Ухвала

від 01.11.2023 по справі 910/205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/205/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12"

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/205/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-Авто"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12"

про стягнення 128 933,70 грн

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем-Авто" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12" (далі - відповідач) про стягнення 128 933,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 у справі № 910/205/23 позов було задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-Авто" заборгованість в розмірі 128 933,70 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 було повернуто апеляційну скаргу ТДВ "Універсам №12" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 у справі № 910/205/23.

29.09.2023 на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ.

12.10.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/205/23, яка 13.10.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, яке унеможливлює сплату заборгованості в повному обсязі у короткий строк, однак, маючи постійне джерело невеликого прибутку від здачі в оренду власного нерухомого майна, відповідач зазначає про можливість погасити заборгованість протягом 3 календарних місяців. З огляду на викладене відповідач доводить наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 розгляд заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/205/23 призначено на 01.11.2023.

31.10.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, які 31.10.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 01.11.2023 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви позивач був повідомлений належним чином, його явка обов`язковою судом не визнавалась.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.2023 надав усні пояснення по суті заяви, просив її задовольнити з урахуванням уточнень щодо суми боргу.

Розглянувши у судовому засіданні 01.11.2023 заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/205/23, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення в цій справі відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим він не може сплатити усю суму заборгованості одразу, натомість має можливість сплатити її частинами.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наведені відповідачем докази не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі на три місяці шляхом затвердження графіка оплати із щомісячним платежем у розмірі 43 804,90 грн, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення.

Суд враховує надані відповідачем докази і твердження про те, що за перше півріччя 2023 року він отримав прибуток у розмірі 6 800,00 грн, без урахування виплати заробітної плати.

В контексті викладеного у суду виникає сумнів у тому, що відповідач матиме змогу погасити заборгованість згідно із запропонованим графіком.

Щодо скрутного матеріального становища відповідача суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

У цьому контексті варто зауважити, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду. Більше того, долучені до заяви про розстрочку виконання судового рішення докази не свідчать про збитковість відповідача.

Судом враховано надані відповідачем докази часткового погашення заборгованості, однак суд відзначає їх суперечність попереднім твердженням відповідача щодо свого скрутного матеріального становища.

При цьому відповідач не звернув увагу на ту обставину, що кошти відповідно до платіжної інструкції № 1 від 17.10.2023 в сумі 28 091,87 грн були перераховані не позивачу, а приватному виконавцю Д`яченко Є.С. в оплату основної винагороди та витрат у виконавчому провадженні № 73003158, а тому ці кошти не можна зарахувати в погашення боргу перед позивачем.

Відтак подані відповідачем докази не є переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду та не можуть підтверджувати реальність виконання рішення суду у зазначений в заяві строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12" про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №12" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/205/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.11.2023

Суддя О.В. Нечай