Рішення

від 26.10.2023 по справі 902/1020/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1020/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представника позивача - Крейдіна С.О.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгор" (вул. Стуса Василя, буд. 5/47, кв. 38, м. Коростень, Житомирська область, 11500)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 1 492 639,01 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгор" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" про стягнення 1 492 639,01 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №06/21-4 від 29.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгор" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 1 492 639,01 грн, з яких: 1 005 000 грн - основного боргу; 68 821,6 грн - 3% річних та 418 817,41 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1020/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.09.2023 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2023, про що 19.09.2023 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 26.10.2023 з`явився представник позивача, відповідач явки у повноваженого представника не забезпечив.

Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.09.2023, вручення якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Слід зазначити, що ухвалою від 05.09.2023 забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях у справі № 902/1020/23 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгор" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (Покупець, відповідач) укладено Договір №06/21-4 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське володіння) Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування товару: згідно рахунків-фактур на партію товару за домовленістю сторін (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 2.2. Договору загальна сума даного Договору складається із суми цін на товар, відповідно до видаткових накладних, підписаних Сторонами протягом строку дії даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна за одиницю товару визначається у рахунках -фактурах та накладних.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили термін оплати товару: на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури на попередню оплату або за фактом отримання товару. Інші умови - за домовленістю Сторін.

Покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 6.2. Договору).

Згідно із п. 10.1. даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після закінчення дії Договору жодна із сторін не заявить письмово про розірвання даного Договору, то Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 1 444 200 грн, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними: №РН-0000050 від 01.07.2021 на суму 353 400 грн з ПДВ; №РН-0000051 від 01.07.2021 на суму 296 400 грн з ПДВ; №РН-0000052 від 01.07.2021 на суму 355 200 грн; №РН-0000053 від 01.07.2021 на суму 439 200 грн з ПДВ.

На підтвердження повноважень особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності від імені відповідача матеріали справи містять копію довіреності №197 від 30.06.2021.

Окрім того, поставці Товару передувало виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату.

Відповідач, в свою чергу, здійснив частковий розрахунок на суму 439 200 грн згідно рахунку №83 від 29.06.2022 (видаткова накладна №РН-0000053 від 01.07.2021), що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті від 03.06.2022 №157.

Несплата відповідачем решти вартості отриманого Товару на суму 1 005 000 грн слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгор" з відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 1 005 000 грн - основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 68 821,6 грн - 3% річних та 418 817,41 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Окремо слід зазначити, що за результатами звірки взаєморозрахунків між сторонами підписано Акт звіряння розрахунків станом на 07.04.2023, у якому зафіксовано наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгор" в сумі 1 005 000 грн.

Окрім того, позивач звертався до відповідача із претензією від 11.05.2023 про сплату 1 005 000 грн, однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" на таку претензію матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір №06/21-4 від 28.06.2021.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати повної вартості поставленого Товару згідно з видатковими накладними: №РН-0000050 від 01.07.2021 на суму 353 400 грн з ПДВ; №РН-0000051 від 01.07.2021 на суму 296 400 грн з ПДВ; №РН-0000052 від 01.07.2021 на суму 355 200 грн у строк, що передбачений п. 6.1. Договору - на протязі 10 (десяти) банківських днів за фактом отримання товару.

Отже, з 16.07.2021 зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару є простроченим.

Зокрема, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 005 000 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 68 821,6 грн - 3% річних та 418 817,41 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем безпідставно включено дату проплати 03.06.2022 до періоду прострочення на суму 1 444 200 грн при обрахунку 3% річних.

Таким чином, суд, здійснивши власний перерахунок 3% річних (за період прострочення з 01.08.2021 по 02.06.2022 на суму основного боргу 1 444 200 грн та з 03.06.2022 по 30.06.2023 на суму основного боргу 1 005 000 грн), а також інфляційних втрат (за період прострочення з 01.08.2021 по 31.05.2022 на суму основного боргу 1 444 200 грн та з 01.06.2022 по 30.06.2023 на суму основного боргу 1 005 000 грн), дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат відповідає розрахунку суду. Поряд з цим обґрунтованість нарахування 3% річних підтверджується в сумі 68 785,5 грн, що на 36,1 грн менше, аніж заявлено позивачем.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 68 785,5 грн - 3% річних та 418 817,41 грн - інфляційних втрат. Водночас у стягненні 36,1 грн - 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням неправильного обрахунку 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 22 389,05 грн, решта - в сумі 0,54 грн підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 35558713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгор" (вул. Стуса Василя, буд. 5/47, кв. 38, м. Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 43829991) 1 005 000 грн - основного боргу; 68 785,5 грн - 3% річних; 418 817,41 грн - інфляційних втрат та 22 389,05 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 36,1 грн 3% річних відмовити, у зв`язку із чим витрати на сплату судового збору в розмірі 0,54 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - promkomp2007@ukr.net; представника позивача Крейдіна С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне рішення складено 06 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Стуса Василя, буд. 5/47, кв. 38, м. Коростень, Житомирська область, 11500;

3 - відповідачу - вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23310.