Рішення

від 01.11.2023 по справі 908/1407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/90/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 справа № 908/1407/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1407/23

за позовом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69019) в особі територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Поштова, буд. 64, м.Запоріжжя, 69002)

до відповідача Запорізького національного університету (вул. Жуковського, буд. 66, м.Запоріжжя, 69600)

про стягнення 343663,01 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізького національного університету 343663,01 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 15/08 від 19.03.2008 (в редакції додаткової угоди від 04.05.2018).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди № 15/08 від 19.03.2008 щодо сплати орендних платежів. За поясненнями позивача, 09.02.2023 договір оренди розірвано на підставі додаткового договору до договору оренди від 19.03.2008 № 15/08 і на день розірвання договору відповідач мав заборгованість з орендної плати за період з лютого 2022 року по 09 лютого 2023 року в сумі 343663,01 грн. Направлені Територіальним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на адресу боржника вимоги від 09.02.2023 № 07.01-19/125 та від 14.03.2023 № 07.01-19/208 щодо оплати заборгованості та підписання актів наданих послуг залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач зазначив, що листом від 15.09.2022 № 01/01-24/1054 відповідач повідомив позивача про неможливість сплати орендних платежів по причині настання обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), і неможливості використання орендованого майна. Зазначені доводи відповідача позивач вважає безпідставними та недоведеними належним доказами. Посилаючись на приписи статей 629, 525, 762 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 справу № 908/1407/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 22.05.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1407/23, присвоєно справі номер провадження 18/90/23; на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1407/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.06.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Від відповідача 04.07.2023 надійшла заява про продовження строку на подання відзиву та відзив на позов. Відповідач, посилаючись на отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі лише 28.06.2023, що зумовлене направленням ухвали на електронну пошту, просив продовжити строк для подання відзиву.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк на подання відзиву на позов судом поновлений.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що листом від 15.09.2022 року №01/01-24/1054 Запорізький національний університет повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин. Відповідач вказав на те, що Запорізький національний університет за своєю організаційно-правовою формою є державним закладом, що підпорядковується Міністерству освіти і науки України, є неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету України і з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідач втратив змогу надавати цілу низку платних послуг, які були однією з основних можливостей наповнення бюджету університету. Збройна агресія Російської Федерації проти України зумовила потребу забезпечувати оборонний сектор країни, у зв`язку з чим, значно зменшено фінансування закладів освіти з державного бюджету, що ще значніше погіршило фінансовий стан університету. Також відповідач вказав на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» звільнено від орендної плати орендарів, які орендують приміщення для розміщення державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, але Запорізький національний університет сплачував орендну плату та комунальні послуги в повному обсязі. Крім того, відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка визначає, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей. Відповідач вважає, що по аналогії з цими постановами Кабінету Міністрів України, враховуючи, що ті самі фактори, через які орендарі державного майна були звільнені від орендної плати, діяли також і для орендарів комунального майна, у тому числі, для Запорізького національного університету, а саме неможливість використання майна, спочатку через COVID-19 та обмеження, встановлені КМУ Кабінету Міністрів України у зв`язку з ним, а в подальшому веденням бойових дій (активних та можливих), бомбардуваннями. Відповідач неодноразово звертався до Територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та в.о. міського голови, секретаря Запорізької міської ради з пропозицією звільнення від плати за оренду, але відповідні пропозиції відхилені. Важливим також відповідач вважає те, що Запорізький національний університет не міг використовувати майно внаслідок введення карантину, а потім воєнного стану у сумарній кількості більше 3 років, але повністю оплачував комунальні витрати за весь період дії Договору, а оренду до початку збройної агресії Російської Федерації проти України у лютому 2022 року. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що були достатні підстави для звільнення його від орендної плати за Договором на період дії карантину та воєнного стану, просить в позові відмовити.

Позивачем 11.07.2023 надано відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та зазначив, що дія підпункту 2 пункту 1 постанови КМУ № 634 поширюється лише на орендарів державного майна, а відповідач є орендарем комунального майна, тому для автоматичного звільнення від оплати орендних платежів на період дії воєнного стану Запорізький національний університет, як орендар комунального майна, повинен відповідати умовам визначеним в підп. 1 п. 1 вищевказаної постанови № 634, що в даному випадку відсутнє. За поясненнями позивача, про таке невірне застосування норм постанови КМУ від 27.05.2023 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» відповідачу неодноразово повідомлялось листами 13.07.2022 № 07.01-19/374, від 12.08.2022 № 07.01-19/425, від 17.01.2023 № 07.01-19/032, які залишились без відповіді. Позивач відзначив, що ніяких рішень щодо звільнення від оплати орендних платежів на період дії воєнного стану по відношенню до Запорізького національного університету не приймалося. Відносно посилання відповідача на неможливість сплати орендних платежів по причині настання обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) і неможливості використання орендованого майна позивач посилався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, згідно з якими суд дійшов висновку, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ст. 762 ЦК України визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Позивач вважає, що форс-мажорні обставини повинні підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати, який видається на запит суб`єкта господарювання окремо під кожен договір.

Від позивача до суду 27.07.2023 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за участю (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи №908/1407/23 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання позивачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/1407/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1407/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-жовтня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 та з 25.10.2023 по 31.10.2023 рішення прийнято без його проголошення 01.11.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавцем), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (Балансоутримувачем) в особі територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Запорізьким національним університетом (Орендарем) 19.03.2008 укладений договір оренди №15/08 (далі Договір).

Додатковою угодою від 04.05.2018, яка посвідчена нотаріально, до договору оренди №15/08 від 19.03.2008 нерухомого майна по АДРЕСА_1 , цей договір підписано сторонами в редакції від 04.05.2018.

Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.05.2018 № 122878653 власником майна є територіальні громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності.

Відповідно до п. 1.1 Договору (тут і надалі в редакції Додаткової угоди від 04.05.2018) Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2007 № 542/5, угоди від 22.11.2007 про виконання умов конкурсу на право оренди будівлі (літ. Г) будівлі (літ. Д), нежитлових приміщень будівлі (літ. А-2) по АДРЕСА_2 , передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування комунальне майно: нежитлові приміщення першого поверху будівлі ЗОШ №5 (літ.А-2,А1-3,А2), а саме приміщення №№ 86-90, 66-70, 72-74, площею 292,7 кв. м., приміщення №65 площею 28,5 кв. м., приміщення 75 площею 4,2 кв. м., приміщення № 71 площею 100,7 кв. м.; будівлю (літ. Г) площею 35,7 кв. м., будівлю (літ. Д) площею 185,9 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , які перебувають в оперативному управлінні Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість яких визначена у звіті про незалежну оцінку і за висновком про їх вартість станом на 28.02.2018 становить 3655825,00 грн. (додаток № ІІ до Договору).

Майно використовується Орендарем на правах оренди: для розміщення закладу освіти (п. 1.2 Договору).

За визначенням п. 2.1 Договору, Орендар вступив у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору, акту прийому передачі майна (19.03.2008).

Згідно з п. 3.2 Договору оренда плата з 20.03.2018 за повний місяць березень 2018 становить 15232,60 грн. х Індекс інфляції (03/2018) = 15400,16 грн. Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В пункті 3.4.Договору сторонами узгоджено, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок територіального відділу освіти Олександрівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір вважається продовженим на 10 років, а саме до 19.03.2028.

Додатковим договором від 09.02.2023 договір оренди №15/08 від 19.03.2008 розірвано за згодою сторін.

За актом прийому передачі майна від 09.02.2023 Орендар передав, а Орендодавець і Балансоутримувач прийняли об`єкт оренди.

За поясненнями позивача, у зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, у нього виникла заборгованість по сплаті орендної плати на день розірвання в сумі 343663,01 грн.

Листом № 01/01-24/1054 від 15.09.2022 відповідач повідомив про те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 військова агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022 є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Відповідач вказав, що настання обставин непереборної сили ніяк не врегульовано договором і відповідно до ст. 617 ЦК України він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідач відзначив, що не використовував майно з 24.02.2022 у зв`язку з повним переведенням освітнього процесу на дистанційну форму навчання.

Листами № 07.01-19/425 від 12.08.2022 та № 07.01-19/032 від 16.01.2023 Територіальним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради повідомлялось відповідача про наявність заборгованості за Договором та відсутність рішень Запорізької міської ради з додаткових пільг, ніж визначених п. 1 постанови № 634 про надання пільг щодо орендної плати за договорами комунального майна на період воєнного часу.

Територіальним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на адресу відповідача направлена вимога від 09.02.2023 № 07.01-19/125 про оплату простроченої заборгованість з орендної плати.

Вимогою від 14.03.2023 № 07.01-19/208 відділ освіти повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати заборгованості та просив підписати акти про надання послуг за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року. Вимогу отримано відповідачем нарочно 15.03.2023 за вхідним № 396/08/01-24, але відповіді не надано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди майна.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України визначено, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна. орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. У відповідності до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору передбачений обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю, Балансоутримувачу орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків господарської діяльності.

Умовами п. 3.4 Договору визначено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Факт передачі Орендарю в оренду майна за договором та повернення об`єкта оренди після розірвання договору підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі від 19.03.2008 та від 09.02.2023, відповідно.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав.

Належну до сплати орендну плату відповідач за період користування орендованими приміщеннями за період з лютого 2022 року по 09 лютого 2023 року (включно), що складає 343663,01 грн., не сплатив.

Суд відхиляє доводи відповідача, що по аналогії з постановами Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» та від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», враховуючи, що ті самі фактори, через які орендарі державного майна були звільнені від орендної плати (карантинні обмеження, ведення бойових дій), діяли також і для орендарів комунального майна, у тому числі, для Запорізького національного університету.

За змістом Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 відповідно до Закону України від 1 квітня 2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях); у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі.

Отже для застосування положень цієї норми Постанови КМУ до укладеного сторонами договору оренди необхідним є належність об`єкту оренди до державного майна.

В даному випадку передане в оренду відповідачу майно є комунальним, що сторонами не заперечується.

Для застосування цієї норми до комунального майна за аналогією права, на що вказує відповідач, підстави відсутні, оскільки дія підпункту 2 пункту 1 постанови КМУ № 634 поширюється лише на орендарів державного майна, при цьому пунктом 12 цієї постанови визначено, що органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Надання відповідачу додаткових пільг щодо сплати орендних платежів відповідним рішеннями позивач заперечує. Жодних доказів прийняття таких рішень органом місцевого самоврядування відповідачем суду не надано.

Також відповідач не може розраховувати на звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань по своєчасному внесенню орендної плати за договором на підставі введення воєнного стану, як настання форс-мажорної обставини. Незважаючи на те, що розпочата 24.02.2022 збройна агресія РФ щодо України підтверджується Торгово-промисловою палатою України як обставина непереборної сили листом від 28.02.2022, який опубліковано на сайті ТПП в загальний доступ, відповідач повинен довести, яким саме чином настання форс-мажорної обставини у вигляді введення воєнного стану завадило виконанню зобов`язання перед позивачем.

Як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме щодо невиконання зобов`язання за укладеним сторонами Договором.

Відносно доводів відповідача про повідомлення ним позивача про неможливість належним чином виконати зобов`язання за Договором щодо сплати орендних платежів в період дії обставини непереборної сили суд зауважує, що направлення відповідачем на адресу позивача листа від 15.09.2022 не можна визнати належним (негайним) повідомленням про настання дії непереборної сили, яка має вплив на виконання зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» та на те, що незважаючи на положення цієї постанови щодо звільнення від орендної плати орендарів, які орендують приміщення для розміщення державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, Запорізький національний університет сплачував орендну плату та комунальні послуги в повному обсязі, суд відхиляє. Питання сплати відповідачем орендних платежів в період карантинних обмежень не є предметом розгляду даної справи. Відповідних доказів здійснення такої оплати та звернення до позивача щодо врахування цих оплат в наступні періоди відповідачем не надано.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що при оцінці обставин, за які не відповідає орендар, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 914/1248/18 та від № 914/2264/17). На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Доказів того, що у спірний період відповідач був недопущений до орендованих приміщень, не міг у них знаходитись, зберігати у них речі тощо суду не надано.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом матеріального і процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Запорізького національного університету (вул. Жуковського, буд. 66, м. Запоріжжя, 69600; ідентифікаційний код 02125243) на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69019; ідентифікаційний код 37573094) в особі територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Поштова, буд. 64, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код ВП 37611422) заборгованість за договором оренди в розмірі 343663,01 грн. (триста сорок три тисячі шістсот шістдесят три грн. 01 коп.) на розрахунковий рахунок UA988201720314241014203078525 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172. Видати наказ.

3.Стягнути з Запорізького національного університету (вул. Жуковського, буд. 66, м.Запоріжжя, 69600; ідентифікаційний код 44470582) на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69019; ідентифікаційний код 37573094) в особі територіального відділу освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Поштова, буд. 64, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код ВП 37611422) витрати по сплаті судового збору в сумі 5154,96 грн. (п`ять тисяч сто п`ятдесят чотири грн. 96 коп.) на розрахунковий рахунок UA048201720344260017000078446 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.11.2023.

Суддя В.В. Левкут