Рішення
від 17.10.2023 по справі 911/1153/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1153/23

За позовом Фермерського господарства «Латекс»

до 1) Васильківської міської ради,

2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Шумілова Н.І.; Ільїн О.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Фермерське господарство «Латекс»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Васильківської міської ради (далі відповідач-1), 2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі відповідач-2), в якому просить суд усунути перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги;

- скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 14, 19 Конституції України,ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 12, 81, 116, 118, 121, 122, 152, 154, 186-1 Земельного Кодексу України, обґрунтовані тим, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 у позивача в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 26,1 га для ведення фермерського господарства та згідно державного акту на право користування землею Б №087276 у позивача перебуває в користуванні земельні ділянки загальною площею 5,9 га, проте на вказаних земельних ділянках зареєстровано земельні ділянки, які на них накладаються та сформовані на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, серед яких, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, власником якої є Васильківська міська рада. Позивач вказує, що не надавав своєю згоди на розроблення проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки для введення особистого селянського господарства, а тому державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 відбулась з порушенням вимог законодавства України та порушує його право в користуванні вказаною земельною ділянкою.

2.Стислий виклад позицій відповідачів

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову та зокрема зазначає, що Велика Бугаївська сільська рада Васильківського району Київської області увійшла до складу Васильківської міської територіальної громади (Васильківської міської ради) Київської області, 30.11.2020 набула своїх повноважень та відповідно до пункту 24 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 зареєстрована за нею на праві комунальної власності. Вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, так як скасувавши державну реєстрацію спірної ділянки право власності на неї перейде в державну власність, що не передбачено законодавством України та не призведе до поновлення порушеного права позивача. Крім цього, звертає увагу, що рішення Васильківської міської ради не оскаржується та державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулась на підставі її формування відповідно до проектом землеустрою за заявою фізичної особи, а тому спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, відповідач-1 не приймав правочинів чи управлінських рішень щодо формування земельної ділянки, не замовляв проектів землеустрою та не звертався до реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідними заявами, а тому відповідач-1 є неналежним відповідачем у цій справі. Також зазначає, що Васильківська районна державна адміністрація не має законних та правових підстав скасовувати рішення Васильківської районної ради, оскільки остання є органом місцевого самоврядування, а Васильківська районна державна адміністрація є органом виконавчої влади, рішення Васильківської районної ради № 456 від 16.08.1996 на підставі якого видавався державний акт на землю в матеріалах справи відсутнє, а тому такого рішення органом місцевого самоврядування не приймалось і держаний акт на право постійного користування земельною ділянкою є сумнівним правовстановлюючим документом. Позивач не зареєстрував за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав ОСОБА_1 для введення фермерського господарства, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, зі змісту статуту позивача не вбачається, що до земель фермерського господарства належать землі, отриманні його засновником у постійне користування, а тому позивач не набув статусу землекористувача спірної земельної ділянки.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення позову та зокрема зазначає, що реєстрація земельної ділянки здійснювалась за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником та посвідчені його підписом, а тому в відповідача-2 були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації такої земельної ділянки та держаний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяв в межах норм чинного законодавства та правомірно зареєстрував таку земельну ділянку.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.05.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.06.2023.

25.05.2023 від представника відповідача-2 надійшов відзив.

26.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

01.06.2023 від представника відповідача-1 надійшов відзив, у якому останній просив продовжити строк на його подання та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

05.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

У підготовче засідання 06.06.2023 представники сторін не з`явились, повідомлялись про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено відповідачу-1 строк на подання відзиву та відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

24.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку із зайнятістю представників позивача в інших судових засіданнях.

24.07.2023 від представника відповідача-1 надійшла заява з додатковими поясненнями.

У підготовче засідання 25.07.2023 представники сторін не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 витребувано документи, пояснення та підготовче засідання відкладено на 10.08.2023.

28.07.2023 від представника позивача надійшли пояснення.

04.08.2023 від представника відповідача-1 надійшла заява, в якій останній просив розглядати праву за його відсутності.

08.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та пояснення на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання 10.08.2023 з`явились представники позивача, відповідач-1 та 2 в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2023 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано документи в сектору № 2 Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області і відкладає підготовче засідання на 12.09.2023.

У підготовче засідання 12.09.2023 з`явились представники позивача, відповідач-1 та 2 в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 повторно витребувано документи в сектору № 2 Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2023.

11.10.2023 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

12.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про включення витрат представника на прибуття в судові засідання до складу судових витрат позивача.

У судове засідання 17.10.2023 з`явились представники позивача, відповідач-1 та 2 в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 17.10.2023 надали пояснення по суті позовних вимог.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача-1 та 2 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №087276 виданого 1993 року, громадянину ОСОБА_2 надано в безстрокове і безоплатне користування 32,0 гектарів землі для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №389.

Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 №26 вирішено задовольнити прохання ОСОБА_2 та повернуто земельну ділянку площею 32 га у фонд Великобугаївської сільської Ради народних депутатів у землі запасу.

Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 №26а вирішено виділити ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 30 га для ведення фермерського господарства /бувша земельна ділянка ОСОБА_3 / після того, як на ній буде зібрано урожай, так як в даний час ця земля використовується АПГ «Промінь».

У подальшому розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16.09.1996 №456 постановлено дати згоду на надання земельної ділянки розміром 32 га ОСОБА_1 із земель запасу В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського/фермерського/господарства. Просити Київське відділення інституту землеустрою розробити проект відведення земельної ділянки за рахунок державної підтримки селянських/фермерських/господарств. Проект відведення земельної ділянки після виготовлення і погодження з відповідними районними службами представити на огляд і затвердження голові РДА.

На виконання постанови Верховної Ради України та рішення Васильківської районної Ради народних депутатів №456 від 16.09.1996 здійснено перенесення в натурі меж наданої земельної ділянки ОСОБА_1 під організацію селянського (фермерського) господарства, 26,1 га в постійне користування та 5,6 га в довгострокове користуванння, що підтверджується актом перенесення в натурі меж наданої ділянки гр. ОСОБА_1 від 24.10.1996.

25.12.1996 державним інспектором по використанню і охоронні земель Васильківського району ОСОБА_4 надано висновок «Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства», в якому, зокрема, зазначено, що Київським відділенням Інституту землеустрою розроблений проект відведення земельної ділянки загальною площею 32,0 га ріллі, з них 26,1 га в постійне і 5,9 га в довгострокове користування громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства із земель запасу Велико-Бугаївської сільської ради народних депутатів.

Також 25.12.1996 начальником відділу містобудування та архітектури Васильківського районну надано висновок «Про проект відведення земельної ділянки для організації селянського/фермерського/господарства в межах Велико-Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області» яким погоджено відвід земельної ділянки площею 32 га під селянське/фермерське/господарство ОСОБА_1 .

Так, 25.12.1996 Васильківською районною санітарно-епідеміологічною станцією видано висновок № 47 «Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства».

На замовлення Васильківської районної ради, на підставі договору №551 від 12.11.1996, Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук розроблено науково-технічну документацію по підготовці та виготовленню Державного акта на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 в межах В. Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області.

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 ОСОБА_1 на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 №456 надано у постійне користування, для організації селянського (фермерського) господарства, земельну ділянку площею 26,1 га.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №22.

Рішенням Васильківської районної ради Київської області від 19.12.2003 №152-12XXIV «Про стан використання земель ФГ «Латекс» ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» вирішено дати згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, що надана гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» та рекомендовано Васильківській районній державній адміністрації розглянути дане питання та прийняти відповідне розпорядження.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2004 №91 припинено право користування земельною ділянкою, наданою гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га передану в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування, в зв`язку з невикористанням земельної ділянки згідно з наданими потребами та не усунення порушень вимог земельного законодавства. Державний акт на право постійного користування землею, виданий Васильківською районною радою від 09.01.1997 серія КВ-23, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №22 погашено та припинено право довгострокового користування землею.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі №2а-8/2007 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано нечинним «Акт про повернення до земель запасу Великобугаївської сільської ради земельної ділянки, якою користувалось ФГ «Латекс» ОСОБА_1 », села В.Бугаївка: 20.02.2004.Зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з присвоєнням окремого кадастрового номера земельній ділянці площею 32 га, яка надана громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області.Визнано недійсним та скасовано рішення №277-XXVII-IV від 15.02.2006 та №280 XXIX-IV від 17.03.2006 «Розгляд заяв членів ФГ «Латекс» Великобугаївської сільської ради Васильківського району.Визнано законним право голови та членів фермерського господарства «Латекс» на безоплатну приватизацію земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Великобугаївської сільської ради, із земель наданих раніше в користування голові фермерського господарства ОСОБА_1 . Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про передачу громадянам членам фермерського господарства «Латекс» у приватну власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що становить 3,62 умовних кадастрових га, за рахунок земельної ділянки площею 32 га, наданої гр. ОСОБА_1 (голова ФГ «Латекс») для ведення фермерського господарства. Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок членам фермерського господарства «Латекс». Визнано не чинним та скасовано рішення Великобугаївської сільської ради №131 від 15.09.2004 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду приватному підприємцю Царенко Олександру Борисовичу для ведення сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області».Скасовано державну реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Царенком Олександром Борисовичем від 02.02.2005.Зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином ОСОБА_5 від 22.02.2005, здійснену 10 березня 2005 року.Щодо негайного зобов`язання Васильківського районного відділу земельних ресурсів та Васильківського відділу Київської філії центром ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином ОСОБА_5 від 22.02.2005, здійснену 10 березня 2005 року відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 05.09.2007.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної постанови.

Враховуючи постанову Васильківського міськрайонного суду від 12.04.2007, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 11.02.2008 №404 скасовано розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту розпорядження голови райдержадміністрації «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» вбачається, що необхідність прийняття вказаного розпорядження обумовлена рішенням Васильківського міськрайонного суду від 12.04.2007. Проект розпорядження підготовлено керуючись статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Прогнозований результат скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» поновлює право користування земельною ділянкою ФГ «Латекс».

Тобто, на підставі вказаної вище постанови було поновлено право користування земельною ділянкою наданою гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га переданою в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування.

Відповідно до листа Держгеокадастру у Київській області за № 29-10.0.222-9776/2-21 від 19.08.2021 рішення щодо припинення права постійного користування землею ОСОБА_1 , що посвідчені державними актами на право постійного користування реєстраційний № 22 від 09.01.1997 та серія Б №087276, рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та рішення про затвердження таких проектів за рахунок земель, що перебувають у користуванні ФГ «Латекс» Головним управлінням не приймались. Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до інформації наданої відділом № 5 Управління в Обухівському районі Головного управління в архіві відділу обліковується копія розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2004 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області.

Васильківська міська рада Київської області листом за № 641/19.08.2021 повідомила позивача, що рішення про скасування державного акта на право постійного користування землею, що зареєстрований за № 22 від 09.01.1997 та виданий ОСОБА_1 та рішення щодо скасування державного акта на право користування землею Б № 087276 виданий ОСОБА_1 . Василькіською міською радою не приймалось, також не приймалось будь-яких рішень про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого господарства на території села Велика Бугаївка, відсутні звернення громадян із заявами про затвердження проктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства з зазначених земельних ділянок та повідомлено, що прохання не вносити заяви громадян про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого господарства взято, до уваги.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221480501:01:052:0056, 3221480501:01:052:0057, 3221480501:01:052:0049, 3221480501:01:052:0051, 3221480501:01:052:0053, 3221480501:01:052:0059, 3221480501:01:052:0048, 3221480501:01.052:0052, 3221480501:01.052:0060, 3221480501:01:052:0050, 221480501:01:052:0055, 3221480501:01:052:0748, які розташовані в селі Велика Бугаївка Обухівського району Київської області сформовані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Мазуренко С.Ю. відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за принципом «мовчазної згоди».

Дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 площею 2 га - 11.08.2021, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області. Державна реєстрація здійснювалась за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником та посвідчені його підписом.

Листом за вих. № 693/01-23 17 від 07.09.2021 Васильківська міська рада Київської області повідомила, що 17 громадян України звернулись до Васильківської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних діляноку власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 площею 2 га 16.02.2022 зареєстрована на праві комунальної власності за Васильківською міською радою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63577723 від 21.02.2022 прийнято: ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київської область. Підставою реєстрації зазначено: Земельний кодекс України, серія та номер: 2768-ІІІ, виданий: 25.10.2001; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: №1423-ІX; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: « 5245-VI від 06.09.2012.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 висновком експерта, зокрема, встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» накладається в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, пляма накладання становить: 1,96912 га.

Експертне дослідження проведено судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем, який має вищу будівельно-технічну, геодезичну та землевпорядну освіту другого рівня за ступенем магістра, експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6. «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7. «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.14. «Оцінка земельних ділянок» (свідоцтво №1623 від 22.03.2013, видане Міністерством юстиції України), стаж експертної роботи з 2009 року, в висновку міститься інформація що експерт, згідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку.

10.11.2022 позивач звернувся з заявою-пропозицією до ДП «Центр Державного земельного кадастру» про укладання договору з надання послуг з виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

21.11.2022 позивач звернувся до ТОВ «Земельні рішення» із заявою про укладання договору з надання послуг з виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

22.11.2022 ТОВ «Земельні рішення» надало позивачу відповідь за вих. № 14/22, у якій повідомило, що не може здійснити розробку технічної документації, яка перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 та державного акта на право користування землею Б № 087276, оскільки було встановлено наявність накладань з іншими земельними ділянками.

ДП «Центр Державного земельного кадастру» листом за вих. № 1-7/1855 від 01.12.2022 повідомив позивача, що договір на розробку технічної документації із землеустрою може бути укладений після усунення перетинів меж (накладання) земельних ділянок.

Листом за вих. № 77/01-23 від 16.02.2023 Васильківська міська рада Київської області повідомила, що нею не приймалось будь-яких рішень щодо припинення права користування земельними ділянками, які перебували в користуванні ФГ «Латекс» та ОСОБА_1 .

Обухівською районною державною адміністрацією Київської області супровідним листом за вих. № 05-02/77 від 13.02.2023 надано позивачу завірену копію розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 11.02.2008 №404, відповідно до якого, на виконання постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 скасовано розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради».

Позивач зазначає, що зареєстрована відповідачем-2 земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 знаходиться в межах земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, відтак позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 1 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

На замовлення Васильківської районна рада, на підставі договору №551 від 12.11.1996, Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук розроблено науково-технічну документацію по підготовці та виготовленню Державного акта на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 в межах В. Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області.

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 ОСОБА_1 на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 №456 надано у постійне користування, для організації селянського (фермерського) господарства,земельну ділянку площею 26,1 га.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №22.

Також постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі №2а-8/2007 зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з присвоєнням окремого кадастрового номера земельній ділянці площею 32 га, яка надана громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області. Визнано законним право голови та членів фермерського господарства «Латекс» на безоплатну приватизацію земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Великобугаївської сільської ради, із земель наданих раніше в користування голові фермерського господарства ОСОБА_1 . Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про передачу громадянам членам фермерського господарства «Латекс» у приватну власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що становить 3,62 умовних кадастрових га, за рахунок земельної ділянки площею 32 га, наданої гр. ОСОБА_1 (голова ФГ «Латекс») для ведення фермерського господарства. Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок членам фермерського господарства «Латекс».

У постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата ВС зазначила, що згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки, така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (п.41 постанови).

Після одержання державного акту на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи (ч.1,2 ст. 9 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство»).

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства (п. 43 постанови ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, п.25 постанови ВС від 02.02.2021 у справі №922/4209/19 ).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

У пунктах 48-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зроблено висновок, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні висновки ВП ВС викладені в постанові від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17.

На підставі аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" ВП ВС зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У подальшому такий підхід застосував ВС у постанові від 02.02.2021 у справі №922/4209/19, де зазначено, що за змістом ч.1, 5 ст. 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. У ст.92 ЗК України наведено перелік суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками земель державної та комунальної власності, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Однак Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відповідно, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року) та статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) зазначила, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 69 постанови ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зроблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Про те, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним ВП ВС наголосила у п.7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких обставин, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23, виданого Васильківською сільською радою 09.01.1997 у позивача виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 26,1 га згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним планом.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації Фермерське господарство «Латекс» є 07.03.1997, а тому саме з цього часу обов`язки землекористувача здійснює саме фермерське господарство.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою перейшло від засновника - ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Латекс» і не припинилося після смерті його засновника, а тому посилання відповідача-1 на не набуття позивачем статусу землекористувача є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно акту від 24.10.1996 було здійснено перенесення в натурі меж наданої земельної ділянки гр. ОСОБА_1 під селянське (фермерське) господарство, на виконання постанови Верховної Ради України, рішення Васильківської районної ради народних депутатів №456 від 16.09.1996.

Суд приходить до висновку, що станом на момент звернення до суду позивач є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 26,1 га.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, громадяни України звернулись до Васильківської міської ради з клопотаннями від 16.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд установив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221480501:01:052:0056, 3221480501:01:052:0057, 3221480501:01:052:0049, 3221480501:01:052:0051, 3221480501:01:052:0053, 3221480501:01:052:0059, 3221480501:01:052:0048, 3221480501:01.052:0052, 3221480501:01.052:0060, 3221480501:01:052:0050, 221480501:01:052:0055, 3221480501:01:052:0748, які розташовані в селі Велика Бугаївка Обухівського району Київської області сформовані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Мазуренко С.Ю. відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за принципом «мовчазної згоди».

Відповідно до ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами були зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.08.2021 відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 322148051:01:052:0060, тобто земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав.

Підставою реєстрації зазначено: Земельний кодекс України, серія та номер: 2768-ІІІ, виданий: 25.10.2001; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: №1423-ІX; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: « 5245-VI від 06.09.2012

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 висновком експерта зокрема встановлено, що земельна ділянка №1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» накладається в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, пляма накладання становить: 1,96912 га.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України.

Вказаний висновок міститься у Постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №910/21067/17.

Враховуючи наведене, оскільки вказаний вище висновок земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 містить інформацію щодо предмета доведення в даній справі, суд приймає вказаний висновок в якості належного та допустимого доказу того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 площею 1,96912 га накладається в площині із земельною ділянкою загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» (позивач).

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон), пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що в разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відповідно ч. 2-4 ст. 5 Закон України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, яка була чинною станом на дату реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 у Державному земельному кадастрі 11.08.2021) відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частинами 1-2 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У даному випадку таким органом є відповідач-2 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Згідно з ч. 5 зазначеної статті, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

У ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» у відповідній редакції передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно ч. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними.

З огляду на те, що земельна ділянка кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 знаходилась (і заходиться) у межах земельної ділянки площею 26,1 га наданої у постійне користування позивача згідно державного акту серії КВ-23 від 09.01.1997, державний кадастровий реєстратор зобов`язаний був відмовити у вчиненні державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах земельної ділянки, надана позивачу в постійне користування згідно державного акту землею серії КВ-23 від 09.01.1997, державний кадастровий реєстратор в межах своїх повноважень не вчинив належних дій з перевірки та встановлення таких даних, відтак вчинена державним кадастровим реєстратором державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим №3221480501:01:052:0060 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Подібні правові висновки щодо неможливості реєстрації в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18.

Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

На цій підставі, Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 сформулював правовий висновок, що відповідно до якого у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 72 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, відповідно до якого спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі N 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі N 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі N 287/167/18-ц (пункт 52)).

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Примусове позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, безумовно є порушенням набутого особою права користування земельною ділянкою.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та про скасування державної реєстрації права Васильківської міської ради на спірну земельну ділянку, зареєстровану у межах іншої земельної ділянки, узгоджуються із встановленими вказаною нормою спеціального Закону способами захисту речового права на нерухоме майно - земельну ділянку.

Враховуючи встановлені судом обставини, вимога позивача про усунення перешкод Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом:

скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги;

скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область, є правомірними.

Суд звертає увагу на те, що належність земельної ділянки №1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс», до комунальної власності територіальної громади в особі Васильківської міської ради позивачем не оспорюється.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 зареєстрована на праві комунальної власності, саме за Васильківською міською радою (відповідач-1), а тому посилання відповідача-1, що міська рада є неналежним відповідачем є безпідставними та необґрунтованими.

Так, незважаючи на наявність у позивача ФГ «Латекс» права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,1 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серія КВ-23 від 09.01.1997, було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яка накладається в площині із земельною ділянкою загальною площею 26,1 га, яка перебуває в постійному користуванні ФГ «Латекс», пляма накладання становить: 1,96912 га.

Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Водночас, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку та не гарантує набуття такого права.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11. 2018 у справі № 826/5735/16).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом (п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц ).

Отже державна реєстрація спірної земельної ділянки кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 у Державному земельному кадастрі у межах іншої земельної ділянки з наступною реєстрацією на цю земельну ділянку будь-чиїх речових прав є неправомірною та належить до скасування у спосіб, заявлений позивачем.

Доводи відповідача-1, що вказаний спір має розглядатися у порядку цивільного, а не господарського судочинства відхиляються судом, оскільки спір щодо земельної ділянки між юридичними особами, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ФГ «Латекс» до Васильківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про усунення перешкод ФГ «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерське господарство «Латекс» до 1) Васильківської міської ради, 2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити.

2. Усунути перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги;

3. Усунути перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область.

4. Стягнути з Васильківської міської ради (08601, Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Покровська, будинок 4, ідентифікаційний код 34627780) на користь Фермерського господарства «Латекс» (08636, Київська область, Васильківський район, село Велика Бугаївка, ідентифікаційний код 23582006) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Келецька, будинок 63, ідентифікаційний код 39767547) на користь Фермерського господарства «Латекс» (08636, Київська область, Васильківський район, село Велика Бугаївка, ідентифікаційний код 23582006) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 06.11.2023

Суддя В.М. Антонова


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	17.10.2023
Оприлюднено	07.11.2023
Номер документу	114678065
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою

Тищенко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.10.2023 по справі 911/1153/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1153/23

Рішення
від 17.10.2023 по справі 911/1153/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ