Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/12496/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа №910/12496/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

у справі №910/12496/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джоін Ап!"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп"

про стягнення 199 957,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джоін Ап!" (далі - ТОВ "Джоін Ап!) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп" (далі - ТОВ "Тревел-Шоп") штрафу в розмірі 199 957,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Джоін Ап!" посилається на порушення ТОВ "Тревел-Шоп" умов договору публічної оферти, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 євро.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Тревел-Шоп" на користь ТОВ "Джоін Ап!" 199 957,00 грн штрафу, що еквівалентно 5 000,00 євро, 2 999,37 грн судового збору, 21 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 40,00 грн витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд, зважаючи на встановлені фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Тревел-Шоп" на користь ТОВ "Джоін Ап!" штрафу за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 євро, підлягають задоволенню Крім того, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 700,00 грн на відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Тревел-Шоп" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, скаржник зазначає, що він не заперечує, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли у зв`язку з укладенням сторонами агентського договору про приєднання, який станом на 14.05.2019 був розміщений на сайті, однак на даний час це посилання відсутнє, тому надати його копію відповідач не має можливості.

ТОВ "Тревел-Шоп" заперечує щодо факту його ознайомлення та беззаперечної згоди з умовами саме договору публічної оферти, оскільки такий договір станом на 14.05.2019 на сайті позивача розміщений не був. За доводами відповідача, позивач є модератором сайту https://joinup.ua/uk та в односторонньому порядку може вносити на цей сайт відповідні зміни в будь-який час.

Відповідач вважає, що наданий позивачем протокол огляду вебсайту "https://joinup.ua/uk/" від 01.09.2023 наданий зацікавленою особою та не містить підтвердження, зокрема, факту розміщення на сайті https://joinup.ua/uk/ договору публічної оферти, станом на дату підписання відповідачем заявки та факту відсутності внесення будь-яких змін на сайт з 14.05.2019 та до цього часу.

Крім того, на думку відповідача, у будь-якому випадку сума штрафу не може становити більше 1000 Євро, оскільки пункт 6.20 договору публічної оферти не конкретизує чи сплачується штраф за кожний випадок такого порушення чи за порушення в цілому.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Тревел-Шоп" у справі №910/12496/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12496/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Тревел-Шоп".

30.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12496/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12496/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Тревел-Шоп" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень клопотань, заперечень до 03.01.2024.

22.12.2023, через систему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Тревел-Шоп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 - без змін.

Так, позивач вважає, що скаржник у своїх доводах в апеляційній скарзі фактично заперечує наявність та зміст договірних відносин між сторонами щодо надання агентських послуг. Такі твердження є неприпустимими, непослідовними та мають на меті уникнення відповідальності за порушення агентом існуючих договірних зобов`язань.

ТОВ "Джоін Ап!" наголошує на непослідовній поведінці відповідача, який спочатку діє у спосіб, що свідчить про явну обізнаність та згоду з умовами договору публічної оферти у редакції від 19.08.2016 (підписує заявку на приєднання, користується кабінетом агента, надає агентські послуги, перераховує позивачу кошти отримані від споживачів у процесі надання агентських послуг, утримує на свою користь комісійну винагороду у обсязі, передбаченому договором публічної оферти), а після отримання претензії раптово починає заперечувати сам факт приєднання до вказаного договору, посилаючись на приєднання до іншого договору в іншій редакції з іншими умовами, і при цьому відмовляється надати суду редакцію цього "іншого договору".

Також, позивач вказує, що незрозумілим є твердження представника апелянта, що протокол огляду вебсайту адвоката Слаблюка Н.С. - є "створенням" нового доказу. Яким чином можна створити вебсайт https://join.ua/uk - одного з найвідоміших туроператорів в Україні, якому понад 20 років, зробивши протокол огляду вебсайту - апелянт в апеляційній скарзі не пояснює.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "Джоін Ап!" (туроператор) публічно пропонує туристичним агентам, які зареєстровані як господарюючі суб`єкти на території України, мають відповідний вид діяльності та фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншого кредитного закладу) перед туристами, за винагороду надати послуги туроператору з реалізації в інтересах і під контролем туроператора, а також вчиняти фактичні дії, визначені агентським договором про приєднання, по забезпеченню надання туроператором туру і наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування тільки на умовах, вказаних у договорі на туристичне обслуговування.

14.05.2019 ТОВ "Тревел-Шоп" (турагент) підписав заявку на отримання доступу до системи "Join UP! Online" №11259/16.

Як зазначає позивач, подавши туроператору оригінал заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online", відповідач приєднався до умов договору публічної оферти на умовах, що були розміщені на офіційному сайті позивача станом на 14.05.2019.

Пунктом 6.20 договору публічної оферти передбачено, що у випадку укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, турагент сплачує туроператору штраф у гривні у розмірі еквівалентному 1000 євро.

12.06.2023 на адресу позивача надійшла претензія туристів від 03.05.2023 №03/05 про повернення коштів. Проаналізувавши зміст якої позивач встановив, що відповідач укладає з туристами договори, які є відмінними за змістом, ніж передбачено договором публічної оферти, а саме договори на туристичне обслуговування від 18.01.2022 №1801-К1, №1801-К2, №1801-К3, №1801-К4, №1801-К5 не відповідають формі, яка є обов`язковою для турагента, який прийняв умови договору публічної оферти на реалізацію турпродукту, яка є додатком №1 до договору публічної оферти.

22.06.2023 позивач направив на адресу відповідача листом з описом вкладення досудові претензії з вимогою сплатити штраф у розмірі 1 000 євро за кожний випадок порушення форми і змісту договору на туристичне обслуговування. Однак, лист з наведеними претензіями не вручений відповідачу та 07.07.2023 повернутий позивачу у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Враховуючи, що відповідач порушив договірні зобов`язання, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача штрафів за використання форм і змісту договорів інших ніж встановлено туроператором, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогами (в редакції додаткових пояснень, поданих до суду 24.08.2023) про стягнення штрафу за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000 євро.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частин 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 ГК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалось вище, 14.05.2019 відповідач підписав заявку на отримання доступу до системи "Join UP! Online" №11259/16 (далі - Заявка), адресовану генеральному директору ТОВ "Джоін Ап!", згідно з якою просив надати вказаним у Заявці працівникам відповідача конфіденційні пароль та логін до авторизованого доступу через Інтернет до системи "Online". Підписанням Заявки відповідач підтвердив, що "з умовами та правилами бронювання туристичних послуг в системі "Join UP! Online" працівники ознайомлені", "з Агентським договором приєднання ознайомлені та погоджуємося з його умовами".

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме протоколу огляду вебсайту "https://joinup.ua/uk/" від 01.09.2023, складеного адвокатом Слаблюк Н.С. в порядку пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", вбачається, що у ТОВ "Джоін Ап!" наявний вебсайт https://joinup.ua/uk.

На вказаному вебсайті за посиланням https://joinup.ua/uk/rules-uslovia/?section=dogovora-i-rekomendatsii наявна актуальна інформація оголошення такого змісту:

"Туроператор ТОВ "Джоін-АП!", … публічно пропонує Туристичним агентам, котрі зареєстровані як господарюючі суб`єкти на території України, мають відповідний вид діяльності, та фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншого кредитного закладу) перед туристами, за винагороду надати послуги Туроператору з реалізації турпродукту шляхом заключення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах і під контролем Туроператора, а також вчиняти фактичні дії, визначенні Агентським договором про приєднання, по забезпеченню надання Туроператором Туру і наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування тільки на умовах вказаних у Договорі на туристичне обслуговування. Всі інші договори не накладають на Туроператора ніяких зобов`язань, оскільки укладені від імені Туроператора без належних на те повноважень (в такому випадку виконавцем послуг є Турагент), одночасного підтвердження замовлення і надання документів, що надають право отримати туристичний продукт не вважаються одобреними Туроператором угоди укладеної Агентом і Туристом".

На вебсайті наявний "Архів договорів", який містить: "Агентський договір приєднання нова редакція від 01.08.2023" та "Агентський договір приєднання нова редакція від 19.08.2016". У вкладках таких агентських договорів приєднання розміщені редакції договору публічної оферти на реалізацію турпродукту на відповідну дату.

У вкладці "Агентського договору приєднання нова редакція від 19.08.2016" розміщений "Договір публічної оферти на реалізацію турпродукту" за посиланням https://joinup.ua/content/uploads/2015/07/Dogovir-130120.pdf.

На час підписання відповідачем Заявки 14.05.2019 діяв "Агентський договір приєднання нова редакція від 19.08.2016" у відповідній редакції договору публічної оферти на реалізацію турпродукту.

До матеріалів справи позивачем долучено редакцію договору, яка ідентична редакції Договору публічної оферти у редакції від 19.08.2016, розміщеній на вебсайті позивача.

Судом першої інстанції враховано, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписавши 14.05.2019 Заявку, він ознайомився та погодився з умовами якогось іншого договору, ніж договір публічної оферти у редакції від 19.08.2016. У тому числі, відповідач не подав суду безпосередньо редакцію агентського договору про приєднання, з умовами якого, на його твердження, він погодився та на підставі якого він працював з позивачем.

У зв`язку з наведеним, місцевий господарський суд критично оцінив твердження відповідача, що договірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням агентського договору про приєднання, який станом на 14.05.2019 був розміщений на вебсайті, однак на даний час це посилання відсутнє, з чим погоджується судова колегія.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надані суду докази того, що позивачу належить якийсь інший вебсайт (ніж вебсайт https://joinup.ua/uk), яким відповідач користувався при поданні Заявки та після її подання.

Також відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що, станом на час підписання ним Заявки 14.05.2019, на вебсайті позивача не був розміщений Договір публічної оферти у редакції від 19.08.2016.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції критично оцінює доводи відповідача про те, що він погодився з умовами агентського договору про приєднання, а не з договором публічної оферти, тоді як агентський договір та договір публічної оферти є різними за формою та змістом договорами.

Місцевий господарський суд вірно відзначив, що договір публічної оферти - це різновид договору приєднання.

За приписами частин 1-4 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною, у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частиною 1 статті 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

У Договорі публічної оферти, у редакції від 19.08.2016, розміщеному на вебсайті позивача, терміни вживаються в такому значенні: сторони - турагент та туроператор; агент (турагент) - особа (юридична або фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності), шо реалізує туристичний продукт від імені туристичного оператора та має право на здійснення турагентської діяльності відповідно до чинного законодавства України; туроператор - юридична особа, що формує та надає турпродукт, і від імені і за дорученням якої турагент реалізовує турпродукт на умовах, викладених в договорі; турист - особа, що придбала турпродукт у турагента і відвідує країну (місце) тимчасового перебування в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в період від 24 годин до б місяців.

Відповідно до пункту 10.1 договору публічної оферти, цей договір складається з двох частин: публічна оферта з укладання договору на реалізацію турпродукту, підписана туроператором, скріплена печаткою та розміщена на офіційному сайті туроператора та акцепт публічної оферти у формі заяви турагента на отримання доступу до системи "Join UP! Online", підписана турагентом та скріплена печаткою (за наявності). Даний договір набуває чинності з моменту подачі турагентом туроператору оригіналу заяви на отримання доступу до системи "Join UP! Online" і діє до повідомлення туроператором інформації про його припинення шляхом розміщення такої інформації на офіційному сайті та/або шляхом письмового повідомлення турагента будь-яким чином.

За умовами пункту 4.1.1 договору публічної оферти, до положень розділу 4 цього договору застосовуються вимоги статей 641, 642 ЦК України, а саме: пропозиція укласти договір та прийняття зазначеної пропозиції.

Згідно з пунктом 4.2 договору публічної оферти, за умовами даного договору, турагент, після погодження з туристом істотних умов договору про туристичне обслуговування, заповнює лист бронювання (встановленого туроператором зразка) у двох примірниках.

У листі бронювання обов`язково заповнюється всі істотні умови замовлення (пункт 4.3 договору).

Лист бронювання, в даному випадку, вважається офертою (пункт 4.4 договору).

Після належного оформлення листа бронювання, турагент направляє його засобами електронного, факсимільного чи поштового зв`язку туроператору або оформлює його в системі онлайн бронювання на сайті туроператора, таке оформлення дорівнюється письмовій формі (пункт 4.5 договору).

У разі можливості задоволення всіх істотних умов замовлення турагента, туроператор (не пізніше, ніж на п`ятий день від дати отримання листа бронювання) здійснює підтвердження замовлення шляхом його оформлення на сайті туроператора в системі онлайн бронювання, з яким турагент може ознайомитися та роздрукувати. В разі необхідності зазначені дії вважаються прийняттям пропозиції (акцепту) туроператором надати послугу, замовлену турагентом (оферту). Туроператор направляє турагенту за допомогою системи онлайн бронювання рахунок на оплату туристичного продукту. Всі рахунки на оплату, відправлені туроператором електронною поштою, факсом або виставлені через систему Інтернет бронювання, мають чинність рахунків, оформлених письмово (пункт 4.6 договору).

Після фактичного отримання турагентом підтвердження замовлення, турагент наділяється повноваженнями на укладання договору з туристом на туристичне обслуговування лише встановленої форми, згідно з додатком №1 до договору (пункт 4.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 14.05.2019 позивач та відповідач вчиняли дії, спрямовані на виконання договору публічної оферти. Взаємодія позивача (туроператора) та відповідача (турагента) відбувалась у порядку, визначеному розділом 4 договору публічної оферти, зокрема, пунктами 4.2, 4.4-4.6 цього розділу.

Долучені позивачем до матеріалів справи докази, а саме: рахунки, які позивач виставляв відповідачу на оплату; платіжні доручення, якими відповідач здійснював оплату рахунків позивача; ваучери, які виписував відповідач після оплати рахунків, підтверджують наявність договірних відносин між сторонами протягом тривалого періоду.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що подавши туроператору оригінал Заявки на отримання доступу до системи "Join UP! Online" від 14.05.2019, відповідач приєднався до умов договору публічної оферти у редакції від 19.08.2016, що був розміщений на вебсайті позивача https://joinup.ua/uk, станом на 14.05.2019. Належні та допустимі докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд першої інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №175/4576/14-ц, оскільки висновки Верховного Суду у даній постанові зроблено за інших правовідносин сторін, ніж у даній справі, з чим також погоджується колегія суддів.

Факт порушення відповідачем умов договору, а саме укладення відповідачем з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, підтверджується наступним.

За умовами пункту 1.8 договору публічної оферти, за цим договором турагент наділяється повноваженнями укладати договори на обслуговування лише на умовах, наведених у додатку 1. Всі інші договори не покладають на туроператора жодних зобов`язань, оскільки укладені від імені туроператора без належних на те повноважень (в такому випадку виконавцем послуг є турагент), водночас підтвердження замовлення та надання документів, що дають право отримати туристичний продукт, не вважаються схваленням туроператором угоди, укладеної між турагентом та туристом.

Згідно з пунктом 3.3 договору публічної оферти турагент зобов`язаний:

- надавати послуги з реалізації турпродукту туристу шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування відповідно до додатку №1 до цього договору від імені, під контролем та в інтересах туроператора (підпункт 3.3.1);

- укладати з туристами договори на туристичне обслуговування лише форми встановленої туроператором (підпункт 3.3.4.1);

- укладати з третіми особами (туристами) договори про надання туристичних послуг від імені і в інтересах туроператора за встановленою формою, що викладена в додатку №1 до договору (підпункт 3.3.10);

- турагент не має права відступати від змісту даного договору (підпункт 3.3.17).

Відповідно до пункту 4.8 договору публічної оферти, після фактичного отримання турагентом підтвердження замовлення, турагент наділяється повноваженнями на укладання договору з туристом на туристичне обслуговування лише встановленої форми, згідно з додатком №1 до договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, долучені позивачем до позовної заяви договори на туристичне обслуговування від 18.01.2022 №1801-К1, №1801-К2, №1801-К3, №1801-К4, №1801-К5, що укладені між відповідачем (турагентом) та окремими туристами, не відповідають формі, яка є обов`язковою для турагента, який прийняв умови договору публічної оферти, яка є додатком №1 до договору публічної оферти. Факт укладення таких договорів, їх форму та зміст відповідач не заперечував.

Судом враховано, що укладаючи з туристом договір на туристичне обслуговування турагент діє від імені та в інтересах туроператора. Правочини турагента створюють, змінюють та припиняють юридичні зобов`язання саме для туроператора у правовідносинах з туристами. При цьому зміст вказаних зобов`язань визначається положеннями договору на туристичне обслуговування. Використання турагентом, при укладенні від імені туроператора договорів на туристичне обслуговування будь-яких форм договорів, які відрізняються від типової форми туроператора, створює невизначеність у правовідносинах між туроператором та туристами, призводить до конфліктних ситуацій та спорів щодо прав та обов`язків туроператора та туристів.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, укладення відповідачем з туристами договорів у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором у додатку №1 до договору публічної оферти, є порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

Факт наявності підстав для сплати відповідачем штрафу за порушення умов договору та у визначеному позивачем розмірі, підтверджується таким.

Відповідно до пункту 6.20 договору публічної оферти, у випадку укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншій, ніж встановлена туроператором, турагент сплачує туроператору штраф у гривні у розмірі еквівалентному 1 000 євро.

Так, місцевим господарським судом встановлено факт укладення відповідачем з різними туристами 5 договорів у формі та за змістом інших, ніж встановлено туроператором у додатку №1 до договору публічної оферти, що згідно з пунктом 6.20 договору є підставою для сплати відповідачем (турагентом) позивачу (туроператору) штрафу.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є правомірними та обґрунтованими.

За змістом статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідач не заперечив, що станом на дату подання позовної заяви 1 000 Євро за курсом НБУ дорівнює 39 991,40 грн.

У той же час, відповідач стверджував, що сума штрафу не може становити більше 1 000 Євро, оскільки пункт 6.20 договору публічної оферти не конкретизує, чи сплачується штраф за кожний випадок такого порушення, чи за порушення в цілому.

За приписами частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (частина 3 статті 213 ЦК України).

Судом проаналізовано зміст слів і понять у договорі публічної оферти.

Наведеним договором передбачено укладення турагентом з третіми особами (туристами) договорів про надання туристичних послуг, тобто укладення турагентом невизначеної кількості договорів, з невизначеною кількістю туристів.

Таким чином, оскільки у пункті 6.20 договору публічної оферти терміни "турист" та "договір" вжиті в однині, то цим пунктом передбачено відповідальність турагента у вигляді штрафу у гривні у розмірі еквівалентному 1 000 євро за кожний випадок укладення турагентом з туристом договору у формі та за змістом іншому, ніж встановлена туроператором.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач вірно здійснив розрахунок штрафу на підставі пункту 6.20 договору публічної оферти за кожне виявлене порушення умов договору.

На переконання колегії суддів, зважаючи на встановлені фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Тревел-Шоп" на користь ТОВ "Джоін Ап!" штрафу за порушення умов договору публічної оферти у розмірі 199 957,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 євро, підлягають задоволенню повністю.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Тревел-Шоп" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи задоволення позову повністю, дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 700,00 грн на відповідача. Крім того, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача 40,00 грн витрат позивача, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (поштові витрати). В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо заявлених ТОВ "Джоін Ап! до стягнення з ТОВ "Тревел-Шоп" витрат на правничу допомогу апеляційний суд відзначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн позивачем надано копії таких документів:

- договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 №5-1-22-J, укладеного між ТОВ "Джоін АП!" та Адвокатським об`єднанням "Монтіс";

- додаткової угоди №1 від 11.09.2023 до договору від 01.01.2022 №5-1-22-J, якою викладено додаток №1 до наведеного договору у новій редакції;

- додатка №1 до договору від 01.01.2022 №5-1-22-J, в редакції додаткової угоди №1 від 11.09.2023;

- рахунку на оплату від 22.12.2023 №51 на суму 12 400,00 грн за послуги з надання правничої допомоги у справі №910/12496/23 (Північний апеляційний господарський суд);

- акта про надання правової допомоги від 22.12.2023 №22-12/2023 на суму 12 400,00 грн, який підписаний уповноваженими представниками позивача та адвокатського об`єднання;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1272742, виданий Адвокатським об`єднанням "Монтіс" адвокату Слаблюку Нікіті Сергійовичу на представлення інтересів ТОВ "Джоін Ап!", зокрема, у Північному апеляційному господарському суді.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Частинами 1, 2 статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідач жодних заперечень про розмір витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог відповідача в частині покладення на позивача 12 400,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12496/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-Шоп" (04078, місто Київ, провулок Піхотний, будинок 4; ідентифікаційний код 42752829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джоін Ап!" (02121, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 201-203, літера 2А; ідентифікаційний код 38729427) 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12496/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран