» та ПрАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів» підписано акт прийому передачі наданих послуг, відповідно до якого обсяг послуг, наданих Адвокатським об`єднанням, за Договором від 30.06.2023 з урахуванням Додаткової угоди № 1, та їх вартість склали:

- опрацьовано матеріали по справі № 910/9550/23 - 9800,00 грн.;

-сформовано правову позицію, підготовлено відзив на позовну заяву ТОВ «Текро» (справа № 910/9550/23) - 20000,00 грн.;

- подано до Господарського суду міста Києва відзив (з додатками) на позовну заяву ТОВ «Текро» (справа № 910/9550/23) - 200,00 грн.

Згідно п.п. 2, 3 згаданого акта загальна вартість послуг складає фіксовану суму та становить 30000,00 грн. У клієнта претензій до якості наданих Адвокатським об`єднанням послуг немає.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягнення судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Судова колегія звертає увагу на те, що представником відповідача в акті наданих послуг не вказано час, витрачений останнім на надання тієї чи іншої послуги,

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що вказані послуги з опрацювання матеріалів та формування правової позиції поглинаються послугою зі складання відзиву на позовну заяву ТОВ «Текро».

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 873/212/21 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, обсягу наданої професійної правової допомоги, з огляду на те, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В іншій частині вимог клопотання про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката слід відмовити, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро» (вул. Спаська, буд. 5, офіс № 60, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 25409463) на користь Приватного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (пр. Берестейський, буд. 121В, офіс 103, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 00957376) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/9550/23 залишити без змін.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 910/9550/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.11.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді М.А. Барсук

В.А. Корсак