Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/11533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/11533/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕКС-УКРАЇНА"

2) ОСОБА_1

про стягнення 503 692,96 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕКС-УКРАЇНА" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення коштів 503 692,96 грн (443 382,42 грн заборгованість за кредитом та 60 310,54 грн заборгованість за процентами).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором № 011/30262/493714 від 28.12.2018 в частині повернення кредитних коштів у встановлений договором строк. За виконання зобов`язань щодо повернення коштів поручився відповідач-2 на підставі договору поруки № 125640/31054/328351 від 28.12.2018.

Ухвалою суду від 28.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення вказаної ухвали.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474643456, копію вказаної ухвали позивачем отримано 07.08.2023.

07.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (здана до відправлення 02.08.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 24.08.2023 була отримана позивачем 07.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473479091.

Відповідачу-1 та відповідачу-2 ухвалу суду від 24.08.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовими відправленнями № 0105473479105, № 0105473479113, які повернуті до суду з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача-1 та відповідача-2 до суду не надходило.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Україна» (далі - відповідач-1, боржник, позичальник) укладено кредитний договір № 011/30262/493714 (далі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28.12.2021 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.

Згідно з п. 2.4 кредитного договору сторони дійшли згоди, що процентна ставка за Кредитом збільшується на 200 базисних пунктів в порядку, передбаченому Договором, у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.6 та/або пунктом 6.1 та/або пунктом 8.1.4 договору (при кожному випадку порушення).

Відповідно до умов п. 3.2 Кредитного договору Кредитор після виконання Позичальником обов?язкових умов, вказаних в п. 3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в АТ «Райффайзен Банк» для подальшого використання за цільовим призначенням.

Позивач до матеріалів позовної заяви долучив виписку по рахунку від 17.03.2023, рахунок /IBAN № НОМЕР_1 за період з 03.01.2019, за якою було надано ТОВ "ВІТЕКС-УКРАЇНА" 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до копії заяви позичальника вих. б/н від 28.12.2018 відповідач-1 просив надати кредитні кошти згідно з кредитним договором на розвиток бізнесу за підписом директора відповідача-1 Дерябіна О.П.

Згідно з умовами п. 5.1 - п. 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов?язався здійснювати погашення Кредиту згідно з визначеним Графіком періоду, зокрема Позичальник зобов?язаний привести розмір заборгованості за Кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений Графіком на відповідний період та Позичальник зобов?язався сплачувати проценти щомісячно, кожного 27 числа та при погашені кредиту у повному обсязі.

15.05.2020 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 011/30262/493714/1 до Кредитного договору, відповідно до якої з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явиш в економіці України кредитор та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, зокрема сторони домовились, про наступне:

1) Тимчасово, на період з дати застосування змін та до 26 серпня 2020 року (далі - кредитні канікули) сторони домовились зменшити розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до зміненого Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком до цієї додаткової угоди.

2) Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 687 510, 29 грн.

Згодом, 22.03.2021 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 011/30262/493714/2 до Кредитного договору, відповідно до якої з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, зокрема сторони домовились, що кінцевим терміном погашення кредиту є 28.12.2023.

Відповідно п. 2.1 додаткової угоди № 011/30262/493714/2 від 22.03.2021 сторони дійшли згоди, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 512 547, 56 грн. Сторони домовились викласти графік погашення заборгованості за Кредитом та сплати процентів у новій редакції згідно з Додатком № 1 до цієї Додаткової угоди.

Крім того, з метою забезпечения виконання зобов язань за кредитним договором 28.12.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов?язками є АТ «Райффайзен Банк», та громадянином України ОСОБА_1 (надалі «Фінансовий поручитель», «Відповідач-2») було укладено Договір поруки № 125640/31054/328351, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов?язання перед Банком відповідати по зобов?язаннями, які виникають з умов Кредитного договору № 011/30262/493714 від 28.12.2018 в повному обсязі цих зобов?язань.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов?язань, ОСОБА_1 та ТОВ «ВІТЕКС-УКРАЇНА» відповідають перед АТ «Райффайзен Банк» як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов?язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов' язаннями.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору поруки Поручитель належним чином та в повному обсязі ознайомлений з положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Кредитний договір чи окремі його положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов?язків сторін за цим Договором.

Згідно з умовами п. 2.2. Договору поруки Поручитель зобов?язався здійснювати виконання порушених Забезпечуваних зобов?язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі.

Відповідно до п. 7.2 Договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена договором становить п?ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов?язання.

22.03.2021 між Кредитором і Поручителем укладений Додатковий договір № 125640/31054/328351/1 до договору поруки, відповідно до якого визначено зобов?язання щодо повернення кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 грн до 28.12.2023.

Позивач у позовній заяві зазначає, що всупереч вимогам кредитного договору відповідач-1 не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, зокрема, не здійснює погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим заборгованість останнього перед позивачем за кредитним договором становить 503 382, 42 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 443 382,42 грн, у тому числі 54 279, 78 грн - прострочена заборгованість за кредитом та заборгованості за відсотками - 60 310, 54 грн, у тому числі 53 167, 83 грн простроченої заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов язань за Кредитним договором.

До матеріалів справи позивачем долучено листи (вих. № 114/5-К-280151, вих. № 114/5-К-280150 від 18.01.2023; вих. № 114/5-К-303200, вих. № 114/5-К-303148, вих. № 114/5-К-303203 від 02.05.2023), адресовані відповідачу-1 та відповідачу-2, з вимогою виконати зобов`язання, а також достроково виконати грошове зобов`язання за кредитним договором, які були залишені відповідачами без відповіді та належного реагування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши ТОВ "ВІТЕКС-УКРАЇНА" кредит у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач-1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого має заборгованість за кредитом у розмірі 443 382, 42 грн та заборгованість по процентам у розмірі 60 310, 54 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок є арифметично вірним.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 125640/31054/328351 від 28.12.2018, відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях відповідача-1, які виникають з умов кредитного договору.

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою позивача.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 443 382,42 грн та заборгованості по процентам у розмірі 60 310, 54 грн на підставі кредитного договору та договору поруки. Відповідачами вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення їх від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» про солідарне стягнення відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитом є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕКС-УКРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код 37207210) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 443 382 (чотириста сорок три тисячі триста вісімдесят дві) грн 42 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 60 310 (шістдесят тисяч триста десять) грн 54 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕКС-УКРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код 37207210) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) 3 777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) 3 777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.11.2023.

Суддя О.Г. Удалова