Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/12496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/12496/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ-ШОП"

про відшкодування шкоди 199 957 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!" (далі - позивач, ТОВ "ДЖОІН АП!") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ-ШОП" (далі - відповідач, ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП") про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у загальному розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 1 000,00 Євро (за укладення з туристом договорів на туристичне обслуговування № 1801-К1, 1801-К2, 1801-К3, 1801-К4, 1801-К5 від 18.01.2022 у формі та за змістом іншій, ніж встановлена договором публічної оферти на реалізацію турпродукту ТОВ "ДЖОІН АП!", до якого приєднався відповідач шляхом підписання заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online" № 11259/16 від 14.05.2019.

Безпосередньо у позовній заяві позивачем викладено клопотання про об`єднання вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за укладення з туристами договорів на туристичне обслуговування у формах та за змістом іншій, ніж встановлена договором публічної оферти.

Позовна заява разом з доданими до неї документами сформована 07.08.2023 в системі "Електронний суд" та 08.08.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/12496/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

24.08.2023 в системі "Електронний суд" сформовані та зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення позивача у справі.

Згідно наведених додаткових пояснень позивач просив суд: (1) вважати правову природу стягуваних ним коштів як таку, що випливає внаслідок порушення відповідачем умов договору публічної оферти; (2) об`єднати вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за порушення умов договору публічної оферти внаслідок укладення з туристами договорів на туристичне обслуговування у формах та за змістом іншій, ніж встановлена договором публічної оферти; (3) стягнути з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" штраф за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 (п`ять тисяч) Євро; (4) стягнути з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" судовий збір та витрати на правничу допомогу у даній справі.

При прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у даній справі суд дійшов висновку про правомірність об`єднання позивачем вищенаведених вимог про стягнення штрафів в одній позовній заяві.

Суд розглядає позовні вимоги в редакції, викладеній позивачем у додаткових поясненнях від 24.08.2023, а саме про стягнення з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" штрафу за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 (п`ять тисяч) євро.

28.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

05.09.2023 в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстрована відповідь на відзив, сформована позивачем в системі "Електронний суд".

05.09.2023 в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстроване клопотання позивача, сформоване позивачем в системі "Електронний суд", відповідно до якого позивач просив суд проводити розгляд справи № 910/12496/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 клопотання позивача про розгляд справи № 910/12496/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відхилено.

14.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.09.2023 в системі "Електронний суд" сформоване та зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання позивача про стягнення судових витрат, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 700,00 грн та поштові витрати у розмірі 40,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ "ДЖОІН АП!" (далі - позивач, туроператор) в обгрунтування позовних вимог зазначив, що публічно пропонує туристичним агентам, які зареєстровані як господарюючі суб`єкти на території України, мають відповідний вид діяльності та фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншого кредитного закладу) перед туристами, за винагороду надати послуги туроператору з реалізації в інтересах і під контролем туроператора, а також вчиняти фактичні дії, визначені Агентським договором про приєднання, по забезпеченню надання туроператором туру і наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування тільки на умовах, вказаних у Договорі на туристичне обслуговування.

14.05.2019 ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" (далі - відповідач, турагент) підписав заявку на отримання доступу до системи "Join UP! Online" № 11259/16 (додаток № 3 до позовної заяви).

Позивач зазначив, що подавши туроператору оригінал Заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online", відповідач приєднався до умов договору публічної оферти на умовах, що були розміщені на офіційному сайті позивача станом на 14.05.2019 (додаток № 4 до позовної заяви).

Пунктом 6.20 договору публічної оферти передбачено, що у випадку укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, турагент сплачує туроператору штраф у гривні у розмірі еквівалентному 1000 євро.

12.06.2023 року на адресу позивача надійшла претензія туристів № 03/05 від 03.05.2023 про повернення коштів (додаток № 5 до позовної заяви), проаналізувавши зміст якої позивач встановив, що відповідач укладає з туристами договори, які є відмінними за змістом, ніж передбачено договором публічної оферти, а саме договори на туристичне обслуговування № 1801-К1, 1801-К2, 1801-К3, 1801-К4, 1801-К5 від 18.01.2022 (додатки № 6 - 10 до позовної заяви) не відповідають формі, яка є обов`зковою для турагента, який прийняв умови договору публічної оферти на реалізацію турпродукту, яка є Додатком № 1 до договору публічної оферти.

22.06.2023 позивач направив на адресу відповідача листом з описом вкладення досудові претензії з вимогою сплатити штраф у розмірі 1000 євро за кожний випадок порушення форми і змісту договору на туристичне обслуговування (додатки № 11 - 16 до позовної заяви). Однак, лист з наведеними претензіями не був вручений відповідачу та 07.07.2023 був повернутий позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Враховуючи, що відповідач порушив договірні зобов`язання, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача штрафів за використання форм і змісту договорів інших ніж встановлено туроператором.

За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду з позовними вимогами (в редакції додаткових пояснень, поданих до суду 24.08.2023) про стягнення з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" штрафу за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 (п`ять тисяч) євро.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі.

Відповідач стверджує, що згідно підписаної відповідачем заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online" № 11259/16 від 14.05.2019, він як турагент ознайомився та погодився з умовами Агентського договору про приєднання, а не з Договором публічної оферти, тоді як агентський договір та договір публічної оферти є різними за формою та змістом договорами, при цьому Агентський договір про приєднання не містив вимог щодо обов`язкового використання турагентами встановленого туроператором зразка договору з туристами.

Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ознайомився та погодився саме з умовами Договору публічної оферти, на який посилався позивач, який розміщений на офіційному сайті позивача, а також доказів, що цей договір встановлював відповідальність турагента у вигляді штрафу 1000 Євро саме за кожне виявлене порушення його умов, а не в цілому за таке попущення.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування офіційного сайту позивача та адресу його місцезнаходження в мережі Інтернет, доказів розміщення позивачем на офіційному сайті Договору публічної оферти, доказів ідентичності змісту Договору публічної оферти станом на 14.05.2019 (дата підписання відповідачем Заявки) зі змістом Договору публічної оферти, наданим позивачем у якості додатку № 4 до позовної заяви.

Позивач заперечив доводи відповідача, оскільки починаючи з 14.05.2019 і по дату подання позовної заяви сторони вчиняли дії, спрямовані на виконання умов Договору публічної оферти, що підтверджується: листами бронювання, які надсилав відповідач; рахунками, які позивач виставляв відповідачу на оплату; платіжними дорученнями, якими відповідач здійснював оплату рахунків позивача; ваучерами, які виписував відповідач після оплати рахунків (додатки № 3 - 11 до відповіді на відзив). Такі дії сторін, на думку позивача, є підтвердженням укладення сторонами договору шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач заперечив аргументи відповідача, що він працював за договором іншого змісту (в якому немає умов про штраф), а твердження відповідача, що він працює за договірними відносинами, умови яких він навіть не знає, на думку позивача, виглядає сумнівним.

На спростовання доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивач долучив до матеріалів справи Протокол огляду веб-сайту "https://joinup.ua/uk/" від 01.09.2023 (додаток № 2 до відповіді на відзив), складений адвокатом у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідач зауважив позивачу, що він не заперечує, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли у зв`язку із укладенням сторонами Агентського договору про приєднання, який станом на 14.05.2019 був розміщений на сайті, однак на даний час це посилання відсутнє. На твердження відповідача, всі перелічені позивачем дії були вчинені відповідачем на виконання вимог Агентського договору про приєднання від 14.05.2019.

Відповідач заперечує щодо факту його ознайомлення та беззаперечної згоди з умовами саме Договору публічної оферти, оскільки такий договір станом на 14.05.2019 (дата підписання Заявки) на сайті позивача розміщений не був. За доводами відповідача, позивач є модератором сайту https://joinup.ua/uk та в односторонньому порядку може вносити на цей сайт відповідні зміни в будь-який час.

Відповідач вважає, що наданий позивачем Протокол огляду веб-сайту "https://joinup.ua/uk/" від 01.09.2023 наданий зацікавленою особою та не містить підтвердження, зокрема, факту розміщення на сайті https://joinup.ua/uk/ Договору публічної оферти станом на дату підписання відповідачем Заявки, факту відсутності внесення будь-яких змін на сайт з 14.05.2019 та до цього часу.

Крім того, на думку відповідача, у будь-якому випадку сума штрафу не може становити більше 1000 Євро, оскільки п. 6.20 Договору публічної оферти не конкретизує, чи сплачується штраф за кожний випадок такого порушення, чи за порушення в цілому.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

До предмету доказування у даній справі входить встановлення таких обставин (фактів): наявності між позивачем та відповідачем договірних відносин та їх правової природи; порушення відповідачем умов договору, а саме укладення відповідачем з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором; наявності підстав для сплати відповідачем штрафу за порушення умов договору та у визначеному позивачем розмірі.

Факт наявності між сторонами договірних відносин на підставі Договору публічної оферти на реалізацію турпродукту у редакції від 19.08.2016 підтверджується наступним.

14.05.2019 відповідач підписав Заявку на отримання доступу до системи "Join UP! Online" № 11259/16 (далі - Заявка), адресовану генеральному директору ТОВ "ДЖОІН АП!", відповідно до якої просив надати вказаним у Заявці працівникам відповідача конфіденційні пароль та логін до авторизованого доступу через Інтернет до системи "Online". Підписанням вказаної Заявки відповідач підтвердив, що "з умовами та правилами бронювання туристичних послуг в системі "Join UP! Online" працівники ознайомлені", "з Агентським договором ознайомлені та погоджуємося з його умовами".

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме Протоколу огляду веб-сайту "https://joinup.ua/uk/" від 01.09.2023, складеного адвокатом Слаблюк Н.С. в порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", вбачається, що у ТОВ "ДЖОІН АП!" наявний веб-сайт https://joinup.ua/uk (далі - веб-сайт).

На вказаному веб-сайті за посиланням https://joinup.ua/uk/rules-uslovia/?section=dogovora-i-rekomendatsii наявна актуальна інформація оголошення такого змісту:

"Туроператор ТОВ "Джоін-АП!", … публічно пропонує Туристичним агентам, котрі зареєстровані як господарюючі суб`єкти на території України, мають відповідний вид діяльності, та фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншого кредитного закладу) перед туристами, за винагороду надати послуги Туроператору з реалізації турпродукту шляхом заключення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах і під контролем Туроператора, а також вчиняти фактичні дії, визначенні Агентським договором про приєднання, по забезпеченню надання Туроператором Туру і наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування тільки на умовах вказанних у Договорі на туристичне обслуговування. Всі інші договори не накладають на Туроператора ніяких зобов`язань, оскільки укладені від імені Туроператора без належних на те повноважень (в такому випадку виконавцем послуг є Турагент), одночасного підтвердження замовлення і надання документів, що надають право отримати туристичний продукт не вважаються одобреними Туроператором угоди укладеної Агентом і Туристом".

На веб-сайті наявний "Архів договорів", який містить: "Агентський договір приєднання нова редакція від 01.08.2023" та "Агентський договір приєднання нова редакція від 19.08.2016". У вкладках таких агентських договорів приєднання розміщені редакції Договору публічної оферти на реалізацію турпродукту на відповідну дату.

У вкладці "Агентського договору приєднання нова редакція від 19.08.2016" розміщений "Договір публічної оферти на реалізацію турпродукту" за посиланням https://joinup.ua/content/uploads/2015/07/Dogovir-130120.pdf.

На час підписання відповідачем 14.05.2019 Заявки діяв "Агентський договір приєднання нова редакція від 19.08.2016" у відповідній редакції Договору публічної оферти на реалізацію турпродукту (далі -Договір публічної оферти у редакції від 19.08.2016 або Договір публічної оферти).

До матеріалів справи позивачем долучено редакцію договору, яка ідентична редакції Договору публічної оферти у редакції від 19.08.2016, розміщеній на веб-сайті позивача.

Судом враховано, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписавши 14.05.2019 Заявку, він ознайомився та погодився з умовами якогось іншого договору, ніж Договір публічної оферти у редакції від 19.08.2016. У тому числі, відповідач не подав суду безпосередньо редакцію Агентського договору про приєднання, з умовами якого, на його твердження, він погодився та на підставі якого він працював з позивачем.

У зв`язку з наведеним, суд критично оцінює твердження відповідача, що договірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із укладенням Агентського договору про приєднання, який станом на 14.05.2019 був розміщений на веб-сайті, однак на даний час це посилання відсутнє.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не надані суду докази того, що позивачу належить якийсь інший веб-сайт (ніж веб-сайт https://joinup.ua/uk), яким відповідач користувався при поданні Заявки та після її подання.

Також, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, станом на час підписання ним Заявки 14.05.2019, на веб-сайті позивача не був розміщений Договір публічної оферти у редакції від 19.08.2016.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що він погодився з умовами Агентського договору про приєднання, а не з Договором публічної оферти, тоді як агентський договір та договір публічної оферти є різними за формою та змістом договорами.

Суд відзначає, що договір публічної оферти - це різновид договору приєднання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

У Договорі публічної оферти у редакції від 19.08.2016, розміщеному на веб-сайті позивача, терміни вживаються в такому значенні: сторони: турагент та туроператор; агент (турагент) - особа (юридична або фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності), шо реалізує туристичний продукт від імені туристичного оператора та має право на здійснення турагентської діяльності відповідно до чинного законодавства України; туроператор - юридична особа, що формує та надає турпродукт, і від імені і за дорученням якої турагент реалізовує турпродукт на умовах, викладених в Договорі; турист - особа, що придбала турпродукт у турагента і відвідує країну (місце) тимчасового перебування в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в період від 24 годин до б місяців.

Відповідно до п. 10.1 Договору публічної оферти, цей Договір складається з двох частин: Публічна оферта з укладання договору на реалізацію турпродукту, підписана туроператором, скріплена печаткою та розміщена на офіційному сайті туроператора та Акцепт публічної оферти у формі заяви турагента на отримання доступу до системи "Join UP! Online", підписана турагентом та скріплена печаткою (за наявності). Даний Договір набуває чинності з моменту подачі турагентом туроператору оригіналу заяви на отримання доступу до системи "Join UP! Online" і діє до повідомлення туроператором інформації про його припинення шляхом розміщення такої інформації на офіційному сайті та/або шляхом письмового повідомлення турагента будь-яким чином.

Згідно з пп. 4.1.1 Договору публічної оферти, до положень розділу 4 цього договору застосовуються вимоги статей 641, 642 Цивільного кодексу України, а саме: пропозиція укласти договір та прийняття зазначеної пропозиції.

Відповідно до п. 4.2 Договору публічної оферти, за умовами даного Договору, турагент, після погодження із туристом істотних умов Договору про туристичне обслуговування, заповнює лист бронювання (встановленого туроператором зразка) у двох примірниках.

У листі бронювання обов`язково заповнюється всі істотні умови замовлення (п. 4.3).

Лист бронювання в даному випадку вважається офертою (п. 4.4).

Після належного оформлення листа бронювання, турагент направляє його засобами електронного, факсимільного чи поштового зв`язку туроператору або оформлює його в системі он-лайн бронювання на сайті туроператора, таке оформлення дорівнюється письмовій формі (п. 4.5).

У разі можливості задоволення всіх істотних умов замовлення турагента, туроператор (не пізніше, ніж на п`ятий день вія дати отримання Листа бронювання) здійснює підтвердження замовлення шляхом його оформлення на сайті туроператора в системі онлайн бронювання, з яким турагент може ознайомитися та роздрукувати. В разі необхідності зазначені дії вважаються прийняттям пропозиції (акцепту) туроператором надати послугу, замовлену турагентом (оферту). Туроператор направляє турагенту за допомогою системи онлайн бронювання рахунок на оплату туристичного продукту. Всі рахунки на оплату, відправлені туроператором електронною поштою, факсом або виставлені через систему Інтернет бронювання, мають чинність рахунків, оформлених письмово (п. 4.6).

Після фактичного отримання турагентом підтвердження замовлення, турагент наділяється повноваженнями на укладання договору з туристом на туристичне обслуговування лише встановленої форми згідно з Додатком № 1 до Договору (п. 4.8).

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 14.05.2019 позивач та відповідач вчиняли дії, спрямовані на виконання Договору публічної оферти. Взаємодія позивача (туроператора) та відповідача (турагента) відбувалась у порядку, визначеному розділом 4 Договору публічної оферти, зокрема, пунктами 4.2, 4.4, 4.5, 4.6 цього розділу.

Долучені позивачем до матеріалів справи докази, а саме: рахунки, які позивач виставляв відповідачу на оплату; платіжні доручення, якими відповідач здійснював оплату рахунків позивача; ваучери, які виписував відповідач після оплати рахунків, підтверджують наявність договірних відносин між сторонами протягом тривалого періоду.

Згідно з статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд доходить висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Отже, за висновком суду, подавши туроператору оригінал Заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online" від 14.05.2019, відповідач приєднався до умов Договору публічної оферти у редакції від 19.08.2016, що був розміщений на веб-сайті позивача https://joinup.ua/uk станом на 14.05.2019, належні та допустимі докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 175/4576/14-ц, оскільки висновки Верховного Суду у даній постанові зроблено за інших правовідносин сторін, ніж у даній справі.

Факт порушення відповідачем умов договору, а саме укладення відповідачем з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, підтверджується наступним.

Відповідно до п. 1.8 Договору публічної оферти, за цим Договором турагент наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування лише на умовах, наведених у Додатку 1. Всі інші договори не покладають на туроператора жодних зобов`язань, оскільки укладені від імені Туроператора без належних на те повноважень (в такому випадку виконавцем послуг є турагент), водночас підтвердження замовлення та надання документів, що дають право отримати туристичний продукт, не вважаються схваленням Туроператором угоди укладеної між турагентом та Туристом.

Відповідно до п. 3.3 Договору публічної оферти турагент зобов`язаний:

3.3.1. Надавати послуги з реалізації турпродукту туристу шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування відповідно до Додатку № 1 до цього Договору від імені, під контролем та в інтересах Туроператора.

3.3.4.1. Укладати з туристами договори на туристичне обслуговування лише форми встановленої туроператором.

3.3.10. Укладати з третіми особами (туристами) договори про надання туристичних послуг від імені і в інтересах туроператора за встановленою формою, що викладена в Додатку № 1 до Договору.

3.3.17. Турагент не має права відступати від змісту даного Договору.

Пунктом 4.8 Договору публічної оферти встановлено, що після фактичного отримання турагентом підтвердження замовлення, турагент наділяється повноваженнями на укладання договору з туристом на туристичне обслуговування лише встановленої форми згідно з Додатком № 1 до Договору.

Судом встановлено, що долучені позивачем до позовної заяви договори на туристичне обслуговування № 1801-К1, 1801-К2, 1801-К3, 1801-К4, 1801-К5 від 18.01.2022, що укладені між відповідачем (турагентом) та окремими туристами, не відповідають формі, яка є обов`зковою для турагента, який прийняв умови договору публічної оферти, яка є Додатком № 1 до Договору публічної оферти. Факт укладення таких договорів, їх форму та зміст відповідач не заперечував.

Судом враховано, що укладаючи із туристом договір на туристичне обслуговування турагент діє від імені та в інтересах туроператора. Правочини турагента створюють, змінюють та припиняють юридичні зобов`язання саме для туроператора у правовідносинах із туристами. При цьому зміст вказаних зобов`язань визначається положеннями договору на туристичне обслуговування. Використання турагентом при укладенні від імені туроператора договорів на туристичне обслуговування будь-яких форм договорів, які відрізняються від типової форми туроператора створює невизначеність у правовідносинах між туроператором та туристами, призводить до конфліктних ситуацій та спорів щодо прав та обов`язків туроператора та туристів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладення відповідачем з туристами договорів у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором у Додатку № 1 до Договору публічної оферти, є порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

Факт наявності підстав для сплати відповідачем штрафу за порушення умов договору та у визначеному позивачем розмірі, підтверджується наступним.

Пунктом 6.20 Договору публічної оферти передбачено, що у випадку укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, турагент сплачує туроператору штраф у гривні у розмірі еквівалентному 1000 євро.

По матеріалам справи судом встановлено факт укладення відповідачем з різними туристами 5 (п`яти) договорів у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором у Додатку № 1 до Договору публічної оферти, що відповідно до п. 6.20 цього договору є підставою для сплати відповідачем (турагентом) позивачу (туроператору) штрафу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у спірному випадку є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1, 2. ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідач не заперечив, що станом на дату подання позовної заяви 1000 Євро за курсом НБУ дорівнює 39 991,40 грн.

Разом з цим, відповідач стверджував, що сума штрафу не може становити більше 1000 Євро, оскільки п. 6.20 Договору публічної оферти не конкретизує, чи сплачується штраф за кожний випадок такого порушення, чи за порушення в цілому.

Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (ч. 3 ст. 213 ЦК України).

Судом проаналізовано зміст слів і понять у Договорі публічної оферти.

Наведеним договором передбачено укладення турагентом з третіми особами (туристами) договорів про надання туристичних послуг, тобто укладення турагентом невизначеної кількості договорів, з невизначеною кількістю туристів.

Отже, оскільки у пункті 6.20 Договору публічної оферти терміни турист та договір вжиті в однині, то цим пунктом передбачено відповідальність турагента у вигляді штрафу у гривні у розмірі еквівалентному 1000 євро за кожний випадок укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором.

З огляду на наведене, позивач вірно здійснив розрахунок штрафу на підставі пункту 6.20 Договору публічної оферти за кожне виявлене порушення умов договору.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази, подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ТРЕВЕЛ-ШОП" на користь ТОВ "ДЖОІН АП!" штрафу за порушення умов Договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 євро, підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який становить 70 000,00 грн: з яких 40 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, решта - судовий збір за подання позовної заяви, витрати на подання апеляційної/касаційної скарги, а також поштові витрати. У позовній заяві позивач зробив заяву, що точний розмір витрат на правничу допомогу буде наданий суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

18.09.2023 позивач подав клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 700,00 грн та поштові витрати у розмірі 40,00 грн. До наведеного клопотання позивач долучив докази на підтвердження понесених ним судових витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме зазначив, що відповідач вже поніс 7 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а також очікує понести у зв`язку з розглядом справи 5 000,00 грн - гонорар адвоката у кожному судовому засіданні та у разі, якщо суд ухвалює судове рішення на користь відповідача, гонорар адвоката становить 10% від суми заощаджених відповідачем грошових коштів. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що заява про розподіл судових витрат та ухвалення судом додаткового рішення буде подана відповідачем згідно ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 999,37 грн покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем було додано такі документи:

- Договір № 5-1-22-J про надання правової допомоги від 01.01.2022, укладений між ТОВ "ДЖОІН АП!" (позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Монтіс" (адвокатське об`єднання);

- Додаткова угоди № 1 від 11.09.2023 до Договору № 5-1-22-J від 01.01.2022, якою викладено Додаток № 1 до наведеного договору у новій редакції;

- Додаток № 1 до Договору № 5-1-22-J від 01.01.2022 в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.09.2023;

- рахунок на оплату № 27 від 18.09.2023 на суму 21 700,00 грн за послуги з надання правничої допомоги у справі № 910/12496/23;

- Акт № 18-09/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 18.09.2023 на суму 21 700,00 грн, який підписаний уповноваженими представниками клієнта (позивача) та адвокатського об`єднання;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН № 1272742, виданий Адвокатським об`єднанням "Монтіс" адвокату Слаблюк Нікіті Сергійовичу на представлення інтересів ТОВ "ДЖОІН АП!", зокрема, у Господарському суді міста Києва;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 004434 від 26.04.2021 на ім`я Слаблюк Нікіти Сергійовича.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору № 5-1-22-J від 01.01.2022, стандартна ставка однієї години, затраченої адвокатським об`єднанням на надання правової (правничої) допомоги клієнту, встановлюється у розмірі 3 100 грн.

Відповідно до п. 7 Додатку № 1 Договору узгоджено, що оплата за надані послуги буде проведена до кінця наступного кварталу, що слідує за кварталом, у якому виставлено рахунок.

Акт № 18-09/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 18.09.2023 містить перелік видів правової (правничої) допомоги, наданої адвокатським об`єднанням клієнту, кількість витраченого часу та вартість кожного виду правової (правничої) допомоги. Загальна сума наданої адвокатським об`єднанням правової (правничої) допомоги відповідно до цього акту склала 21 700,00 грн.

Судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд відзначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач не заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначених позивачем у сумі 21 700,00 грн.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи задоволення позову повністю, суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 700,00 грн на відповідача.

Враховуючи задоволення позову повністю, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 40,00 грн витрат позивача, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (поштові витрати).

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ-ШОП" (Україна, 04078, місто Київ, провулок Піхотний, будинок 4; ідентифікаційний код 42752829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!" (Україна, 02121, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 201-203, літера 2А; ідентифікаційний код 38729427) 199 957,00 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 коп.) штрафу, що еквівалентно 5 000,00 (п`ять тисяч євро); 2 999,37 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 37 коп.) судового збору, 21 700,00 грн (двадцять одну тисячу сімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 40,00 грн (сорок гривень 00 коп.) витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 06.11.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА