Постанова

від 01.10.2023 по справі 924/106/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2023 року Справа № 924/106/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року по справі №924/106/23 (суддя - Заярнюк І.В.)

час та місце ухвалення додаткового рішення: 20 червня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 307 767 грн 57 коп.

за участю представників:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року по справі №924/106/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „САНРАЙС ЛОГИСТИКС (надалі Позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом, м.Нетішин Хмельницької області (надалі Відповідач) про стягнення 3 307 767 грн 57 коп., з підстав вказаних в додатковому рішенні, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 3 265 080 грн основного боргу; 241 грн 53 коп. 0,3% річних. В позові щодо стягнення 42 446 грн 04 коп.. інфляційних витрат місцевим господарським судом відмовлено за безпідставністю.

У позовній заяві Позивач вказав, що він має намір після 5-ти днів після ухвалення рішення суду, подати докази на підтвердження судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу (том 1, а.с 5).

8 червня 2023 року за вх.№05-06/1930/23 (згідно штампа канцелярії суду) до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява представника Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000 грн (том 1, а.с. 15-28).

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року, з підстав, вказаних, в додатковому рішенні, заяву представника Позивача від 8 червня 2023 року за вх.№05-06/1930/23 про стягнення з Відповідача витрати на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000 грн. Дана додаткова постанова винесена 1 веерсня 2023 року судом першої інстанції без повідомлення сторін.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції додатковим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 74-79), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове рішення, яким залишити заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд здійснював розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін. Та наголосив, що приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, на переконання апелянта, позбавляє їх права на участь у судовому засідання при вирішенні питання розподілу судових витрат, у тому числі можливості Відповідача реалізувати своє право на подання, у силу змагальності процесу, процесуальної позиції (аргументів, заперечень) щодо заяви Позивача. Повідомлення судом у такому випадку учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення є обов`язковим.

Апелянт зазначив, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву, зазначено про надмірність заявленого попереднього розрахунку витрат у 120 000 грн та заявлено клопотання про зменшення їх до реального і обгрунтованого розміру. Відповідач при цьому вказує, що суд не повідомивши про ухвалення додаткового рішення, позбавив можливості Відповідача подати свої аргументи та заперечення на додані до заяви докази понесення витрат на правничу допомогу. Відповідач звертає увагу суду на те, що матеріали справи містять заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, а також накладні кур`єрської служби доставки Express Mail з описом вмісту, як докази направлення заяви з додатками на адресу Господарського суду Хмельницької області (поштове відправлення №8108454) та на адресу Відповідача (поштове відправлення №8108455). Водночас, як вказує апелянт, з накладної поштового відправлення №8108454, у якому відправником Сухацьким А. В. з Адвокатського бюро «Стеценко та Партнери» (м. Київ, вул. Грушевського, 9Б) надіслано аналогічні документи на адресу Господарського суду Хмельницької області (проспект Незалежності, 1, м. Хмельницький), вбачається дата фактичного прийняття кур`єром №32 документів для відправлень, а саме 2 червня 2023 року. Таким чином, як вказує Відповідач в апеляційній скарзі, передача Відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками кур`єру саме 2 червня 2023 року є порушенням встановленого 5-денного строку, що призвело до постановленя незаконного судового рішення.

1 вересня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання з процесуальних питань, відповідно до якого Відповідач просив прийняти до розгляду відповідь ПП «Експрес Мейл» від 8 серпня 2023 року №916-К на запит Відповідача та долучити її як доказ до матеріалів справи, з огляду на те, що станом на дату подання апеляційної скарги така відповідь була ще не надана ПП «Експрес Мейл» (том 2, а.с. 130-133).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Відповідача на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року (в складі: головуючий суддя Маціщук А.В., судді: Петухов М.Г., Грязнов В.В.).

У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді колегії Маціщук А.В., на підставі Службової записки Секретаря судової палати №2, розпорядженням керівника апарату суду від 14 вересня 2023 року за №01-05/812 призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/106/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2023 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі: прийнято справу №924/106/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г.; розгляд апеляційної скарги призначено на 1 листопада 2023 року об 14:00 год.; відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання від 1 вересня 2023 року про витребування судом доказів по справі №924/106/23; клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №924/106/23 задоволено.

1 листопада 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що дата 29 травня 2023 року була зазначена на бланках кур`єрського відправлення у день завершення підготовки пакетів документів для передачі кур`єру, тобто безпосередньо 29 травня 2023 року. Проте, кур`єр прибув на адресу відправника лише 2 червня 2023 року, в зв`язку з чим і здійснив в подальшому самостійне виправлення дати отримання поштового відправлення. На переконання Позивача, відправник не може нести негативних наслідків невчасного прибуття кур`єра за викликом. Позивач при цьому вказує, що своєчасна підготовка відправлень і своєчасне заповнення накладних та виклик кур`єра підтверджується даними сайту кур`єрської служби щодо відслідковування відправлень за відповідним номером накладної, а тому, згідно сайту кур`єрської служби дата обох відправок 29 травня 2023 року. Таким чином, за переконанням Позивача, підстави для залишення без розгляду Заяви Позивача про винесення додаткового рішення відсутні.

В судове засідання від 1 листопада 2023 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 15 вересня 2023 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без участі представників Позивача та Відповідача.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове судове рішення, яким залишити заяву без розгляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Місцевий господарський в оскаржуваному додатковому рішенні (покликаючись на частину 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України) вказавши, що якщо не вирішено питання про судові витрати, суд, за статтею 244 ГПК України, ухвалює додаткове рішення, а за частиною 4 статтею 244 ГПК України виклик сторін в судове засідання для прийняття додаткового рішення не є обов`язковим та здійснюється лише в разі відповідної необхідності, а також достатність матеріалів для розгляду заяви, розглянув заяву про винесення додаткового рішення без виклику сторін.

При цьому, основним доводом апеляційної скарги Відповідача є саме те, що місцевим господарським судом під час винесення оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме ухвалено рішення не в тому самому порядку що й основне.

Досліджуючи даний довід апеляційної скарги колегія суду констатує, що частиною 1 статтею 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 та 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як визначено пунктом 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції констатує факт того, що при вирішення спору з винесенням рішення від 23 травня 2023 року не в порядку спрощенного позовного провадження (стаття 252 Господарського процесуального кодексу України), а в загальному позовному провадженні (розділ 3 Господарького процесуального кодексу України) з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Водночас, оцінюючи доводи місцевого господарського суду при зміні порядку розгляду заяви (в порівнянні з порядком, в которому розглянуто спір з винесенням відповідного рішення) суд апеляційної інстанції констатує, що в пункті 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (на котрий як на підставу розгляду заяви без призначення її до розгляду в судовому засіданні покликався місцевий господарський суд під час винесення оскаржуваного додаткового рішення) визначено, що: у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Аналіз положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури.

При цьому, неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

При цьому, вищеописані норми Господарського процесуального кодексу України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 Господарського процесуального кодексу України. Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України. Під поняттям «порядок ухвалення судового рішення» норми Господарського процесуального кодексу України розуміють: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 233 ГПК України).

При цьому термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України. Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 201 - 221 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Господарського процесуального кодексу України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Відтак, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 221 Господарського процесуального кодексу України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

За таких обставин, виключно у випадку, коли спір розглядався в порядку спрощенного позовного провадження (глава 10 Господасрького процесуального кодексу України), у суду є право ухвалити додаткове судове рішення у такому самому порядку (без виклику учасників справи). В іншому ж випадку додаткове рішення виноситься apriori з повідомленням сторін, або ж викликом сторін.

Проте, положення частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 221 Господарського процесуального кодексу України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат (в разі винесення рішення із повідомленням сторін) наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №911/3312/21 від 5 липня 2023 року.

В нашому ж випадку суд першої інстанції не лише змінив порядок розподілу, але й навіть не повідомив іншу сторону (Відповідача) про прийняття даної заяви до розгляду, що в сукупності вказує на те, що таке додаткове рішення підлягає до скасування.

Разом з тим, з огляду на посилання судом першої інстанції на частину 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції звертає особливу увагу місцевого господарського суду на наступне.

Частиною 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Частиною 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Суд констатує, що в силу дії частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у випадку коли, суд викликає сторін в судове засідання, де обумовлено, що їх явка є обов`язковою (що співвідноситься із частиною 4 статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд може викликати сторони). При цьому положення частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що суд повідомляє учасників справи, про дату, час та місце розгляду справи, і за такого повідомлення їх явка не є обов`язковою.

Тобто, законодавець приймаючи дану норму процесу (зокрема і частину 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України) наділив суд правом (у випадку коли порядок розгляду спарви не передбачає порядку спрощеного позовного провадження) викликати за необхідності сторони або інших учасників (визнавши тим їх явку обов`язковою), замість простого повідомлення про дату, час та місце такого розгляду (де їх явка не є обов`язковою), проте не наділив суд правом змінювати порядок розгляду заяви про винесене додаткове рішення з загального у спрощенний порядок.

З огляду на усе вищеописане суд апеляційної інстанції скасовує додаткове рішення від 20 червня 2023 року по справі №924/106/23.

Разом з тим, скасувавши дану постанову суд апеляційної інстанції розглядає по суті подану Позивачем заяву, з урахуванням доводів щодо невчасного направлення вказаної заяви. При цьому колегія суду констатує наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (апеляційним судом).

При цьому, у разі неподання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення з огляду на імперативні приписи абзацу 3 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України заява залишається без розгляду.

Поряд з цим, слід зважати також і положення частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як описано вище, Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній розмір судових витрат становить 120000 грн (дана заява також зроблена в судовому засіданні від 23 травня 2023 року до винесення судового рішення) у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, докази понесення яких та їх остаточний розмір Позивач зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В той же час, з експрес накладної за номером 8108454 (том 2, а.с. 51), вбачається (як і з самої заяви), що представник Позивача виготовив дану заяву 29 травня 2023 року та зазначив цю ж дату в рядку експрес-накладної "29.05.23" (при цьому даний рядок відправник заповнює власноручно). В той же час апеляційний господарський суд констатує, що така дата зазначена в наступному рядку "прийнято кур`єром" зазначено пізнішу дату, а саме 02.06.23.

Водночас, колегія суду констатує і факт того, що у своєму відзиві на апеляційну скаргу Позивач по-суті підтверджує дату отримання даного листа кур`єром саме 2 червня 2023 року, наполягаючи на тому, що сам документ ним виготовлено 29 травня 2023 року із одночасним зверненням до ПП "Експрес мейл" щодо прибуття кур`єра для подальшого направлення такої заяви суду. Таким чином, своїми поясненнями, опосередковано підтвердивши доводи апеляційної скарги, Позивач доводить існування вини третьої особи ПП "Експрес мейл" в невчасному відправленні.

В той же час, суд апеляційної інстанції констатує, що згідно відповіді ПП «Експрес мейл» від 8 серпня 2023 року слідує, що інформацію щодо поштового відправлення №810454 неможливо надати для відповідача з огляду на те, що він не є ані одержувачем, а ні відправником зазначеного відправлення (том 2, а.с. 133). Однак про відправлення №8108455 (а саме відправлення адресовано Позивачем для Відповідача) ПП «Експрес мейл» вказано, що фактична дата отрмиання відправлення є 2 червня 2023 року, а дата відсилання 29 травня 2023 року, яка зазначена на накладній поштового відправлення №8108455 вказана відправником помилково, вірною датою є 2 червня 2023 року.

Даний доказ, в сукупності з іншими (вищеописаними) ще раз опосередковано підтверджує, що обидва відправлення поданої заяви через ПП "Експрес мейл" здійснено Позивачем 2 червня 2023 року.

В той же час, колегія апеляційного господарського суду констатує і фкт того, що Господарським судом Хмельницької області рішення у даній справі ухвалено 23 травня 2023 року.

При цьому, представник Позивача адвокат Сухацький А.В. був присутній в судовому засіданні 23 травня 2023 року під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови у справі №924/106/23.

Таким чином, останнім днем подання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи місцевим господарським є 29 травня 2023 року (перший робочий день після закінчення п`ятиденного строку).

Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом з усього вищеописаного, заява про розподіл понесених витрат з відповідними доказами на їх підтвердження представником Позивачем передано кур`єру лише 2 червня 2023 року, тобто після спливу п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення апеляційним судом.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи Позивача щодо відсутності його вини в такому направленні. Суд констатує, що ПП "Експрес мейл" не є єдиною організацією через котру Позивач міг здійснити відповідне відправлення (дані дії можна було вчинити також через Укрпошту чи Нову пошту). Окрім того, у випадку коли б Позивач був зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, заявник міг здійснити таке відправлення безпосередньо через дану систему одразу після виготовлення такої заяви. Дане, в свою чергу, опосередковано вказує на існування вини саме Позивача в недотриманні норм господарського процесу (про котрі особі, що надає професійну правничу допомогу не може не бути відомо). Що ж до доводів про невчасне ніби-то прибуття кур`єром, то дане, у разі підтвердження таких обставин може бути підставою для подання позову щодо понесених збитків до ПП "Експрес мейл" (котрий не є стороною у даному спорі), проте на переконання колегії суду (з урахуванням усього вищевстановленого), не може спростувати факт невиконання Позивачем свого процесуального обов`язку щодо вчасного направлення даної заяви та не може бути підставою покладення заявленої суми на сторону, котра заявила і довела факт порушення процесу Позивачем щодо строку подачі такої заяви (з урахуванням усього вищевстановленого), не може спростувати факт невиконання Позивачем свого процесуального обов`язку щодо вчасного направлення даної заяви та не може бути підставою покладення заявленої суми на сторону, котра заявила та довела факт порушення процесу Позивачем щодо строку подачі цієї заяви.

Все вищевказане призводить колегію суду до висновку про те, що Позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення з пропуском встановленого частиною 8 статею 129 Господарського процесуального кодексу України строку для подачі відповідної заяви, що в свою чергу, в силу дії абзацу 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення даної заяви без розгляду.

Враховуючи усе вищеописане в цій постанові суд апеляційної інстанції задовільняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовуючи при цьому додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року в даній справі та залишає заяву Позивача без розгляду.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року - задоволити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року в справі №924/106/23 - скасувати.

3. Прийняти нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" про відшкодування судових витрат - залишити без розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу № 924/106/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 6 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.