Постанова
від 25.10.2023 по справі 904/3867/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 м. Дніпро Справа № 904/3867/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Іванова О.Г., Чус О.В.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 (суддя Крижний О.М.), повний текст рішення складено 19.06.2023

у справі

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_2 , с. Дослідне, Дніпропетровської області

відповідача-3: ОСОБА_3 , м. Дніпро

відповідача-4: ОСОБА_4 , м. Дніпро

відповідача-5: ОСОБА_5 , м. Новомосковськ, Дніпропетровської області

відповідача-6: ОСОБА_6 , м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, м. Київ

про відшкодування шкоди у сумі 213849977,67 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

У квітні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до: відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_7 , відповідача-3 ОСОБА_2 , відповідача-4 ОСОБА_3 , відповідача-5 ОСОБА_4 , відповідача-6 ОСОБА_5 , відповідача-7 ОСОБА_6 та з урахуванням заяви від 02.08.2021 № 46-10521/21 (а. с. 207-208 т 3) просить суд стягнути солідарно з зазначених вище фізичних осіб на користь Фонду, заподіяну ПАТ «Меліор банк» та його кредиторам шкоду у сумі 213849977,67 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 (суддя Золотарьова Я.С.) у задоволенні позову Фонду відмовлено.

Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у сумі 213849977,67 грн з відповідача-2: ОСОБА_7 закрито.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції Фондом подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/3867/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 (головуючий Мороз В.Ф., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/3867/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/3867/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючий Стратієнко Л.В., судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.) від 07.09.2022 касаційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині вирішення позовних вимог до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення шкоди у сумі 213849977,67 грн та розподілу судового збору скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_7 залишено в силі.

На новому розгляді справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 (суддя Крижний О.М.) у задоволенні позову Фонду про відшкодування шкоди відмовлено.

Судові витрати за розгляд справи у першій, апеляційній та касаційній інстанціях, покладено на Фонд.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням Фонд оскаржує його в апеляційному порядку та просить суд: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 904/3867/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована незаконною відмовою судом першої інстанції в задоволенні позову Фонду до пов`язаних із ПАТ «Меліор банк» осіб, через неповне встановлення обставин справи, а тим обставинам, які судом були встановлені, не надано правильної правової оцінки.

На думку апелянта, судом абсолютно невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні (деліктні) правовідносини, і в основу свого рішення покладено неналежні докази, які не мають жодних відомостей щодо фактичних обставин справи.

Суд взагалі проігнорував та не застосував до спірних правовідносин положення ст. 92 ЦК України, ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо дотримання обов`язку основних принципів кредитування, ст. 346 ГК України.

Апелянт наголошує на тому, що рішення керівників АТ «Меліор банк» (відповідачів) про видачу неплатоспроможним, пов`язаним з Банком позичальникам кредитів на значні суми, на неринкових умовах та без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, прямо протирічили Закону та інтересам Банку, а тому були протиправними. Саме з огляду на зазначені обставини Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного банку, пред`явив позов (в порядку ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») про відшкодування завданої шкоди до членів Спостережної ради, Правління та Кредитного комітету АТ «Меліор банк», які приймали рішення про видачу кредитів, збільшення кредитних лімітів, заміну забезпечення (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю), проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної заяви Фонду.

Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарський суду стосовно того, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення, необхідних для стягнення з них збитків, а покладання відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків непогашених вимог кредиторів, яку неможливо визначити судом.

На думку апелянта, якщо господарський суд вважав позовні вимоги Фонду обґрунтованими, проте відмовив з причини не можливості визнання питомої ваги, суд міг би задовольнити позов, визначивши розмір, який підлягає стягненню. При цьому, під час визначення розміру шкоди, завданої ПАТ «Меліор банк» відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладення кредитних угод на суму 213849977,67 грн, Фонд керувався позицією Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Не відповідають дійсності також і висновки суду першої інстанції про те, що протягом розгляду справи судом неодноразово ставилося на розгляд питання щодо призначення судової експертизи для визначення розміру збитків, яких зазнав банк саме від проблемних кредитів, проти призначення якої сторони заперечували, оскільки у разі дійсної потреби в призначенні по справі експертизи, суддя з власної ініціативи міг призначити таку експертизу в порядку ч. 1 ст. 99 ГПК України проте самоусунувся від цього питання.

Також, не відповідають дійсності висновки місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи кредитних справ, що унеможливлює дослідження об`єктивності питання видача кредитів, оскільки в матеріалах справи наявні копії кредитних договорів, договорів забезпечення, рішень Кредитного комітету та Спостережної ради Банку щодо кредитування позичальників.

Встановивши, що права вимоги за кредитними договорами були відступлені новому кредитору, місцевий господарський суд не вжив заходів щодо їх витребування, натомість закрив підготовче провадження, а в подальшому взагалі відмовив у задоволенні позову з причин відсутності в матеріалах справи кредитних справ.

Крім того, апелянт вважає неправильним висновок господарського суду стосовно того, що Правлінням «Меліор банк» було сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів і у 2019 році Банк ліквідований, оскільки резервний фонд був сформований вже під час процедури ліквідації ПАТ «Меліор банк» 29.05.2015, що підтверджується інформацією з операційного дня банку (ОДБ). У зв`язку з чим, Протоколами № 159 від 31.07.2015 та № 163 від 22.08.2015 засідання Кредитного комітету ПАТ «Меліор банк» списано (в процедурі ліквідації) за рахунок сформованих банком резервів безнадійну заборгованість по всім шести позичальникам.

Суд також безпідставно зробив висновок стосовно відсутності в матеріалах справи доказів того, що при видачі спірних кредитів Кредитним комітетом не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи недодержано встановлених Національним Банком України вимог щодо концентрації ризиків, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які вказують на порушення відповідачами принципів кредитування, зокрема: керівництво Банку (відповідачі) погодили видачу кредитних коштів без належного забезпечення, чим порушено один з основних принципів кредитування забезпечення кредиту (розмір забезпечення становив 25824627,52 грн, що в 4,5 рази менше за розмір виданих кредитів); керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основних принципів кредитування; кредитні кошти завуальовано витрачено позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх осіб пов`язаних контрагентів.

Отже, збитки від кредитних операцій, на думку апелянта, не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування.

Рішення керівників АТ «Меліор банк» (відповідачів) про видачу неплатоспроможним, пов`язаним з Банком позичальникам кредитів на суму більше 213 мільйонів гривень, протягом останніх чотирьох місяців до запровадження в Банку тимчасової адміністрації, на неринкових умовах та без належного забезпечення, приховування проблемної заборгованості таких позичальників (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю) були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, що не відповідає принципам і ознакам кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування отримання прибутку), натомість вбачається інша мета виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. Апелянт зауважує, що до виведення грошових коштів були причетні всі відповідачі, відповідно за завдану ними шкоду вони мають нести солідарну відповідальність. Стягнуті ж з них грошові кошти, як відшкодування шкоди мають бути включеними до ліквідаційної маси Банку.

Окремо, апелянт наголошує на тому, що однією з причин для повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зазначено посилання господарських судів на постанови про закриття кримінальних проваджень від 30.12.2016 та від 18.01.2017, як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів.

З тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 07.06.2022 вбачається, що суд знову ж таки не дослідив питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб та чи стосуються ці постанови спірних правовідносин, обмежившись лише загальним описом цих кримінальних проваджень, не зазначив, що ці кримінальні провадження не стосуються обставин даної справи та зовсім інших епізодів.

3. Короткий зміст вимог відзивів на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Національний банк України (далі НБУ) зважаючи на положення ст. 316 ГПК України погоджується з доводами апеляційної скарги Фонду про те, що Господарський суд Дніпропетровської області прийшов до необґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог через перевищення заявленої Фондом до стягнення суми збитків над сумою непогашених вимог кредиторів.

Крім того, не зважаючи на приписи ст. 86 ГПК України Господарський суд Дніпропетровської області не надав оцінку доказам, якими Фонд обґрунтовував розмір завданих збитків, зокрема: виписки по рахунках, на підтвердження надання та перерахування позичальникам кредитних коштів; Звіту про оцінку майна; виписки щодо списання заборгованості за кредитними операціями позичальників у збиток; довідки щодо балансової заборгованості на дату продажу активів Банку.

Висновок Господарського суду Дніпропетровської області відносно відсутності в матеріалах справи доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків, зроблений виключно на підставі відсутності в матеріалах справи документів (кредитних справ), які б підтверджували таку бездіяльність пов`язаних з Банком осіб. Разом з тим, всупереч положенням ст.ст. 73, 86 ГПК України Господарський суд Дніпропетровської області не взяв до уваги та не надав жодної оцінки доказам, які були надані Фондом на підтвердження факту дотримання відповідачами основних принципів кредитування, зокрема: листи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021; рішення Кредитного комітету та Спостережної ради Банку; судові рішення у справах про банкрутство позичальників 904/2451/15, 904/2187/15, 904/2185/15, 904/2186/15, 904/2181/15,904/2184/15, які були відкриті фактично впродовж року після укладення правочинів, що покладені в основу позову Фонду; висновки незалежної Компанії ТОВ «Центр оцінки власності «Парето».

Національним банком у 2013 році була проведена планова інспекційна перевірка ПАТ «Меліор банк» за період з 19.03.2012 по 01.10.2013, звіт якої міститься в матеріалах справи. В процесі перевірки проводився, крім іншого, аналіз кредитного портфелю ПАТ «Меліор банк» та були надані наступні висновки: «Структура застави за ступенем ліквідності є задовільною, проте її обсяг (88 850,5 тис. грн) є досить низьким порівняно з обсягами наданих кредитів - 20,3%, що пов`язано з практикою надання бланкових кредитів (ПО 698,5 тис. грн або 25,3% кредитних вкладень) та кредитів, забезпечених лише порукою третіх осіб (89 406,8 тис. грн або 20,4% кредитних вкладень).» «Банк відноситься до низькорентабельних Банків, показники рентабельності якого нижчі середніх за порівняльною групою банків. Основні причини низької рентабельності обумовлені високими обсягами непроцентних витрат. Зокрема впливом кредитного ризику на надходження (витрати на формування резервів є найбільшою складовою витрат) та значним обсягом адміністративних витрат - даний фактор обумовлений початковим етапом розвитку Банку.» «Впродовж періоду інспектування кредитний ризик суттєво впливає на стан надходжень, оскільки суми витрат на формування резервів є найбільшою статтею витрат: на 01.01.2013 вони формували 43,4% загальних витрат Банку, на 01.01.2013 40,3%».

В цілому, за результатами здійсненої Управлінням планової комплексної перевірки ПАТ «Меліор банк» за період діяльності з 19.03.2012 по 01.10.2013 виявлено необхідність в обмеженні кредитних концентрацій шляхом диверсифікації кредитного портфеля; збільшенні обсягів кредитів, забезпечених ліквідною заставою - відповідні рекомендації були надані ПАТ «Меліор банк» та відображені у звіті про інспектування останнього за період з 19.03.2012 по 01.10.2013 (сторінка 43 звіту).

Отже, НБУ за результатами інспекційної перевірки діяльності ПАТ «Меліор банк» за перший рік його функціонування в межах своєї компетенції надав відповідні рекомендації ПАТ «Меліор банк» відносно необхідності збільшення обсягів кредитів, забезпечених ліквідною заставою, що є обов`язковими для виконання.

Разом з тим, відповідачі активно продовжували практику ухвалення рішень щодо здійснення кредитних операцій без ліквідного забезпечення, всупереч інтересам ПАТ «Меліор банк» та тим рекомендаціям, які були надані НБУ у звіті про інспектування. При цьому, слід врахувати, що кредитні договори, які були покладені в основу позову Фонду були укладені ПАТ «Меліор банк» з квітня по жовтень 2014 року - фактично через декілька місяців після проведення інспекційної перевірки, в якій містилися рекомендації НБУ.

Таким чином, твердження оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області про те, що в матеріалах справи відсутні докази заборони видавати бланкові кредити, відсутні докази того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку, чи допущено інші порушення, зроблено без урахування: - положень ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та рекомендацій, що були надані ПАТ «Меліор банк» за результатами інспекційної перевірки; - висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 та постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 по справі № 904/3867/21.

НБУ погоджується з позицією Фонду, викладеною в апеляційній скарзі, про те, що надання положеннями ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» права банкам видавати бланкові кредити не скасовує обов`язку посадових осіб діяти в інтересах юридичної особи добросовісно, розумно, утримуватися від прийняття очевидно необачних та марнотратних рішень, а також дотримуватись принципів корпоративного управління, схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 № 98 та Радою ОЕСР у 1999 році.

З урахуванням вищевикладеного НБУ просить апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 910/3867/21 відповідно до норм матеріального та процесуального права. За результатами розгляду апеляційної скарги ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі 3-6 висловлюють свою незгоду з нею з огляду на те, що позивачем не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідачів, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, розміру збитків, та вини. При цьому, на думку відповідачів 3-6 суд першої інстанції повно та всебічно проаналізував наявні докази у справі та постановив рішення, яке відповідає нормам чинного законодавства.

Фонд обґрунтовує доводи апеляційної скарги лише тим, що нібито певні позичальники за бланковими кредитними договорами не виконали зобов`язання перед банком. В подальшому, вказані позичальники, відповідно до даних Фонду, визнані банкрутами (вже в період дії тимчасової адміністрації). Видача вказаних кредитів, на думку Фонду є ризиковою діяльністю, що загрожувала інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

При цьому, Фонд не надав до матеріалів справи доказів ризикової діяльності Банку в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу та інших нормативно-правових актів, що були чинними в період діяльності ПАТ «Меліор банк».

Під час подання позовної заяви та подальшого розгляду справи, Фонд не аналізував економічні нормативи ПАТ «Меліор банк» та їх відповідність вимогам чинного законодавства. Позовна заява Фонду не містить в собі відомостей щодо невиконання ПАТ «Меліор банк» економічних нормативів під час видачі бланкових кредитів. Окремої уваги заслуговують ті обставини, що на дату подання позовної заяви частина документації ПАТ «Меліор банк» знищена, а отже, аналіз економічних нормативів на сьогоднішній день є неможливий.

Позивачем не надано інформації щодо оцінки зазначених у позові кредитів, з урахуванням Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368, а також інших регуляторних актів банківської системи, в тому числі Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та інших нормативно-правових актів.

Відповідачі 3-6 зауважують на тому, що існує не менше 12 показників за допомогою яких НБУ визначає ліквідність банків та ризиковість, що могла б причинити шкоду діяльності. Однак, жодний з вказаних нормативів не досліджувався Фондом під час подання позову, що позбавляє Фонд права говорити про будь-які порушення посадових осіб ПАТ «Меліор банк» під час видачі бланкових кредитних договорів, не аналізуючи при цьому жодного економічного нормативу, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Фінансова звітність та інші первинні документи ПАТ «Меліор Банк» були знищені НБУ ще в 2020 році, а тому не має можливості проаналізувати економічні нормативи Банку та встановити, чи були допущені відповідачами будь-які порушення економічних нормативів під час видані вказаних бланкових кредитів.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи фінансової документації ПАТ «Меліор банк», відповідачі 3-6 вважають, що позивач не досліджував питання виконання Банком будь-яких економічних нормативів, а також не надав можливості суду дослідити вказані економічні нормативи ПАТ «Меліор банк».

Таким чином, відсутні підстави стверджувати що діяльність банку була ризиковою та могла спричинити збитки кредиторам та іншим особам.

Доказів того, що кредитним комітетом при видачі кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків матеріали справи не містять, а позивачем не надано до матеріалів справи кредитних справ позичальників, перелік яких зазначає по тексту позовної заяви та апеляційної скарги.

Відповідачі 3-6 звертають увагу колегії суддів на тому, що кредитна справа містить в собі аж 26 пунктів, з яких вона формується та відповідно які приймає до уваги банк під час вирішення питання щодо видачі кредитів. Натомість, Фонд приймає до уваги лише один фінансовий звіт (при цьому навіть не відомо, чи в такій редакції він містився в матеріалах кредитної справи).

За відсутності в матеріалах справи кредитних справ, ні позивач, ні суд, ні будь-яка інша особа не мають можливості встановити відомості щодо кредитоспроможності позичальників на дату отримання кредиту, як такого, а тому не має жодних правових підстав стверджувати щодо наявності порушень в діях відповідачів під час аналізу кредитоспроможності позичальників та, відповідно, постановленні рішень кредитним комітетом.

Надані позивачем копії кредитних договорів та рішень кредитного комітету є неналежними та недопустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, їх достовірність не перевірена.

Під час складання позову по справі та аргументації своєї позиції, у тому числі аналізу кредитоспроможності позичальників, Фонд застосував непрофільні закони, інструкції та положення, якими не може керуватися банк під час своєї діяльності, оскільки Фонд не може надавати оцінку діяльності ПАТ «Меліор банк» та діям відповідачів на підставі нормативно-правових актів, які не регулювали діяльність Банку (-ів) в той період.

Окремої уваги заслуговує те, що НБУ не вбачало порушень в діях посадових осіб банку, які б слугували підставою для вжиття по відношенню до ПАТ «Меліор банк» заходів впливу у вигляді заборони видавати бланкові кредити.

У випадку порушення банком або іншими особами нормативів, в тому числі у випадку здійснення банком ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ вживає заходи впливу, такі як обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; заборона надавати бланкові кредити.

Позивач не надав доказів того, що НБУ вживав заходи впливу до ПАТ «Меліор банк» у зв`язку з укладанням будь-якого з кредитних договорів, перелічених в апеляційній скарзі. Також, позивач не надав до суду доказів того, що до ПАТ «Меліор банк» вживалися такі заходи впливу, як: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; заборона надавати бланкові кредити.

Відповідачі-3-6 погоджуються з висновком суду першої інстанції, який на їх думку вірно зазначив, що аналіз положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дозволяє дійти висновку, що розмір збитків, сплати яких може вимагати Фонд, відповідає розміру непогашених вимог кредиторів, а не сумі неповернутих кредитних коштів позичальниками. При цьому, в аспекті поданого позову розмір збитків від кожного з правочину не дорівнює розміру неповернутого кредиту за ним.

Заявлена сума позову, що зазначена як «збитки» є значно вищою ніж сума, яка вказана Фондом як сума акцептованих вимог кредиторів (непогашена сума вимог кредиторів).

Направляючі справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що серед обставин, які підлягають встановленню, є зокрема, розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів.

Відповідно, для встановлення та доведення розміру збитків, завданих внаслідок укладення сумнівних, на думку позивача, правочинів, необхідно чітко встановити, який вплив мало укладення відповідного правочину на результат діяльності банку у вигляді незадоволених вимог кредиторів.

Суд першої інстанції звернув увагу, що в аспекті поданого позову розмір збитків від кожного з правочину не дорівнює розміру неповернутого кредиту за ним.

З огляду на викладене вище, відповідачі 3-6 вважають, що метою заявленого позову було не відшкодування збитків, а саме стягнення суми неповернутих кредитів, що є різними поняттями. Таким чином, Фонд не підтверджував факт нанесення відповідачами збитків позивачу та їх розмір, а лише надавав пояснення щодо кредитів, за якими позичальниками не було повернуто кошти ПАТ «Меліор банк». При цьому, законних підстав для стягнення суми неповернутих кредитів, у Фонду не має.

У Фонду та НБУ відсутній реєстр акцептованих вимог кредиторів, яким обґрунтовано розмір непогашених кредиторських вимог.

Відомості що вказані в позові відносно реєстру акцептованих вимог кредиторів є непідтвердженими.

На законодавчому рівні не передбачено створення дубліката реєстру вимог кредиторів, а тому відповідачі 3-6 вважають, що позивачем не подані до суду належні та достовірні докази, які б дійсно підтверджували заявлений позивачем розмір акцептованих вимог кредиторів.

Відомості, зазначені Фондом в позові 2018 року та позовах 2021 року суттєво різняться. Враховуючи відсутність у позивача та НБУ реєстру акцептованих вимог кредиторів, такі розбіжності, на думку відповідачів 3-6 тільки підкреслюють недостовірність позиції Фонду.

Розрахунки надані позивачем є недостовірними та необґрунтованими, направлені лише на збагачення позивача на «будь-яку» суму.

Позивач, не підтверджує ні свої розрахунки, ні свої підстави позову належними, допустимими та достовірними доказами, а лише намагається довести свою правоту лише суб`єктивним ставленням та домислами, без надання відповідних та належних допустимих доказів.

Протягом розгляду справи Фондом не надано пояснень, яким чином повинні бути використані грошові кошти, сума яких перевищує заявлену позивачем суму акцептованих вимог кредиторів. Позивачем не розкрито механізм, яким чином буде погашено заборгованість перед кредиторами, у випадку стягнення коштів з відповідачів. В тому числі, залишається не зрозумілим, яким чином в даному випадку буде розглядатись питання строків позовної давності (адже минуло майже 10 років від дати початку ліквідації банку) та чому Фонд стягує суму нібито заподіяної шкоди, яка втричі більше ніж вказана у позові загальна сума акцептованих вимог кредиторів.

Не зрозуміло, яким чином обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ст. 328 ГПК України (виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню).

По суті, позивач підтверджує що сума заявленого ним позову є необґрунтованою та безпідставною.

Вказане вище лише додатково підтверджує правомірність висновку суду першої інстанції, в якій суд зазначив, що сума, яка може бути визнана збитками - у розмірі непогашених вимог кредиторів - фактично заявлена у двох позовах. При цьому покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів. Цієї питомої ваги не визначено.

На думку відповідачів 3-6, окремої уваги заслуговує те, що заборгованість за кредитними договорами, що вказані по тексту апеляційної скарги була погашена за рахунок власних активів ПАТ «Меліор банк» - резервного фонду.

Відповідно до звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ «Меліор банк», затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду від 15.12.2018 № 3353, кредити які перелічені Фондом у позовній заяві були списані з рахунків банку за допомогою резервів. Кредитний портфель на дату ліквідації банку відсутній.

Відповідно до звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ «Меліор банк», резервний капітал було сформовано за рахунок чистого прибутку.

Якщо діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного фонду та щорічних відрахувань до нього.

Фондом та не надано відомостей про те, що НБУ будь-коли звертався до ПАТ «Меліор банк» з вимогою збільшити розмір резервного фонду, а це підтверджує відсутність у НБУ претензій відносно формування Правлінням ПАТ «Меліор банк» резервного фонду Банка.

НБУ за період діяльності ПАТ «Меліор банк» проводив планові та позапланові перевірки діяльності ПАТ «Меліор банк», в тому числі на наявність кредитних ризиків. За результатами цих перевірок складалися акти. Ні в одному з актів перевірок діяльності ПАТ «Меліор банк» не було виявлено порушень банком розрахунку кредитних ризиків ПАТ «Меліор банк» (у т.ч. не виявлено невідповідності розрахунку кредитних ризиків останнього методикам та нормативам, затвердженим Постановами НБУ).

Заявлений позов Фонду не є позовом з відшкодування збитків (шкоди), а позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що не відповідає повноваженням Фонду, згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З урахуванням зазначеного вище, відповідачі 3-6 просять апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фонду, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 904/3867/21 залишити без змін.

4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.

Правлінням НБУ прийнято постанову № 648/БТ від 09.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Меліор банк» до категорії неплатоспроможних» (а. с. 172-175 т 5).

У вказаній постанові зазначено, що ПАТ «Меліор банк» не вживається достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ризикова діяльність). Зазначене підтверджується і результатами позапланової виїзної перевірки НБУ, проведеної згідно з розпорядженнями управління НБУ в Дніпропетровській області від 16.09.2014 № 12-209/8385, від 17.09.2014 № 12-209/8441 та від 22.09.2014 № 12-209/8635, з питань дотримання ПАТ «Меліор банк» вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (позапланова перевірка).

За результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ «Меліор банк» здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ «Меліор банк» видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843000000,00 грн, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667000000,00 грн.

За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року ПАТ «Меліор банк» видано ТОВ «Велор Інвест», ТОВ «ТД Демос», ТОВ «Акцент-Трейд» з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3000000000,00 грн, із них - вищезазначеним трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2000000000,00 грн. Таким чином, сума отриманих ТОВ «Велор Інвест», ТОВ «ТД Демос», ТОВ «Акцент-Трейд» коштів у готівковій формі становить більше ніж 67 % від загальної суми виданих коштів готівкою юридичним особам на вищезазначені цілі в цілому по ПАТ «Меліор банк» за період 01 січня до 15 вересня 2014 року.

Кошти, які надходили на поточні рахунки зазначених вище юридичних осіб, отримувалися (у розмірі більшому, ніж 70 % від суми, яка надійшла в безготівковій формі) через касу ПАТ «Меліор банк» у день надходження коштів. НБУ протягом останнього року неодноразово застосовував до ПАТ «Меліор банк» заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації і відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (порушення законодавства з питань фінансового моніторингу).

Так, зокрема, за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу до ПАТ «Меліор банк» були застосовані заходи впливу/санкції - накладення штрафів згідно з рішеннями Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні НБУ в Дніпропетровській області № 4 від 21.03.2014 (у сумі 5100,00 грн), № 19 від 09.07.2014 (у сумі 58400,00 грн).

У зв`язку з встановленням факту здійснення ПАТ «Меліор банк» ризикової діяльності, неодноразового застосування НБУ до ПАТ «Меліор банк» заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ «Меліор банк» Правління НБУ постановило віднести ПАТ «Меліор банк» до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 109 від 09.10.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Меліор банк», згідно з якою з 10.10.2014 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації (а. с. 14 т 1).

Постановою правління НБУ № 87 від 10.02.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Меліор банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 27 від 11.02.2015 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «Меліор банк» (а. с. 15 т 1).

Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ «Меліор банк», відповідно до затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22.05.2015 Реєстру акцептованих вимог кредиторів, вимоги кредиторів до Банку (з урахуванням змін, згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018) становить 82649585,16 грн.

Остаточна сума акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Меліор банк», з урахуванням тринадцяти змін, станом на 15.11.2018 (дата затвердження Змін до реєстру № 13) склала 82649585,16 грн та в порядку черговості розподілена наступним чином:

- 3-тя черга (ФГВФО) 34443313,38 грн;

- 4-та (фізичні особи) 2343,19 грн;

- 6-та черга (фізичні особи-підприємці) 800,00 грн;

- 7-ма черга (юридичні особи, у т.ч. податкова інспекція) 48203128,59 грн.

Відповідно до інформації, зазначеної в розділі 13 Звіту про завершення процедури ліквідації ПАТ «Меліор банк», затвердженого 15.12.2018, протягом ліквідаційної процедури Банком здійснювалось перерахування на погашення 3-ї черги вимог кредиторів перед Фондом на загальну суму 2435515,25 грн.

Залишок невідшкодованої суми вимог перед Фондом зменшився на 2435515,25 грн та складає 32007798,13 грн.

Таким чином, на дату подачі позову та по теперішній час, остаточна сума акцептованих та незадоволених вимог кредиторів ПАТ «Меліор банк», з урахуванням вищезазначеного, складає 80214069,91 грн.

01.02.2019 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ «Меліор банк». За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80214069,91 грн. Детальні пояснення щодо переліку кредиторських вимог міститься в матеріалах справи (а. с. 174 175 т 10, а. с. 1 4 т 11).

На замовлення уповноваженої особи Фонду незалежною компанією ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» було проведено оцінку вартості ліквідаційної маси ПАТ «Меліор банк». При цьому було виявлено значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів, виданих юридичним особам, та їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів юридичних осіб становила 369194494,53 грн, натомість їх реальна вартість становила лише 654968,19 грн, що складає лише 0.18 % від їх балансової вартості.

Позивач вказує, що за результатами більш детального аналізу кредитного портфелю ПАТ «Меліор банк» виявлено групу кредитів пов`язаних між собою компаній-позичальників, які отримали в Банку кредити на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику (заставою виступало право вимоги на депозит, розмір якого був в декілька разів меншим ніж розмір виданого кредиту). Оціночна вартість прав вимоги до зазначених Позичальників склала 0,00 гривень. Мова йде про ТОВ «МСВ Укрбуд», ТОВ «Інтернешнл девелопмент інвестмент, ПП «СВ-Промхімпоставка», ПП «Дніпротех КТ», ТОВ «Стальавтотранс», ТОВ «Медіан фарм», ТОВ «Комплекс системи» та ТОВ «Верілл груп». Також на балансі Банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ «СТВ Сталь».

Позивач стверджує, що зазначені компанії мали ознаки фіктивності, зокрема: зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках (за адресами цих компаній також зареєстровано значну кількість інших компаній, (наприклад, за адресою м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, зареєстровано 66 суб`єктів, за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50, зареєстровано 37 суб`єктів і т.д.)), компанії не мають інших працівників крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника (він же директор); виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою.

Також ці компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою. Більш того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи ПАТ «Меліор банк».

Після введення в Банку тимчасової адміністрації всі позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа - ОСОБА_8 , що також вказує на пов`язаність за значених позичальників.

Рішення щодо кредитування цих компаній в період з квітня 2013 по жовтень 2014 приймалося Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку/кредиторів Банку. Спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, завдано шкоду на загальну суму мінімум 213849977,67 грн.

Відповідачами у справі спільно було прийнято недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП «СВ-Промхімпоставка», ПП «Дніпротех КТ», ТОВ «Стальавтотранс», ТОВ «Медіан фарм», ТОВ «Комплекс системи» та ТОВ «Веріл груп» без належного забезпечення, що завдало Банку збитки в розмірі 213849977,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт укладання ПАТ «Меліор банк» кредитних договорів у 2014 році, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави/поруки, а саме:

- 18.06.2014 між банком та ПП «СВ-Промхімпоставка» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14, за яким банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44000000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014.

Кредит було забезпечено порукою ТОВ «Полікс».

Рішення щодо кредитування ПП «СВ-Промхімпоставка» приймалося на засіданні Кредитного комітету у складі: Гулька О.М., ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 53 від 18.06.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: Кузнецова А.Ю., ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 28 від 18.06.2014.

01.10.2014 між банком та ТОВ «Комплекс системи» укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, які випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 3548023,65 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/052/14 від 30.09.2014.

В процедурі банкрутства 25.07.2015 припинено ПП «СВ-Промхімпоставка», ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2451/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 44865201,87 грн - 4 черга та 5557496,88 грн - 6 черга).

08.08.2015 припинено ТОВ «Полікс», ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2182/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 114987438,92 грн - 4 черга та 5821850,46 грн - 6 черга.

Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства припинено ТОВ «Комплекс системи», ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2181/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 27843638,61 грн - 4 черга та 175810,44 грн - 6 черга;

- 22.07.2014 між банком та ПП «Дніпротех КТ» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14, за яким Банк встановив позичальнику кредитний ліміт у сумі 41000000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2015.

Кредит було забезпечено порукою директора ПП «Дніпротех КТ» ОСОБА_11 .

Рішення щодо кредитування ПП «Дніпротех КТ» приймалося на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом № 85 від 22.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 52 від 22.07.2014.

28.08.2014 між банком та ПП «Дніпротех КТ» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 5226499,55 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/046/14 від 28.08.2014.

Поруку директора ПП «Дніпротех КТ» ОСОБА_11 - припинено.

В процедурі банкрутства 22.07.2015 було припинено ПП «Дніпротех КТ», ліквідатор - ОСОБА_8 (справа № 904/2187/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 41000000,00 грн, 32170095,87 грн - 4 черга та 276579,15 грн - 6 черга).

- 25.07.2014 між банком та ТОВ «Стальавтотранс» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14, за умовами якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт у сумі 42000000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015.

Кредит було забезпечено порукою ТОВ «Полікс».

Рішення щодо кредитування ТОВ «Стальавтотранс» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та оформлено протоколом № 89 від 25.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 55 від 25.07.2014.

01.10.2014 між банком та ТОВ «Стальавтотранс» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 4100000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/051/14 від 30.09.2014.

В процедурі банкрутства 14.07.2015 припинено ТОВ «Стальавтотранс», ліквідатор - ОСОБА_8 (справа № 904/2185/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 45387221,13 грн - 4 черга та 223123,50 грн - 6 черга).

- 01.08.2014 між банком та ТОВ «Медіан Фарм» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14. За вказаним договором банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 22000000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015.

01.08.2014 між банком та ПП «Дніпротех КТ» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 5150724,51 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/041/14 від 25.07.2014.

Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ «Медіан Фарм» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 95 від 30.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 57 від 30.07.2014.

В процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ «Медіан Фарм», ліквідатор - ОСОБА_8 (справа № 904/2186/15) Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 23080967,06 грн - 4 черга та 1981899,40 грн - 6 черга).

- 02.09.2014 між банком та ТОВ «Комплекс Системи» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14. Згідно з зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43000000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою ТОВ «Верілл Груп».

Рішення щодо кредитування ТОВ «Комплекс Системи» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 128 від 02.09.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 71 від 02.09.2014.

30.09.2014 між банком та ТОВ «Комплекс Системи» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 5299379,81 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/048/14 від 08.09.2014.

У процедурі банкрутства, 24.07.2015 було припинено ТОВ «Комплекс Системи», ліквідатор - ОСОБА_8 (справа № 904/2181/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 27843638,61 грн - 4 черга та 175810,44 грн - 6 черга.

- 29.09.2014 між банком та ТОВ «Верілл Груп» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14. За договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт у сумі 28000000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою ТОВ «ТД Стандарт Плюс».

Рішення щодо кредитування ТОВ «Верілл Груп» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 137 від 19.09.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та оформлено протоколом № 73 від 19.09.2014.

01.10.2014 між банком та ТОВ «Верілл Груп» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти у сумі 2500000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ «Меліор банк» згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/054/14 від 30.09.2014.

В процедурі банкрутства 06.08.2015 було припинено ТОВ «Верілл Груп», ліквідатор - ОСОБА_8 (справа № 904/2184/15). Грошові вимоги ПАТ «Меліор банк» визнано у сумі 55889615,39 грн - 4 черга та 350749,08 грн - 6 черга.

Позивач зазначає, що пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ «Меліор банк», якими прийнято рішення/вчинені дії, які спричинили, на думку позивача, збитки банку та його кредиторам, є:

- ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію ТОВ «Криан»;

- ОСОБА_7 заступник голови Спостережної ради;

- Добринюк Ігор Петрович член Спостережної ради;

- Романчук Лариса Григорівна голова Правління, член Кредитного комітету;

- Гулько Олег Миколайович заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- Колосенко Катерина Анатоліївна член Правління, член Кредитного комітету;

- Малоух Ольга Іванівна заступник голови Кредитного комітету.

На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідання Кредитного комітету (а. с. 56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т. 1; а. с. 1-2 т 2).

Звертаючись з позовом до господарського суду з вимогою про відшкодування заподіяної банку шкоди, Фонд обґрунтовував свої вимоги з посиланням на ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Фонд зазначає, що усі відповідачі є пов`язаними з банком особами відповідно до ч. 5 ст. 52 зазначеного Закону, а тому просить суд стягнути з цих осіб солідарно завдані ними збитки Банку через неповернення кредитних коштів.

Відповідачі проти позову Фонду заперечують з огляду на відсутні підстави стверджувати, що діяльність банку була ризиковою та могла спричинити збитки кредиторам та іншим особам, оскільки ПАТ «Меліор банк» у період 2013-2014 років показував стабільний розвиток та був об`єктом постійного контролю з боку НБУ. Під час здійснення контрольних функцій також перевірявся кредитний портфель Банку і НБУ надавались висновки щодо надання кредитів в умовах розумного ризику.

Відповідачі вважають, що вимоги позовної заяви не знаходять свого підтвердження у об`єктивній дійсності, суперечать приписам чинного законодавства, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки всі доводи позивача щодо прийняття недобросовісних та надмірно ризикованих рішень про кредитування ґрунтуються на суб`єктивній оцінці, яку надано Фондом вже після неефективного управління банком.

Вищевказані обставини є причиною виникнення спору по даній справі.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Скасовуючи попередні судові рішення по даній справі та передаючи її на новий розгляд колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, на які посилається скаржник в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, без належної оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, з урахуванням лише доводів і доказів відповідачів, що є недопустимим.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (Спостережної ради та Кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню і ст. 92 ЦК України.

Згідно із частинами 3 та 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Частина 2 ст. 89 ГК України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

У ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства» (на момент вчинення спірних правочинів) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 указав на те, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірних правочинів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно зі ст. 37 Закону «Про банки і банківську діяльність» органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Відповідно до ст. 39 Закону «Про банки і банківську діяльність» до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом ст. 40 цього ж Закону правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Стаття 43 Закону «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов`язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону у згаданій редакції містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У ч. 5 ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірних правочинів) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У ч. 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розділ І).

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.

Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (зокрема, надання кредитів у готівковій або безготівковій формі).

Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. 1.1. розділ VI Інструкції № 368).

Кредитоспроможність наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл.1. розд. І).

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п. 1.8 гл. 1. розд. І).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п. 1.9 гл. 1. розд. І).

Згідно з п. 1.7 Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 № 327 НБУ, з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих НБУ); зупинення проведення банком активних операцій з пов`язаними особами банку; заборони надання бланкових кредитів (крім кредитів фізичним особам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн, у тому числі кредитів овердрафт).

Бланковим є кредит без забезпечення.

Стаття 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

Керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

З огляду на зміст норми ч. 5 ст. 52 вказаного Закону, місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про те, що розмір збитків, сплати яких може вимагати Фонд, має відповідати розміру непогашених вимог кредиторів, а не сумі неповернутих кредитних коштів позичальниками, оскільки за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

З урахуванням вищенаведеного, у даній справі під збитками Банку слід розуміти суми неповернутих позичальниками коштів за кредитними угодами.

З огляду на вище зазначене колегія суддів відхиляє висновки місцевого господарського суду про те, що стягнення повної вартості неповернутих кредитів не відповідатиме компенсаторному характеру даного інституту та буде спрямоване фактично на покарання відповідачів, а не на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, а також покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів, якої, на думку суду першої інстанції у даній справі не визначено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч. 5 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Аналіз норм Закону «Про банки і банківську діяльність», зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст. 86 ГПК).

На виконання положень ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом ініційовано судове провадження відносно керівників та посадових осіб ПАТ «Меліор Банк» про стягнення шкоди, заподіяної пов`язаними із ПАТ «Меліор Банк» особами.

Позовні вимоги обґрунтовано операціями з кредитування юридичних осіб ПП «СВ-Промхімпоставка» (ЄДРПОУ 34561285), ПП «Дніпротех КТ» (ЄДРПОУ 34562818), ТОВ «Стальавтотранс» (ЄДРПОУ 38976947), ТОВ «Медіан Фарм» (ЄДРПОУ 36906993), ТОВ «Комплекс Системи» (ЄДРПОУ 38974756), ТОВ «Верілл Груп» (ЄДРПОУ 38974819).

Надаючи оцінку обґрунтованості надання кредитів даним особам, місцевий господарський суд правильно встановив наступні обставини:

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_1 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк» ПП «СВ-Промхімпоставка» (ЄДРПОУ 34561285) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14 від 18.06.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор Банк» 18.06.2014 в сумі 44 000 000,00 грн. При цьому, кредитні кошти, через пов`язаних контрагентів (ТОВ «Євролюксавто» , ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Укрпромснаб Плюс»), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості таких юридичних осіб, погашення кредиту по позичальнику ТОВ «Укрпромснаб Плюс» згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення відсотків по позичальнику ТОВ «Палот Інжиніринг» згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ36/13 от 19.06.2013. Слід зазначити, що компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_1 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства «Меліор банк») та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_3 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк» ПП «Дніпротех КТ» (ЄДРПОУ 34562818) кредитні кошти в кількості трьох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14 від 22.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_4 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор Банк»: 22.07.2014 на суму 41000000,00 грн, 15.08.2014 на суму 11124635,71 грн та 18.08.2014 на суму 4010364,29 грн. При цьому, транш у сумі 41000000,00 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ «ТД Демос», ТОВ «Євролюксавто», ТОВ «Укрпромснаб Плюс», ТОВ «Олегріс»), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту позичальника ТОВ «Укрпромснаб Плюс» згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення кредиту позичальника ТОВ «Олегріс» за кредитним договором № 0/ЮКЛ/52/13 від 30.08.2013. Транш у сумі 11124635,71 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ «Радаліт», ПП «Лакоста Трейд»), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості позичальнику ПП «Лакоста трейд» згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14від 16.05.2014. Транш у сумі 4010364,29 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ «Радаліт», ПП «Строй-Консалт»), в повному обсязі, спрямований на погашення кредиту по позичальнику ПП «Строй-Консалт» згідно з договором № 0/ЮКЛ/16/14 від 19.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність ОСОБА_1 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства «Меліор Банк»), ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_5 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк» ТОВ «Стальавтотранс» (ЄДРПОУ 38976947) кредитні кошти в кількості двох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14 від 15.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_6 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор банк» наступними траншами: 25.07.2014 на суму 25602649,93 грн та 18.08.2014 на суму 16156211,05 грн. Транш в сумі 25 602 649,93 грн через контрагента ТОВ «Євролюксавто» майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредитної заборгованості ТОВ «Ств Сталь» за кредитним договором 0/ЮКЛ/15/14. Транш у сумі 16156211,05 грн через пов`язаних контрагентів ТОВ «Радаліт» та ПП «Строй-Консалт», в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту по позичальнику ПП «Строй-Консалт» згідно з договором № 0/КЖЛ/16/14 від 19.05.14. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність ОСОБА_1 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ «Меліор банк»).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_7 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк», ТОВ «Медіан фарм» (ЄДРПОУ 36906993) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14 від 01.08.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_8 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор банк» 15.08.2014 на суму 22000000,00 грн.

Через пов`язаних контрагентів ТОВ «Радаліт» та ПП «Лакоста Трейд». кредитні кошти, в повному обсязі, було спрямовано на погашення кредиту по чальнику ПП «Лакоста Трейд» згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14 від 16.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність ОСОБА_1 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ «Меліор Банк») та ОСОБА_7 заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_9 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк», ТОВ «Комплекс системи» (ЄДРПОУ 38974756) кредитні кошти в кількості шести траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14 від 19.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_10 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор банк» наступними траншами: 08.09.2014 на суму 15796156,65 грн, 29.09.2014 на суму 1100000,00 грн, 30.09.2014 на суму 2400000,00 грн, 30.09.2014 на суму 3317614,08 грн, 30.09.2014 на суму 215000,00 грн, 06.10.2014 на суму 3000000,00 грн. Транш у сумі 15796156,65 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ «Пансар Трейд») спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ «Пансар Трейд», згідно договору № 0/ЮКЛ/17/14 від 19.05.2014. Транш в сумі 1100000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ «Медіан Фарм», ПП «СВ-Промхімпоставка», ТОВ «Стальавтотранс») спрямований на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб. Транші у сумі 2400000,00 грн, 3317614,08 грн, 215000,00 грн спрямовано частково на обслуговування власної заборгованості за договором кредиту та через низку пов`язаних контрагентів (ПП «СВ-Промхімпоставка», ТОВ «Радаліт», ТОВ «Євролюксавто», ТОВ «Верілл Груп», ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент», ТОВ «ТД «Реус», ПП «Дніпротех КТ», ТОВ «Медіан Фарм») спрямовані на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб та через поточні рахунки фізичних осіб здійснено зняття готівки через касу Банку. Транш у сумі 3000000,00 грн через контрагента ТОВ «Радаліт», перераховано на поточні рахунки фізичних осіб та здійснено отримання готівкових коштів через касу банку. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність ОСОБА_1 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ «Меліор Банк») та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_11 UАН позичальника ПАТ «Меліор Банк» ТОВ «Верілл Груп» (ЄДРПОУ 38974819) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14 від 02.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_12 UАН, відкритий в ПАТ «Меліор Банк» 25.09.2014 на суму 26005440,30 грн. Транш у сумі 26005440,30 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ «Радаліт») спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ «Полікс» згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/11/14 від 27.03.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність ОСОБА_1 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі Публічного акціонерного товариства «Меліор Банк») та ОСОБА_7 .

Вказані обставини не заперечуються з боку відповідачів у даній справі та не заперечуються у відзиві на апеляційну скаргу.

В кредитних відносинах Банк розглядається як кредитор, що здійснює кредитну операцію з урахуванням ефективності надання кредиту на визначених умовах та в умовах забезпеченості і надійності здійснення такої операції. Принцип цільової спрямованості полягає в тому, що кредитні грошові кошти повинні використовуватися на досягнення цілей, що зазначені у договорах, що опосередковують кредитні відносини, а також відповідно до зазначених видів статутної діяльності суб`єкта господарювання, які відповідають положенням КВЕД ДК 009:2010.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України передбачено обов`язкове зазначення в кредитному договорі мети як істотної умови кредитного договору. Мета визначається на підставі поданих позичальником господарських договорів (зовнішньоекономічних контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, здійснюючи кредитування суб`єктів господарювання, банк повинен переконатися, що мета використання кредиту збігається з передбаченими в установчих документах суб`єкта господарювання напрямами його діяльності, зокрема, закріпленими в розділі Статуту «Мета та види діяльності». Цю мету повинні чітко розуміти і оцінювати обидві сторони кредитних взаємовідносин. Саме визначення мети використання позичених коштів є необхідною передумовою забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів і реалізації кредитних відносин.

Позивач наполягає на тому, що керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основних принципів кредитування, оскільки п. 1.2 кредитних договорів визначено, що цільове використання коштів -поповнення обігових коштів. У свою чергу, п. 1.1 кредитних договорів визначено, що грошові кошти надаються позичальникам, зокрема, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання.

При цьому, у відповідності до п. 2.11 кредитних договорів, у разі виявлення нецільового використання наданих траншів кредиту, кредитор має право припинити надання траншів кредиту.

Пунктом 5.1.1 кредитних договорів передбачено, що кредитор зобов`язаний здійснювати контроль за вимогами умов договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту.

Як вбачається із зазначених вище виписок по рахунках, кредитні кошти завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб пов`язаних контрагентів, зняття готівки в касі Банку, інше.

Обставини видачі кредитів Банком, а саме:

- видача кредитів протягом останніх чотирьох місяців до запровадження в Банку тимчасової адміністрації;

-незабезпеченість кредитів у повному обсязі;

- обставини ліквідації позичальників та поручителів в процедурі банкрутства, - на думку колегії суддів очевидно дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та «штучного» обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

У той же час, місцевим господарським судом зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження здійснення відповідачами ризикової діяльності, зокрема, кредитних справ, що на його думку унеможливлює дослідити об`єктивність даного питання. Всі доводи позивача ґрунтуються на внутрішніх документах та перевірках Банку, діяльність якого уже відповідно до перевірок, зроблених у 2012-2013 роках була ризиковою та сумнівною, в той час як спірні кредити були видані у період з січня по 15.09.2014, а вже 09.10.2014 прийнято постанову № 648/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Меліор банк» до категорії неплатоспроможних». Натомість Правлінням Банку було сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів і у 2019 році Банк ліквідований.

Проте, щодо відсутності кредитних справ, колегія суддів зазначає, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі згідно змісту заперечень на апеляційну скаргу.

Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку.

Отже, на думку колегії суддів, саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду банку на загальну суму 213849977,67 грн.

Відповідачами по справі спільно приймали недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП «СВ-Промхімпоставка», ПП «Дніпротех КТ», ТОВ «Стальавтотранс», ТОВ «Медіан Фарм», ТОВ «Комплекс Системи» та ТОВ «Верілл груп» без належного забезпечення (розмір забезпечення 25824627,52 грн, що в 4,5 рази менше за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову).

Посилаючись в рішенні на постанову правлінням НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 «Про віднесення ПАТ «Меліор банк» до категорії неплатоспроможних» (а. с. 172-175 т 5), місцевий господарський суд не надав їй належної оцінки, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ «Меліор Банк» ризикової діяльності і що НБУ протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово застосовував до банку заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чим допустив порушення приписів ст. 86 ГПК України.

Крім того, на підтвердження незадовільного фінансового стану позичальників, Фонд, разом з поясненнями від 15.11.2022 № 46-11477/22 надав Лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021 (а. с. 53 т 8), щодо надання фінансової звітності ТОВ «МСВ Укрбуд» (код 34682925), ТОВ «Інтернешнл девелопмент інвестмент компані» (код 35341266), ПП «СВ- Промхімпоставка» (код 34561285), ПП «Дніпротех КТ» (код 34562818), ТОВ «Стальавтотранс» (код 38976947), ТОВ «Медіан фарм» (код 36906993), ТОВ «Комплекс системи» (код 38974756), ТОВ «Верілл груп» (код 38974819).

Зазначені юридичні особи були позичальниками ПАТ «Меліор банк» за сумнівними правочинами.

З вказано листа вбачається що з шести юридичних осіб, які є фігурантами даної справи № 904/3867/21, фінансову звітність надавали лише ПП «СВ- Промхімпоставка» та ТОВ «Медіан фарм».

На підставі фінансової звітності, спеціалістами Фонду складено аналітичну довідку ПП «СВ-Промхімпоставка» щодо оцінки фінансового стану позичальника, в якій зазначено про неплатоспроможність ПП «СВ- Промхімпоставка» (а. с. 49-52 т 8).

Фінансова звітність ТОВ «Медіан фарм» містить прочерки у всіх рядках, що вказує на його неплатоспроможність.

Отже, наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021, підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом.

Проте, керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213849977,67 грн.

Відсутність в матеріалах справи кредитних справ не позбавляло суд першої інстанції дослідити об`єктивність даного питання у тому числі з урахуванням зазначених вище доказів.

Суд не надав оцінку діям відповідачів на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства і їх фідуціарних обов`язків, закріплених в ст. 92 ЦК України, Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджених постановою правління НБУ № 98 від 28.03.2007 (чинного станом на 2014 рік). На підставі наявних у матеріалах справи доказів не встановив чи діяли відповідачі добросовісно, розумно під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час їх укладення, що є необхідним при розгляді вказаного спору з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги, чи не були їх рішення необачними або марнотратними.

Також, місцевий господарський суд належним чином не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність, а також не встановив чи відбулось прийняття рішення вказаними особами і укладення спірних правочинів в інтересах товариства з дотриманням принципів кредитування з посиланням на відповідні докази.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про укладення спірних кредитних договорів, приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету ПАТ «Меліор банк».

До складу Кредитного комітету ПАТ «Меліор банк» входили Гулько О.М. (заступник Голови Правління) голова кредитного комітету, Малоух О.І. (начальник управління цінних паперів заступник голови кредитного комітету),та члени кредитного комітету: Романчук Л.Г. голова правління, Колосенко К.А. (головний бухгалтер), Соловей І.О. (начальник управління фінансовими ризиками), Шипоша В.В. (начальник управління безпеки банку) та Федотова І.А. (начальник юридичного управління).

До складу спостережної ради входили: ОСОБА_1 голова спостережної ради, Лиженко С.В. заступник голови спостережної ради та ОСОБА_2 - член спостережної ради.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи достатніх доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що серед обставин, які підлягають встановленню, є зокрема, розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів.

Проте, досліджуючи це питання, місцевий господарський суд звернув увагу, що в аспекті поданого позову розмір збитків від кожного з правочину не дорівнює розміру неповернутого кредиту за ним.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим з огляду на наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначено: «п. 7.60. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо».

Таким чином, збитки Банку по даній справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору.

Згідно наявної в матеріалах справи заяви Фонду про збільшення розміру позовних вимог, Фондом збільшено ціну позову відповідно до суми коштів, які були списані у збиток за результатами продажу кредитів, а саме на 25807518,15 грн до 213849977,67 грн, що складаються з наступного:

- по позичальнику ПП «Промхімпоставка» (код ЄДРПОУ 34561285), кредитний договір № 0/ЮКЛ/21/14 від 18.06.2014, балансова належність на дату продажу 45084024,00 грн, сума отримана від продажу 3606,72 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45080417,28 грн;

- по позичальнику ПП «Дніпротех КТ» (код ЄДРПОУ 34562818), кредитний договір № 0/ЮКЛ/30/14 від 22.07.2014, балансова належність на дату продажу 44288986,28 грн, сума отримана від продажу 3543,12 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 44285443,16 грн;

- по позичальнику ТОВ «Стальавтотранс» (код ЄДРПОУ 38976947), кредитний договір № 0/ЮКЛ/33/14 від 25.07.2014, балансова належність на дату продажу 45364996,05 грн, сума отримана від продажу 3629,20 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45361366,85 грн;

- по позичальнику ТОВ «Медіан фарм» (код ЄДРПОУ 36906993), кредитний договір № 0/ЮКЛ/35/14 від 01.08.2014, балансова належність на дату продажу 23137255,73 грн, сума отримана від продажу 1850,98 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 23135404,75 грн;

- по позичальнику ТОВ «Комплекс системи» (код ЄДРПОУ 38974756), кредитний договір № 0/ЮКЛ/40/14 від 02.09.2014, балансова належність на дату продажу 27900249,62 грн, сума отримана від продажу 2232,02 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 27898017,60 грн;

- по позичальнику ТОВ «Верілл груп» (код ЄДРПОУ 38974819), кредитний договір № 0/ЮКЛ/46/14 від 19.09.2014, балансова належність на дату продажу 28091575,36 грн, сума отримана від продажу 2247,33 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 28089328,03 грн.

Відповідно 213867087,04 грн (балансова заборгованість по шести кредитним угодам на дату продажу) 17109,37 грн (сума грошових коштів, отримана від продажу) 213849977,64 грн (сума коштів, які списані у збиток за результатом продажу кредитів новому кредитору) = ціна позовних вимог (а. с. 207-214 т 3).

Керуючись зазначеною позицією Великої Палати Верховного Суду, Фонд визначив розмір шкоди, завданої ПАТ «Меліор банк» відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладання кредитних угод, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом на суму 213 849 977,67 грн (розмір шкоди, завданої банку).

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Керівники банку (голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку та його заступники) несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною (ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами Фонду про неможливість відокремлення частки кожного з відповідачів з загальної суми завданої шкоди, а отже всі відповідачі мають нести відповідальність солідарно.

Під час розгляду справи жоден з відповідачів не заперечував проти фактичних обставин справи щодо укладення Банком наведених вище кредитних договорів на невигідних умовах, про які зазначав Фонд, а також факту прийняття ними, як керівниками Банку, рішень про видачу вищевказаних кредитів. Жоден з відповідачів не зміг пояснити мотиви своїх рішень, відсутність винних дій щодо видачі кредитів.

Натомість, у своїх запереченнях відповідачі посилалися на недоведеність саме позивачем всіх складових елементів цивільного правопорушення, просили суд застосувати позовну давність до вимог Фонду.

В оскаржуваному рішення Господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення для стягнення з них збитків. Проте колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає передчасними, з огляду на встановлені вище обставини та відсутність їх спростувань з боку відповідачів по справі.

Посилання місцевого господарського суду на постанови про закриття кримінальних проваджень від 30.12.2016 та від 18.01.2017 як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів, колегія суддів відхиляє, оскільки судом взагалі не досліджувалось питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб, і чи стосуються ці постанови спірних правовідносин.

Тобто суд першої інстанції, без надання належної оцінки вказаним постановам, а лише за їх наявності, помилково дійшов висновку, що ними підтверджується відсутність протиправної поведінки відповідачів.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 на яку скаржник посилається в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Деліктна відповідальність застосовується самостійно, за наявності в особи, яка її заподіяла, складу цивільного правопорушення і стягнення шкоди з особи, яка її завдала можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Також, колегія суддів ЦАГС не погоджується з висновком господарського суду про те, що Правлінням «Меліор Банк» сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів, оскільки, як було зазначено вище, на наявність збитків по даній справі не впливає наявність заборгованості перед кредиторами Банку.

З урахуванням всього вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правильно зазначив про предмет доказування у справі, але фактично вирішив спір без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, не здійснив мотивованого пояснення зроблених висновків, ґрунтовного аналізу аргументів сторін, оцінки наданих ними доказів.

Стосовно вирішення заявленого відповідачами клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної постанови від 21.07.2021 по справі № 910/12930/18 де вказано: «п. 144. Відповідно до правовідносин, у яких бере участь Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду, мають застосовуватись редакції ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» № 1588-ІХ від 30.06.2021 (набрав чинності 05.08.2021) до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внесено ряд змін.

Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в поточній редакції: право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1588-ІХ від 30.06.2021, «положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом».

Згідно п. 1 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1588-ІХ від 30.06.2021, «Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з урахуванням вимог цього Закону забезпечити (продовжити забезпечувати) вжиття заходів для задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого розпочата до набрання чинності цим Законом, шляхом, зокрема, пред`явлення вимог про відшкодування шкоди (збитків), а також ініціювання процесів, позовів чи проваджень (цивільних, адміністративних, кримінальних чи господарських) у будь-яких судах (у тому числі в іноземних та міжнародних судах)».

Отже, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1588-ІХ від 30.06.2021 Фонду забезпечено право подавати позови про відшкодування шкоди (збитків) для задоволення вимог кредиторів банку, процедура ліквідації якого розпочата до набрання чинності цим Законом, протягом трьох років з моменту ліквідації.

До того ж, правова підстава для застосування чинної норми права врегульована ч. 3 ст. 3 ГПК України, відповідно до якої судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів враховує наступні обставини:

- 01.02.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Меліор банк», як юридичної особи.

- 05.08.2021 набрав чинності Закон № 1588-ІХ від 30.06.2021, яким внесено зміни до ч. 7 ст. 52 цього Закону, яким наділено права Фонду звертатися з відповідними позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

- 02.04.2021 (в межах трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи) Фонд подав позов по справі № 904/3867/21 (а.с. 42 т2).

Отже, згідно положень ч. 7 ст. 52 Закону № 1588-ІХ від 30.06.2021 строк позовної давності сплив 02.02.2022.

Враховуючи викладене, у відповідності до діючих на момент розгляду господарським судом даної справи норм ст. 52 Закону № 1588-ІХ від 30.06.2021, Фонд звернувся з відповідним позовом до належного суду в межах строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів також враховує і той факт, що 18.05.2018 (в межах трирічного терміну від дати виявлення недостатності майна Банку) Фонд звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із відповідним позовом про відшкодування шкоди до пов`язаних із ПАТ «Меліор банк» осіб (відповідачів по даній справі).

Ухвалою від 12.06.2018, за результатом розгляду матеріалів позовної заяви Фонду, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі № 201/5489/18.

В подальшому, у зв`язку зі зміною судової практики щодо підвідомчості цієї категорії спорів, за клопотанням позивача, провадження у цивільній справі через неможливість розгляду справи в межах цивільного судочинства (наявності господарського спору), ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2019 закрито провадження по справі № 201/5489/18.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 по даній справі.

Доводи відповідачів, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують встановлених вище обставин по даній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку № 11 [2008]).

7. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідачів, рівними частинами з кожного.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 904/3867/21 скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.08.2021 вих. № 46/10521/21) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_13 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_14 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_15 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_16 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_17 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_18 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016; рахунок IBAN НОМЕР_19 ) заподіяну ПАТ «Меліор Банк» та його кредиторам шкоду в сумі 213 849 977,67 грн (Двісті тринадцять мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень 67 копійок).

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:О.Г. Іванов

О.В. Чус

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.10.2023
Оприлюднено07.11.2023
Номер документу114676989
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Судовий реєстр по справі —904/3867/21

Ухвала від 18.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 04.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 30.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 19.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 21.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні